Поняття принципів трудового права

Слово принцип (лат. ргіпсірішп — основа, начало) за своїм се­мантичним значенням тотожний українським словам «основа», «засада». Тобто принципи права — це такі засади, вихідні поло­ження, на яких ґрунтується право як система норм. Вони є осно­вою права.

У юридичній літературі вважалося свого часу, що принципи права — це продукт людської діяльності, їх джерелами є сфера ідеології. І щоб одержати статус принципів права, певні керівні положення мають бути відображені у самому праві, у змісті норм права.

Сучасні дослідження принципів права обґрунтовують об'єк­тивний характер цієї категорії. Це такі засадничі основи права, які відповідають характеру суспільних відносин, економічним, політичним, ідеологічним процесам, що відбуваються у суспіль­стві. Саме така залежність зумовлює характер правотворчості, зміст правових норм, способи й методи реалізації права¹.

Загальносоціальне право і юридичне право можна розглядати сьогодні як ціле і його частину у нерозривному їх взаємозв'язку. Загальносоціальне право відносно юридичного права є первин­ним, воно з'являється задовго до появи держави, продуктом якої є власне юридичне право, яке виникає у надрах уже існуючого загальносоціального права. Принципи права необхідно виводити із самої правової матерії, а не з ідеологічних категорій. Вони охо­плюють усю правову матерію — і ідеї, і норми, і відносини — та надають їй логічності, послідовності, збалансованості. У прин­ципах права ніби синтезується світовий досвід розвитку права, досвід цивілізації. Принципи — це свого роду «сухий залишок» найбагатшої правової матерії, її суть, звільнена від конкретики.

Колодій А. М. Принципи права України. — К., 1998. — С. 21.

42

Принципи відіграють роль орієнтирів у формуванні права»¹. То­му юридичне право не може суттєво відступати від усталених і апробованих постулатів загальносоціального права. Більшість з них держава закріплює у правових нормах і вони продовжують свою регулятивну функцію вже як юридичне право.

Водночас у державне організованому суспільстві існують нор­ми загальносоціального права, які з різних причин не транс­плантувались у норми юридичного права, тобто загальносоціаль-не право не зникає з появою держави і юридичного права. Воно виступає підґрунтям для юридичного права, а тому можна вва­жати, що загальносоціальне право якраз і є тими принципами, на яких базується юридичне право як система норм.

«Принципи загальносоціального права, — пише А. М. Коло­дій, — передаються юридичному праву, тому що законодавець не може не враховувати думки суспільства і тому, що ця думка акумулюється насамперед у цих принципах — особливо це сто­сується демократичного (громадянського) суспільства»².

Принципи права як основа системи юридичного права, під­ґрунтя, на якому воно розвивається, не перетворюються на якісь інші правові субстанції, а існують реально і водночас з самою си­стемою права.

Система чинного юридичного права повинна своїм змістовним нормативним наповненням чітко відповідати конкретним прин­ципам права. Якщо через якісь об'єктивні обставини ті чи інші принципи права припиняють своє існування, то норми права, ін­ститути або галузі, які на них спиралися, втрачають свої регуля­тивні властивості. Так само, якщо певні правові акти розроблено і прийнято законодавцем без врахування вимог принципів пра­ва, то вони не забезпечуватимуть ефективного регулювання сус­пільних відносин і їх, зрештою, потрібно буде або скасовувати, або вдосконалювати.

Принципи права як надбання всього історичного процесу роз­витку людської цивілізації не можна змінювати, скасовувати чи, навпаки, створювати певним політичним силам чи групам, які визначають політику держави, зокрема і в сфері правотворення. їх можна лише пізнавати, вивчати з більшою чи меншою про-

¹ Лившиц Р. 3. Теория права. — М., 1994. — С. 195—196.

² Колодій А. М. Цит. праця. — С. 42.

43

никністю в їхню сутність і дотримуватись (або ігнорувати — собі ж на шкоду).

Крім принципів права потрібно розрізняти і таку категорію, як правові принципи. Вони, на відміну від попередніх, відобра­жаються у нормативних актах у вигляді окремих загальних по­ложень (норм-принципів), наприклад, «кожен, хто працює, має право на відпочинок» (ст. 45 Конституції України), або ж у «прихованому» вигляді, коли їх зміст випливає з багатьох норм. Зокрема, «право на належну винагороду за працю», «право на охорону праці» та ін.

Тобто, якщо принципи права первинні відносно права юриди­чного і становлять його сутність і зміст, то правові принципи ви­значаються у самому юридичному праві, а тому є вторинними, похідними. Принципи права як об'єктивні засади самого права містяться у надрах загальносоціального права незалежно від то­го, чи є юридичне право, чи на певному історичному етапі його ще немає. Правові ж принципи можуть існувати тільки за наяв­ності юридичного права. Більше того, сама наявність юридично­го права ще не означає, що у ньому обов'язково мають бути визначені правові принципи. Вони за певних специфічних обста­вин можуть і не мати свого відображення — прямого чи опосе­редкованого — у правових нормах, що, однак, зовсім не слід роз­цінювати як недолік тієї чи іншої системи або галузі права. Го­ловне, щоб ці системи чи галузі ґрунтувалися на належних принципах права, і цього достатньо для забезпечення повноти правового регулювання.

Встановлення та вивчення принципів трудового права має ва­жливе як теоретичне, так і практичне значення. Без урахування загальних засад, на яких формується українське трудове право, ми не зможемо ні належно його тлумачити, ні ефективно засто­совувати його норми, що особливо важливо в умовах ринкових відносин. Виняткового значення набуває усвідомлення справж­ньої ролі принципів трудового права в процесі кодифікації тру­дового законодавства. Це саме той випадок, коли є можливість прийняти ефективний і стабільний закон.

Отже, принципами трудового права як системи норм, покли­каних забезпечувати трудові та тісно пов'язані з ними відноси­ни, є такі засадничі ідеї (засади), які визначають сферу його

44