Відомості про їх змістові відтінки, емоційно-експресивне забарвлення,

Стилістичне використання та особливості вживання в сучасній українській

Літературній мові.

Року вийшов “Фразеологічний словник української мови” в

Двох книгах. Це своєрідний підсумок попередніх надбань у систематизації

Української фразеології, зібрання найуживаніших сталих словосполучень з

Їхніми різноманітними функціональними характеристиками.

Лекція 7

КУЛЬТУРА ТЕРМІНОВЖИВАННЯ І ТЕРМІНОТВОРЕННЯ

План

З історії української термінології.

Основні засади термінотворення.

Ознаки терміна та вимоги до нього.

Творення термінів.

Література

Головин Б.Н., Кобрин Р.Ю. Лингвистические основы учения о

Терминах: Учебное пособие для филол.спец.вузов. – М.: Высшая

Школа, 1987. – 104с.

Енциклопедія. Українська мова. – К.: ”Українська енциклопедія” ім.

М.П.Бажана, 2000. – 750с.

3. Непийвода Н.Ф. Сам собі редактор: Порадник з української мови. –

К.: Українська книга, 1998. –240с.

4. Панько Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство. –

Львів: “Світ”, 1994. – 215 с.

З історії української термінології

Історія термінології безпосередньо пов’язана з історією науки, техніки,

Професійної діяльності, культури і мистецтва. Розвиток сільського

Господарства, ремесел, поява перших мануфактур, розвиток техніки і науки

Привели до становлення і розвитку української спеціально-професійної і

Наукової термінології, до формування в граматичній науці перших

Поглядів на природу термінів і місце термінології в системі мови. Поява

Нових слів, що називають предмети і факти соціально-професійної

Діяльності, змушувало як учених-граматистів, так і фахівців-професіоналів

Задумуватися над створенням спеціальних лексиконів, що включають

69

Назви предметів професійної діяльності. Визначний внесок у формування

Термінологій зробили перекладачі: у перекладних творах даються словники

Термінології, що знову вводиться, і створюються в такий спосіб приватні

Колекції наукових, технічних, професійних і суспільно-політичних термінів.

Становлення української наукової термінології почалося з другої

Половини ХІХ століття. Українська термінознавча думка сформувалася в

Європейському контексті, але на заваді її розвитку постійно був статус

Бездержавності української нації. Процес формування української термінології

Пов’язаний з іменами Г.Кониського, І.Франка, М.Грушевського,

І.Верхратського, М. Драгоманова та ін., діяльністю наукових товариств:

Імені Т.Шевченка (у Львові), “Просвіта” (у Києві), та різних

Термінологічних комісій, завданням яких було збирання та упорядкування

Народних термінів з різних галузей знань. За межами України

Термінологію творили Я.Рудницький, О.Горбач, А.Вовк, Ю.Шевельов та ін.

Наприкінці XIX і протягом XX сторіччя розвиток термінології

Визначався становленням і розвитком галузей науки, техніки, промисловості,

Сільського господарства, культури і мистецтва. Соціальні потреби привели,

особливо у XX в., до створення численних термінологічних словників:

Енциклопедичних, тлумачних і перекладних.

Якісно новий етап у її розбудові починається з 1921 року після

Об’єднання всіх термінологічних комісій в Інституті української мови

(ІУНМ), на який покладалося завдання спрямувати процес розвитку

Української наукової мови на вироблених лінгвістами наукових засадах,

Розробляти різногалузеву термінологію.

У 20 – 30-і роки в зв’язку з “українізацією” української мови та

Бурхливим технічним прогресом, створенням нових галузей науки і техніки

Складаються термінологічні системи української мови. Термінологія стає

Актуальним об'єктом лінгвістичних досліджень.

Основні засади термінотворення

Перші термінознавчі роботи були написані не тільки лінгвістами, але і

Професійними інженерами, що у своїй практичній діяльності зіштовхувалися з

Недосконалістю технічної термінології1.

Теоретичні засади термінотворення в українському мовознавстві

Закладалися на ґрунті європейської школи, передусім Віденської, з

Урахуванням надбань української філософської і мовознавчої думки.

Основою національної термінології учені вважали народномовну

Систему. Вони вибирали з уснонародної мови слова, які можуть стати

Шелудько І., Садовський Т. Словник технічної термінології(загальний): (проєкт). – К.: Державне видавництво

України, 1928. – С. 6

70

Термінами, але при цьому обов’язково їх опрацьовували з наукового

Погляду.

Основні засади термінотворення були обґрунтовані орієнтацією на

Національний характер терміносистем: усі мовознавці погоджувалися, що

Треба використовувати внутрішні мовні ресурси, вибирати народні слова

Для термінування нових понять. Коли виникали сумніви щодо вживання

Того чи іншого терміна і щодо його походження, то досліджували його

Походження. “Якщо траплялося, що термін має однакову транскрипцію та

фонетичну сторону ще в якійсь слов`янській мові через подібний розвиток

Його в різних народах, або коли в українській мові цей термін має

Давнішу історію, то такий термін діставав ухвалу2.

Якби не репресії, що обрушилися на Інститут наукової мови у

Р. і на десятиліття загальмували розбудову української

Термінолексики, заполонили її недоречними русизмами (передусім так

Званими подвійними кальками), не відповідними внутрішній структурі та

Милозвучності української літературної мови українська термінологічна

Наука й термінологічна практика досягла б ще вагоміших успіхів. Однак

Зупинити процес власне українського термінотворення ніякі репресії не

Змогли. Переміг глибинний генофонд, сильна історична традиція,

Самовідданість учених і, звичайно, загальний процес еволюції

Літературної мови, що особливо давав себе знати у пікові моменти

Боротьби за свою державність.

Ознаки терміна та вимоги до нього

Термінологія є базовим структурним елементом удосконалення та

Стандартизації мови конкретної галузі, а термін – це слово або

Словосполучення, що означає чітко окреслене спеціальне поняття якої-

небудь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо [СУМ],

Яке застосовують у процесі пізнання та засвоєння наукових і професійних

Об’єктів та відношень між ними.

Кожен термін є результатом розумової діяльності людини, зокрема

Діяльності, спрямованої на узагальнення і абстрагування; проте кожен

термін, у свою чергу, є знаряддям наукового мислення і пізнання:

Конденсуючи в собі результат розумової діяльності в галузі абстрагування

І узагальнення, він вчить цим процесам наступні покоління мовців.

До термінів ставляться такі вимоги:

Термін повинен вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику,

Формі.

Шелудько І., Садовський Т. Словник технічної термінології(загальний): (проєкт). – К.: Державне видавництво

України, 1928. – С. 9

71

Термін повинен вживатися з одним (закріпленим за ним у словнику)

значенням. Наприклад, циркуляр – це розпорядження, які повинні

Виконуватися всіма підвідомчими певній організації установами й

підприємствами, а це означає, що циркуляр – це лише директивний лист,

А не лист будь-якого типу, і таким словом можна називати лише

Документи цього типу.

Економічний термін повинен вживатися у тому значенні, в якому

Його застосовують економісти, технічний – у тому, в якому його

Вживають інженери та ін.

При користуванні терміном слід суворо дотримуватися правил