Іван Павло ІІ в буддійському храмі

Іван Павло ІІ увійшов до храму і по-клонився буддійському патріарху.

В 1984р. протягом своєї другої Азійської подорожі Іван Павло ІІ відвідав буд-дійський храм. Перед цим візитом сказав, що радіє з зустрічі з „Його Святістю, найвищим буддійським патріархомв храмі”. Св. Письмо каже, що „погани служать і приносять жертви демонам, а не Богу!”(1 Кор. 10, 20). Який сенс мав візит Папи на те місце, де свідомо покланяються демонам? Віддання пошани ідо-лопоклонникам є зневагою Христа і згіршенням для найменших. Собор в Ельвірі 305 року проголосив, „що тим, які в дорослому віці після прийняття хрещення увійдуть до поганського храму і будуть вшано-вувати ідолів (пошана до інших релігій), що є смертельним злочином і вершиною зла, не подавати Святого Причастя ані в годину смерті”.

На жаль, Іван Павло ІІ має діаметрально протилежний погляд на поганство і поган, ніж Святе Письмо і ціла християнська Традиція. Хто помиляється? Кого маємо слухати і наслідувати? Папа тут зрадив Христа і Євангеліє! Він стверджує, що нехристиянські релігії є начебтоіншими дорогами, які ведуть до спасіння, до спільного бога і спільного отця! Твердження, що поганські релігії є дорогами до спасіння – це єресь. Вчення Церкви каже, що і поганин, який шукає правду, може бути спасенний. Але це цілком відрізняється від твердження, що поганська релігійна система веде до спасіння. Ця система, навпаки, є перешкодоюдо спасіння, бо вбиває в поганинові Божий голос – сумління. Це відбува-ється з допомогою орієнтальних медитацій і мантр (взивання демонів).

8 серпня 1985р. Іван Павло ІІ молився з африканськими анімістами (чародіями). Іван Павло ІІ так згадує цю зустріч: „Особливо пам’ятною була молитовна зустріч в храмі ДівиМарії Милосердної в Лейк Тоґо, де я вперше молився з групою анімістів”(L’Osservatore Romano, 26. серпня 1985, ст. 9)

(Під час перебування в Тоґо вшанував священних змій.)

Якщо б мали наслідувати Папу, то закінчимо разом з чарівни-ками у пеклі: „А чарівникам та ідолянам – їхня частина в озері, що горить огнем та сіркою” (Об.21,8).