Організація стоматологічної допомоги населенню

ВИЩИЙ КОМУНАЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ДУБЕНСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ»

РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

Циклова комісія клінічних дисциплін терапевтичного профілю

НА ТЕМУ: АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНА БУДОВА ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОГО АПАРАТУ. ОРГАНІЗАЦІЯ СТОМАТОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ НАСЕЛЕННЮ. ВИВЧЕННЯ СТОМАТОЛОГІЧНОГО УСТАТКУВАННЯ, ЛІКАРСЬКИХ

 ЗАСОБІВ ДЛЯ РІЗНИХ ВИДІВ СТОМАТОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ.

ПІДГОТУВАЛА :

 ВИКЛАДАЧ Ч      

 СТОМАТОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ Ь 

КРАВЕЦЬ НАДІЯ РОМАНІВНА А

ДУБНО 2014

Методична розробка практичного заняття з стоматології

V. Зміст теми заняття

За формою і функцією розрізняють 4 групи зубів:

Формула молочних зубів:

V IV III II I | I II III IV V

V IV III II I | I II III IV V

Формула постійних зубів:

8 7 6 5 4 3 2 1 | 1 2 3 4 5 6 7 8

8 7 6 5 4 3 2 1 | 1 2 3 4 5 6 7 8

Формула постійних зубів по ВООЗ:

18 17 16 15 14 13 12 11 | 21 22 23 24 25 26 27 28

48 47 46 45 44 43 42 41 | 31 32 33 34 35 36 37 38

Формула молочних зубів по ВООЗ:

55 54 53 52 51 | 61 62 63 64 65

85 84 83 82 81 | 71 72 73 74 75

Терміни прорізування тимчасових зубів

Терміни прорізування постійних зубів

Організація стоматологічної допомоги населенню

Стоматологічна допомога відноситься до одного з самих масових видів медичної допомоги. У структурі загальної захворюваності-населення нашої країни хвороби порожнини рота і зубів займають третє місце. При цьому в 99 % випадків хворі обслуговуються в амбулаторно-поліклінічних установах. У структурі захворювань, що вимагають госпіталізації (близько 1% хворих), провідне місце займають одонтогенні запальні захворювання і травми щелепно-лицьової області.

Амбулаторна стоматологічна допомога міському населенню виявляється в спеціалізованих лікувально-профілактичних установах і в стоматологічних кабінетах і відділеннях територіальних і відомчих медичних установ. До них відносяться:

1) стоматологічні поліклініки (для дорослих і дитячі);

2) стоматологічні відділення (кабінети) у територіальних поліклініках, при медико-санітарних частинах і в здравпунктах підприємств;

3) стоматологічні кабінети в лікарнях, жіночих консультаціях, диспансерах, у школах і дошкільних установах, у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах.

При організації роботи стоматологічних установ у містах необхідно сполучити відомі принципи централізації і децентралізації в наданні стоматологічної допомоги населенню. При централізованій формі прийом населення проводиться безпосередньо в стоматологічній чи поліклініці в стоматологічному відділенні (кабінеті) територіальної поліклініки.

Децентралізована форма обслуговування передбачає створення постійно діючих стоматологічних кабінетів на підприємствах, у вищих і середніх навчальних закладах, школах і т.д. Перевага цієї форми полягає в тім, що, по-перше, обслуговування населення відбувається на місці і постійно;

по-друге, мається можливість повного медичного обслуговування працюючих чи учнів; по-третє, збільшується можливість більш тісного контакту лікаря з пацієнтом. У наданні стоматологічної допомоги дітям переважає децентралізована форма стоматологічної допомоги.

Серед, усіх медичних установ, що роблять стоматологічну допомогу, стоматологічна поліклініка займає особливе місце.

Стоматологічні поліклініки розрізняються:

1. За рівнем обслуговування: республіканські, крайові, обласні, міські, районні.

2. По підпорядкованості: територіальні, відомчі.

3. По джерелу фінансування: бюджетні, госпрозрахункові.

4. По категоріях: у залежності від потужності, що визначається числом відвідувань у зміну.

Прийом в стоматологічних поліклініках і відділеннях проводиться по профілю терапевтичної, ортопедичної і хірургічної стоматології.

В склад сучасної стоматологічної поліклініки входять відділення і кабінети:

· терапевтичної стоматології з кабінетом по лікуванню хвороб пародонту і слизової оболонки ротової порожнини;

· відділення (кабінет) хірургічної стоматології з операційним блоком;

· ортопедичне відділення з зубопротезною лабораторією і ливарною;

· відділення пересувної стоматологічної допомоги і профілактики стоматологічних хвороб;

· анестезіологічний і рентгенологічний кабінети.

· В регулюванні потоку хворих важливе значення має оглядовий кабінет в стоматологічній поліклініці.

Спеціалізована амбулаторно-поліклінічна стоматологічна допомога є одним із самих масових видів медичного обслуговування населення. Питома вага стоматологічної захворюваності в загальній захворюваності населення по звертанню досягає більше 16%. Звертання за стоматологічною допомогою займає друге місце після звертання до лікарів-терапевтів, 90 % населення хворіє карієсом, 40 % - пародонтозом.

Стаціонарна стоматологічна допомога надається в стоматологічних відділеннях чи спеціалізованих ліжках в республіканських, обласних, міських, районих, клініках науково-дослідних інститутів, медичних університетів і інститутів і інститутів удосконалення лікарів.

Планування і керівництво роботою всіх установ покладається на головних спеціалістів.

Головний спеціаліст призначається із числа головних лікарів республіканських, обласних, міських стоматологічних поліклінік. Головний стоматолог через керівництво лікувально-профілактичних установ і місцевих органів охорони здоров´я повинен забезпечити організаційно-методичне і наукове керівництво роботою стоматологічних установ.

Самостійні стоматологічні поліклініки

Незалежно від місця розташування (республіканська, обласна, міська,. районна), в залежності від кількості лікарських посад вони можуть бути 5 категорій:

· позакатегорійна – більше 40 посад;

· 1 категорія – 30 – 40 посад;

· 2 категорія – 25 – 30 посад;

· 3 категорія – 20 – 25 посад;

· 4 категорія – 15 – 20 посад;

· 5 категорія – 10 – 15 посад.

Розрахунок лікарських кадрів ведеться по числу населення, виходячи з того, що на кожного мешканця на рік припадає 2,2 відвідування. На кожні 10 тисяч дорослого населення виділяється 4,0 посади стоматолога (терапевта + хірурга) і 1 посада протезиста на 4 – 5 посад стоматологів.

На кожні 10 тисяч дитячого населення виділяється 4,5 посади стоматолога.

Структура стоматологічної поліклініки

В склад поліклініки входять спеціальні відділення:

1 – терапевтичної стоматології;

2 – хірургічної стоматології;

3 – ортопедичної стоматології;

4 – стоматології дитячого віку (де немає дитячої стоматологічної поліклініки).

В склад поліклініки входять також:

1 – зуботехнічна лабораторія;

2 – клінічна лаблраторія;

3 – організаційно-методичний кабінет;

4 – регістратура;

5 – адміністративно-господарча частина.

Кабінет лікаря-стоматолога забезпечиний стоматологічним кріслом, універсальною стоматологічною чи турбінною бормашиною з набором стоматологічних інструментів (шпатель, зеркало, пінцет, зонди та ін.), інструментами для пломбування і видалення зубних відкладень, борами, пульпоекстракторами, корневими голками, каналонаповнювачами, пломбувальним матеріалом і медикаментами.

Робота лікарів здійснюється в дві зміни по ковзаючому графіку.

На кожні 20 лікарських посад стоматологічного профілю встановлюється 1 посада лікарі-анестезіолога.

Посади стоматологів по терапевтичній і хірургічній стоматології дитячого віку, а також стоматологів-ортодонтів плануються із розрахунку 4,5 на 10 000 дітей міського населення, 2,5 – для сільського населення.

Структура дитячої стоматологічної поліклініки така ж, як і для дорослих, але замість ортопедичного відділення – ортодонтичне.

Стоматологічні відділення створюються там, де немає самостійних стоматологічних поліклінік. В них повинен вестись диференційований прийом. Відділення створюється при наявності 8 стоматологів і більше. Один з них призначається завідуючим відділенням.

Функції стоматологічної поліклініки.

Стоматологічна поліклініка є основною спеціалізованою лікувально-профілактичною установою, що надає населенню висококваліфіковану і спеціалізовану допомогу при захворюваннях порожнини рота і зубів.

Основні функції стоматологічних поліклінік:

1) організація і проведення спеціалізованої стоматологічної допомоги різним групам населення;

2) втілення диспансерного методу в діяльність лікарів-стоматологів з метою профілактики захворювань порожнини рота і зубів;

3) організація і проведення санації полості рота як в плановому порядку, так і при зверненні населення в стоматологічні установи;

4) розвиток і удосконалення комплексної диспансеризації разом з дільничними (цеховими) терапевтами, а також лікарями-педіатрами, акушерами-генікологами, ЛОР- і іншими спеціалістами загальних і дитячих поліклінік, жіночих консультацій, диспансерів;

5) розвиток вузькопрофільних видів стоматологічної допомоги і їх наближення до населення;

6) удосконалення лікувально-діагностичних методів: фізіотерапевтичних, рентгенологічних, біохімічних, цитологічних, фінкціонально-діагностичних та ін.;

7) пропаганда гігієнічних і медичних знань в області стоматології серед населення;

8) обліково-звітна стоматологічна документація.

Диспансеризація стоматологічних хворих

Система заходів, направлених на раннє виявлення хвороб зубів і інших органів і тканин порожнини рота і щелепно-лицевої області; усунення причин, що викликають ці захворювання; кількісне обстеження і лікування хворих, взятих на диспансерний облік і збереження їх працездатності.

Відбір стоматологічних хворих на диспансерний нагляд повинен проводитись лікарями-стоматологами всіх спеціальностей в незалежності від місця роботи і характеру прийому.

Хворі, що підлягають диспансерному нагляду, направляються до дільничних і цехових стоматологів.

Диспансерному спостереженню у стоматологів підлягають хворі: з багаточисельним прогресуючим карієсом зубів, флюорозом, пародонтозом І-ІІІ ступеня, хронічними гінгівітами і стоматитами, хейлітами, глосалгією, одонтогенними невралгіями тройнічного і лицевого нервів, хронічними остеомієлітами кісток лиця, хронічними гайморитами, хронічним запаленням слинних залоз, передраковими захворюваннями щелеп і порожнини рота, злоякісними новоутвореннями щелеп і порожнини рота, вродженими розщелинами щелепно-лицевої області, зубно-щелепними аномаліями, вродженими і набутими деформаціями щелеп.

На кожного диспансерного хворого складається план лікувально-профілактичних заходів, який включає:

1) поглиблене вивчення умов праці і побуту хворого і детальне клінічне обстеження;

2) поліклінічне (чи стаціонарне) лікування: санація порожнини рота, медикаментозне, хірургічне, фізіотерапевтичне та ін.;

3) направлення хворого на консультацію до лікарів іншої спеціальності (ЛОР і інш.);

4) дотримання хворим заходів особистої профілактики, режиму праці, відпочинку, харчування, раціонального працевлаштування;

5) аналізпоказників ефективності диспансеризації стоматологічних хворих.

На кожного хворого поряд з амбулаторною картою заповнюється контрольна карта диспансерного хворого (ф. № 030/у).

Основні лікувально-профілактичні заходи диспансеризації: планова санація порожнини рота, яка проводиться з 3-х річного віку протягом всього життя, в першу чергу в організованих колективах.

Стоматологічна допомога сільському населенню

І. Для надання стоматологічної допомоги сільському населенню передбачено 0,25 ставки лікаря - стоматолога-терапевта (СУБ/СВА) на 1000 чоловік населення, протезиста - 0,07 - на 1000.

ІІ. У центральній районній лікарні передбачено 0,27 ставки на 1000 чоловік стоматолога-терапевта, 0,25 ставки на 1000 чоловік - протезиста.