Могли розуміти слова, вжиті у названих книгах. Тому і виникла потреба у

Таких невеликих словничках. Вони мали на меті пояснити незрозумілі для

Читачів слова у творах українських письменників і в народних піснях

Російською мовою.

Словник П. Білецького-Носенка був першим, укладеним у XIX ст.,

Великим словником української мови. Його обсяг 20 000 словникових

Статей, широко представлена в ньому лексика, фразеологія української

Мови. Створювався словник на основі літературних джерел і записів

Народної мови, фольклору.

У словника П. Білецького-Носенка нещаслива доля – свого часу він

Не був надрукований, хоч про нього і знали вчені, ті, хто займався

Словниковою справою. Публікація словника була здійснена 1966 р. у серії

“Пам’ятки української мови”.

У 1893-1898 pp. у Львові вийшов друком «Словарь російсько-

Український” М. Уманця і А. Спілки. У створенні цього словника брала

Участь велика група інтелігенції Києва, Умані, Одеси. Організатором

словникової справи був М. Комаров (М. Уманець і А. Спілка –

Псевдоніми, перший – М. Комарова, другий – колективу його

Співавторів). Словник містить 37 000 заголовних слів у російській

Частині. Український матеріал зібрано на основі записів живої народної

Мови та опрацювання художніх, наукових, публіцистичних творів. Але

Ілюстрацій у словнику небагато, і в основному наводяться вони з

Етнографічного матеріалу (пісні, думи, приказки та ін.). Словник

Перевиданий у 1896 – 1898 pp. та в 1925 р.

Ідея українських лексикографів укласти повний словник української

Мови значною мірою втілена у великому українсько-російському

Словнику за редакцією Б. Грінченка, який був виданий у 1907–1909 pp. У

Чотирьох томах цього словника подано близько 70 000 слів, узятих з

Художньої літератури та інших писемних джерел, а також із фольклорних

Записів, усного мовлення. До нього залучено й матеріали попередніх

Словників української мови.

59

Ідея складання повного українського словника належить П.

Кулішеві, який іще 1861-го року задумав цю справу, але, не маючи на це

Потрібного часу, працю не закінчив, а зібраний матеріал передав 1864-го

Року до Києва, де колектив учених з П. І. Житецьким на чолі, збирав

Матеріал для великого словника. В кінці 80-х років словник був готовий.

Але виявилося, що треба ще раз переробляти словника, і 14.11.1902 р. усі

Матеріали були передані на нову редакцію Борисові Грінченку. Б.

Грінченко закінчив словника, довівши його до 68 000 слів і

Позазначувавши джерела всіх цитат, ужитих при словах. І нарешті, в 1907

– 1909 роках словник таки побачив світ. Це «Словарь української мови,

Зібрала редакція журналу «Кіевская Старина», упорядкував з додатком

Власного матеріалу Борис Грінченко», Київ, чотири томи: 494 – 573 – 506

–563 с. Словник цей складався 46 років (1861 – 1907) і мав у нас великий

Вплив на усталення літературної мови й літературного правопису

(апостроф, звичайно, є в словнику скрізь, де треба). Це в нас класичний

Зразок спільної громадської праці. Найважливіший недолік цього

Словника на теперішній час – він не чітко відділив слова говіркові від слів

Літературних і взагалі на літературну мову не звернув належної уваги,

Тому до словника внесено багато говіркових слів, яких у мові

Літературній не вживаємо.

У цьому словнику до кожного значення українського слова

Подаються російські відповідники. Словник уміщує також українську

Фразеологію, часто з поясненням її походження.

У кінці четвертого тому вміщено словник імен. У примітці до нього

Упорядник звертає увагу на те, що деякі імена, що мають форму

зменшеності (Грицько, Володко, Химка та ін.), подаються як реєстрові

Слова, зважаючи на їх функціонування в народній мові як основних форм.

Словник перевидавався у 1924р., 1925р., 1928 p., а в 1958-1959 pp. був

Надрукований з видання 1907–1909 pp. фотомеханічним способом.

Найбільш повними з пізніших словників були двотомний

“Російсько-український словник” С. Іваницького й Ф. Шумленського

(Вінниця, 1918) та “Словник української мови” Д. Яворницького

(Катеринослав, 1920), що мислився як додаток до “Словаря української

Мови” за редакцією Б.Д.Грінченка. Тобто в ньому містилися слова,

Відсутні в останньому або ж подані в іншому значенні. На жаль,

Опубліковано лише перший том “Словника української мови” Д.

Яворницького, на літери А – К. Решта лишилася в рукописі.

Особливим періодом в українському словниківництві були 20-і роки

ХХ сторіччя. Цей період називають “золотим десятиріччям” у розвитку

Лексикографії. У 1918-1930 pp. з’явилося чимало словників

Термінологічних, потребу в яких особливо відчувала школа.

60

Жодний словник, який би повний не був він, не може замінити собою

Фахового термінологічного словника. Ось тому кожен фахівець

Обов’язково мусить мати в себе під руками термінологічного словника

Свого фаху. Інститут наукової мови в Києві при Українській Академії

Наук в 20 роки ХХ сторіччя випустив такі словники: Акад. П.

Тутковський Словник геологічної термінології. – К., 1923. – 201с.; Ф.

Калинович Словник математичної термінології, часть І. Термінологія

Чистої математики. – 1925. – 240с.; Ол.Курило Словник хімічної

термінології. – К., 1923. – 144с.; Українська анатомічна номенклатура;

Анатомічні назви, перекладені на українську мову. –К., 1925. – 81 с.; М.

Шарлемань, К. Татарко Словник зоологічної номенклатури, назви

Хребетних тварин. – К., 1927. – 124с.; М. Шарлемань Словник зоологічної

Номенклатури, назви птахів. – К., 1927. – 63с; Російсько-український

Словник правничої мови / Гол. ред. А. Кримський. – К., 1926. – 228с.; В.

Дубровський Російсько-український технічний словник, вид. 2-ге. – К.,

С.; Т.Секунда Німецько-російсько-український словник

Термінів з обсягу механіки. – К., 1925. – 40с.; І. Три хвилів, І. Зубков

Словник технічної термінології. – К., 1930; Т. Туркало і В. Фаворський

Словник технічної термінології, т. І. – 1928; І.Шелудько, Т.Садовський

Словник технічної термінології. – 1928; Словник ботанічної

Номенклатури. – К., 1928; X.Полянський Словник природничої

Термінології. – 1928; В. Крамаревський та ін. Практичний словник

Медичної термінології. – Х.,1931; Словник фізичної термінології, Укр.

Акад. наук. – К., 1931; Словник виробничої термінології. – К., 1931.

Протягом 1924 – 1933 pp. надруковано три томи “Російсько-

Українського словника” Академії наук УРСР (у межах А – П). У 1937 р.

Інститут мовознавства видав великий, однотомний “Російсько-

Український словник”. Його реєстр поповнився новими на той час

Словами.

Наступний період, який почався в повоєнний час, позначений

Створенням справді сучасних словників. З’явилися тлумачні,

Фразеологічні, синонімічні словники, вже видано три томи

Етимологічного словника, словник іншомовних слів, орфографічні,

Орфоепічні словники, термінологічні, перекладні словники.

Сучасний період у лексикографії відзначається особливим

пожвавленням. Були видані такі словники:

Енциклопедія. Українська мова. – К.: Українська енциклопедія ім.

М.П.Бажана, 2000. – 750 с.; Бусел В.Т. Великий зведений орфографічний

Словник сучасної української мови (253000 слів). – К., Ірпінь, 2003. – 896

С.; Г.Штревель, Л. Хоменко, К. Шоу, А Пельхен, Н. Зінченко. Німецько-

61

Англійський-російсько-український економічний словник. – Вінниця: Нова

Книга, 2005. – 336 с.; Карабан В.І. Українсько-англійський юридичний

Словник: понад 65000 слів та словосполучень юридичної підмови та

Близько 160000 англійських перекладних відповідників. – Вінниця: Нова

Книга, 2003. – 976 с.; Англо-український словник: У 2-х т. – Близько

120000 слів / Склав М.І. Балла. – К.: Освіта, 1996. – Т.1. – 752 с.;

Канікевич О.Д. Англо-російсько-український термінологічний словник з

Бухгалтерського обліку та аудиту. – К.: Лібра, 2003. – 256 с.; Англо-

український дипломатичний словник: Понад 26000 слів і словосполучень /

За ред.. І.С. Бика. – К.: Знання, 2006. – 579 с.; Українсько-російський

Словник наукової термінології. -

Загальна характеристика словників