Чи підлягають задоволенню вимоги позивача? Вирішіть справу.

Завдання № 2

Глибін звернувся до районного суду з позовом до Петровського про спростування недостовірної інформації, посилаючись на таке. Відповідач, беручи участь у засіданні як представник підприємства «Укравто», даючи пояснення по суті позову прокурора про визнання недійсною приватизації підприємства «Укравто» розповсюджував неправдиві відомості, які ганьблять честь та гідність позивача. Зокрема, він пояснював, що Глибін, будучи директором державного підприємства «Укравто» під час його приватизації шляхом зловживання службовим становищем незаконно придбав 75% паїв підприємства. Ці відомості позивач просив суд визнати такими, що не відповідають дійсності та компенсувати йому моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень.

Яка інформація вважається недостовірною? Хто має право на її спростування? Вирішіть справу.

Завдання № З

Медвєдєва була притягнена до кримінальної відповідальності. На запит органів попереднього слідства директором магазину «Книга» їй було видано характеристику з місця роботи, в якій вказувалось, що Медвєдєва, працюючи в магазині з 1997 року, зарекомендувала себе з негативного боку, систематично допускала порушення трудової дисципліни, неввічливо себе поводила з покупцями, допускала порушення правил обліку та зберігання товарно-матеріальних цінностей, з членами трудового колективу постійно конфліктувала, в житті трудового колективу участі не приймала.

Ознайомившись із характеристикою під час вивчення кримі­нальної справи, Медвєдєва розцінила дані, вказані про неї в службовій характеристиці, такими, що не відповідають дійсності та ганьблять її честь та гідність.

Як Медвєдєва може захистити свої права? Чи є правові підстави для пред'явлення позову про захист честі та гідності? Вирішіть справу.

Методичні вказівки

ЦК України, деталізуючи та розширюючи перелік закріплених Конституцією України особистих немайнових прав, у залежності від їх цільового призначення поділяє останні на дві групи: ті, що забезпечують природне існування фізичної особи (статті 281-293 ЦК), та ті, що забезпечують її соціальне буття (статті 294-315 ЦК).

До особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи ЦК України відносить:

1) право на життя;

2) право на усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю;

3) право на охорону здоров'я;

4) право на медичну допомогу;

5) право на інформацію про стан свого здоров'я та на таємницю про стан здоров'я;

6) права особи, яка перебуває на стаціонарному лікуванні у накладі охорони здоров'я;

7) право на свободу та на особисту недоторканість;

8) право на донорство;

9) право на сім'ю;

10) право на опіку та піклування;

11) право на безпечне для життя і здоров'я довкілля.

Крім положень Конституції та Цивільного кодексу правове регулювання відносин у галузі особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують її природне існування, здійснюється комплексом міжнародних документів та законів України. До найважливіших з них можна віднести: Загальну декларація прав людини 1948 р., Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р., Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 р., Конвенцію про права дитини 1989 р., Європейську конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Основи законодавства України про охорону здоров'я, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р., Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р., Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 р., Закон України «Про донорство крові та її компонентів» від 23 червня 1995 р., Закон України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» від 23 грудня 1997 р., Закон України «Про транспланта­цію органів та інших анатомічних матеріалів людини» від 16 липня 1999 р., Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16 березня 2000 р. та інші законодавчі акти.

Одним із основних прав людини є право на життя. У сучасному розумінні право на життя розглядається як особисте немайнове право фізичної особи, яке виникає з приводу особистого нема­теріального блага, яким є життя кожної людини. Характерною особливістю цього права є те, що його виникнення чи припинення у більшості випадків не залежить від волі управомоченої особи. Народження та смерть особи є особливим різновидом юридичних фактів, що належать до подій, які цивільне право не може охопити своїм регулюючим впливом. Право на життя має декілька аспектів, у тому числі право на збереження життя та право розпорядження ним. Змістом даного права також охоплюється можливість фізичної особи захищати своє життя та здоров'я, а також життя та здоров'я інших осіб від протиправних посягань будь-якими, не забороне­ними законом, засобами.

Серед особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи, ЦК України називає право кожної фізичної особи на охорону здоров'я(ст. 283). Загальним питанням прав у сфері охорони здоров'я присвячено статті 283-287, 290 ЦК України. Крім того, окремі норми, що мають безпосереднє відношення до даного права, містяться в інших статтях ЦК України, зокрема, у ст. 282. Право на охорону здоров'я передбачає, нас» м перед, можливість одержання медичної допомоги, доступу до інформації про стан здоров'я та збереження її у таємниці.

ЦК України встановлює, що право на звернення за наданням медичної допомоги, вибору лікаря та методів лікування має кожна фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років. Надання медичної допомоги такій особі провадиться за її згодою. Лише у невідкладних випадках, за наявності реальної загрози життю фізичної особи, медична допомога надається без згоди фізичної особи або її батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника. Фізична особа має право на достовірну і повну інформацію про стан свого здоров'я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються її здоров'я. Якщо інформація про хворобу фізичної особи може погіршити стан її здоров'я або погіршити стан здоров'я інших осіб, зашкодити процесові лікування, медичні працівники мають право дати неповну інформацію про стан здоров'я фізичної особи, обмежити можливість їх ознайомлення з окремими медичними документами.

Іншими особистими немайновими правами, що забезпечують природне існування фізичної особи, є право на свободу (ст. 288 ЦК) та право на особисту недоторканність (ст. 289 ЦК). Право громадянина на особисту свободу розуміється як забезпечена можливість вимагати припинення дій особи, якщо ці дії обмежують особисту свободу, а саме: свободу переміщення, свободу обирання роду занять і місця проживання тощо. Право на особисту свободу -це також відповідна міра дозволеної поведінки громадянина розпоряджатися собою, своїми вчинками. Цивілістичний аспект свободи пов'язується з дієздатністю фізичної особи. Цілком позбавленою свободи вважається недієздатна особа, яку визнано такою судом. Тому рівень свободи дітей залежить від їх віку.

Право на особисту недоторканість передбачає неможливість особи бути підданою катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню.

Фізична особа має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення. Механізм реалізації даного права закріплюється у спеціальних положеннях природоохоронного законодавства.

Завдання

Завдання № 1

Бутенко звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої органами попереднього слідства і прокуратури у зв'язку з незаконним утриманням його під вартою, слідством і судом з вересня 1999 р. до червня 2003 та його незаконним засудженням.

Судом було встановлено, що Бутенка у вересні 1999 р. було затримано за підозрою у вчиненні крадіжки, а у квітні 2000 р. засуджено за цей злочин у вигляді позбавлення волі строком на 5 років. У червні 2003 р. у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення суду було скасовано, а Бутенка звільнено від покарання.

В якому розмірі визначається моральна шкода, завдана незаконним засудженням? Які обставини можуть врахову­ватися судом при її визначенні? Хто буде відповідачем за позовом?

Вирішіть справу.

Завдання № 2

Рибіна пред'явила позов до ТОВ «Січ» про відшкодування моральної шкоди. У заяві позивачка зазначила, що 15 грудня після оплати покупок у торговому відділі супермаркету вона була безпідставно затримана працівниками відповідача після виходу із торгового залу, її проведено до службового приміщення, де піддано примусовому огляду (перевірено сумку, речі в ній, верхній одяг тощо). Відповідач, заперечуючи проти позову, вказав, що після повідомлення охоронця про вчинення спроби крадіжки товару одним із покупців, відповідно до Інструкції, що регламентує порядок проведення огляду речей та особистого огляду осіб на охоронюваних об'єктах, затвердженої головним директором ТОВ «Січ», було затримано Рибіну та піддано огляду, який засвідчив відсутність у неї неоплачуваного товару.

Вважаючи, що діями працівників ТОВ «Січ» було порушено її право на свободу і особисту недоторканість, Рибіна звернулася до суду.