VIІ.3 Матеріали контролю для заключного етапу заняття

Тест ІІІ рівня (α=3) Провести диференційну діагностику з захворюваннями, які супроводжуються болем у грудній клітці.

 Завдання №1 (α=3).

Хворий Н., 58 років із хронічним гастритом,Н.р.(+) в анамнезі, звернувся до лікаря поліклініки зі скаргами на загальну слабкість, біль у надчеревній ділянці та нудоту через годину після вживання їжі, температуру тіла 37ºС. Хворому був призначений загальний аналіз крові та сечі, встановлено діагноз: «хронічний гастрит, загострення», рекомендовано відповідне лікування, виданий лікарняний листок та явка через 3 дні. На повторному візиті стан хворого погіршився: прогресувала загальна слабкість, приєдналися запаморочення після підйому зі стільця або ліжка. АТ-120/90 мм рт ст, ЧСС-100 за 1 хвилину. За результатами попереднього загального аналізу крові: лейкоцитоз, підвищення ШОЕ. Аналіз сечі – без патології. Лікарняний листок був подовжений. Рекомендовано виконати дослідження ЕКГ, продовжити лікування, додатково призначено анаприлін per os. Ввечері того ж дня хворий був госпіталізований до хірургічного відділення лікарні ШМД .

1) Який імовірний діагноз?

2) Які додаткові дослідження треба було призначити?

3) В чому полягає лікарська помилка?

4) Яка тактика лікування була б вірною?

Еталон відповіді:

1) Хронічний ерозивний гастрит ,Нр(+), важке загострення, диференцювати з виразковою хворобою, ШКК.  

2) Дослідження ФЕГДС (+ прицільна біопсія з експрес-тестом на НР та внутрішньошлункова рН-метрія), ЕКГ, електроліти крові, глюкоза крові, коагулограма, ЕхоКГ, Rо-скопія органів грудної клітки та черевної порожнини.

3) Помилково призначений В-блокатор анаприлін. Враховуючи відповідну клініку та вік пацієнта треба було терміново призначити ФЕГДС або Rо-скопію органів черевної порожнини.з контрастуванням барієм з метою проведення диференційної діагностики з ХГ, встановлення характеру патології ШКТ, цитово проаналізувати динаміку НЬ-крові, а також виконати Rо-скопію органів грудної клітки, реєстрацію та аналіз ЕКГ.

4) Обов’язкова госпіталізація у профільне гастроентерологічне або хірургічне відділення, медикаментозна терапія з застосуванням наступних груп лікарських засобів: в/венне застосування Н1-блокаторів або блокаторів протоної помпи, метрогілу та плазмоекспандерів, парентеральне введення клоциду (кларитроміцину), консультація хірурга з приводу необхідності хірургічного втручання.

VIІ.4 Матеріали методичного забезпечення самопідготовки студентів: орієнтовна карта для організації самостійної роботи студентів з навчальною літературою

Тема №13:Виразкова хвороба та інші виразки шлунку та 12-палої кишки.

Кількість навчальних годин:5 годин

I. Актуальність теми

Виразкова хвороба (або пептична виразка (ВХ))– складний патологічний процес, в основі якого є запалення слизової оболонки гастродуоденальної зони, в більшості випадків інфекційного походження, з розвитком локального ушкодження слизової оболонки верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ШКТ), як відповідь на порушення внутрішнього балансу місцевих факторів ”агресії” та ”захисту”.

ВХ - актуальна проблема практичної охорони здоров´я України. Результати великих епідеміологічних досліджень останього часу показали наявність суттєвих змін у структурі поширеності і захворюваністі на хронічні захворювання органів травлення (ХЗТ). В Україні зареєстровано біля 5 міліонів хворих на виразкову хворобу (ВХ). Незважаючи на певні успіхи в лікуванні ВХ, у більшості індустріальних країн ця патологія залишається серед найважливіших причин захворюваності у працездатному віці, охоплюючи від 5 до 10% дорослого населення.

Тому профілактичні та терапевтичні заходи повинні застосовуватися, в першу чергу, у пацієнтів з високим ризиком виникнення ВХ.

Найбільш виражений позитивний вплив на результати лікування ВХ в останні роки мало вдосконалення алгоритмів лікування, спрямованих на відновлення цілісності та бар´єрних властивостей слизової оболонки шлунка й 12-палої кишки, зниження впливу факторорів агресії, порушення балансу між якими зумовлює хронізацію процесу та розвиток ускладнень.

Вищенаведені дані обумовлюють важливість та актуальність вивчення етіології, ключових ланок патогенезу, клінічних проявів, протоколів діагностики ВХ з метою оптимізації лікарської тактики налаштованої на раннє виявлення та адекватне лікування хворих на ВХ.

II. Навчальні цілі заняття

(з вказівкою рівня засвоєння, що планується)

II.1 Студент повинен мати уявлення (ознайомитися):                                                        α1

– про місце ВХ в структурі ХЗТ, поширеність у різних вікових та етнічних групах;

– про статистичні дані щодо захворюваності, частоти виникнення ускладнень, летальності, найближчого та віддаленого прогнозу хворих на ВХ;

– про історію наукового вивчення ВХ та внесок вітчизняних вчених;

II.2 Студент повинен знати (засвоїти):                                                                                  α2

– етіологію ВХ;

– ключові ланки патогенезу ВХ;

– клінічну класифікацію ВХ;

– типові клінічні прояви ВХ;

– лабораторну та інструментальну діагностику ВХ;

– ускладнення ВХ;

– принципи лікування ВХ

II.3 Студент повинен оволодіти:                                                                               

Навичками:                                                                                                                     α3

– збирання скарг та анамнезу захворювання;  

– обстеження хворого на ВХ та виявлення основних симптомів і синдромів;

– сформулювати та обґрунтувати попередній діагноз;

– визначення плану лабораторного та інструментального обстеження хворого (згідно протоколам діагностики ВХ);          

Вміннями:                                                                                                                       α3

– інтерпретувати результати лабораторних та інструментальних досліджень;

– провести диференційну діагностику з іншими клінічними станами, що супроводжуються подібними до ВХ проявами (гастрити, дуоденіти, панкреатити, холецистити, ІХС та ін.);

– надати рекомендації стосовно режиму та дієти хворого на ВХ, враховуючи стадію захворювання, важкість стану та супутню патологію;

– скласти план лікування хворого на ВХ (згідно протоколам лікування ВХ) з урахуванням стадії захворювання, наявності ускладнень та супутньої патології;

– надати невідкладну допомогу у екстремальних ситуаціях та невідкладних станах.

–