Чи мав право начальник відділу кадрів приймати рішення про списання техніки?

Чи змінилося б вирішення справи, якби:

А) відповідне рішення було б прийняте одноосібно керівником (директором) державного підприємства;

Б) відповідне рішення було б прийняте керівником (директо­ром) державного підприємства за погодженням з Фондом державного майна або іншим органом виконавчої влади;

В) техніка була б передана не безоплатно у вартість працівникам, а за її номінальною вартістю?

Завдання № 4

Київська міська рада прийняла рішення про примусовий викуп земельної ділянки у її власника М. у зв'язку з суспільною необхідністю, адже через територію цієї ділянки має бути прокладено газопровід.

М., оскаржуючи рішення міської ради, звернувся до суду, посилаючись на те, що земельна ділянка, що належить йому, використовується ним для постійного ведення садівництва та городництва, результати його він споживає, а частково продає, що дозволяє йому вижити. Крім того, ціна, запропонована покупцем за цю ділянку, вирахувана на підставі оцінки ділянки Держком-земом, є в декілька разів нижчою, ніж оцінка ділянки, зроблена незалежним експертом.

Як слід вирішити справу? Чи зміниться рішення, якщо буде встановлено, що на земельній ділянці розташований будинок, в якому М. постійно проживає?

Завдання № 5

Виконком районної Ради депутатів виніс рішення про визнання безхазяйним будинку та іншого майна, серед якого було 2 картини відомого художніка, на підставі того, що власник його невідомий і не сплачує обов'язкові платежі і податки. Через два місяці після цього до виконкому звернувся Рєпін А., який стверджував, що власником цього майна є його брат, місцезнаходження якого йому зараз невідоме, але рік тому він отримав від нього листа з м. Мурманська.

Голова райвиконкому пояснив Рєпіну А., що з дня винесення рішення виконокому майно стало комунальною власністю.

А. Рєпін звернувся до юридичної консультації з такими питаннями:

Яке майно вважається безхазяйним і в якому порядку воно може надходити у комунальну власність?

Чи може А. Рєпін або його брат звернутися до суду про повернення йому майна?

Чи відповідає закону твердження голови виконкому, що картини перейшли б у власність територіальної громади навіть і тоді, коли б брат проживав у своєму будинку?

Як слід вирішити справу?

Завдання № 6.

Ц. уклав з В. договір найму житлового приміщення (будинку). В договорі було зазначено, що Ц. має право здійснювати капіталь­ний ремонт будинку, перебудовувати його на свій розсуд.

Після закінчення строку дії договору найму виявилося, що Ц. настільки змінив зовнішній вигляд та перепланував будинок, що БТІ визнав його новим об'єктом права приватної власності та видав Ц. свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

В. звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним свідоцтва про право власності на будинок, видане Ц. При цьому він посилався на норму ч. 1 ст. 331ЦК України, де зазначено, що тільки та особа, яка виготовила (створила) річ за своїх матеріалів, стає власником цієї речі. Ц. в свою чергу посилався на те, що переробка будівлі здійснювалася за згодою власника будівлі - В., а тому Ц., як переробник, правомірно набув право власності на неї (ч. 4 ст. 332 ЦК України).

Окремий позов до суду заявила територіальна громада, вима­гаючи визнати цей будинок безхазяйним і, як наслідок, об'єктом права комунальної власності (абзац другий ч. 2 ст. 335 ЦК України).

Яким чином В. може захистити свої інтереси?

Семінар № 15

Тема: Право спільної власності.

Питання для обговорення

1. Поняття права спільної власності та її види.

2. Поняття спільної часткової власності. Права та обов'язки учасників спільної часткової власності. Право переважної купівлі частки в спільній власності.

3. Право спільної сумісної власності.

4. Особливості права спільної сумісної власності подружжя.

Нормативні акти:

1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-41. - Ст. 356; з наступними змінами і доповненнями.
2. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 21-22. - Ст. 135.
3. Земельний кодекс України. Затверджений Законом України від 25 жовтня 2001 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики. - 2007. - № 5.
4. Про приватизацію державного житлового фонду. Закон України від 19 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 36. - Ст. 524.
5. Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 10. - Ст. 78.
6. Закон України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 29. - Ст. 232.
7. Рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 р. Справа № 1 -2/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків).
8. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок» від 4 жовтня 1991 р. №7//Бюлетень законодавства і юридичної практики України. -2004. -№11.
9. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 р. № 20 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2004. -№11.
10. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» від 12.06.1998 р. № 16 // Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України. - К., 2000.

Література:

1. Антокольская М. В. Семейное право: Учебник. - М., 2001. Генкин Д. М. Право собственности в СССР. - М., 1961.
2. Гордон М. В. Из истории советского семейного праваУкраинскойССР//Ученьіе записки Харьковского юридического института. - X., 1958. - Т. 11.- Вьіп. 2.
3. Дзера О. В. Розвиток права власності громадян в Україні. - К., 1996.
4. Ерошенко А. А. Личная собственность в гражданском праве. - М., 1973.
5. Жилинкова И. В. Правовой режим имущества членов семьи. - X., 2000.
6. Жилинкова И. В. Право собственности супругов. - X., 1997.
7. Жилинкова И. В. Брачньїй договор. - X., Ксилон, 2005.
8. Мананкова Р. П. Правоотношение общей долевой собственности. -Томск, 1977.
9. Маркова М. Г. Понятие и содержание права общей собственности // Очерки по гражданському праву. - Л., 1957.
10. Маслов В. Ф. Вопросьі общей собственности в судебной практике. - М., 1963.
11. Матвеев Г. К. История семейно-брачного законодательства Украинской ССР. -К., 1960.
12. Мисник Н. Н. Правовая природа общей собственности // Правоведение. -1993.-№1.
13. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2006.
14. Научно-практический комментарий Семейного кодекса Украиньї / Под ред. Ю. С. Червоного. - К., 2003.
15. Право власності в Україні / За ред. О. В. Дзери та Н. С. Кузнєцової. - К., 2000.
16. Право собственности в Украине / Под ред. Шевченко Я. Н. - К., 1996.
17. Проблеми вдосконалення правового регулювання права приватної власності / Я. М. Шевченко, М. В. Венецька, І. М. Кучеренко. - К., 2002.
18. Рабинович Н. В. Личньїе и имущественньїе отношения в советской семье. - Л., 1952.
19. Ромовська 3. В. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар. - К., 2003.
20. Рясенцев В. А. Семейное право. - М., 1971.
21. Сімейне право України / За ред. О. В. Дзери. - К., 2003.
22. Сімейне право: Нотаріат. Адвокатура. Суд: У 2 кн. / За заг. ред. С. Я. Фурси. - К.: Видавець Фурса С. Я., 2005.
23. Халфина Р. О. Право личной собственности. - М., 1964.
24. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар/За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. - К.: Істина, 2004.
25. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - К.: Ін Юре, 2004.
26. Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Харитонова Є. О., Калітенко О. М. - X.: Одіссей, 2003.
27. Шахматов В. П. Вопросьі семейного права в практике судов. - М., 1963.
28. Шахматов В. П. Новое советское законодательство о браке и семье. - Томск, 1969.

Методичні вказівки

При вивченні теми «Право спільної власності» увагу необхідно зосередити на таких питаннях як: поняття та види права спільної власності; особливості права спільної часткової та сумісної власності; порядок здійснення правомочностей співвласниками.

Інститут права спільної власності забезпечує ефективне використання майна, яке належить одночасно кільком суб'єктам. За законодавством майно може належать на праві власності не лише одній, а й кільком особам одночасно. У такому разі не виникає якась нова форма власності, оскільки спільна власність за своєю юридичною природою є лише своєрідним способом реалізації суб'єктами однієї або різних форм права власності своїх правомоч­ностей. Отже, право спільної власності — це право двох або більше осіб на одну річ. Таких осіб прийнято називати співвласниками. Спільний об'єкт може складатися з однієї або сукупності речей. Вони можуть бути подільними або неподільними, але як об'єкт права спільної власності вони утворюють єдине ціле, а тому право кожного із співвласників поширюється на весь об'єкт в цілому, а не на конкретну його частину. Така загальна конструкція права спільної власності.

Розрізняється два види спільної власності: спільна часткова та спільна сумісна власність. З правової точки зору між цими двома різновидами права спільної власності існують певні відмінності. Так, кожен із співвласників часткової власності має чітко визначену наперед ідеальну частку у праві власності на спільне майно (1/2, 1/3, 1/4 і т. д.). Ці частки можуть бути і нерівними, наприклад одному співвласнику належить 3/4 у праві власності на жилий будинок, іншому - лише 1/4.

У спільній сумісній власності її учасники не мають завідомо визначених часток. Однак такі частки можуть бути визначені при виділі або поділі спільної власності з додержанням принципу їх рівності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Необхідно враховувати, що правовий режим спільної власності містив значні обмеження для її учасників. Зокрема, спільна сумісна власність могла виникати лише між подружжям та членами колгоспного двору (такий тип особистого господарства після прийняття Закону «Про власність» припинив своє існування), заборонялося існування спільної власності між громадянами та державою і соціалістичними організаціями. З прийняттям Закону «Про власність» ці та інші обмеження були зняті, а відтак право спільної часткової чи сумісної власності може виникати між будь-якими суб'єктами цивільних правовідносин.

Спільна часткова власність може виникати у разі створення кількома особами спільною працею одного об'єкта, внаслідок укладення угод про спільну діяльність, успадкування майна кількома спадкоємцями та ін.

У ЦК України (глава 26) закріплено кілька визначальних загальних положень щодо здійснення права спільної часткової власності, серед яких насамперед необхідно відзначити наступні:

а) володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом;

б) кожний співвласник відповідно до своєї частки має право на плоди, продукцію та доходи від спільного майна, відповідає перед третіми особами за зобов'язаннями щодо спільного майна, повинен брати участь у сплаті існуючих податків і платежів, а також у витратах по утриманню і зберіганню спільного майна;

в) кожний співвласник має право на оплатне або безоплатне відчуження іншій особі своєї частки у спільному майні. Продаж частки у спільній власності сторонній особі здійснюється в порядку, встановленому законом, з дотриманням переважного права купівлі решти співвласників за ціною, за якою вона продається, і на інших рівних умовах.

Законодавцем встановлено досить складний правовий режим майнових відносин між подружжям. Тут діють норми як цивіль­ного, так і сімейного права. Детально правовий режим майна, що набувається подружжям в період шлюбу, визначається Сімейним кодексом України.

Нині сімейне законодавство передбачає існування двох правових режимів у майнових відносинах між подружжям: договірний і законний. Договірний визначається шлюбним договором (контрак­том) подружжя (ст. 92-103 СК України), законний - Сімейним кодексом (ст. ст. 60-74).

Відповідно до ст. 92-93 СК України особи, які беруть шлюб, або подружжя, мають право за власним бажанням укладати шлюбний договір, в якому передбачити майнові права та обов'язки подружжя, умови якого не повинні ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.

Якщо ж такого шлюбного договору не укладалося, то мають діяти щодо придолинного подружжям в період шлюбу майна припили, непі поклоні сімейним законодавством.

При вивченні законного правового режиму майна подружжя увагу необхідно зосередити на аналізі наступних принципових положеннях сімейного права:

а) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю;

б) режим спільності діє і тоді, коли один з подружжя без­посередньо не приймав своєю працею чи коштами участі у створенні спільного майна у зв'язку з навчанням, веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку;

в) у спільній власності подружжя може бути будь-яке майно, що за законом може бути об'єктом права приватної власності;

г) майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку спадку­вання, є власністю кожного з них (роздільне майно). Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування, хоча б вони й були придбані на їх спільні кошти;

д) роздільним майном подружжя володіють, користуються та розпоряджаються самостійно, спільним - за спільною згодою, за винятком угод з відчуження спільного майна подружжя, що потребують обов'язкового нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, для яких згода другого з подружжя має бути висловлена у письмовій формі;

є) роздільне майно одного з подружжя може бути визнане їх спільною власністю, якщо буде встановлено, що за час шлюбу воно істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох;

є) при поділі спільного майна подружжя їх частки перед­бачаються рівними, а суд може відступати від начала рівності часток подружжя лише за обставин, що мають істотне значення (наприклад, один з них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї. Крім того, за рішенням суду частка майна одного з подружжя може бути збільшена, якщо з ним проживають неповнолітні або повнолітні непрацездатні діти;

ж) закон передбачає для суду три способи поділу спільної власності, а саме: поділ майна в натурі; розподіл речей між подружжям пропорційно розміру їх часток; присудження майна в натурі одному з подружжя та компенсація другому з них його частки грішми.

Завдання

Завдання № 1

Сергій та Лариса уклали шлюб у 2000 році. В 2001 році у них народився син Антон.

У 2004 році Сергій за згодою Лариси уклав договір позики, за яким позичив Н. велику суму грошей під заставу його квартири. Н. не повернув позику і за рішенням суду його квартира була передана Сергію, якій зареєстрував її на своє ім'я.

У 2006 році Сергій пред'явив до суду позов про розірвання шлюбу та поділ майна, у якому вказував, що спільне ведення господарства та шлюбні відносини припинились у 2003 році і гроші, які він позичив Н. у 2004 році, є його власними грошима. На цій підставі він просив суд при розподілі майна визнати квартиру його особистим майном, яке не підлягає поділу.

Лариса заперечувала проти позову, посилаючись на те, що у 2005 році вони разом з чоловіком та сином виїжджали у Київ до посольства США на співбесіду з метою виїзду до США на постійне проживання.

Як слід вирішити справу?

Завдання № 2

С. мешкав зі своїми батьками у трикімнатній квартирі. Розподіливши особистий рахунок, він приватизував одну кімнату та продав її.

Батьки звернулися до суду з позовом про переведення на них прав та обов'язків покупця, оскільки вони є співвласниками квартири і мають право привілейованої купівлі.

Як слід вирішити справу? Чи є батьки належними позива­чами у даній справі?

Завдання № З

Логниненко пред'явив позов до Макарової про визнання права іт частину сум грошових внесків. Позивач зазначив, що близько 35 років він перебував у фактичному шлюбі з сестрою відповідачки, вів з нею спільне господарство і на її рахунок в ощадній касі вносилися як її пенсія, так і одержувана ним заробітна плата. Оскільки після її смерті свідоцтво про право на спадщину одержала відповідачка, позивач як спадкоємець другої черги за законом просив визнати за ним згідно зі ст.ст. 368, 370 ЦК України право на половину внеску.

Як слід вирішити справу?

Завдання № 4

Брати Павло та Сергій Іваненки придбали у спільну часткову власність автомобіль (по 8 частки кожному). Під час управління автомобілем Павло зі своєї вини зіткнувся з автомобілем А., внаслідок чого була завдана шкода автомобілю А. та автомобілю, належному Іваненкам.

Між братами виник спір, чи зобов'язаний Сергій брати участь у відшкодуванні частини витрат на ремонт автомобіля А. та автомобіля, що знаходиться у їхній спільній частковій власності.

Як слід вирішити справу?