Монс. Діас запалює лампаду перед поганським богом

(Газета „The Indian Express”, Bangalore, 6 жовтня 1997)

Монс. Іван Діас, архиєпископ Бомбею, запалює лампаду перед богом Ґанешом. Цей ієрарх повністю наслідує Івана Пав-ла ІІ. Тому він також зініціював т. зв. „Індійську біблію” (тлумачення Св. Письма в дусі індуїзму), тому був під-вищений на кардинала і отримав одну з найвищих посад в Церкві – посаду пре-фекта Конгрегації з євангелізації народів. Мабуть, йдеться про помилку – радше з антиєвангелізації народів. Це означає смерть правдивої євангелізації і її кінець. 3.09.2008р. нами була опри-люднена анатема на апостата Діаса. Його зовнішній жест є проявом його внутрішньої віри і поглядів. Це є знаком його відпаду від Христа. Запалити свічку перед ідолом означає від-дати йому божественну пошану. Якщо Католицька Церква привселюдно не екско-мунікувала Діаса, то тим показує, що її видима структура прийняла духа анти-христа і зневажає Триєдиного Істинного Бога. Пригадаймо жести, яких вимагали від перших мучеників – достатньо було лише малого прояву пошани до ідола, однак вони радше ішли на смерть. Немо-жливо покланятися демонам, а при цьому служити Христу. Ці жести Івана Павла ІІ, І.Діаса та інших відпалих ієрар-хів повністю змінюють основні погляди та мислення католиків і ведуть до офіційної апостазії.

„В Індії майбутніх священиків формують в дусі інкультурації ІІ Ватиканського Собору, а формація є сумішшю католицьких і поган-ських традицій. Наслідком є напівкатолицькі і напівпоганські обряди і ритуали. Все спрямовано не до відкинення поганського культу, не до навернення в католицьку віру, але до об’єднання релігій. Деякі свяще-ники дивляться на Христа, як на якусь просвічену особу. Багато свя-щеників ходять в помаранчевих рясах” (лист з Індії).

Наступні плоди Ассижу

Плоди духа Ассижу виражає інтер-в’ю з с.Анною (Місіонерки любові), храм Пашупатінатх, Катманду:

Питання:Чи вірите, що ті, які ві-рять в Шіву чи Раму, після смерті підуть до неба?

Відповідь: Так, це їхня віра. Якщо вони вірять в свого Бога дуже сильно, якщо мають віру, то будуть спасенні. (прим.: Ця відповідь протирічить Божому слову: „В нікому іншому немає спасіння (крім Христа)” (Ді.4,12).

Питання: Здається, що сьогодні Католицька Церква вже не намагаєтьсянавертати людей. Знаю, що Іван Павло ІІ каже, що прихильники інших релігій є спасенні. Ви ж не вірите, що вони засуджені, чи не так?

Відповідь: Ні, вони не є засуджені, вони спасенні згідно своєї віри, розу-мієте? У що б вони не вірили, це є їхнім спасінням. (прим.: Ці єретичні відповіді монахині цілком протирічать вченню Св.Письма і цілої Тради-ції, але є у повній згоді з дорогою апостазії, яку окреслив Іван Павло ІІ.Згідно цього, Христос даремно жертвував своє життя і помирав за наші гріхи).

Дух синкретизму і апостазії, якому відкрив двері папа Іван Павло ІІ, приносить свої згубні плоди. Багато рухів, як наприклад Мерікнолл чи Фоколяре, пішли цією дорогою разом зі своєю засновницею К’ярою Любіх, яку невдовзі схочуть проголосити за святу. А чому б і ні? Іван Павло ІІ дав набагато більше згіршення, ніж вона!

Буддизм-Франція

Французький бенедиктинець Бенуа Білльо„відправляє” медитативну Літургію. Він вирішив поїхати до Японії, де навчився дзен-буддизму. Після повернення до Франції

заснував Дім Товії, де навчає буддійських поз тіла і вправ, як керувати диханням, сексуальністю і т.зв. кругообігом енергії. Цей синкретизм є фальшивою дорогою, яка відкидає спасительне покаяння, поєднане з визнанням гріхів і вірою, що Ісус Христос помер за наші гріхи.(1Пт.1,18-20).

Статуя Будди, що тримає хрест, начебто ілюструє відношення Будди до Христа, але це – обман!

Іван Павло ІІ зустрічається з пред-ставниками різних сект і тим самим прокладає дорогу, яка все ж не має нічого спільного з самозреченням і наслідуванням Христа.