Нормативно-правові акти про розвиток освіти в Україні

ДЕРЖАВНА ЦІОНАЛЬНА ПРОГРАМА ,,ОСВІТА (УКРАЇНА У XXI ст.)”

Програма визначає стратегію України в галузі освіти, спрямовану на розвиток національної системи освіти, формування творчої особистості. Мета програми - виведення освіти України на рівень розвинених країн світу шляхом докорінного реформування її концептуальних, структурних та організаційних елементів.

Для цього потрібно реалізувати такі програми-завдання:

1. Створення національної системи освіти з урахуванням змін у всіх сферах громадського життя.

2. Забезпечення моральної, інтелектуальної та психо­логічної готовності всіх дітей до отримання освіти.

3. Досягнення якісно нового рівня при вивченні базових навчальних предметів: української та іноземної мови, історії, математики, природничих наук.

4. Забезпечення передових позицій у світі в галузі біологічних і фізико-математичних наук.

5. Створення умов для задоволення освітніх і професійних потреб і надання можливостей кожному громадянину України постійно вдосконалювати свою освіту, підвищувати професійний рівень, оволодівати новими спеціальностями.

Основним, основоположним принципом навчання та освіти Програма назвала принцип гуманізму, який вимагає:

а) відповідності результатів освіти можливостям і природним задаткам дитини, діалогічного спілкування рівноправних учасників навчально-виховного процесу, стану психічного і фізичного здоров'я, як невід'ємного показника ефективності освіти разом з рівнем знань і вихованості;

б) гуманітаризації освіти, суттєвих змін в її змісті, збільшення питомої ваги дисциплін людинознавчого характеру, підсилення гуманістичної спрямованості природничо-математичної та професійної освіти.

Програма ,,Освіта (Україна у ХХ1 ст.)” накреслила основні структурні елементи безперервної освіти: раннє сімейне виховання та освіту, дошкільну освіту, початкову освіту, базову середню освіту, повну середню освіту, професійну освіту, вищу освіту і післядипломну освіту. Крім того, програма висунула головні цілі кожної з цих освіт.

Другим стратегічним напрямком програма проголосила підвищення кваліфікації кадрів.

Третій стратегічний напрямок - школа майбутнього, вимоги до підготовки вчителя національної школи, реформ вищої педагогічної освіти. Програма також передбачає завершити нормативно-правову базу освіти, завдяки чому стане можливим докорінне реформування всієї системи освіти.

ЗАКОН УКРАЇНИ ,,ПРО ВИЩУ ОСВІТУ”

Цей Закон спрямований на врегулювання суспільних відно­син у галузі навчання, виховання, професійної підготовки гро­мадян України. Він встановлює правові, організаційні, фінансо­ві та інші засади функціонування системи вищої освіти, ство­рює умови для самореалізації особистості, забезпечення пот­реб суспільства і держави у кваліфікованих фахівцях.

У Законі подано тлумачення основних понять процесу здобуття вищої освіти. А саме: вища освіта - рівень освіти, який здобувається особою у ви­щому навчальному закладі в результаті послідовного, систем­ного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершу­ється здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації; зміст вищої освіти - обумовлена цілями та потребами сус­пільства система знань, умінь і навичок, професійних, світог­лядних і громадянських якостей, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспіль­ства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва; зміст навчання - структура, зміст і обсяг навчальної інформації, засвоєння якої забезпечує особі можливість здобуття ви­щої освіти і певної кваліфікації; державна атестація осіб, які закінчують вищі навчальні закла­ди - встановлення відповідності рівня якості отриманої ними вищої освіти вимогам стандартів вищої освіти по закінченню навчання за напрямом, спеціальністю; нормативний термін навчання - термін навчання за денною (очною) формою, необхідний для засвоєння особою норматив­ної та вибіркової частинзмісту навчання і встановлений стан­дартом вищої освіти; стандарт вищої освіти - сукупність норм, які визначають зміст, вищої освіти, зміст навчання, засіб діагностики якості ви­щої освіти та нормативний термін навчання; освітній рівень вищої освіти - характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості інтелектуальних якостей особи, достатніх для здобуття кваліфікації, яка відповідає пев­ному освітньо-кваліфікаційному рівню; освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти - характерис­тика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань, умінь та навичок особи, що забезпечують її здатність виконува­ти завдання та обов'язки (роботи) певного рівня професійної діяльності; рівень професійної діяльності - характеристика професійної діяльності за ознаками певної сукупності професійних завдань та обов'язків (робіт), які виконує фахівець; професійна підготовка - здобуття кваліфікації за відповід­ним напрямом підготовки або спеціальністю; вищий навчальний заклад - освітній, освітньо-науковий зак­лад, який заснований і діє відповідно до законодавства про ос­віту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтере­сів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність; вищий навчальний заклад державної форми власності - ви­щий навчальний заклад, заснований державою, що фінансується з державного бюджету і підпорядковується відповідному центральному органу виконавчої влади; освітня діяльність - діяльність, пов'язана з наданням послуг для здобуття вищої освіти, з видачею відповідного документа; якість вищої освіти - сукупність якостей особи з вищою ос­вітою, що відображає її професійну компетентність, ціннісну орієнтацію, соціальну спрямованість і обумовлює здатність за­довольняти як особисті духовні і матеріальні потреби, так і пот­реби суспільства; якість освітньої діяльності - сукупність характеристик систе­ми вищої освіти та її складових, яка визначає її здатність задо­вольняти встановлені і передбачені потреби окремої особи або(та) суспільства.

У законі визначено, що до структури вищої освіти входять освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні:

1) освітні рівні: неповна вища освіта; базова вища освіта; повна вища освіта;

2) освітньо-кваліфікаційні рівні: молодший спеціаліст; бакалавр; спеціаліст, магістр.

У вищих навчальних закладах підготовка за напрямами і спеціальностями фахівців всіх освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів здійснюється за відповідними освітньо-професійни­ми програмами ступенева або неперервна, залежно від вимог до рівня оволодіння певною сукупністю умінь та навичок, необ­хідних для майбутньої професійної діяльності.

Законом визначено чотири освітні рівні вищої освіти: неповна вища освіта (освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рів­нем молодшого спеціаліста); базова вища освіта (освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рів­нем бакалавра); повна вища освіта (освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рів­нем спеціаліста або магістра); вищу освіту мають особи, які завершили навчання у вищих навчальних закладах, успішно пройшли державну атестацію відповідно до стандартів вищої освіти і отримали відповідний документ про вищу освіту державного зразка.

Державна атестація осіб, які закінчують вищі навчальні зак­лади усіх форм власності, здійснюється державною екзамена­ційною комісією.

Відповідно до чотирьох освітніх рівнів вищої освіти, Законом виділено чотири освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти: молодший спеціаліст (освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знан­ня, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. Особи, які мають базову загальну середню освіту, можуть і одночасно навчатися за освітньо-професійною програмою під­готовки молодшого спеціаліста і здобувати повну загальну середню освіту); бакалавр (освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знан­ня щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня профе­сійної діяльності, що передбаченні для первинних посад у певно­му виді економічної діяльності); спеціаліст (освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достат­ні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності); магістр (освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достат­ні для виконання професійних завдань та обов'язків (робіт) ін­новаційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економіч­ної діяльності), а також систему стандартів і державний стандарт вищої освіти.

Перелік напрямів та спеціальностей за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідни­ми освітньо-кваліфікаційними рівнями затверджується Кабіне­том Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Законом України ,,Про вищу освіту” визначено типи вищих навчальних закладів, які діють, відповідно до існуючих напрямів освітньої діяльності в Україні: університет (багатопрофільний вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який провадить освітню ді­яльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфі­кації широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мис­тецтв, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослід­ження, є провідним науково-методичним центром, має розви­нуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробни­чих підрозділів, відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність). Можуть створюватися класичні та профільні (технічні, техно­логічні, економічні, педагогічні, медичні, аграрні, мистецькі, культурологічні тощо) університети; академія (вищий навчальний заклад четвертого рівня ак­редитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здо­буттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить фунда­ментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним нау­ково-методичним центром у сфері своєї діяльності і має відпо­відний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпе­чення); інститут (вищий навчальний заклад третього або четвер­того рівня акредитації або структурний підрозділ університету, академії, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здо­буттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить наукову, науково-методичну та науково-виробничу діяльність і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпе­чення); консерваторія (музична академія, вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації, який прова­дить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у галузі культури і мистецтва - музичних виконавців, композиторів, музикознавців, викладачів музичних дисциплін, проводить наукові дослідження, є провідним цен­тром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрово­го та матеріально-технічного забезпечення); коледж (вищий навчальний заклад другого рівня акреди­тації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить ос­вітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у споріднених напрямах підготовки (якщо є струк­турним підрозділом вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації або входить до навчального чи навчально-науково-виробничого комплексу) або за кількома спорідненими спеціальностями і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення); технікум (училище, вищий навчальний заклад першого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчально­го закладу третього або четвертого рівня акредитації який про­вадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації за кількома спорідненими спеціальностя­ми, і має відповідний рівень кадрового та матеріально-техніч­ного забезпечення).

Навчання у вищих навчальних закладах здійснюється за такими формами: денною (очною); вечірньою; заочною, дистанційною; екстернатною. Форми навчання можуть бути поєднані. Терміни навчання за відповідними формами визначаються можливостями виконан­ня освітньо-професійних програм підготовки фахівців певного освітньо-кваліфікаційного рівня. Екстернатна форма навчання - це особлива форма навчання, що передбачає самостійне вивчення навчальних дисциплін, складання у вищому навчальному закладі заліків, іспитів та проходження інших форм підсумкового контролю, передбаче­них навчальним планом.

Особами, які навчаються у вищих навчальних закладах, є сту­денти (слухачі), курсанти, екстерни, асистенти-стажисти, ін­терни, клінічні ординатори, здобувачі, аспіранти (ад'юнкти) та докторанти.

Студент (слухач) - особа, яка в установленому порядку за­рахована до вищого навчального закладу і навчається за ден­ною (очною), вечірньою або заочною, дистанційною формами навчання з метою здобуття певних освітнього та освітньо-ква­ліфікаційного рівнів.

Курсант- особа, яка в установленому порядку зарахована до військового вищого навчального закладу або закладу МВС і навчається з ме­тою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Екстерн - особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу, має відповідний освітній, ос­вітньо-кваліфікаційний рівень і навчається за екстернатною формою навчання з метою здобуття певних освітнього та освіт­ньо-кваліфікаційного рівнів.

Асистент-стажист - особа, яка має повну вищу освіту і освіт­ньо-кваліфікаційний рівень магістра або спеціаліста, навчається в асистентурі-стажуванні вищих навчальних закладів мис­тецького профілю з метою удосконалення творчої майстернос­ті.

Інтерн- особа, яка має повну вищу освіту і освітньо-кваліфі­каційний рівень спеціаліста медичного або фармацевтичного спрямування, навчається з метою отримання кваліфікації лікаря або провізора певної спеціальності відповідно до переліку лікарських або провізорських посад.

Клінічний ординатор - особа, яка має повну вищу освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста або магістра медич­ного спрямування та кваліфікацію лікаря певної спеціальності відповідно до переліку лікарських посад, навчається з метою поглиблення професійних знань, підвищення рівнів умінь та на­вичок лікаря-спеціаліста.

Здобувач - особа, яка прикріплена до аспірантури або док­торантури вищого навчального закладу або наукової установи і готує дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата на­ук без навчання в аспірантурі, або особа, яка має науковий сту­пінь кандидата наук і готує дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора наук без перебування в докторантурі.

Аспірант (ад'юнкт) - особа, яка має повну вищу освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень магістра або спеціаліста, навчається а аспірантурі (ад'юнктурі) вищого навчального закладу або наукової установи для підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук.

Докторант - особа, яка має науковий ступінь кандидата на­ук і зарахована до докторантури для підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук.

Заключна частина:

• Підвожу підсумок лекції;

• Відповідаю на запитання слухачів;

• Даю завдання щодо самостійної підготовки;

• Оголошую закінчення лекції.

Літературні джерела ( Див. до розділу 1).

Лекція № 4 (розділ 1).

Тема № 3. Головні психолого-педагогічні закономірності розвитку. План:

1. Закономірності розвитку.

2. Концепції розвитку людини:

- біологізаторські;

- соціологізаторські.

3. Педологія.

4. Фактори розвитку людини.

5. Вікова провідна діяльність.

Ключові поняття(слова): концепція, фактор, педологія, людина,

особистість, індивід.

Вступна частина:

- перевіряю підготовку аудиторії до проведення лекції;

- перевіряю кількісний склад слухачів їх підготовку до заняття;

- довожу тему, мету, план лекції, літературу.

Основна частина: розкриваю зміст ключових понять(слів) та зміст лекції,

відповідно до плану.

ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ.

Розвиток особистості - процес прогресивних, послідовних змін, які характеризуються переходом від, нижчих до вищих форм усієї життєдіяльності людини, обумовлюють її становлення як соціальної істоти. Самі кількісні чи якісні зміни в організмі людини ще не можна назвати розвитком оскільки не кожна зміна має прогресивний характер. Так деградація особистості, регрес -також є змінами але це - не розвиток. Розвиток особистості - процес формування особистості як соціальної якості індивіда в результаті його соціалізації і виховання. Формування особистості - результат її розвитку, визначає становлення, придбання усталених властивостей і якостей. Процес з лат. - просування вперед, зміна.

Соціалізація (лат. - громадський) - процес залучення індивіда до системи суспільних відносин, формування його соціального досвіду, становлення та розвиток його як цілісної особистості

Процес розвитку йде від простого до складного, безперервно,

взаємообумовлено, вельми індивідуально, шляхом подолання протирічь, від

кількісного накопичення ознак до якісних змін.

Процеси розвитку та формування особистості - процеси обумовлені,

детерміновані.

Пізнання закономірностей розвитку людини - це відповідь на запитання які

фактори обумовлюють течію та результати цього процесу.