Дайте юридичну оцінку аргументам продавця. Яким чином покупець може захистити порушені права?

Завдання № 2.

Співробітник міліції С. пізно ввечері повертався додому з чергування. В цей час на нього був вчинений розбійний напад п'ятьох осіб. Для захисту свого життя, здоров'я та майна С. змушений був застосувати зброю, внаслідок чого він:

а) вбив одного нападника;

б) заподіяв тілесні ушкоджений двом нападникам, що спричи­нили їх інвалідність II та III груп;

в) розбив вітрину одного з магазинів, внаслідок чого з магазина невідомими були викрадені товари на 20 тисяч грн.;

г) поранив випадкового перехожого, що спричинило у остатнього тимчасовий розлад працездатності, внаслідок чого він був звільнений з роботи через фізичну неспроможність її виконувати.

Вдова вбитого нападника подала позов до суду про відшкодування шкоди у зв'язку із втратою годувальника.

Дайте юридичну оцінку діям С. Чи мають право на захист вказані особи, яким С. завдав шкоду? Якщо так, то якими способами вони можуть захистити свої права?

Завдання № З.

Підприємство уклало договір з будівельною організацією на будівництво складського приміщення.

Після завершення робіт та проведення прийомки об'єкта було виявлено, що роботи виконанні неякісно (зокрема, має місце протікання даху, нерівність підлоги тощо).

Яким чином підприємство може захистити свої порушені права?

Завдання № 4.

С. позичив К. 25 000 грн. на три місяці. Договір був укладений письмово, але враховуючи побоювання позикодавця щодо інфляції національної валюти в договорі було зазначено про те, що предметом позики є сума 5 000 умовних одиниць. Договір був вчинений у присутності двох повнолітніх свідків.

Після надходження строку платежу позичальник не зміг виконати свого зобов'язання. В судовому засіданні він повністю визнав борг, сказав, що має намір його віддати по мірі того, як заробить необхідну суму коштів, а у своє виправдання заявив, що позичену суму (25 000 грн.) у нього вкрали, про що він написав заяву до районного відділу міліції.

Яке рішення слід прийняти суду?

Семинар № 11

Тема: Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи

Питання для обговорення:

1. Поняття та ознаки особистих немайнових прав, не пов'язаних з майновими.
2. Розвиток концепції особистих немайнових прав у цивільному праві. Галузева належність особистих немайнових, не пов'язаних з майновими, відносин.
3. Джерела правового регулювання особистих немайнових прав фізичної особи.
4. Поняття та ознаки особистих немайнових відносин.
5. Підстави виникнення особистих немайнових прав фізичної особи.
6. Здійснення та гарантії забезпечення особистих немайнових прав.
7. Система особистих немайнових прав у Цивільному кодексі України.
8. Захист особистих немайнових прав.
9. Поняття та види особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи.
10. Право на життя як невід'ємне право фізичної особи.
11. Право на охорону здоров'я та на медичну допомогу: їх забезпечення та реалізація.
12. Зміст та забезпечення права на свободу та особисту недоторка­ність. Випадки обмеження свободи особи.
13. Правове регулювання відносин у сфері донорства крові, її компонентів, органів та інших анатомічних матеріалів.
14. Правова характеристика інших особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (право на сім'ю, на опіку або піклування, на безпечне для життя та здоров'я довкілля).

Нормативні акти.

1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № ЗО. - Ст. 141; з наступними змінами і доповненнями.
2. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року. - В кн.: Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. - К.: Наук, думка, 1992.
3. Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 року // Вісник Верховного Суду України. - 1997. - № 3.
4. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 року. -У кн. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. -К.: Наук, думка, 1992.
5. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 року. - У кн. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. -К.: Наук, думка, 1992.
6. Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання від 10 грудня 1984 року. - У кн.: Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. - К.: Наук, думка, 1992.
7. Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року. -У кн.: Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. - К.: Наук, думка, 1992.
8. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. -2003. - № 40-44. - Ст. 356; з наступними змінами і доповненнями.
9. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року// Відомості Верховної Ради. -2002. - № 21-22. - Ст. 135; .ч наступними змінами і доповненнями.
10. Кодекс адміністративного судочинства від 6 липня 2005 року // Відомості Верховної Ради. - 2005. - № 35-36; з наступними змінами і доповненнями.
11. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1984. - Додаток до № 51. - Ст. 1122; з наступними змінами і доповненнями.
12. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради. -2001. - № 25-26. - Ст. 131; з наступними змінами і доповненнями.
13. Житловий кодекс Української РСР від ЗО червня 1983 року (введений в дію з 1 січня 1984 року). - Кодекси України. У 3 кн. - Книга 1. - К.: Юрінком Інтер, 1997; з наступними змінами і доповненнями.
14. Основи законодавства України про культуру від 14 лютого 1992 року // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 21. - Ст. 294; з наступними змінами і доповненнями.
15. Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 року// Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 4. - Ст. 19; з наступними змінами і доповненнями.
16. Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1991 року// Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 25. - Ст. 283; з наступними змінами і доповненнями.
17. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року// Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 41. - Ст. 546; з наступними змінами і доповненнями.
18. Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 53. - Ст. 793; з наступними змінами і доповненнями.
19. Закон України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 27. - Ст. 382; з наступними змінами і доповненнями.
20. Закон України «Про об'єднання громадян» від 16 червня 1992 року// Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 34. - Ст. 504; з наступними змінами і доповненнями.
21. Закон України «Про національні меншини в Україні» від 25 червня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 36. - Ст. 529; з наступними змінами і доповненнями.
22. Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року// Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 48. - Ст. 650; з наступними змінами і доповненнями.
23. Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16 листопада 1992 року // Відомості Верховної Ради. - 1993. - № 1. - Ст. 1; з наступними змінами і доповненнями.
24. Закон України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 року в редакції Закону від 21.09.99 // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 16. - Ст. 93; з наступними змінами і доповненнями.
25. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24лютого 1994 року// Відомості Верховної Ради України. - 1994. -№ 27. - Ст. 218; з наступними змінами і доповненнями.
26. Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року// Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 1. - Ст. 1; з наступними змінами і доповненнями.
27. Закон України «Про донорство крові та її компонентів» від 23 червня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 23. - Ст. 183; з наступними змінами і доповненнями.
28. Закон України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» від 23 грудня 1997 року//Урядовий кур'єр. - 1998.-№ 15-16. - С. 12-13; з наступними змінами і доповненнями.
29. Закон України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини» від 16 липня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. - 1999. -№ 41. - Ст. 377; з наступними змінами і доповненнями.
30. Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16 березня 2000 року// Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 23. - Ст. 176.
31. Декрет Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення» від 8 квітня 1993 року// Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 23. - Ст. 247.
32. Положення «Про порядок розгляду клопотань про переміну громадянами України прізвищ, імен, по батькові». Затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 1993 року//ЗП України. - 1993. - № 9. - С. 77-79.
33. Постанова Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення контролю якості і безпеки харчових продуктів» від 9 листопада 1996 року// Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1996. - № 5. - С. 297-298.
34. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1990 року № 7 «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» // Цивільний кодекс. Цивільний процесуальний кодекс України. Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах // Відп. ред. П. І. Шевчук. - К.: Юрінком Інтер. - 1999. - 496 с.
35. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» // Цивільний кодекс. Цивільний процесуальний кодекс України. Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах.//Відп. ред. П. І. Шевчук. - К.: Юрінком Інтер. - 1999. -496 с.
36. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» // Цивільний кодекс. Цивільний процесуальний кодекс України. Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах//Відп. ред. П. І. Шевчук. - К.: Юрінком Інтер. - 1999. -496 с.
37. Роз'яснення Вищого арбітражного Суду України від 29.02.1996 № 02-5/95 «Про деякі питання, що виникли при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням

Література

1. Братусь С. Н. Предмет и система советского гражданского права, - Л. - М.: Госюриздат, 1963. - 197 с.
2. Вердников В. Г. Предмет советского социалистического гражданского права. Лекции по советскому гражданскому праву для студентов ВЮЗИ. - М., 1954. - 46 с.
3. Відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсаційні виплати. За редакцією П. І. Шевчука. - Київ, 1997.
4. Гражданское право. Том 1: Учебник. Изд. 6-е, перераб. и доп. / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. - М.: Велби, 2002. - 776 с.
5. Гражданское право: В 2 т. Т. І: Учебник / Отв. ред. проф. Е. А. Суханов. - 2-е. изд. - М.: БЕК, 2002 - 816 с.
6. Гражданско-правовая охрана интересов личности. - М.: Юрид. лит., 1969. -256 с.
7. Давидова Н. О. Цивільно-правова охорона особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують її природне існування: Автореф. дис. ... канд. юр. наук: 12.00.03.-Київ, 2005.-18с.
8. Дозорцев А. В. О предмете советского гражданского права \\ Сов. государство и право. - 1954. - № 7. - С. 107-110.
9. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. - М.: МНИМП. - 1998. - 600 с.
10. Егоров Н. Д. Личньїе неимущественньїе права граждан и организаций как институт советского гражданского права // Правоведение. - 1984. - № 6. - С. 30-38.
11. Иоффе О. С. Личньїе неимущественньїе права и их место в системе советского гражданского права // Сов. государство и право. - 1966. - № 7. - С. 51-56.
12. Кохановська О. В. Правове регулювання у сфері інформаційних відносин: Монографія. - К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2001. - 212 с.
13. Красавчикова Л. О. Гражданско-правовая охрана личной жизни советских граждан: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - Свердловск, 1979. -15 с.
14. КрасавчиковаЛ. О. Личнаяжизньграждан подохранойзакона. -М.: Юрид. лит, 1983.-160 с.
15. КрасавчиковаЛ. О. Понятиеи система личньїх, несвязанньїхсимущественньїми, прав граждан (физических лиц) в гражданском праве Российской Федерации: Автореф. дис. ... докт. юрид. наук. - Екатеринбург, 1994. - 43 с.
16. Красицька Л. В. Цивільно-правове регулювання особистих немайнових прав громадян. Монографія. - Донецьк: ДІВС МВС України, 2002. - 164 с.
17. 143
18. Цивільне право. Практикум
19. Малеин Н. С. Охрана прав личности советским законодательством. - М.: Наука, 1985.-165 с.
20. Малеин Н. С. Гражданский закон и права личности в СССР. - М.: Юрид. лит., 1981.-215с.
21. Малеина М. Н. Защита личньїх неимущественньїх прав советских граждан. - М.: Знание, 1991. - 128 с.
22. Міжнародні стандарти прав людини. - Збірник міжнародно-правових докумен­тів. -Ужгород, 1998.
23. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2 т. / За відповід. ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - Т. 1. - 832 с; Т. 2. - 1088 с.
24. Покровский И. А. Основньїе проблеми гражданского права. - М.: Статут (В серии «Классика российской цивилистики»). - 1998. - 353 с.
25. Ромовская 3. В. Защита в советском семейном праве. - Львов.: Изд-во при ЛГУ издательского обьединения «Вища школа», 1985. - 179 с.
26. Ромовская 3. В. Личньїе неимущественньїе права граждан СССР (понятие, видьі, классификация, содержание, гражданско-правовая защита). Дисс. ... канд. юрид. наук.-К., 1968.-277 с.
27. Советское гражданское право: Учебник. В 2-х томах. -Т. 1. -М.: Вьісшая школа, 1985.-544 с.
28. Стефанчук Р. О. Особисті немайнові права фізичних осіб у цивільному праві (поняття, зміст, система, особливості здійснення та захисту): Монографія / Відп. ред. Я. М. Шевченко. - Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2007. - 626 с.
29. Тархов В. А. Гражданское право. Общая часть. Курс лекций. - Чебоксари: Чув. кн. изд-во, 1997. -331 с.
30. Тихонова Б. Ю. Субьективньїе права граждан, их охрана и защита: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. - М., 1972. - 22 с.
31. Федюк Л. В. Система особистих немаинових прав у цивільному праві: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - К., 2006. -16 с.
32. Флейшиц Е. А. Личньїе права в граждансом праве СССР и капиталистических государств // Уч. зап. ВИЮН. - М., 1945.
33. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. Книга перша / О. В. Дзера, Д. В. Боброва, А. С. Довгерттаін.;3аред. О. В. Дзери, Н.С. Кузнєцової.-К.: Юрінком Інтер, 2004. - 736 с.
34. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар. / За ред. розробників Цивільного кодексу України. - К.: Істина. - 928 с.
35. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - К.: Ін Юре, 2004. - Ч. 1. - 692 с; Ч. 2. - 896 с.
36. Чорнооченко С. І. Особисті немайнові права, які забезпечують соціальне існування фізичної особи в Україні: Автореф. дис. ... канд. юр. наук: 12.00.03. -Харків. -2000. - 18 с.
37. Зрделевский А. М. Компенсация морального вреда в России и за рубежом. -Москва. - 1997.
38. Ярошенко К. Б. Жизнь и здоровье под охраной закона. Гражданско-правовая защита личных неимущественных прав граждан. - М., 1990.

Методичні вказівки

Розбудова громадянського суспільства та формування правової держави є неможливим без створення надійного та ефективного механізму забезпечення прав і свобод людини. Основу його розвитку становлять положення глави 2 Конституції України, що закріплюють базові права людини і громадянина. їх деталізація і регулювання відносин у сфері реалізації та особистих прав вперше здійснено на рівні кодифікованого правового акта у книзі другій Цивільного кодексу України.

Слід підкреслити, що структурне закріплення положень про особисті немайнові права фізичної особи після книги першої ЦК України («Загальні положення») цілком відповідає Конституції України, що вказує на пріоритетність охорони прав і свобод людини, проголошуючи її найвищою соціальною цінністю суспільства.

Крім Конституції та положень ЦК України правова охорона особистих немайнових прав фізичної особи забезпечується низкою актів міжнародного характеру (Загальною декларацією прав людини, Європейською конвенцією про захист прав і основних є свобод людини, Міжнародним пактом про громадянські і політичні прана та Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права тощо) та рядом спеціальних законів («Про охорону навколишнього природного середовища», «Про донорство крові та її компонентів», «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини», «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини» тощо).

В юридичній доктрині вже протягом тривалого часу диску­тується питання галузевої належності особистих немайнових прав фізичної особи. Висловлювались думки на користь необхідності охорони даної групи прав лише конституційним законодавством. Обґрунтовувалась також позиція щодо можливостей захисту цивільним правом комплексу особистих немайнових прав фізичної особи, але не допустимості їх регулювання цивільним законо­давством. Існує й третя точка зору, яка знайшла своє втілення у положеннях книги 2 ЦК України, що вказує на необхідність і можливість регулювання та захисту відносин у галузі особистих немайнових прав цивільно-правовими нормами.

Відповідно до Конституції України, яка змінила розуміння прав людини як таких, що отримуються нею від держави, на концепцію прав людини, що пов'язані із самим фактом її існування, ч. 1 ст. 269 ЦК України вказує, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом.Особисті немайнові відносини виникають з приводу особистих немайнових благ та належать усім без винятку фізичним особам незалежно від віку, дієздатності та інших обставин.

Дані права мають абсолютний характер, який відрізняє їх від майнових прав, що у своїй переважній більшості відносні. Конкретному носієві абсолютного права протистоїть невизначене коло осіб, які повинні поважати та не порушувати його право.

Основна частина особистих немайнових прав виникає у зв'язку з народженням фізичної особи, тобто вони є природними правами людини.

Іншою рисою особистих немайнових прав фізичної особи є відсутність економічного (або майнового) змісту (ч. 2 ст. 269 ЦК). Вони мають єдину неекономічну природу та утворюються у духовній сфері життя суспільства. Відсутність економічного змісту випливає перш за все із самої їх назви як немайнових прав.

Особливістю особистих немайнових прав є те, що вони тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути їх позбавлена. Це правило відповідає найважливішим положенням Конституції, які стосуються всієї сфери прав людини, а саме невідчужуваність і непорушність прав і свобод людини (ст. 21), неможливість скасування конституційних прав і свобод (ст. 24). Невіддільність від особи - носія даного нематеріального права - індивідуалізує і робить неповторною саму особистість.

Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно, тобто без обмеження строку.

ЦК України здійснив диференціацію особистих немайнових прав фізичної особи на дві групи: 1) права, що забезпечують природне існування фізичної особи; 2) права, які забезпечують її соціальне буття. До першої категорії належать: право на життя, на охорону здоров'я та на медичну допомогу: право на свободу та особисту недоторканість, право на донорство, на сім'ю, на опіку або піклування, на безпечне для життя та здоров'я довкілля тощо. Іншу групу формують: право ім'я, право на повагу до честі й гідності, право на недоторканість ділової репутації, право на індивідуаль­ність, на особисте життя та його таємницю, на інформацію, особисті папери та таємницю кореспонденції, на місце проживання, на недоторканість житла, на вибір роду занять, на свободу пересування пі на свободу об'єднання тощо.

Захист особистих немайнових прав від протиправних посягань піших осіб здійснюється як загальними способами, встановленими для всього комплексу цивільних прав, так і спеціальними правоохоронним засобами відповідно до змісту права, способу його порушення та наслідків правопорушення.

Завдання

Завдання № 1

Під час виступу по телебаченню президент компанії «Турист-Інвест» Коваленко заявив, що туристична фірма «Довіра» ошукує своїх клієнтів та надає послуги, не маючи на те відповідної ліцензії. Через півтора місяці адвокати АТЗТ «Довіра» звернулися до суду з позовом до компанії, вимагаючи протягом 1 тижня спростувати поширені відомості як такі, що не відповідають дійсності і додали ліцензію про право на надання туристичних послуг.

Відповідач проти позову заперечував, стверджуючи, крім того, що відповідальною буде телекомпанія.