Характеристика дітей із розладами аутистичного спектра

Ау'гизм - важке порушення розвитку, що характеризується значними недоліками у формуванні соціальних і комунікативних зв’язків із реальністю; виявляється в зосередженості на власних переживаннях, обмеженні спілкування з іншими людьми а також проявами стереотипних інтересів. У деяких дітей уже в перші роки життя виявляється дисгармонія розвитку окремих сторін особистості. Основною ознакою РДА є неконтактність дитини, її со­ціальна ізольованість, яка починається протягом перших трьох років життя. У таких дітей порушені усі форми довербального спілкування (експресивно-мімічні, предметно-дійові), вияв­ляється нездібність використовувати зоровий контакт, міміку, поставу, жестикуляцію для регулювання соціальної взаємодії, як це роблять діти з порушеннями мовлення або слуху. Часто відзначається відсутність белькоту і слабкий розвиток функції наслідування. Зростаючи, діти нездібні вступати у контакт із однолітками, знаходити спільні інтереси, дії і почуття, мають збіднену або девіантну реакцію на емоції інших людей, недо­статність емоційної та комунікативної поведінки. Дитина з РДА може не помічати відсутності батьків, близьких родичів, але хворобливо, збуджено реагувати на переміщення неживих пред­метів, на зміну звичних щоденних рутинних дій.

Своєрідний характер має ігрова діяльність, її характер­ною ознакою є використання незвичного ігрового матеріалу, часто предметів домашнього побуту. Дитина грає одна, одно­манітно, використовуючи різні предмети (взуття, папір, ган­чірки, провід тощо). Сюжетно-рольова гра відсутня. Спосте­рігається своєрідне патологічне перетворення в той чи інший образ (наприклад, тварини) у поєднанні з аутистичним фан­тазуванням.

Серед характерних ознак РДА велике місце займають недорозвинення або повна відсутність усного мовлення, яке не супроводжується спробою компенсації за допомогою жестику­ляції або міміки як альтернативи комунікації. Характерне сте­реотипне і повторне використання слів і фраз. Типовими є відстрочені чи безпосередні ехолалії. Подовжений час відсутні такі відповіді, як «так» чи «ні», особистий займенник «я». Недорозвинений лексико-граматичний бік мовлення, спостері­гаються своєрідні фонетичні розлади і порушення голосу з пре­валюванням високої тональності наприкінці фрази або слова, подо­вжена відсутність у мовленні слів, які позначають близьких для дитини людей (мати, тато) або окремі предмети, до яких у дити­ни є особливе ставлення: острах, нав'язливий інтерес, їхнє ожив­лення.

На відміну від ЗНМ, при РДА на ранніх етапах мовлення може розвиватися нормально, і дитина за темпами його розвит­ку може випереджати своїх однолітків. Потім, зазвичай у віці до 30 місяців, воно втрачається: дитина перестає спілкуватися з людьми, що оточують, хоча може говорити сама з собою або уві сні. Втрата мов­лення завжди поєднується з втратою виразного жестикулювання та імітаційної поведінки. Найчастіше це спостерігається у дівчаток.

Мовленнєві порушення у дітей із РДА можуть варіюватися за своїми проявами, ступенями складності і багато в чому зале­жать від етіології, патогенезу, мікросередовища, своєчасної адекватної лікувальної та психолого-педагогічної роботи.

Вже в ранньому дошкільному віці спостерігається дисгармонія психічного, мовленнєвого і мотор­ного розвитку. Так, у деяких дітей можна відзначити пришвидше­ний інтелектуальний розвиток за недостатньої моторики. Такі діти відрізняються моторною незграбністю, у них зі значними трудноща­ми можна розвинути навички самообслуговування.

Дисгармонія психічного розвитку при аутизмі виявляється, на­самперед, у відсутності кореляції між станом інтелекту та повсяк­денною продуктивністю дитини, яка завжди буде нижчою від її інте­лектуальних можливостей.

Дошкільний вік - це період найбільш виражених, «класичних» проявів дитячого аутизму. Цей вік, імовірно, є найважчим періодом життя для близьких таких дітей. Спроби активного втручання до­рослих у життя дитини, порушення сформованого стереотипу життя зазвичай закінчуються драматично - фіксується негативізм дитини, наростають страхи, збільшуються частота й інтенсивність агресив­них і самоагресивних реакцій, посилюються, вдосконалюються сте­реотипні способи аутостимуляції, що закривають її від навколишньо­го світу.

Загальновідомо, що за нормального розвитку в цьому віці відбувається найактивніше ознайомлення зі світом, вивчення способів взаємодії з ним, удосконалення розвитку мовлення, мислення, творчості, фантазії, становлення характеру; дитина починає розуміти емоційний аспект взаємин між людьми, а також усвідомлювати себе. У грі вона виражає себе, готується до майбутнього. Що ми бачимо під час розладів аутистичного спектра?

Характерною особливістю дітей з аутизмом є недостатній роз­виток навичок наслідування та перцептивних процесів. Тактильний, нюховий і смаковий аналізатори часто розвиненіші, ніж зорові та слухові. Дитина не здатна реагувати на два або більше подраз­нення відразу. Ці особливості перцептивного розвитку виявляють­ся у поведінці та грі дитини з аутизмом. Така дитина, бачачи нову іграшку, починає «досліджувати» її, пробуючи на смак, нюхаючи, об­лизуючи. Аутична дитина ніби зорово ігнорує нових для неї людей, а іноді й нові предмети, вона може наштовхуватися на навколишні предмети, викликаючи у дорослих підозру щодо вади зору. Така сама гіпореактивність відзначається в перші роки життя і щодо тактильних і больових подразників: дитина пасивно випускає вкладений у руку предмет, належно не реагує під час падіння. Всі сенсорні сприйман­ня різняться вираженою дисгармонією: гіпореактивність до багатьох сенсорних стимулів може поєднуватися з підвищеною чутливістю до інших подразників. Так, дитина може не переносити шуму пилососа, іноді навіть шелесту паперу. Чуючи ці звуки, вона затуляє вуха, але водночас сама може годинами створювати низку вкрай неприємних звуків (дряпати по склу, стукати покришками, скреготати зубами і о що). Майже не реагуючи на зовнішні зорові стимули, ці діти іноді годинами розглядають свої руки, пальці, різні дрібні деталі одягу.

Багато рухів повторюються, мають стереотипний характер. Діти кружляють, гойдаються, повертають голову, змахують руками, плес­кають у долоні. Своєрідна гіперактивність змінюється періодами не­рухомості, при цьому тривалий час може зберігатися найнезручніша поза. Хода дітей з аутизмом має також характерні особливості: вони часто ходять на носочках, але, на відміну від хворих із церебральним паралічем, не постійно, а лише в період збудження. Всі ці особливості створюють враження дивної, незрозумілої, часто химерної поведінки. Існує думка, що особливості незвичайної моторики та гри дитини з аутизмом мають своєрідний компенсаторний характер.

Емоційна сфера під час аутизму характеризується відсутністю безпосередності та цілісності переживань. Серед дітей з аутизмом спостерігаються емоційно холодні, дратівливі, мляві, тихі. Вони за­ячі чай не висловлюють жодних скарг, але не відчувають і особливої радості. У деяких з них відзначається підвищена дратівливість, примхливість, упертість або, навпаки, невмотивовано піднесений настрій, підвищена балакучість, метушливість. Відсутність потреби в спілкуванні з іншими є основною ознакою клінічної картини. Рівень пристосування цих дітей до навколишнього середовища, до колективу завжди тією чи тією мірою знижений.

Особливості психічного розвитку дітей із розладами аутистично­го спектра залежать від ступеня важкості порушення.