Хто має рацію в цьому спорі?

Завдання № 16.

При розлученні подружжя Мельник суд постановив зобов'язати дружину Мельник передати чоловікові частину спільного майна (предмети домашнього вжитку на загальну суму 30000 грн.). При цьому чоловік Мельник повинен сплачувати аліменти на утримання доньки, яка залишалася жити з матір'ю. Чоловік запропонував дружині залишити їй майно, але взамін не сплачувати аліменти. Дружина звернулася за порадою до юриста.

Яку відповідь їй слід дати? Чи можливе в даному випадку зарахування вимог? Які умови є необхідними для можливості проведення зарахування?

Завдання № 17

За договором поставки Постачальник зобов'язувався передати Покупцеві товар, а Покупець оплатити його на умовах 100% попередньої оплати. Покупець оплатив товар, але у зв'язку із істотною зміною цін на ринку Постачальник відмовився поставити товар і повернув Покупцю гроші. Покупець гроші прийняв. Після цього Покупець звернувся до Постачальника з вимогою про передачу товару. Останній відмовився, мотивуючи це тим, що Покупець прийняв повернуті гроші, а отже, погодився припинити зобов'язання.

Вирішіть справу.

Семінар 19. Тема: Забезпечення виконання зобов'язань

Питання для обговорення:

1. Поняття та загальна характеристика способів забезпечення виконання зобов'язань.

2. Види способів забезпечення виконання зобов'язань.

3. Поняття та значення неустойки.

4. Види неустойки. Збільшення та зменшення розміру неустой­ки.

5. Поняття та загальна характеристика завдатку. Відмежування завдатку від авансу. Функції завдатку.

6. Поняття поруки. Особливості відповідальності поручителя.

7. Поняття та загальна характеристика гарантії. Відмежування гарантії від поруки.

8. Поняття, функції та сфера застосування застави.

9. Види застави.

10. Порядок звернення стягнення на предмет застави.

11. Утримання як вид (спосіб) забезпечення виконання зобов'я­зань.

Нормативні акти:

1. Конституція України від 26 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. -1996. - № ЗО. - Ст. 141; з наступними змінами і доповненнями.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-41. - Ст. 356; з наступними змінами і доповненнями.
3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року// Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - Ст. 144; з наступними змінами і доповненнями.
4. Земельний кодекс України. Затверджений Законом України від 25 жовтня 2001 р. // Урядовий кур'єр. - 2001. - 15 листопада; з наступними змінами і доповненнями.
5. Про заставу. Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 47. - Ст. 642; з наступними змінами і доповненнями.
6. Про нотаріат. Закон України від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 39. - Ст. 383; з наступними змінами і доповненнями.
7. Про захист прав споживачів. Закон України від 15 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 1. - Ст. 1; з наступними змінами і доповненнями.
8. Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Закон України від 12 листопада 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1997. -№ 5. - Ст. 28; з наступними змінами і доповненнями.
9. Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні. Закон України від 12 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. -№ 47. - Ст. 251; з наступними змінами і доповненнями.
10. Про поштовий зв'язок. Закон України від 4 жовтня 2001 р. Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 6. - Ст. 39; з наступними змінами і доповненнями.
11. Про іпотеку. Закон України від 5 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 38. - Ст. 313; з наступними змінами і доповненнями.
12. Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок сплати і розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об'єкти приватизації» від 21 серпня 1997 р.
13. Оглядовий Лист Вищого арбітражного суду України від 30.05.2001 р. № 01 -8/637 «Про практику вирішення окремих спорів, пов'язаних із забезпеченням виконання зобов'язань (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов».

Література:

1. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Общие положення. -М.: Статут, 1997.
2. Вишневский В. Залоговое право. - М., 1995.
3. Гонгало Б. М. Обеспечение исполнения обязательств. - М.: Спарк, 1999.
4. Граве К. А. Договорная неустойка в советском праве. - М.: Юргиз, 1950.
5. Гражданское право. В 3-х томах. Том. 2. Учебник / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. - М.: ПБОЮЛ Л. В. Рожников, 2000.
6. Гришаев С. П. Практика применения залогового законодательства в России и за рубежом. - М., 1992.
7. Замойский Е. А. Обеспечение договорньїх обязательств на предприятии. - М.: Юридическая литература, 1982.
8. Иоффе О. С. Обязательственное право. -М., 1975.
9. Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навчальний посібник. - К.: Юрінком Інтер, 1999.
10. Отраднова О. О. Неустойка в цивільному праві: Автореф. ... канд. юр. наук. - К., 2002.
11. Пучковская И. И. Ипотека: залог недвижимости. -Харьков, 1997.
12. Сарбаш С. В. Право удержання как способ обеспечения исполнения обяза­тельств. - М.: Статут, 1998.
13. Советское гражданское право / Учебник под ред. Маслова В. Т, Пушкина А. А. в 2-х частях. Ч. 1. - К.: Вища школа, 1977.
14. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2005.
15. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар /За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. - К.: Істина, 2004.
16. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - К.: Ін Юре, 2004.
17. Цивільний кодекс України: Коментар/ За заг. ред. Харитонова Є. О., Калітенко О. М. - X.: Одіссей, 2003.

Методичні вказівки

Способи забезпечення виконання зобов'язання - це передбачені законом або договором спеціальні міри, які в достатній мірі гарантують виконання основного зобов'язання та стимулюють боржника до належної поведінки. Способи забезпечення виконання зобов'язання можуть бути визначені в законі (законна неустойка) або в договорі. Обраний сторонами спосіб повинен бути письмово зафіксований або в самому зобов'язанні, на забезпечення якого він спрямований, або в додатковій чи спеціальній угоді. Деякі способи вимагають не лише письмової, але й нотаріальної форми закріплен­ня (застава).

Особливості забезпечувальних заходів проявляються у наступ­ному:

а) забезпечувальні зобов'язання мають додатковий (акцесорний) характер по відношенню до основного зобов'язання, який проявляється у наступному:

- недійсність основного зобов'язання тягне за собою недійсність забезпечувального зобов'язання. І навпаки, недійсність угоди про забезпечення не тягне за собою недійсність основного зобов'язання;

- забезпечувальне зобов'язання слідує долі основного зобов'я­зання при переході прав кредитора до іншої особи;

- припинення основного зобов'язання тягне за собою припинен­ня забезпечення;

б) забезпечуватися може лише дійсна вимога.

Правочин щодо забезпечення зобов'язання незалежно від форми основного зобов'язання повинен бути укладений у письмовій формі.

Залежно від юридичної природи способи забезпечення виконан­ня зобов'язань поділяються на: способи забезпечення, які одночас­но є мірами відповідальності (неустойка, завдаток), та способи забезпечення, які не є мірами відповідальності (порука, гарантія, застава).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках до суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від несвоєчасно виконаного Грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Залежно від джерела встановлення неустойка поділяється на законну (розмір та підстави стягнення якої визначаються законом) та договірну (яка визначається сторонами в договорі). Розмір законної неустойки може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру законної Неустойки, крім випадків, передбачених законом.

Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредитором боржнику в рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання та на забезпечення його виконання (ст. 570 ЦК України).

Завдаток виконує наступні функції:

а) платіжну - завдаток передається в рахунок належних за договором платежів;

б) засвідчувальну - внесенням завдатку завдаткодавець підтверджує наявність зобов'язання;

в) забезпечувальну - передача завдатку забезпечує виконання зобов'язання. Це відбувається завдяки наслідкам невиконання зобов'язання, забезпеченого завдатком. Так, якщо Порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини креди­тора, він зобов'язаний повернути боржнику завдаток т^ додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. Крім того, сторона, винна у порушенні зобов'язання, повинна відшкодувати іншій стороні заподіяні цим збитки.

Порука - це договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку (ст. 553 ЦК України). Забезпечувальний характер поруки полягає в тому, що кредитор отримує можливість вимагати виконання зобов'язан­ня не лише від боржника, але і від поручителя, якщо боржник не виконує зобов'язання або виконує його неналежним чином. Боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо в договорі поруки не встановлено додаткової (субсидіарної) відповідальності поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, якщо інше не передбачено договором поруки.

Після виконання зобов'язання поручителем до нього переходять всі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Крім загальних випадків припинення зобов'язань порука припиняється в разі:

- заміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності;

- якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване борж­ником або поручителем;

- переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника;

- після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. Якщо такий строк не встановлений, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, порука припи­няється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Гарантії в ЦК України надано принципово новий зміст у порівнянні із ЦК УРСР 1963 р. Якщо раніше гарантія визнавалася лише сурогатом поруки, яка застосовується у відносинах за участю організацій, то на сьогодні гарантія - це самостійний вид забезпе­чення виконання цивільно-правового зобов'язання. Відповідно до ст. 560 ЦК, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Суб'єктами відносин гарантії виступають три особи: а) гарант, яким може бути банк, інша фінансова установа або страхова організація; б) бенефіціар - кредитор за основним зобов'язанням; в) принципал - боржник за основним зобов'язанням.

Основними рисами гарантії за новим ЦК є:

а) самостійність, незалежність від основного зобов'язання, на забезпечення якого видано гарантію, причому, навіть у випадку, коли в гарантії міститься посилання на це зобов'язання (ст. 562);

б) безвідкличність гарантії - гарант не вправі відкликати надану гарантію, якщо в ній прямо не передбачена така можливість (ч. З ст. 561);

в) строковість гарантії - в ній обов'язково повинен бути вказаний строк, на якій її видано (ч. 1 ст. 561);

г) непередаваність прав за гарантією - бенефіціар може уступити третій особі належне йому право вимоги за гарантією лише в тому випадку, якщо така можливість передбачена самою гарантією (ч. Г> ст. 563);

д) оплатність - за видачу гарантії принципал сплачує гаранту винагороду (ст. 567);

є) високий ступінь формалізованості відносин - проявляється в тому, що навіть якщо у бенефіціара є підстави вимагати від гаранта виконання зобов'язання, передбаченого гарантією, але документи, що прикладені до вимоги бенефіціара, не відповідають умовам гарантії, то гарант відмовляє у задоволенні такої вимоги (ч. 1 ст. 565).

Суть застави як виду (способу) забезпечення виконання зобов'язання полягає в тому, що кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (ст. 572 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про заставу»).

Основна цінність застави виявляється в тому, що претензії всіх інших кредиторів того ж боржника-заставодавця задовольняються на рівних умовах, в той час як кредитор, який має право застави, набуває можливість задоволення своїх вимог за рахунок заставле­ного майна, за загальним правилом, в першу чергу, тобто переважно перед іншими кредиторами.

Заставі властива подвійна правова природа: з одного боку, це - спосіб забезпечення виконання зобов'язань, договір, а з іншого - заставі притаманно чимало ознак речових прав, головними з яких є право слідування та право на переважне задоволення вимог заставодержателя. Тому застава має ознаки як зобов'язальних, так і речових прав.

До кредитора-заставодержателя в разі невиконання основного зобов'язання, забезпеченого заставою, переходить за загальним правилом не право власності на предмет застави, а лише право на його реалізацію (продаж) і на задоволення своїх вимог за рахунок грошових коштів, виручених від цієї реалізації. З іншого боку, аналіз стану розвитку сучасного законодавства переконливо доводить, що як виключення допускається передача предмета застави у власність заставодержателя, якщо це передбачено законом або договором. Зокрема, це прямо передбачено Законом України «Про іпотеку» (абзац перший ч. З ст. 36, ст. 37).

Інститут притримання (ст. ст. 594-597 ЦК України) є новим видом способів забезпечення виконання зобов'язань. Його суть полягає в тому, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

До кредитора-притримувача не переходить право власності на річ боржника, проте він має право звернути на неї стягнення в порядку, аналогічному для звернення стягнення на предмет застави (ст. ст. 597, 591 ЦК України).

Завдання

Завдання № 1

ТОВ «Контакт» звернулося в суд з позовом до ТОВ «Північ» про стягнення оплати за поставлену продукцію та неустойки за прострочення виконання грошового зобов'язання. В позові позивач зазначив, що між ним та відповідачем був укладений договір поставки металу, відповідно до якого ТОВ «Північ» було поставлено металопрокату на загальну суму 50 000 грн. Відповідач не розрахувався у передбачені в договорі строки.

ТОВ «Контакт» просить суд стягнути з ТОВ «Північ» вартість поставленого металопрокату та неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення на підставі Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

ТОВ «Півнчі» проти позову заперечує, зазначаючи, що в договорі поставки сторони не передбачили неустойку за несвоєчасну оплату.

Вирішіть справу.

Завдання № 2.

Між Ощадбанком і ПП «Фарт» був укладений кредитний договір, відповідно до якого Ощадбанк зобов'язувався відкрити кредитну лінію на 2 млн. доларів США строком на З роки. Для забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором було укладено договори поруки та застави нежитлового приміщення, в яких поручителем та заставодавцем виступило 'ГОВ «Шик».

Рішенням господарського суду м. Києва за позовом Ощадбанку кредитний договір розірваний у зв'язку з неналежним виконанням ПП «Фарт» договірних зобов'язань щодо сплати відсотків за користування кредитом.

Постановою Київського апеляційного господарського суду рішення залишено без змін, а в мотивувальній частині вказано, що з розірванням кредитного договору у сторін припинились права та обов'язки, які випливають з даного договору, а отже, і права застави та поруки.

Крім того, рішенням господарського суду м. Києва договори застави та поруки визнані такими, що втратили чинність. У мотивувальній частині рішення суд зазначив: «Посилання відповідача на те, що з розірванням кредитної угоди не припи­нились зобов'язання з відшкодування збитків, не може бути враховано судом, оскільки стягнення збитків не є конкретним видом зобов'язання, яке згідно законодавства може бути забезпе­чено договором поруки або застави. Відшкодування (стягнення) збитків є одним із видів відповідальності, яка настає в разі порушення виконання зобов'язання, а тому є окремою категорією спорів».

Ощадбанк звернувся з касаційною скаргою до Вищого госпо­дарського суду України.

Вирішіть справу.