Технологічний процес комплексного еталонного транспортно-експедиційного обслуговування

Транспортна експедиція містить у собі великий комплекс додаткових стосовно транспортного процесу операцій. Вид і обсяг цих операцій, виконуваних при перевезеннях вантажів, різні. Вони обумовлюються характером і видом перевезених вантажів. При комплексному ТЕО за участю автомобільного транспорту виконуються наступні основні операції [7]:

– вибір найбільш раціонального виду транспорту по швидкості, схоронності вантажу, зручності і вартості перевезення;

– доставка вантажу зі складу відправника вантажу до місця навантаження безпосередньо на транспортний засіб (судно, залізничний вагон) чи на склад порту, пристані, залізничній станції, а в пунктах перевалки - зі складу одного виду транспорту на склад іншого виду транспорту;

– збір і підгрупировка дрібних партій вантажів у велику партію, що дозволяє цілком використовувати вантажопідйомність транспортних засобів;

– укладання договору з перевізником (морським чи річковим пароплавством, залізницею, АТП і т.д.) на перевезення вантажу;

– оформлення в митних і інших організаціях, а також в органах карантинного, санітарного, ветеринарного нагляду відповідних свідчень і документів і передача транспортним організаціям для прилучення до транспортних документів відповідно до вимог діючих правил перевезень;

– передача вантажу перевізнику чи його агенту з оформленням документів на перевезення і пред'явлення цих документів клієнту в пункті відправлення;

– виконання вантажно-розвантажувальних робіт у пунктах навантаження-розвантаження, а також у пунктах перевалки вантажів з одного виду транспорту на іншій;

– приймання вантажу в пункті призначення від транспортних організацій, у деяких випадках безпосередньо з транспортного засобу (залізничний вагон, судно, літак), перевірка числа місць, маси вантажу, стану його тари;

– оформлення з представниками транспортних організацій комерційних, генеральних і інших актів про виявлення дефектів вантажу, який прибув, (нестача вантажних місць і маси вантажу, псування й ушкодження вантажу і тари, пересортиця) для того, щоб забезпечити вантажовласнику (клієнту експедитора) можливість на підставі цих актів висувати претензії й одержувати компенсацію від транспортних організацій, чи відправника-постачальника за заподіяний вантажу збиток;

– доставка вантажу від складу (порту, залізничної станції, аеропорту) чи безпосередньо від борта судна (залізничного вагона, літака) на склад вантажоодержувача;

– виробництво в пункті відправлення вантажу розрахунків із транспортними організаціями за його перевезення і виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, а також внесення сум провізної плати й інших зборів у пункті призначення, якщо в пункті відправлення були допущені які-небудь недоплати або платежі переводяться на рахунок вантажоодержувача і підлягають стягненню з його в пункті призначення;

– складування і збереження вантажів з моменту прийому їх від відправника вантажу або від одного виду транспорту до моменту передачі іншому виду транспорту чи до видачі вантажоодержувачу;

– розсортовування великих партій вантажу на більш дрібні (за сортами, розмірами);

– ремонт тари і пакувальних матеріалів;

– маркірування й упакування вантажів;

– супровід вантажів у процесі їхнього транспортування;

– устаткування транспортних засобів для перевезення спеціальних вантажів.

Таким чином, основні транспортно-експедиційні послуги можна згрупувати по наступним напрямках:

– укладання договорів на ТЕО;

– вибір найбільш раціональних видів транспорту;

– платіжно-розрахункові операції;

– приймально-здавальні операції й оформлення документації;

– митні операції;

– інформування учасників транспортного процесу про рух вантажу;

– перевалка вантажів з одного виду транспорту на іншій;

– оформлення актів про виявлення дефектів вантажу;

– перевезення вантажів;

– збереження;

– навантаження;

– розвантаження;

– упакування;

– підгрупировка;

– сортування;

– затарювання;

– супровід;

– маркірування;

– передача вантажу;

– ремонт тари і пакувальних матеріалів.

Більшість з перерахованих операцій не зв'язані між собою і можуть виконуватися як однією, так і декількома різними організаціями. Однак практика роботи підтверджує доцільність виконання усіх функцій, зв'язаних із процесом переміщення вантажу, спеціалізованими транспортно-експедиційними підприємствами. Така організація транспортно-експедиційної роботи цілком звільняє відправників вантажу і вантажоодержувачів від виконання функцій, зв'язаних з доставкою вантажу, сприяє значному поліпшенню транспортного процесу. Однак з цього не випливає, що транспортно-експедиційні підприємства повинні виконувати весь перелік допоміжних операцій, що супроводжують організацію і здійснення транспортного процесу. Питання полягає у виборі переліку операцій з метою виконання вимог клієнтури, що обслуговується, до рівня якості експедиційного обслуговування, що включають:

– створення умов для раціональної організації перевезень вантажів і поліпшення використання транспортних засобів;

– забезпечення максимальних зручностей для відправників вантажу і вантажоодержувачів;

– зниження вартості виконання допоміжних операцій.

З табл. 3 видно, що в даний час комплекс транспортно-експедиційних послуг, пропонований автомобільним транспортом відправникам вантажу і вантажоодержувачам, незначний і складає всього 15-20 % необхідного обсягу. Причому навіть з цього мінімального переліку послуг окремі операції часто не виконуються чи виконуються незначним числом підприємств. До таких операцій відносяться, наприклад, навантажувально-розвантажувальні і складські роботи.

Таким чином, поряд зі значним розвитком ТЕО, здійснюваного АТЗК останнім часом, є ряд недоліків, які можна умовно розділити на три основні групи: недоліки системи управління, недоліки виробничої сфери, недоліки, обумовлені зовнішніми факторами.

Таблиця 3

Розподіл найбільш розповсюджених груп транспортно-експедиційних операцій по питомій вазі виконуючих їх ТЕП

До недоліків системи управління ТЕО відносяться:

– відсутність обліку реальних потреб в обслуговуванні;

– відсутність гнучких організаційних форм управління і відповідного розподілу функцій;

– недостатня координація і кооперація;

– відсутність обґрунтованого ув'язування планів ТЕО між автомобільним транспортом і іншими видами транспорту, між автомобільним транспортом і клієнтами;

– недостатній контроль за виконанням ТЕО;

– низький рівень диспетчеризації;

– недосконалість взаєморозрахунків усіх сторін, що беруть участь;

– недостатня, правова і юридична взаємодія між учасниками транспортного процесу при здійсненні ТЕО;

– нечітке визначення прав і відповідальності транспортно-експедиційних організацій і клієнтів;

– відсутність уніфікованих форм документації;

– відсутність спеціальних кадрів;

– невідповідність рівня розвитку технологічних процесів вимогам клієнтів по здійсненню навантажувально-розвантажувальних робіт, перевезень, складських операцій, обробки інформації.

Основними недоліками виробничої сфери ТЕО є:

– недостатня кількість рухомого складу автомобільного транспорту, спеціалізованого рухомого складу, навантажувально-розвантажувальних механізмів, складського устаткування;

– низький рівень механізації й автоматизації вантажно-розвантажувальних і складських робіт, розвитку ремонтної бази, технічного обслуговування і ремонту, забезпечення матеріалами, технічними засобами, устаткуванням, запасними частинами і т.п.

До недоліків ТЕО, обумовленими зовнішніми факторами, відносяться:

– міжвідомчі бар'єри в розвитку обслуговування;

– нечітка орієнтація на підвищення споживчих властивостей транспортно-експедиційних послуг;

– відсутність орієнтації на погоджену взаємодію між видами транспорту;

– невідповідність техніко-технологічного рівня розвитку виробничої бази автомобільного транспорту вимогам клієнта;

– відсутність єдиної методологічної основи для розвитку.

Функціональні задачі системи управління можуть бути об'єднані в наступні підсистеми:

– організаційна;

– економічна;

– технічна;

– технологічна;

– соціальна.

Розглянемо задачі кожної підсистеми.

Функціональні задачі системи управління:

організаційна підсистема:

– вибір організаційної структури системи ТЕО;

– розподіл функцій між структурними підрозділами цієї системи;

– прогнозування і планування діяльності системи;

– контроль за виконанням функціональних обов'язків;

– координація діяльності різних підрозділів.

економічна підсистема:

– показники планування й оцінки діяльності системи ТЕО;

– оплата праці і матеріальне стимулювання працівників;

– взаєморозрахунки з учасниками, тарифи, ставки.

технічна підсистема:

– механізація й автоматизація;

– рухомий склад, складське устаткування, вантажно-розвантажувальні механізми, оргтехніка і т.д.

технологічна підсистема:

– прогресивні технології управління ТЕО.

соціальна підсистема:

– соціальний розвиток колективу;

– наукова організація праці й охорона праці;

– розміщення і підготовка кадрів;

– спонсорство.

Функціональні задачі виробничої сфери ТЕО, що включає:

– основне виробництво;

– допоміжне виробництво;

– обслуговуюче виробництво.

Основне виробництво:

– організація перевезення вантажів;

– організація і виконання навантажувально-розвантажувальних робіт;

– організація і виконання складських робіт;

– прийом і здача вантажів;

– платіжно-розрахункові операції;

– охорона і супровід вантажів;

– оформлення і доставка документів.

Допоміжне виробництво:

– організація технічного обслуговування і ремонт рухомого складу й інших технічних засобів;

– організація обслуговування і ремонт складського устаткування, технічних засобів, будівель, споруджень.

Обслуговуюче виробництво:

– забезпечення необхідними матеріалами, технічними засобами, інструментом, оснащенням;

– забезпечення усіма видами енергії.