Дайте юридичну оцінку аргументам підприємства. Які відносини - приватно-правові чи публічно-правові — мали місце в даному випадку?

Завдання № 6.

Петрусенко, від'їжджаючи у відпустку, взяв у борг у свого знайомого Олексенка, певну суму грошей, а також речі, необхідні для відпочинку. Під час поїздки гроші та інші позичені речі у Петрусенка вкрали. Після приїзду він відмовився повертати гроші та відшкодовувати вартість вкрадених речей, посилаючись на те, що він не несе відповідальності за дії злочинців.

Чи є юридично грамотними аргументи Петрусенка? Які правовідносини виникли між зазначеними в тексті завдання особами?

Завдання № 7.

Фермер Сидоренко систематично випускав корів і гусей, що знаходилися в його господарстві, за його межі без здійснення за ними належного догляду. Внаслідок цього тварини псували обладнання та з'їдали врожай на сусідніх земельних ділянках.

Проаналізуйте вказану ситуацію і вкажіть, які право­відносини в даному випадку виникли між Сидоренком і його сусідами. Дайте характеристику елементам цих відносин.

Завдання № 8.

Громадянин Петров уклав договір з товариством з обмеженою відповідальністю «Ремонтбуд» щодо здійснення ремонту своєї квартири. Товариство не встигло у передбачені законом строки завершити ремонтні роботи, пославшись на те, що це сталося не з його вини, оскільки частина матеріалів для ремонту була недо­поставлена внаслідок прострочки приватного підприємства «Інтер'єр», з яким був укладений відповідний договір.

Які відносини виникли між громадянином і товариством? Дайте юридичну оцінку аргументам товариства щодо немож­ливості відповідати перед громадянином через невиконання своїх зобов'язань за договором третьою особою.

Завдання № 9.

Громадянин Біденко протягом двох років проживав у фактичних шлюбних відносинах з громадянкою Поповою. За цей час Біденко за власні кошти придбав квартиру, причому в нотаріально посвідченому договорі купівлі-продажу квартири він був зазначе­ний як єдиний покупець. Після спливу двох років спільного проживання Віденко і Попова упевнились у неможливості продовження перебування у фактичному шлюбі. Попова вимагала поділити порівну усе майно, нажите під час фактичного шлюбу, в тому числі і квартиру. Віденко заперечував, вказуючи на те, що поділу підлягає усе майно, крім квартири, яка є об'єктом його особистої приватної власності, адже була придбана хоча і під час дії фактичних шлюбних відносин, але за його власні кошти.

Які правовідносини виникли між Біденком і Поповою? Які норми законодавства слід застосувати для вирішення спору?

Завдання № 10.

Після смерті Круглова спадщина (жилий будинок та предмети домашньої обстановки) відкрилася на користь чотирьох його синів спадкоємців за законом. Усі вони виявили бажання прийняти спадщину. Троє з них вважали, що спадкове майно повинно бути розділено порівну, а четвертий, погоджуючись з необхідністю поділу будинку в рівних частках, посилався на те, що він був єдиним із спадкоємців, який проживав спільно із спадкодавцем і здійснював за ним догляд, він має виключне право на одержання предметів домашньої обстановки. Цими предметами він, на відміну від інших спадкоємців, користувався ще за життя батька і фактично вважав їх своїм власним майном.

Які правовідносини виникають між спадкоємцями після  відкриття спадщини і після здійснення дій, спрямованих на її прийняття? Які відносини - абсолютні чи відносні - мають  місце у разі поділу майна, яке належало спадкодавцеві на праві власності, між кількома спадкоємцями?

Семінар № 3.

Тема: Фізичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин.

Питання для обговорювання:

1. Поняття цивільної правосуб'єктності. Фізична особа (громадя­нин) як суб'єкт цивільного права.

2. Поняття правоздатності фізичних осіб. Співвідношення цивільної правоздатності і суб'єктивних цивільних прав.

3. Поняття та види дієздатності фізичних осіб.

4. Обмеження дієздатності фізичної особи: підстави, порядок та правові наслідки.

5. Визнання фізичної особи недієздатною: підстави, порядок та правові наслідки.

6. Порядок, умови та правові наслідки визнання особи безвісно відсутньою та оголошення померлою.

7. Опіка та піклування.

8. Місцепроживання фізичної особи та його юридичне значення.

9. Особливості правового положення фізичних осіб-підприємців.

10. Акти цивільного стану: поняття, види і значення.

Нормативні акти.

1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № ЗО. - Ст. 141; з наступними змінами і доповненнями.

2. ЦК України від 16 січня 2003 року // Голос України. - 2003. - № 47-48; з наступними змінами і доповненнями.

3. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. // Урядовий кур'єр. - 14 липня 2004 р. - № 130; з наступними змінами і доповненнями.

4. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - Ст. 144; з наступними змінами і доповненнями.

5. Житловий кодекс Української РСР. Затверджений Законом Української РСР від ЗО червня 1983 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1983. - Додаток до № 28. - Ст. 573; з наступними змінами і доповненнями.

6. Земельний кодекс України. Затверджений Законом України від 25 жовтня 2001 р. // Урядовий кур'єр. - 2001. - 15 листопада; з наступними змінами і доповненнями.

7. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 21-22. - Ст. 135; з наступними змінами і доповненнями.

8. Про цінні папери та фондовий ринок. Закон України № 3480-ІУ від 23 лютого 2006 р. // Голос України. - 2006. - № 69. - 14 квітня.

9. Про господарські товариства. Закон України від 19 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991.- № 49. - Ст. 682; з наступними змінами і доповненнями.

10. Про приватизацію державного житлового фонду. Закон України від 19 червня 1992 р // Відомості Верховної Ради України. - 1992. -№ 36. - Ст. 524; з наступними змінами і доповненнями.

11. Про нотаріат. Закон України від 2 вересня 1993 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 39. - Ст. 383; з наступними змінами і доповненнями.

12. Про органи реєстрації актів громадянського стану. Закон України від 24 грудня 1993 р.// Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 14. - Ст. 78; з наступними змінами і  доповненнями.

13. Про банки і банківську діяльність. Закон України від 07 грудня 2000 р. //Урядовий кур'єр від 17.01.2001 р.; з наступними змінами і доповненнями.

14. Правила реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 р. // Офіційний вісник України. -2000. - № 42. - Ст. 1803.

15. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в спорах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» від 28.03.1972 р. № 3 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1993. - № 2. - Ст. 16-19.

16. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в спорах про визнання угод недійсними» від 28.04.1978 р. №3 із змінами, внесеними постановою Пленуму від 25 травня 1998 року № 15 // Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України. - Сімферополь, 1998. - Ст. 426-433.

17. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в спорах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 р. № 5 // Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України. - Сімферополь, 1998. - Ст. 646-657.

18. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції від 3 березня 2004 р. //Офіційний вісник України. - 2004. - № 15.

Література:

1. Вебере Я. Р. Правосубъектность граждан в советском гражданском и семейном праве. - Рига, 1976.
2. Гражданское право: учебник / Под ред. Ю. К. Толстого, А. П. Сергеева. - М., 1997.
3. Гражданское право: учебник / Под ред. Е. А.Суханова. - М., 1998. - Т. 1.
4. Гражданское право: учебник / Под ред. А. Г. Калпина и А. И. Масляева. - М., 1997.
5. Ромовська 3. Цивільна правоздатність громадян // Право України. - 1994. -№10.-С. 51-54.
6. Ромовська 3. Цивільна дієздатність громадянина (фізичної особи) // Право України. - 1995. - № 2. - С 24-26.
7. Селіванов В. Приватно-правові засади концепції державної політики прав і свобод людини в Україні// Право України. - 1997. - № 10. - С 8-18.
8. Субъекты гражданского права / Под ред. С. Н. Братуся. - М., 1984.
9. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - Т. 1, 2. - К.: Ін Юре, 2003.
10. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2004.
11. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. О. В. Дзери, Н. С Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2005.
12. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар /За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. - К.: Істина, 2004.
13. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - К.: Ін Юре, 2004.
14. Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Харитонова Є. О., Калітенко О. М. -X.: Одіссей, 2003.
15. Юрченко А. К. Безвестное отсутствие по советскому гражданскому праву. - Л., 1954.

Методичні вказівки.

 Згідно ст. 24 ЦК України фізичною особою є людина як учасник цивільних відносин. Як суб'єкт цивільних правовідносин фізична особа володіє цивільною правоздатністю і дієздатністю (цивільною правосуб' єктністю).

Цивільна правоздатність являє собою здатність фізичної особи мати цивільні права та обов'язки. Цивільна правоздатність виникає в момент народження і припиняється зі смертю фізичної особи. Дане правило є імперативним і не містить винятків. Не встановлює винятків з нього і ст. 1222 ЦК, згідно якої спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. В наведеному випадку фізична особа набуде правосуб'єктність лише змоменту народження.

ЦК України закріплює принцип рівної правоздатності, тобто теоретично рівних можливостей для усіх фізичних «осіб щодо набуття не заборонених законом прав та обов'язків.

Студентам слід звернути пильну увагу на питання про спів­відношення цивільної правоздатностіі суб'єктивного цивільного права. Наділення фізичної особи правоздатністю не свідчить про появу у неї суб'єктивного права, адже для набуття суб'єктивного права необхідно, щоб настав певний юридичний факт. Наприклад, кожен має здатність бути спадкоємцем, але для того, щоб така здатність (можливість) перетворилася на право, необхідне настання юридичних фактів смерті спадкодавця, з яким даний спадкоємець перебував у сімейних чи інших зв'язках, що дають підставу для закликання його до спадкування за законом або призначення спадкодавцем цієї особи як спадкоємця в тексті заповіту. Таким чином, цивільна правоздатність - це лише теоретична можливість мати права, в той час як суб'єктивне цивільне право - це вже реально існуюча правомочність суб'єкта, тобто реалізована правоздатність.

Закон не допускає обмеження цивільної правоздатності правочинами та актами Президента України, органів державної влади та місцевого самоврядування (ст. 27 ЦК України). Такі обмеження можуть передбачатися лише Конституцією України. 

Другою характеристикою фізичної особи як суб'єкта права є наявність цивільної дієздатності. Цивільна дієздатність- це вдатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (ч. 2 ст. ЗО ЦК України).

На відміну від правоздатності, обсяг якої є рівним (ч. 1 ст. 26 ЦК України), обсяг цивільної дієздатності залежить від віку і стану психіки громадянина. З цього випливає необхідність закріплення у законодавстві різних видів цивільної дієздатності - повної (ст. ст. 34, 35), часткової (ст. 31), неповної (ст. 32), визнання особи обмежено дієздатною (ст. ст. 36-38) або недієздатною (ст. 39 ЦК України). З метою більш глибокого оволодіння матеріалом студентам можна порекомендувати порівняти положення про цивільну дієздатність, що містяться у ЦК УРСР 1963 р. та ЦК України.

Інститут опіки і піклуваннязапроваджений з метою забезпечен­ня якнайповнішої реалізації правомочностей особами з недостатнім обсягом дієздатності. Опіка встановлюється над: 1) малолітніми, які позбавлені батьківського піклування; 2) особами, визнаними недієздатними. Піклування встановлюється над: 1) неповнолітніми, які позбавлені батьківського піклування; 2) особами, цивільна дієздатність яких обмежена. В залежності від особи підопічного опіка та піклування встановлюються органом опіки та піклування або судом.

Обсяг прав та обов'язків опікуна та піклувальника є неоднако­вим і зумовлений тією метою, задля якої і встановлена опіка та піклування (ст. ст. 67, 69 ЦК України). Студентам слід проаналізу­вати не лише норми ЦК України,, що визначають статус опікуна і піклувальника, але й положення СК України.

ЦК передбачає також надання допомоги дієздатній ф.о., яка за станом здоров'я не може самостійно реалізовувати свої права та обов'язки. В таких випадках представником інтересів цієї особи виступає помічник, який: 1) одержує заробітну плату, пенсію, інший вид соціальної виплати; 2) вчиняє дрібні побутові правочини; 3) представляє особу в органах державної влади (ст. 78 ЦК).

Велике правове значення має встановлення місця проживання фізичної особи. Зокрема, за місцем проживання виноситься судове рішення про визнання особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою (ч. 1 ст. 43, ч. 1 ст. 46 ЦК України), встановлюється місця укладення договорів (ст. 647 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України під місцем проживання фізичної особи розуміється житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

При вивченні цього питання слід проаналізувати положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 р.

З метою усунення або хоча б зменшення кількості негативних наслідків, що виникають у разі тривалої відсутності фізичної особи за місцем її постійного проживання і відсутності за цим місцем інформації про місце її фактичного перебування, існують інститути визнання особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою. Оскільки рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою приймає лише суд студенти повинні знати не лише норми ЦК України, що визначають умови та правові наслідки прийняття судом відповідного рішення, але й процедурні норми Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України (глава 1 розділу IV), а також уніфіковану судову практику.

Деякі юридичні факти, що мають правовстановлююче, правозмінююче або правоприпиняюче значення (народження, смерть, укладення і ролі рвання шлюбу, зміна прізвища, ім'я, по батькові тощо), підлягають реєстрації державними органами реєстрації актів  цивільного стану (РАЦС). Крім норм ЦК та СК України, органи цивільного стану діють на підставі Закону України «Про органи реєстрації актів громадянського стану» від 24 грудня 1993 р. та Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 р.

При вивченні теми «Фізичні особи як суб'єкти цивільних правовідносин» необхідно також звернути увагу на особливості правового положення фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності. Для цього необхідно проаналізувати норми глави 5 ЦК України, Господарського кодексу та інших законодавчих актів, що визначають засади підприємницької діяльності в Україні. Завдання

Завдання

Завдання №1.

Директор автотранспортного підприємства видав наказ, яким заборонив бухгалтерії виплачувати слюсарю Сидорову належну й ому заробітну плату і дав розпорядження видавати зарплату його дружині. Прийняття таких заходів у наказі було мотивоване тим, що Сидоров зловживав спиртними напоями.