Розділ мовознавства, об’єктом якого є вивчення принципів

Систематизації слів та фразеологічних зворотів, укладання їх у словники,

називається лексикографією (від гр. lexikos – словесний, словниковий і

grapho – пишу).

Словники відображають культуру мови народу і сприяють її

Нормалізації. Вони є багатим джерелом її вивчення, зокрема правил

Написання, вимови, добору слова.

Є два типи словників – спеціальні словники поняттєво-довідкового

Характеру – енциклопедичні і словники власне мовні – лінгвістичні (або

Філологічні). В енциклопедичних словниках пояснюється зміст, характер і

Сутність предметів, явищ. У них можна знайти лаконічні відомості про

Різні країни, народи, мови, визначні події, про видатних політичних

Діячів, учених, письменників, митців. Ці словники містять довідковий

Матеріал з усіх галузей знань. В енциклопедичних словниках уміщують

Також ілюстрації (фотографії, малюнки, репродукції), картографічні

Матеріали, статистичні, хронологічні таблиці та ін. Відомі, наприклад, такі

Енциклопедичні словники, як УСЕ (Універсальний словник

Енциклопедичний) за редакцією академіка НАН України М.Поповича

Енциклопедія. Українська мова. – К, 2000. – 750 с.; “Українська радянська

Енциклопедія”: В 12 т. – К., 1977–1985); “Енциклопедія українознавства”.

– Львів, 1993–1994, 1-4-й томи на літери А–М); “Енциклопедія

Українознавства”: У 3-х т. – К., 1994–1995).

У лінгвістичних словниках об’єктом розгляду є слово як одиниця

Мови. Лінгвістичні словники бувають одномовні і перекладні. Одномовні

Поділяються на: тлумачні, міжслівних зв’язків (синонімічні, антонімічні,

Паронімічні, омонімічні__________), діалектні, історичні, довідково-лінгвістичні

(етимологічні, фразеологічні, орфографічні, орфоепічні, словотворчі,

Словники труднощів української мови).

62

Серед одномовних словників найбільш вагомими є тлумачні

Словники, в яких пояснюється значення слів, подаються їх основні мовні

Характеристики – граматичні ознаки, наголос, написання, розкриваються

Стилістичні можливості та деякі особливості сполучуваності з іншими

Словами.

Різновидами тлумачних словників є також словники іншомовних

Слів, одномовні термінологічні словники (які близькі до

Енциклопедичних), словники мови письменників, у яких також

Розкриваються можливості змістового і стилістичного вживання слів.

У словниках іншомовних слів уміщуються слова, запозичені з

Різних мов. До слова подається інформація, з якої мови воно походить

Або які компоненти використані для його творення, та, що найголовніше,

Пояснюється значення цього слова.

Близькими до словників іншомовних слів є спеціальні, або

Термінологічні словники, що містять визначення слова-терміна і

Відомості про використання його в певній системі знань.

Словники мови окремих письменників служать для систематизації

Й пояснення слів, уживаних письменником у його творах. Кожна стаття

Ілюструється прикладами, які розкривають особливості індивідуального

Слововживання в художньому мовленні.

У діалектних словниках зібрана лексика територіальних діалектів,

З’ясовується значення і характер поширення діалектних слів. Ці словники

Бувають загальнодіалектними й регіональними.

У словниках синонімів, антонімів, омонімів, паронімів

Розкриваються змістові і стилістичні зв’язки між словами та притаманні

Словам певних груп і рядів своєрідні значення і відтінки значень.

Широко використовуються довідково-лінгвістичні словники –

Орфографічні, орфоепічні, етимологічні, фразеологічні, словники

Складних випадків слововжитку тощо.

Орфографічні словники подають нормативне написання слів,

Мають велике значення для розвитку культури писемного мовлення.

Орфоепічні словники містять інформацію про літературну вимову

Та наголос слів, допомагають удосконаленню усного мовлення.

В етимологічному словнику пояснюється походження слів,

Розкривається їх первинне значення, історичний розвиток.

Фразеологічні словники вміщують насамперед цілісні звороти

(фразеологізми, крилаті слова, ідіоми та ін.). Пояснюється значення

Стійкого сполучення слів, особливості вживання, походження, можливості

Варіювання в мовленні.

63

Крім названих, відомі й інші словники, які теж мають важливе

Теоретичне і практичне значення для вивчення лексичного й

Фразеологічного складу мови (історичні, інверсійні, топонімічні,

Частотні, морфемні, власних імен і прізвищ та ін.).

Типи словників

ПЕРЕКЛАДНІ СЛОВНИКИ

Найбільш поширені в Україні двомовні перекладні словники, їх

Створення ґрунтується на багатих традиціях української лексикографії,

Відзначається безперервним удосконаленням, поглибленням наукового,

Мовного опрацювання.

У 1948 р. вийшов “Російсько-український словник” за редакцією

М. Я. Калиновича. У словнику вміщено понад 80 000 слів. Повніше, ніж

У попередніх словниках, представлена лексика сучасної української

Мови, враховані різні значення слів і їх стилістичні варіанти. У 1955 р.

Вийшло друге видання словника з деякими виправленнями і

Доповненнями, а в 1961 р. – третє.

Новий “Російсько-український словник” (1968) складається з

Трьох томів, містить понад 120 000 реєстрових слів. Це найбільш повний

Сучасний словник такого типу. У словнику значно розширені словникові

Статті – за рахунок уведення синонімічних відповідників та варіантів слів.

Серед однотомних російсько-українських та українсько-російських

Словників: “Російсько-український словник” Д. І. Ганича, І. С. Олійника

(1962); “Російсько-український і українсько-російський словник” цих

Же укладачів (1984).

Опубліковані російсько-українські словники, які представляють

Термінологію багатьох галузей знань: гірничий, хімічний, фізичний,

Математичний, геологічний, гідротехнічний, технічний, ветеринарний,

Сільськогосподарський, а також словники суспільної лексики – «Русско-

Украинский словарь юридических терминов» (К., 1985); “Російсько-

Український словник соціально-економічної термінології” Воробйової

С. А. і Молодід Т. К. (К., 1976); “Російсько-український спортивний

Словник” (За ред. С. І. Голова щука. – К., 1973); “Російсько-український

Словник для ділових людей” О. О. Тараненка і В. М. Брицина (1992) та ін.

Вийшли в світ термінологічні словники й мішаного типу, так звані

перекладно-тлумачні. Так, у “Словнику лінгвістичних термінів”

Є.Кротевича та Н. Родзевич (1957) до термінів, поданих українською

Мовою, наводяться спочатку російські відповідники (для запозичених

Термінів указується мова-джерело), а далі витлумачується значення

Терміна. У 1985 р. вийшов друком повніший “Словник лінгвістичних

Термінів” Д. І. Ганича і І.С. Олійника, укладений на тих же засадах.

64

Крім російсько-українських і українсько-російських, видано також

Двомовні і багатомовні словники, які охоплюють й інші мови. Серед них

“Англо-український словник” за редакцією Ю. О. Жлуктенка (1978,

Українсько-англійський словник” за редакцієюЮ. О. Жлуктенка

(1982), “Німецько-український словник” за редакцією Е. І. Лисенко

(1978,1986), «Українсько-німецький словник» за редакцією Е. І. Лисенко

(1983, 1989), “Французько-український словник” за редакцією

Б. І. Бурбело (1989); «Українсько-французький словник» за редакцією

К. М. Тищенка (1986); “Польсько-український словник” у двох томах -

Головний редактор Л.Л.Гумецька (1958-1960) та інші.

Багатомовні словники в українській лексикографії представлені

Такими працями: “Українсько-латинсько-російський медичний

Словник” (1960), «Ботанический словарь. Русско-английско-немецко-