Методика вибору раціональної форми організації транспортно-експедиційного обслуговування підприємств і організацій

При взаємодії автомобільного транспорту з іншими видами транспорту важливим питанням організації й управління є обґрунтування раціональної форми ТЕО для конкретних умов роботи.

Необхідність рішення цього питання обумовлена: з одного боку, загальними тенденціями розвитку транспортної експедиції, з іншого боку,— прагненням до створення найбільш ефективної системи ТЕО при наявних обмеженнях.

Є різні методики визначення раціональних форм організації ТЕО для конкретних умов, у яких один загальний недолік: раціональність форм обумовлювалася з погляду або здійснюючого обслуговування підприємства, або транспортного вузла, або магістрального транспорту, або клієнта.

Була запропонована методика, що ліквідує цей недолік, що заснована на обліку всіх елементів транспортно-експедиційного процесу [7]. Критерієм ефективності тієї чи іншої форми організації ТЕО може бути прийнятий мінімум народногосподарських витрат на комплекс робіт з доставки вантажу у всіх взаємодіючих при цьому ланок транспортних організацій і вантажовласників.

Розглянемо більш докладно основні принципи і положення цієї методики.

Основні етапи вибору раціональної форми організації ТЕО:

1. Збір і обробка вихідних даних, що відбивають потреби підприємств у транспортній експедиції, організацію транспортного обслуговування й ін. фактори, зв'язані з перевезеннями вантажів і ТЕО в розглянутому економічному регіоні .

2. Визначення форм організації ТЕО, що підлягають порівнянню (тобто можливих у розглянутих умовах). Побудова по кожній з порівнюваних форм моделей організації і технології роботи відповідного транспортно-експедиційного підрозділу, а також розподіл виконання транспортно-експедиційних операцій між цим підрозділом, що обслуговуються підприємствами, підрозділами магістральних видів транспорту (у вузлах) і інших учасників транспортного процесу (при вантажорусі).

3. Визначення обсягу робіт (виробників програми) по ТЕО на основі технологій виконання операцій і послуг і розподілу їх по усіх взаємодіючих ланках.

4. Розрахунок ресурсів, необхідних для здійснення відповідного комплексу транспортно-експедиційних операцій по кожному з взаємодіючих при доставці вантажів ланок для кожної з порівнюваних форм, виходячи з організації і технології роботи транспортно-експедиційних підрозділів і обсягу робіт з кожної з порівнюваних форм.

5. Визначення експлуатаційних витрат і капвкладень по порівнюваних формах організації ТЕО.

6. Визначення приведених народногосподарських витрат і виявлення найбільш раціональної для конкретних умов форми організації ТЕО.

Вибору раціональної форми(виду) організації ТЕО передуває обстеження підприємств народного господарства, що обслуговуються, (відправників вантажу й одержувачів); АТП, що здійснюють транспортування вантажів, підрозділів вантажних станцій (портів, пристаней і т.п.) магістральних видів транспорту (у транспортних вузлах), де перероблюються вантажі на місцях загального користування.

Обстеження проводиться з метою вивчення існуючої організації транспортно-експедиційної діяльності, виявлення потреб в обслуговуванні й обсягів робіт транспортної експедиції, а також визначення можливих форм її здійснення в розглянутих умовах.

Зібрані матеріали дозволяють установити наступні необхідні для проведення варіантних розрахунків дані:

– кількість вантажоутворюючих і –поглинаючих пунктів у зоні діяльності ТЕП, їхнє взаємне розташування і розташування щодо інших учасників транспортного процесу (транспортного вузла, АТП, ТЕП);

– величину вантажообігу на місцях загального користування (вантажної станції, транспортного вузла і т.п.) і по підприємствах, що обслуговуються; номенклатуру й обсяги окремих видів вантажів, що переробляються; ступінь нерівномірності їхнього прибуття і відправлення;

– техніко-експлуатаційні показники роботи АТП, підрозділів вантажної станції, транспортного вузла і транспортно-експедиційних підрозділів;

– розподіл окремих груп транспортно-експедиційних операцій між взаємодіючими ланками автотранспортних підприємств, залізничних станцій, портів, транспортно-експедиційних підрозділів;

– обсяги робіт з окремих груп транспортно-експедиційних операцій по кожному з взаємодіючих ланок;

– необхідну для організації доставки і переробки вантажів кількість транспортних засобів, навантажувально-розвантажувальних механізмів, складських приміщень, вантажних площадок, маневрових транспортних засобів і інших технічних засобів;

– чисельність працівників, зв'язаних із вантажорухом по всім діючим у процесі доставки вантажів ланкам.

Величина вантажообігу (річного, місячного, добового) по транспортному вузлі і підприємствам, що обслуговуються, номенклатура й обсяги окремих видів вантажів, що переробляються, ступінь нерівномірності їхнього прибуття і відправлення обумовлюються на підставі звітних даних за попередній період з урахуванням перспектив зміни вантажообігу і характеру перевезень.

Виходячи з величини вантажообігу, обраної технологічної схеми переробки вантажів, обумовлюються по основних транспортно-експедиційних функціях відповідні показники обсягів робіт (у розрізі підприємств і підрозділів). Це обсяг вантажних перевезень, обсяг навантажувально-розвантажувальних робіт, обсяг складської переробки вантажів; перелік експедиційних операцій. На підставі об'ємних показників обумовлюється потрібна кількість технічних засобів (автомобілів, навантажувально-розвантажувальних механізмів), складських площ, а також чисельність працівників, зайнятих у здійсненні транспортної експедиції. При цьому варто враховувати можливості застосування передових методів організації і технології обслуговування, досягнутий на транспорті рівень транспортно-експедиційних показників. Якщо вже існує ТЕП, то величини ресурсів і економічні показники за відповідною йому формою організації ТЕО приймаються на підставі звітних даних.

При порівнянні витрат по різних формах організації ТЕО враховуються витрати по усіх взаємодіючих ланках транспортних підприємств. Витрати порівнюються при однакових обсягах робіт, експлуатаційних умовах, застосовуваних нормах, нормативах і цінах, а також методах проведення розрахунків показників і статей витрат. Варіантні розрахунки виконуються по тим видам витрат, що змінюються в порівнюваних формах (варіантах).

Витрати обумовлюють у розрахунку на 1т вантажу, що переробляється, при цьому загальні витрати встановлюються як добуток питомих витрат на відповідний обсяг робіт. Витрати обумовлюються по основних транспортно-експедиційних функціях і елементам транспортного процесу в розрізі окремих видів вантажу.

Розмір капвкладень по кожній з порівнюваних форм організації ТЕО залежить від кількості і вартості технічних засобів і споруджень, необхідних для виконання комплексу робіт з доставки вантажів.

Капвкладення, зв'язані з виконанням транспортно-експедиційних операцій, включають капвкладення в рухомий склад, НРМ, склади (вантажні площадки), гаражі, диспетчерські пункти й ін.

Після розрахунку капвкладень обумовлюються приведені витрати, для чого до суми експлуатаційних витрат додається сума капвкладень і вартість товарної маси в шляху, помножені на нормативний коефіцієнт ефективності капвкладень.

Найбільш раціональної з порівнюваних форм (видів) організації ТЕО відповідають мінімальні приведені витрати. Якщо вони приблизно однакові, враховують інші фактори: забезпеченість тими чи іншими ресурсами, простота взаємодії організацій, що беруть участь у транспортно-експедиційному процесі і т.п.

Ця методика носить універсальний характер і її можливості застосування не обмежуються задачами вибору раціональних форм організації ТЕО. Методика може бути використана для обґрунтування централізації транспортної експедиції і зосередження її в одній організації, а також для рішення інших питань організації й економіки ТЕО.

Вибір раціонального варіанту ТЕО можна здійснити на основі технологічного порівняння варіантів. Таке порівняння включає розгляд різних варіантів технології виконання ТЕО та перевізного процесу при змішаних перевезеннях вантажів за участю автомобільного транспорту.

Основою для порівняння технології виконання експедиційних операцій є порівняння кількості міжвідомчих передач вантажу та кількості договірних зв'язків між учасниками процесу доставки вантажу.

Для визначення кількості міжвідомчих передач вантажу при завозі та вивозі на станцію залізниці, наприклад, з використанням автомобільного транспорту, потрібно побудувати граф-модель процесу доставки вантажу з зазначенням кількості передач. Для цього варіанту буде така граф-модель:

           (1)                   (2)      (3)                    (4)

ВВ®Е_авто®А®Е_авто®С_В®С_П®Е_авто®А®Е_авто®ВО,                (1)

де ВВ ― вантажовідправник;

Е_авто ― експедиція автомобільного транспорту;

А ― автомобільний транспорт;

С_В ― станція відправлення залізниці;

С_П ― станція призначення залізниці;

ВО ― вантажоодержувач;

(1), (2)... ― кількість міжвідомчих передач вантажу.

Таким же чином потрібно побудувати граф-модель для інших варіантів і визначити кількість міжвідомчих передач вантажу.

Для визначення кількості договірних зв’язків потрібно побудувати граф-модель для кожного варіанту і показати договірні зв’язки та визначити їх кількість.

Наприклад, для варіанту з використанням автомобільного транспорту:

                                2

                3                  4             5                    6

ВВ®Е_авто®А®Е_авто®С_В®С_П®Е_авто®А®Е_авто®ВО,                            (2)

                                                     1

Далі потрібно порівняти показники і вибрати варіант, у якого буде кількість міжвідомчих передач вантажу та договірних зв’язків менше.