Присвячується завжди злободенній, суспільно значущій і хвилюючій

Проблемі.

На мітингу виступає, як правило, не один, а кілька ораторів, і кожен

З них виголошує коротку промову. В усіх випадках вона повинна

Відзначатися яскравою емоційністю, граничною напруженістю інтонації і

Високим пафосом.

Крім мітингових, сюди зараховують промови судові, дипломатичні,

виборчі тощо.

81

Агітаційна промова має основне завдання – роз’яснити щось,

Зорієнтувати в чомусь; вона звернена переважно до емоцій, до почуттів і

Уяви слухачів. Агітаційна промова, як правило, обмежена в часі,

Торкається якогось одного питання, має мобілізуючий характер.

Ювілейна промова звичайно присвячується певній даті, ювілеєві

Підприємства, організації, установи, а може бути виголошена і на честь

Окремої особи, яка має заслуги перед суспільством. Обидва типи промов

Відзначаються святковістю, урочистістю, хоч є в них і елементи підсумків.

Якщо відзначається ювілей окремої особи, то промови ці, як правило,

Короткі, урочисті, пафосні, а водночас сердечні, дружні.

Лекція є також однією з форм пропаганди. Найважливішою її

Ознакою є науково-теоретична база, що й зближує лекцію з іншими

Формами пропагандистських виступів. У лекції найчастіше говориться про

Більш загальні й уже розв’язані проблеми.

За своїм змістом лекції надзвичайно різноманітні, за формою

Викладу також (лектор має пристосовуватися до аудиторії, яка щоразу

Змінюється).

Огляд (міжнародний огляд) – це публічний виступ, у якому

Висвітлюються події за певний – порівняно невеликий – час. Такий виступ

Має інформаційно-коментаторський характер. Тут окремі події, факти,

державні й політичні діячі та інші особи згадуються досить побіжно;

Важливим є створення загальної картини того, що є предметом огляду.

Отже, всі вищезгадані форми усного діалогічного спілкування є

Важливими елементами професійної діяльності.

Роль жестів, міміки, інтонації в усному діалогічному

Спілкуванні

У поняття інтонація входять такі компоненти, як сила й висота

Голосу, темп мовлення, паузи, тембр голосу. Інтонація виконує в мові

Функцію не лише смисло-розрізнювальну, а й художньо-естетичну (у

Текст з допомогою інтонації вносять різні смислові, зокрема, емоційні

Відтінки, виявляючи той душевний стан, у якому перебуває мовець). Її

Завдання – різними засобами відтворювати почуття, настрої й наміри

Людей. Разом з мімікою і жестикуляцією, а також засобами милозвучності

Вона до невпізнання змінює написаний текст при його усному

Виголошенні.

Вимоги до інтонації при виступі:

- правдивість, природність;

- постійне поєднання правильно дібраних засобів інтонування з

наголошенням;

82

- використання при інтонуванні фрази всіх трьох типів наголосів:

Словесного, логічного, виразного, який підкреслює емоційне

Значення слова.

Роль паузи визначається у потребі, на початку промови, промовцю –

Зібратися з думками і аудиторії, щоб настроїтись на слухання, звикнути до

Промовця; в середині промови, в процесі її виголошення – для

Відмежування частин викладу думки; в середині речення – для організації

Слухачів, для зосередження їх уваги.

У кількості пауз є помітна різниця між мовленням підготовленим

(текст промови написаний) і непідготовленим (промова-імпровізація).

Вимова оратора відрізняється від звичайної більшою старанністю,

Насамперед у вимовлянні груп приголосних, суворішою нормативністю,

Що проявляється, зокрема, в уникненні місцевих особливостей вимови, а

Також у подоланні особистих вад її.

Завжди слід пам’ятати, що крім завдання сказати, перед оратором

Стоїть завдання бути почутим.

Уміння користуватися своїми голосовими даними – запорука успіху.

Тому завжди краще докласти зусиль для того, щоб організувати аудиторію

(домогтися певної тиші), а вже далі говорити своїм звичним тоном, не

Збиваючись з нього.

Для промовця дуже важливо вміти, залишаючись у межах певного

Вимовного тону, непомітно й природно переходити з одного голосового

Регістру на інший, змінювати темп і силу вимови відповідно до логічного

Та емоційного змісту тієї чи іншої частини виступу.

Темп мовлення (тобто швидкість вимовляння слів і довжина пауз

Між ними) у різних людей неоднаковий. Не можна сказати, що стримане й

Повільне мовлення завжди непривабливе, а темпераментне, швидке,

Пристрасне мовлення обов’язково гарне, і навпаки.

Проте водночас, при всій необхідності говорити темпераментно,

Жваво, з різною силою й висотою звука, дуже важливо зберігати міру,

Бути тактовним, щоб не перетворитися в актора, який вважає своїм

Завданням веселити й розважати публіку.

Особливу увагу слухачів привертають жести оратора. Так, оратор,

Єдиним жестом якого є перегортання сторінок, здатний лише нагнати на

Слухачів страшну нудьгу; проте й зловживати жестами не варто.

Жести – лише доповнення до мовлення, хоч деякі дослідники й

твердять, що 40% інформації в ораторському мистецтві дає міміка й

Жести. То виразні, то енергійні, то плавні, заокруглені, вони

Підкреслюють, посилюють або, навпаки, пом’якшують сказане. Жестами і

Мімікою треба вміти користуватися для посилення смислової виразності,

83

Пам’ятаючи при цьому, що жести втрачають свою виразність при частому

Повторенні, що запас жестів у кожної людини досить обмежений і що

Мова міміки й жестів не може і не повинна заміняти мову слів.

Жестикуляція залежить і від того, чи доповідь читається, чи

Проголошується (у першому випадку жести бідніші, бо доповідач

Зв’язаний з текстом). Такі жести, як правило, породжуються у момент

Формування чи виголошення думки і підтверджують цілковиту

Відповідність між змістом і формою.

Вади жестикуляції: зайві рухи заважають слухачам, не дають їм

Зосередитись, настроюють їх на несерйозний лад; одноманітна

Жестикуляція втомлює слухачів, набридає їм; бідні, примітивні, вульгарні

Жести розцінюються як невихованість оратора; незграбні рухи, недоладна

Міміка смішать слухачів; рухи, розраховані на зовнішній ефект, не роблять

Честі промовцю.

Доповідач повинен триматися якомога простіше й природніше.

Міміка і жести – це наочне, але водночас й інтуїтивне вираження думки;

Ось чому значно важливіше проникнути в тему, пройнятися її ідеями – усе

Це й буде підставою для майбутніх жестів, міміки та інтонації.

Лекція 9

МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТ – НЕВІД’ЄМНИЙ ЕЛЕМЕНТ

КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

План

Мовленнєвий етикет як універсальне явище.

Діловий етикет.

Література

Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне

і непрофесійне спілкування. – Донецьк: ТОВ ВКФ “БАО”, 2004. –

С.

Коваль Л.П. Ділове спілкування: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1992.

Корж А.В. Ділова українська мова для юристів: Лекції та комплексні

Завдання. Навч. посібник. – К.: Ун-т держави і права ім. В.М.

Корецького НАН України, 2002.

Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. – X.: Торсінг, 2001.

– 384с.

Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. – К.: Літера, 2000. – 480 с.

Ділова українська мова: Навч. посібник / О.Д. Горбул, Л.І.

Галузинська, Т.І. Ситник, С.А. Яременко; За ред. О.Д.Горбула. – К.:

Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 226 с.

84

“Ніщо не коштує нам так дешево і не

ціниться так дорого як увічливість”

Сервантес

Мовленнєвий етикет як універсальне явище

Феномен людського спілкування є явищем складним, синкретичним.

У ньому міцно переплетені соціальні, психологічні та мовні чинники.

Тому вивчення комунікативного акту без комплексного підходу, без