ОГЛЯД ПРИСІНКА ПОРОЖНИНИ РОТА

Глибина присінка. Колір слизової оболонки. Наявність набряку слизової оболонки (відбитки зубів по лінії їх змикання), наявність дериватів сальних залоз, стан вивідних проток привушних слинних залоз, характер виділень з них. Прикріплення вуздечок верхньої і нижньої губ, бічних тяжів слизової оболонки.

ОГЛЯД ВЛАСНЕ ПОРОЖНИНИ РОТА

Колір слизової оболонки, вологість, тургор, цілісність, наявність патологічних утворень (десквамацій, ерозій, виразок, новоутворень). Стан язика: розміри, рухливість, складчастість, наявність набряку. Вираженість сосочків язика, наявність нальоту, його колір, консистенція, кількість, локалізація. Стан дна порожнини рота і вивідних проток під'язикових підщелепних слиннихзалоз. Стан вуздечки язика. Форма піднебіння, стан слизової оболонки твердого і м'якого піднебіння, дужок і мигдаликів.

ОГЛЯД ЗУБНИХ РЯДІВ

Форма зубної дуги верхньої і нижньої щелепи, вид прикусу. Колір зубів. Форма зубів. Стан ясневого краю: колір слизової оболонки ясен, її щільність, форма міжзубних ясневих сосочків, консистенція. Глибина зубо-ясневих кишень, наявність виділень з них. Рухомість зубів. Ступінь оголення шийок зубів.Наявність зубних відкладень, їх характер. Гігієнічний індекс по Федорову-Володкиній. Зубна формула і її розшифровка. Індекс КПВ.

Для схематичного занесення захворювань та стану зубів у зубну формулу використовують літерні позначення: С — карієс, Р — пульпіт, Рt — періодонтит, П — пломба, К — штучна коронка, Н — штучний зуб незнімного (мостоподібного) протеза, X — корінь зуба, О — відсутній зуб, Т — травма (коронки зуба), Г — гіпоплазія, Ф — флюороз. Ступінь рухомості зубів указують римськими цифрами І, II або III.

ПОПЕРЕДНІЙ ДІАГНОЗ

Обгрунтування діагнозу включає перелік скарг, анамнезу захворювання, анамнезу життя, даних об'єктивного обстеження.

ДОДАТКОВІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Загальний аналіз крові, цитологічні дослідження мазків-відбитків, бактеріологічне дослідження, проведення реакції пасивної гемаглютинації, лабораторні мікробіологічні дослідження, стоматоскопія (розширена стоматоскопія, капіляроскопія), діаскопія, визначення pH слини, визначення мікрострумів.

ДИФЕРЕНЦІЙНИЙ ДІАГНОЗ

Обгрунтовується найбільш вірогідний діагноз за допомогою логічного виключення захворювань, що мають схожий перебіг. Спочатку перераховують схожі ознаки, а потім відмінні, включаючи всі дані клінічних і додаткових методів дослідження. Міркування слід проводити у зв'язку з даними, одержаними при обстеженні конкретного хворого. Диференційний діагноз краще писати у вигляді таблиці.

ЗАКЛЮЧНИЙ ДІАГНОЗ

Обгрунтування діагнозу включає перелік скарг, анамнезу захворювання, даних об'єктивного і додаткових методів дослідження, диференціальний діагноз.

ЕТІОЛОГІЯ І ПАТОГЕНЕЗ ЗАХВОРЮВАННЯ

Стисло висловлюються сучасні уявлення про етіологію і патогенез захворювання. Указують можливі шляхи розповсюдження інфекції і конкретно, у даного хворого. Патогенез висловлюють з погляду патофізіології гострого і хронічного патологічного процесу.

ВИБІР МЕТОДУ ЛІКУВАННЯ І ЙОГО ОБГРУНТУВАННЯ

Перераховують існуючі методи лікування даного захворювання, обгрунтовується доцільність і свідчення до проведення вибраного методу лікування.

ЕТАПИ ЛІКУВАННЯ

Перераховують етапи вибраного методу лікування по відвідуваннях. Указується, при необхідності, план загального лікування.

ЩОДЕННИК

Щоразу (до завершення лікування) реєструється стан хворого, найважливіші дані, характеризується об'єктивний стан хворого, дані додаткових методівдослідження. Перевіряється правильність постановки діагнозу. Вказуються маніпуляції, проведені в даний день лікування захворювання у даного хворого, виписуються рецепти препаратів, які використовуються лдя лікування.

ПРОГНОЗ

- для виздоровлення;

- для життя;

- для функціонування;

- для працездатності

(сприятливий чи несприятливий)

ЕПІКРИЗ

Слідуючи загальній схемі історії хвороби, стисло викласти найважливіші паспортні відомості, діагноз і його обгрунтування, а також про проведене лікування і його результати, дати рекомендації.

Анатомо-фізіологічні особливості слизової оболонки порожнини рота. Захисні фактори.

Порожнина рота являє собою початковий відділ шлунково-кишкового тракту, де відбувається в основному механічна обробка їжі і формування харчової грудки. Як і всі відділи шлунково-кишкового тракту, ротова порожнина вистелена слизовою оболонкою, яка покрита багатошаровим плоским епітелієм. У складі слизової оболонки виділяють епітеліальну і власну (сполучнотканинну) пластинки. Крім того, в тих ділянках, де слизова оболонка рухома і може збиратися в складки, власна пластинка розташована на підслизової основі. Слизова оболонка порожнини рота, на відміну від інших слизових оболонок, не має м'язової пластинки, що відокремлює власний шар від підслизової основи. Слизова оболонка порожнини рота стійка до дії різних механічних, хімічних і термічних факторів при питті, розжовуванні їжі і т.п. Слизовій оболонці порожнини рота властиві висока регенераторна здатність, а також відносна стійкість до впровадження інфекції. Ці властивості слизової оболонки порожнини рота тісно пов'язані з особливостями її будови.

Функції слизової оболонки рота різноманітні. Захисна функція полягає в тому, що епітелій слизової оболонки охороняє підлеглі тканини від впливу шкідливих факторів. У непошкодженому вигляді епітелій непроникний для більшості мікроорганізмів. Крім того, епітеліоціти, злущуються з поверхневих шарів епітелію слизової оболонки, володіють бактерицидними властивостями.

Всмоктувальна функція здійснюється проникностю слизової оболонки для ряду речовин (йод, калій, натрій тощо) і деяких лікарських препаратів.

Сенсорна функція пов'язана з численними і різноманітними рецепторами, які сприймають тактильні, температурні, больові і смакові подразнення.

Слизова оболонка порожнини рота являє собою потужне рефлексогеннеполе. Як вже зазначалося вище, слизова оболонка порожнини рота на всьому протязі покрита багатошаровим плоским епітелієм. Товщина епітеліального пласта в різних відділах порожнини рота коливається від 200 до 500 мкм. Статевих відмінностей у структури епітелію порожнини рота не виявляється.

Зроговілий епітелій в деяких зонах слизової оболонки порожнини рота має 4 шари: базальний, шипуватий, зернистий і роговий. Базальний, шипуватий і роговий шари вже описані вище.