Інші види щорічних відпусток, передбачені законодавством

Законом України «Про відпустки» передбачена можливість надання деяким категоріям працівників щорічних відпусток, що не передбачені цим законом. Такі види щорічних відпусток можуть встановлюватися як спеціальним законодавством, так і колективним договором.

Законом України «Про державну службу» передбачено, зо­крема, що державним службовцям надається щорічна основна відпустка тривалістю ЗО календарних днів з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу. Крім щорічної ос­новної відпустки тим державним службовцям, які мають стаж державної служби понад 10 років, надається щорічна додаткова відпустка тривалістю 5 календарних днів, а починаючи з другого року вона збільшується на 2 календарні дні за кожний наступ­ний рік. При цьому тривалість додаткової оплачуваної відпустки не може перевищувати 15 календарних днів. Аналогічно нада­ється відпустка посадовим особам органів місцевого самовряду­вання.

Законом України «Про статус суддів» передбачено право суд­дів на щорічну основну відпустку тривалістю ЗО робочих днів з наданням додаткового посадового окладу. Суддям, що мають стаж роботи на посадах судді, слідчого чи прокурорських праців­ників понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

Прокурорам і слідчим прокуратури згідно з Законом України «Про прокуратуру» надається щорічна відпустка тривалістю ЗО календарних днів з оплатою проїзду до місця відпочинку і у зво­ротному напрямку. Цим же особам за стаж роботи в органах про-

299

куратури надається щорічна додаткова відпустка при стажі ро­боти понад 10 років тривалістю 5 календарних днів, понад 15 ро­ків — 10 календарних днів і за наявності понад 20 років стажу — 15 календарних днів.

Посадові особи митних органів залежно від вислуги років ма­ють право на щорічну відпустку при стажі до 10 років триваліс­тю ЗО календарних днів, при стажі від 10 до 15 років — 35 ка­лендарних днів, від 15 до 20 років — 40 календарних днів, при стажі понад 20 років — 45 календарних днів. Це врегульовано «Положенням про порядок та умови проходження служби в мит­них органах України».

Законом України «Про статус народного депутата» І врегульо­вано право народних депутатів на щорічну відпустку у міжсесій­ний період тривалістю — 45 календарних днів з виплатою допо­моги на оздоровлення у розмірі подвійної місячної заробітної плати.

Громадянам України, які проходять альтернативну (невійсь­кову) службу надається щорічна оплачувана відпустка триваліс­тю 15 календарних днів. За перший рік такої служби вказана відпустка надається після відпрацювання одинадцяти календар­них місяців.

Членам добровільних пожежних дружин Закон України «Про пожежну безпеку» від 17 грудня 1993 р. передбачає можливість надання додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати за активну участь у роботі цих дружин тривалістю до 10 робочих днів на рік. Така відпустка надається за рішенням роботодавця. Аналогічна відпустка тривалістю до 5 календарних днів за рішенням трудового колективу може надаватися членам громад­ських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону за поданням керівників цих органів. Можливість надан­ня такої відпустки передбачена Законом України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордо­ну» від 22 червня 2000 р.

Законами України «Про позашкільну освіту» від 22 червня 2000 р. і «Про професійно-технічну освіту» від 10 лютого 1998 р. передбачено право педагогічних працівників позашкільних нав­чальних закладів та установ професійно-технічної освіти на що­річну основну відпустку тривалістю не менше 42 календарних днів. Порядок надання цих відпусток врегульований постановою

300

Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку надан­ня щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших уста­нов і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам» від 14 квітня 1997 р. № 346, яка була прийнята відповідно до Закону України «Про відпустки».

Закон України «Про державну підтримку засобів масової ін­формації та соціальний захист журналістів» від 23 вересня 1997 р. передбачає право журналістів незалежно від форми власності ор­гану масової інформації, у якому він працює, на щорічну відпус­тку тривалістю 36 календарних днів. До журналістів за цим законом належать працівники, які професійно збирають, одер­жують, створюють і займаються підготовкою інформації для за­собів масової інформації, виконують посадові службові обов'яз­ки у засобах масової інформації (в штаті або на позаштатних по­садах).

Ще один вид відпустки передбачено Законом України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СПІД) та соціальний захист населення» від 12 грудня 1991 р. Зокрема, медичні працівники, які були заражені вірусом імуно­дефіциту людини або захворіли на СНІД внаслідок виконання професійних обов'язків, мають право на щорічну відпустку за­гальною тривалістю 56 календарних днів з використанням її у літній або інший зручний для них час.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лю­того 1991 р. врегулював тривалість надання щорічних відпусток працівникам, які працюють або перебувають у відрядженні на територіях радіоактивного забруднення. Особам, які працюють на території зони відчуження і безумовного відселення, відпуст­ка надається тривалістю 44 календарні дні, а працівникам, зай­нятим у зоні гарантованого добровільного відселення — 37 ка­лендарних днів. Ті ж, хто працює в зоні посиленого радіоеколо­гічного контролю, мають відпустку ЗО календарних днів. Ці відпустки надаються пропорційно відпрацьованому на зазначе­них територіях часу. Якщо працівник має право на щорічну до­даткову відпустку, то вона надається понад основну, передбаче-

301

ну Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».