Мікрофлора води. Фактори самоочищення води. Виживання патогенних мікробів у воді. Роль води у передачі інфекційних захворювань.

Сангтарно-показовими мікроорганізмами (СПМ) називають мікроби, які є представниками нормальної мікрофлори тіла людини і служать показниками санітарного неблагополучча обекта, та його забруднення виділеннями людини.

При виборі саніторно показового мікроорг. приймають до уваги індикаторну кількисть того чи іншого мікроорганізму по відношенню до відповідних патогенних бактерй та вірусів ступеню розробки методів їх визначення. При цьому необ­хідно враховувати критерії сан.- показових мікроорганізмів.

Критерії санітарно-показовикх мікроорганізмів :

1) вони повинні постійно перебувати в організмі-мі людини і тварин і постійно виділяються в зовнішнє середовище;

2) не повинні розмножуватися у зовнішньому л середовищі; - •

3) стійкість і час виживання повинні перевищувати такі у патогенних міфооргангзмах;

4) у зовнішньому середовищі не повинно бути схожих мікроорганізмів;

5) вони не повинні змінюватися у зовнішньому середовищі;*.

6) повинні легко ідентифікуватисії та дифереи- . ціюватися.

Основними процесами мі­кробного очищення водоймищ є гниття і бродіння. Гниття - розпад азотовмісних органічних сполук під впливом мікробів. Гниття зумовлюють: бацили (в. myco/des, 8. mesentericus, в. subtilis), ентеро-бактеріі (Proteus, Escherichia, Klebsiella та ін.), кло-стридіі (С. botulinum, С. sporogenes та ін.). Кінцеві продукти розпаду білків: скатол, індол, жирні кис­лоти, аміак, сірководень. Бродіння - розпад орга­нічних речовин, що не містять азоту, під впливом мікробів. У процесах очищення водоймищ від мі­кроорганізмів беруть участь представники різних фізіологічних груп, бактеріофаги, бактерії-хижаки, найпростіші, черви. Основне джерело забднення водоймищ мікро­бами - стічні води.

Вода як середовище проживання і середовище зберігання мікроорганізмів. Автохтонна і алохтонна мікрофлора відкритих водоймищ. Сапробність. Мікроорганізми - показники самоочищення води.

За ступенем мікробного забруднення розрізняють чотири категорії вод -сапробні (грецьк. sapros - гнилий) зони водойми­ща: полісапробна, мезосапробна, олігосапробна і катаробна.

1. Полісапробна зона (від грец. polys - бага­то) - вода, найбільше забруднена органіч­ними сполуками, в ній мало кисню. Кількість бактерій в 1 мл води - від 1 млн і більше. Серед них багато анаеробних бактерій, ак­тиноміцетів, грибів. Під впливом цих бакте­рій складні органічні сполуки розкладаються до простих речовин з утворенням аміаку, сірководню, вуглекислоти, індолу, скатолу, метану.

2. Мезосапробна зона (альфа- і бета-) - зона помірного забруднення, характеризується тим, що мінералізуються органічні речовини з окисленням і нітрифікацією. В 1 мл води до сотні тисяч мікробів. Якісний склад різ­номанітний. В основному це нітрифікуючі бактерії - грамнегативні палички, коки, які є облігатними аеробами.

3. Олігосапробна зона (від грец. o//gos - ма­лий, невеликий) - зона чистої води; характе­ризується тим, що процеси самоочищення закінчуються. Кількість мікробів в 1 мл - від 10 до 1000. Вода має високий ступінь чисто­ти, кишкова паличка відсутня.

4. Катаробна зона - зона дуже чистої аоди, яка буває у водоймищах в осіньо-зимовому пе­ріоді, далеко від населених пунктів і берегів.

Самоочищення води від мікроорганізмів залежить від багатьох фізичних, хімічних і біологічних факторів. До них відносять швидкість течії води. Проточні водойми, особливо річки з швидкою течією, очищаються значно швидше, ніж водойми зі стоячою водою. Цьому сприяють висока швидкість розведення, осідання на дно водойм мікробів, що знаходяться на поверхні частинок, прозорість (прозора вода більш проникна для сонячних променів). Крім того, відсутність у воді поживних речовин, необхідних для життєдіяльності і розмноження багатьох патогенних бактерій, робить її непридатною для їх проживання. Вплив біологічних факторів проявляється головним чином в антагоністичному дії постійних мешканців водойм (сапрофітні мікроорганізми, планктон, водорості, найпростіші) на умовно- патогенні і патогенні мікроорганізми і в лизисе бактерій фагами. Незважаючи на процеси самоочищення водойм від умовно - патогенних і патогенних мікроорганізмів, останні можуть стати причиною виникнення водних епідемій, гострих кишкових інфекцій: сальмонеллезов, дизентерії, холери. Вони виникають при аваріях каналізаційної системи і надходженні стічних вод у відкриті водойми, особливо у водопровідну мережу. Через воду можуть передаватися лептоспірозная інфекція, туляремія і деякі інші захворювання.

Екологія мікроорганізмів. Мікрофлора навколишнього середовища: повітря, води, грунту. Методи дослідження.

Складні взаємозв'язки мікроорганізмів із середовищем, які зумовлюють їх розмноження, розвиток і виживання, вивчає спеціальна біологічна наука екологія.Розрізняють екологію популяцій і екологію угруповань. Вивчення екології мікроорганізмів є основою для розуміння явищ паразитизму, механізму виникнення зоонозних захворювань, особливо тих, що характеризуються природною вогнищевістю, а також для розробки практичних заходів у боротьбі з різними інфекційними захворюваннями

Санітарно-показові мікроорганізми, які використовують при оцінці якості води.

Для води такими санітарно-показовими мікроорганізмами в усіх лабораторіях світу прийняті бактерії групи кишкової палички (БГКП).

До категорії БГКП належать бактерії родини Enterobacterіасеае, що об'єднує роди Citrobacter, Enterobacter, Klebsiella. Це грамнегативні, безспорові, оксидазо-негативні палички, які ферментують глюкозу і лактозу до кислоти й газу при 37 °С. Вони виділяються в зовнішнє середовище з випорожненнями людей і теплокров­них тварин і є кількісним показником ступеня фекального забруднення води. Тому чим більше її фекальне забруднення, тим вища ймовірність контамінації води відпо­відними патогенними мікроорганізмами.

Серед БГКП окремо виділяють групу коліформних бактерій, а в ній - фе­кальні кишкові палички (ФКП), які розкладають лактозу при 44,5 °С. До Е. coliвідносять бактерії, що не ростуть на цитратному агарі. Саме вони є показником свіжого фекального забруднення. Для його визначення можна використати S. fae-calis, який порівняно швидко гине в оточуючому середовищі.

При повноцінному санітарно-мікробіологічному дослідженні води визнача­ють ЗМЧ, БГКП, Е. coli, ентерококи, стафілококи, патогенні мікроорганізми (хо­лерні вібріони, сальмонели, шигели, лептоспіри, ентеровіруси та ін.).

Методи санітаро-бактеріологічного дослідження якості води та їх оцінка.

Для визначення кількості мікроорганізмів використовують різні методи:
- прямий підрахунок під мікроскопом у рахувальних камерах (застосовується рідко);

- кількісний посів на щільні середовища з наступним підрахунком колоній, які виросли;
- титраційний посів на рідкі поживні середовища;
- спеціальні методи, які враховують особливості досліджуваного матеріалу.