Величину поточних витрат рекомендується обумовлювати по формулі

Э_т = Э_п l_п + Э_в l_в + Э_гр Z _гр + Э_нк + Э_дв l_мг ,                      (4)

де Э_т — повна величина поточних витрат по доставці 1т вантажу;

Э_п і Э_в — собівартість 1ткм відповідно при підвозі вантажу допоміжним транспортом до магістрального і вивозу його відтіля;

Э_гр — собівартість вантажної тонно-операції;

Э_нк — теж початково-кінцевої операції на магістральному транспорті;

Э_дв — собівартість 1ткм по движенчеській операції на магістральному транспорті;

l_п і l_в — дальність підвозу вантажу до магістрального транспорту і вивозу;

l_мг — дальність перевезення вантажу магістральним транспортом;

Z _гр — число вантажних операцій на всьому шляху проходження.

При порівнянні існуючого способу транспортування з новим доцільність заміни виду транспорту обумовлюється умовою:

С_{пр сущ} > С_{пр новий} ,                                               (5)

де С_{пр сущ} і С_{пр новий} — сума приведених витрат відповідно при використанні існуючого і нового виду транспорту.

Стосовно до найбільш розповсюдженого випадку заміни залізничного транспорту автомобільним ця умова прийме вид:

а_ж + lв_ж > а_а + lв_а ,                                  (6)

а_ж - а_а > lв_а -  lв_ж ,                                                           (7)

звідси

,                                                   (8)

де а_ж і  а_а — величина витрат на виконання початково-кінцевих операцій відповідно при використанні залізничного й автомобільного транспорту;

в_ж і в_а — те ж відповідно на пересування (переміщення) вантажів;

l — відстань перевезення, км.

Аналогічно встановлюється й економічно доцільний вид транспорту при виникненні нової кореспонденції. Різниця буде полягати лише в структурі і величині варіантів витрат, що враховуються при порівнянні.

Часто необхідно установити сфери доцільного використання того чи іншого виду транспорту. Визначити границі, що розділяють сфери економічного застосування розглянутих видів транспорту, неможливо. Цьому перешкоджає велика кількість факторів, що впливають на величину витрат кожного виду транспорту. Причому фактори діють у протилежних напрямках і можуть сполучатися у всіляких комбінаціях.

Теоретично може бути два крайніх сполучення, що поєднують тільки односторонньо чи сприятливо несприятливо впливають фактори на витрати по перевезенню вантажів. Ці крайні сполучення чітко обумовлюють границі максимальної і мінімальної сфер використання того чи іншого виду транспорту. Між цими чіткими границями лежить спірна область, у якій може виявитися найбільш вигідний той чи інший вид транспорту при дії різних факторів.

Практично в залежності від рішення поставлених задач обумовлюються мінімальні сфери чи зразкові (середні) сфери, обчислені на підставі середніх умов перевезень вантажів на кожнім з розглянутих видів транспорту. Але у всіх випадках відстані, при яких сума витрат виявиться однакової, визначать границі сфер використання того чи іншого виду транспорту (рис. 10).

Рис. 10. Сфери доцільного використання видів транспорту в вантажних перевезеннях: І – сфера використання автомобільного транспорту; ІІ – сфера використання залізничного транспорту.

Відстань перевезення збільшується в міру збільшення розриву між витратами на виконання початково-кінцевих операцій і зменшення різниці у власне перевізних витратах.

Однак відстань перевезення залізничним і автомобільним транспортом між тими самими населеними пунктами не однакова. Тому звичайно за базову величину (l_р) береться відстань перевезення залізничним транспортом, а для автомобільного транспорту приймається поправочний коефіцієнт, що для середніх умов складає (0,9÷0,95)l_ж, а для конкретних кореспонденцій може коливатися від 0,7 до 1,3 ÷ 1,5.

Таким чином, сфери доцільного використання залізничного й автомобільного транспорту у вантажних перевезеннях залежать від факторів, що роблять вплив на величину витрат, що залежать і не залежать від дальності перевезень.

При виборі виду транспорту і порівнянні варіантів виникають питання про повноту обліку витрат і про способи порівняння варіантів. По питанню повноти обліку витрат серед економістів розбіжностей немає: при порівнянні варіантів повинні бути ураховані усі витрати на перевезення від складу відправника до складу одержувача. По другому питанню немає єдності думок. При цьому помилково протиставляються один одному способи порівняння варіантів по повним і по витратах, що змінюються, (іноді цей метод називають методом додатково виникаючих витрат, що не зовсім правильно відображає його сутність).

Насправді обидва ці способи при правильному їхньому застосуванні рівноцінні, тому що мають ту саму базу — повні витрати. Дійсно, для того щоб визначити придатність передачі визначеного вантажопотоку Q на той чи інший вид транспорту, необхідно зіставити між собою витрати по двох варіантах розподілу перевезень. У кожному випадку сумарні витрати повинні бути визначені по обох лініях, а саме витрати як по лінії, на яку він не направляється, але може бути спрямований при прийнятті іншого варіанта. У загальному виді цей спосіб порівняння варіантів може бути виражений наступною нерівністю

(Q₁l₁ + Ql₁)е'₁ + Q₂l₂e₂ < > Q₁l₁e₁ + (Q₂l₂ + Ql₂)е'₂ ,       (9)

де Q₁l₁ і (Q₁l₁ + Ql₁) — вантажообіг на першій з порівнюваних ліній у вихідних умовах і з додаванням досліджуваного вантажопотоку;

Q₂l₂ і (Q₂l₂ + Ql₂) — теж на другій лінії;

e₁ і  е'₁ — повні питомі транспортні витрати на першій лінії у вихідному положенні і при додаванні досліджуваного потоку;

e₂ і е'₂ — те ж на другій лінії.

Після перетворень маємо:

(Q₁l₁ + Ql₁)е'₁ - Q₁l₁e₁ < > (Q₂l₂ + Ql₂)е'₂ - Q₂l₂e₂,                   (10)

Ліва і права частини — це збільшення витрат на кожнім виді транспорту. Збільшення витрат викликано освоєнням додаткового вантажопотоку Q. Таким чином, замість зіставлення суми повних витрат по двох транспортних лініях, досить обмежиться зіставленням знову виникаючих додаткових витрат.

Сумарні витрати при використанні залізничного транспорту на доставку вантажів від складу відправників до складу одержувачів залежать від:

– роду вантажу і відстані перевезення, швидкості перевезення;

– схеми транспортування (тобто вид під'їзду транспорту в початковому і кінцевому пункті);

– виду відправлення (маршрутна, повагонна, контейнерна чи дрібна);

– і ряду інших факторів (розмірів утрат вантажу при транспортуванні, регулярності доставки вантажів і ін.).

Сумарні витрати при використанні автомобільного транспорту на доставку вантажів від складу відправників до складу одержувачів залежать від:

– роду вантажу;

– швидкості перевезення;

– типу рухомого складу;

– категорії автомобільних доріг;

– ряду інших факторів (розмірів утрат вантажів, способу організації перевізного процесу й ін.).