Два масони в фартухах і церковний прелат

Прийняттям масонів до Церкви, аудієнцією і отри-манням від них нагороди Іван Павло ІІ відкрито зрікся Христа. Його жест став прикладом для інших церковних ієрархів, які це братерство ще більше поглиблюють, створюючи з ними єдність. Плодом є сучасний катастрофічний стан Церкви.

Корені духа Ассижу

До кінця першої половини ХХ століття Католицька Церква не брала участі в жодних „діалогах” з поганськими релігіями. Чому? Не тому, що погорджувала поганами чи їх засуджувала, але тому, що добре усвідомлювала, що за поганськими релігіями приховується особова демонічна сила, так як про це говорить на багатьох місцях Св.Письмо (ІКор.10,20-21; Ді.26,18; Втор.18,9-14). Історичним пере-ломом був ІІ Ватиканський Собор (1962-1965), на якому була прийнята нова політика щодо інших релігій. Католики сьогодні помилково вважають, що християнство може збагатитися від різних поганських релігій. Пантеїстичні й анімістичні елементи, які містять ці релігії, поєднані з демонізмом і сатанізмом, протирічать Богу і правді. Через т.зв. „теологію культури” Ватикан прийняв якийсь новий спеціальний синкретизм.

ІІ Дух Ассижу (1986)

Іван Павло ІІ скликав поган і взяв участь в їхніх „молитвах”, в яких звертаються до демонів

З ініціативи Івана Павла ІІ 27 жовтня 1986р. в Італії в Ассижі від-бувалася перша зустріч різних релігій за т.зв. всесвітній мир. В ній взяло участь 150 представників 12-ти релігій. Були присутні буддисти, мусульмани, аборигени з Африки і Америки, зороастристи, сикхи, індуїсти, синтоїсти.

Папа першим виступив зі зверненням, в якому поставив на один рівень християнську молитву до єдиного істинного Бога і т.зв. молитву всіх інших поганських релігій. Він сказав: „Мир є плодом молитви, в якій всі релігії виражають своє ставлення до однієї найвищої сили.”

Тут Папа відкрито обманює. Мир є плодом навернення і покаяння, тобто відвернення від ідолопоклонства, невіри і гріха. Молитва є справ-жня і фальшива. Справжня молитва звертається до єдиного найвищогоБога, а фальшива до демонів. Погани моляться не до Бога, а до демонів (пор. 1Кор.10,20). ІванПавло ІІ своїм словом і жестом допустився єресі й апостазії, дав згіршення і відкрив шлях апостазії для усієї Като-лицької Церкви. Тим самим заперечив учительський уряд Церкви.

Потім Папа надав до диспозиції християнські храми представникам поганських релігій для проведення їх обрядів і „молінь” за мир.

Буддисти молилися в храмі св.Петра в Ассижі. На кивот поста-вили ідола Будди.

Індуїсти зібралися в храмі Санта Марія Маджоре в Ассижі.

Мусульмани зібралися в монастирі св. Антонія.

Американські індіанці молилися в храмі св.Григорія і готували свої люльки миру на вівтарі.

Синтоїсти були в бенедиктинському монастирі.

Насправді, тут йшлося про велику апостазію. Християн-ська віра була поставлена на один рівень з усіма погансь-кими релігіями. Завершенням були спільні молитви, до так званого спільного отця. Папа на закінчення „помолився” Отче наш.

Таким способом Папа підкреслив своє провідне завдання у всесвіт-ньому синкретичному русі Нью Ейдж. Іван Павло ІІ став ініціатором і провідником Вавилону в Ассижі.

Св.Тома Аквінський в „Сумі Теології” Pt.I-II, Q.103, A.4, пише: „Всі обряди є визнанням віри. Людина може здійснювати внутрішній акт своєї віри через жести і слова. В обох випадках, якщо її визнання фаль-шиве, то допускається смертного гріха”. Іван Павло ІІ допустився не тільки смертного гріха, але й кілька кратної прилюдної апостазії!