Чи обґрунтована відмова суду? Вирішіть справу.

Завдання № 4.

Офіційним чи неофіційним є тлумачення правових норм:

а) в науково-практичному коментарі до ЦК України;

б) в телевізійній передачі з циклу «Право і Закон»;

в) у виступі народного депутата на міському мітингу;

г) на прийомі в адвоката в юридичній консультації;

д) на лекції з цивільного права в юридичному факультеті КНУ
імені Тараса Шевченка;

є) в підзаконному нормативному акті, виданому на виконання закону;

є) в постанові Пленуму Верховного Суду України.

Завдання № 5.    

Бондаренко під час подорожі на автомобілі здійснив наїзд на Ткаченка, якому у зв'язку з цим було завдано шкоду. Пізніше Ткаченко звернувся до суду з вимогою про її відшкодування. Бондаренко зробив заяву, що він був визнаний невинним у карному судочинстві і звільнений від відповідальності. Він не може бути притягнений до цивільно-правової відповідальності, тому що ст. 1166 ЦК України передбачає вину як обов'язкову умову відпо­відальності. На це адвокат Ткаченка зауважив, що в цій ситуації треба користуватись не загальною, а спеціальною нормою - ст. 1187 ЦК України, у відповідності до якої Бондаренко має нести відповідальність за вчинені ним дії.

Поясніть позицію адвоката потерпілого. Як співвідносяться загальні і спеціальні норми цивільного законодавства?

Завдання № 6.

В січні 2004 р. Ковальчук, прийшов у свій гараж, побачив, що замки зламані, а автомобіль, який належить йому на праві власності, викрадено. Як з'ясувалося пізніше, в грудні 2003 р. згаданий автомобіль було викрадено Шимякіним, який, керуючи автомашиною в нетверезому стані, здійснив наїзд на Ярового. Останній подав позов до суду про відшкодування заподіяних йому збитків відповідно до ст. 450 ЦК УРСР 1963 р. При цьому відповідачем по справі було вказано Ковальчука, як володільця джерела підвищеної небезпеки.

Ковальчук вважав, що він має бути звільнений від обов'язку щодо відшкодування шкоди, тому що він не завдав шкоди потерпілому. Яровий не погодився з цим ствердженням і вказав, що відповідно до ст. 450 ЦК УРСР 1963 р. володільця джерела підвищеної небезпеки звільняє від відповідальності тільки непереборна сила або умисел потерпілого. Жодної з цих умов у даному разі не було. У свою чергу Ковальчук звернувся до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», у п. З якої вказано, що «володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини». Потерпілий Яровий вважає, що постанова Пленуму Верховного Суду не є законом, а в законі цієї умови не передбачено, тому відповідальність повинен нести Ковальчук.

Вирішіть справу.

Яке юридичне значення мають постанови Пленуму Верхов­ного Суду, судова практика?

Завдання № 7.

Гавриловій та її рідній сестрі Сайко на праві власності належали відповідно 3/4 і 1/4 житлового будинку.

За правочином, посвідченим у нотаріальній конторі, Сайко подарували частку у спільній власності на будинок, що їй належала, сину своєї подруги Борисову.

Гаврилова звернулась до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним і про переведення на неї прав покупця, мотивуючи це тим, що Сайко провела відчуження своєї частини будинку, позбавивши тим самим її права переважної купівлі частки у праві спільної сумісної власності, передбаченого ст. 362 ЦК України. В позовній заяві Гаврилова також вказала, що між нею і сестрою склалися неприязні стосунки і остання відчужила свою частину будинку задля того, щоб позбавити Гаврилову, велика сім'я якої гостро потребували покращання житлових умов, можливості користуватися всією площею домоволодіння.

Суд відмовив у задоволенні позовної вимоги, зазначивши, що у відповідності до ст. 361 ЦК України кожен учасник спільної часткової власності має право самостійно розпорядитися своєю часткою. Таке розпорядження може бути зроблено і за договором дарування, передбаченим главою 55 ЦК України, що не містить будь-яких обмежень у виборі особи, обдаровуваної учасником спільної власності на будинок. Жодних доказів того, що цей договір є удаваним правочином (ст. 235 ЦК України) і приховує насправді договір купівлі-продажу, судом встановлено не було.

Чи правильно тлумачаться судом положення, що містяться в ЦК України?

Завдання № 8.

1 серпня 2003 р. помер Морозов, після якого відкрилася спадщина у вигляді права власності на квартиру. Потенційними спадкоємцями за законом були його діти — Сергій та Наталія. Сергій протягом 6 місяців після смерті батька здійснював догляд за квартирою, відремонтував її, сплачував квартирну плату та комунальні платежі (ці дії свідчать про прийняття ним спадщини внаслідок фактичного вступу у володіння та управління нею за ст. 549 ЦК УРСР 1963 р., який був чинним на момент відкриття спадщини).

Водночас Сергій звернувся до нотаріальної контори за оформленням свідоцтва про право на спадщину лише через два роки – 1 серпня 2005 р. Натомість Наталія оформила свідоцтво право на спадщину на S частку у праві власності на квартиру ще під час дії ЦК УРСР 1963 р. Нотаріус, до якого звернувся Сергій, відмовив йому у видачі свідоцтва, зазначивши, що останній порушив вимоги ст. ст. 1297, 1270 ЦК України 2003 р.

Сергій вирішив оскаржити відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій до суду.

Проаналізуйте Прикінцеві та Перехідні положення ЦК України та вирішіть справу.

Семінар № 2.

Тема: Цивільні правовідносини.

Питання для обговорювання:

1. Поняття і предмет науки цивільного права.

2. Функції та завдання науки цивільного права на сучасному
етапі.

3. Методи дослідження цивільно-правових інститутів.

4. Взаємодія науки цивільного права з іншими галузями
юридичної науки.

5. Наукові персоналії. Українська радянська цивілістична школа. Сучасні тенденції розвитку цивільно-правової науки в Україні.

6. Значення вивчення зарубіжного цивільного (приватного) права.

1. Предмет і система цивільного та торгового права зарубіжних країн.
2. Монізм та дуалізм урегулюванні приватно-правових відносин.
3. Джерела цивільного зарубіжних країн. Джерела країн континентальної та англо-американської систем права.
4. Основні інститути цивільного права зарубіжних країн. Правове положення фізичних осіб. Правове положення юридичних осіб. Право власності та інші речові права. Зобов'язальне право. Спадкове право.
5. Поняття та загальна характеристика правовідносин.
6. Поняття та особливості цивільних правовідносин.
7. Співвідношення цивільних правовідносин з відносинами, які складають предмет регулювання інших галузей права.
8. Динаміка (виникнення, зміна і припинення) цивільних відносин.
9. Загальна характеристика елементів цивільно-правових відносин.
10. Суб’єкти цивільно-правових відносин.
11. Об’єкти цивільно-правових відносин.
12. Зміст цивільно-правових відносин.
13. Класифікація цивільних правовідносин.

Нормативні акти.

1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. //Відомості Верховної Ради України. - 1996. -№30. -Ст. 141; з наступними змінами і доповненнями.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Голос України. - 2003. - № 47-48; з наступними змінами і доповненнями.
3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року// Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - Ст. 144; з наступними змінами і доповненнями.
4. Житловий кодекс Української РСР. Затверджений Законом Української РСР від ЗО червня 1983 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1983. - Додаток до № 28. - Ст. 573; з наступними змінами і доповненнями.
5. Земельний кодекс України. Затверджений Законом України від 25 жовтня 2001 р. // Урядовий кур'єр. - 2001. - 15 листопада; з наступними змінами і доповненнями.
6. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 21-22. - Ст. 135; з наступними змінами і доповненнями.
7. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 12. -Ст. 165; з наступними змінами і доповненнями.
8. Закон України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» від 11 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 48. - Ст. 253; з наступними змінами і доповненнями.
9. Германское Гражданское уложение 1896 г. // Германское право. Часть 1. Гражданское уложение/ Перев. А. А. Лизунова, Н. Б. Шеленковой, Н. Г. Елисеева. – М.: Международный центр финансово-экономического развития. - 1996.
10. Гражданский кодекс Российской Федерации. - СПб.: Герда, 2003.
11. Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран: Сборник нормативных актов: гражданские и торговые кодексы. Учебное пособие/Под. ред. В.К. Пучинского, М.И. Куллагина. - М.: Изд-воУДН, 1986.
12. Французский Гражданский кодекс 1804 г. / Перев. И. С. Перетерского. - М.: Юриздат. – 1941.
13. Про міжнародне приватне право. Закон України від 23 червня 2005 р. // Голос України. – 29 липня 2005. -№138.
14. Про цінні папери та фондовий ринок. Закон України № 3480-IV від 23 лютого 2006 р. // Голос України. -2006. - №69. -14 квітня.
15. Про господарські товариства . Закон України від 19 червня 1991 р. //Відомості Верховної Ради України. -1991. - №49. -Ст. 682; з наступними змінами і доповненнями.
16. Про приватизацію державного житлового фонду. Закон України від 19 червня 1992 р. //Відомості Верховної Ради України. -1992. - №36. -Ст. 524; з наступними змінами і доповненнями.
17. Про внесення змін до Закону України «Про авторське право і суміжні права». Закон України від 11 липня 2001 р. //Офіційний вісник України. -2001. - №32. -Ст. 1450.

Література:

1. Братусь С. Н. Предмет и система гражданского права. - М., 1963. Вельяминов-Зернов М. А.
2. Опыт начертатия российского частного гражданского права. -СПб., 1821-182 Владимирский-Буданов М. Ф. История Императорского университета св. Владимира. - К., 1884.
3. Егоров Н. Д. Гражданско-правовое регулирование общественных отношений. - М., 1988.
4. Грущінський І. Всеукраїнська конференція з проблем викладання цивілістичних дисциплін. // Право України, 1994. - № 9. - С 90-92.
5. Історія Київського університету. - К., 1959.
6. Иоффе О. С. Развитие цивилистической мысли в СССР (часть І и II) // Иоффе О. С. Избранные труды по гражданскому праву. Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории «хозяйственного права» (Серия «Классика российской цивилистики»). - М., 2000.
7. Красавчиков О. А. Диспозитивность в гражданско-правовом регулировании // Советское государство и право. - 1970. - № 1.
8. Красавчиков О. А. Советская наука гражданского права (понятие система, метод, состав и система): В кн.: Категории науки гражданского права. Избранные труды: В 2 т. Т. 1. - М.: Статут, 2005. - 492 с. («Классика российской цивилистики»). Победоносцев К. П. Курс гражданского права. В 3-х т. - СПб., 1883,1889, 1890.
9. Шишка Р. Б. Організація наукових досліджень та підготовки магістерських і дисертаційних робіт: Навчальний посібник. - Харків: Еспада, 2007. - 368 с
10. Шершеневич Г. Ф. Наука гражданского права в России («Классика российской цивилистики»). - М., 2003.
11. Богатых Е.А. Гражданское и торговое право: от древнего римского к современному российскому. - М.: ИНФРА-М, 1996.
12. Зенин И.А. Гражданское и торговое право капиталистических стран: Учеб. Пособие.- М.:Узд-во МГУ, 1992.
13. Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование / В. В. Залесский, Г. Е. Авилов, М. М. Вильданова и др. – М.: НОРМА, 1999.
14. Савельев В. А. Гражданский кодекс Германии (история, система, институты). -М.: Юрист, 1994.
15. Харитонов Е. О., Саниахметова Н. А. Гражданское право: Частное право. Цивилистика: Учеб. пособие. - К.: АСК, 2001.
16. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - Т. 1, 2. - К.: Ін Юре, 2003.
17. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузне-цової. - К.: Юрінком Інтер, 2004.
18. Цивільне право України: Підручник: У 2 т./Борисова В. I. (кер. авт. кол.), Баранова Л. М., Жилінкова I. В. та ін.; За заг. ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - Т. 1. - 480 с.
19. Агарков М. Предмет и система советского гражданского права // Советское государство и право. - 1940. - № 8-9. - С. 52-72.
20. Александров Н. Г. Некоторые вопросы учения о правоотношении // Труды научной сессии Всесоюзного института юридических наук 1-6 июля 1946 г. - М.: Юрид. изд. Высшей партийной школы при ЦКВКП (б), 1948. - С. 31-61.
21. Алексеев С. Проблемы теории права. Курс лекций в двух томах. -Свердловск: Издательство Свердловского юридического института, 1972. - Т. 1. Основные вопросы общей теории социалистического права.
22. Гревцов Ю. И. Правовые отношения и осуществление права. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1987.
23. Гревцов Ю. И. Проблемы теории правового отношения. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1981.
24. Иоффе О. С. Правоотношение по советскому гражданскому праву. - Л.: издательство Ленинградского университета им. А. А. Жданова, 1949.
25. Иоффе О. С. Спорные вопросы учения о правоотношении // Очерки по гражданскому праву. - Л.: Издательство Ленинградского университета, 1957. - С. 21-64.
26. Корецкий В. И. Гражданское право и гражданские правоотношения в СССР. - Душанбе: Ирфон, 1967.
27. Красавчиков О. А. Юридические факты в советском гражданском праве. - М.:Госюриздат, 1958.
28. Магазинер Я. М. Объект права // Очерки по гражданскому праву. - Л.:Издательство Ленинградского университета. - 1957. - С. 65-78.
29. Сепп X. В. К вопросу о сущности гражданского правоотношения // Особенности правового положения субъектов о объектов имущественных и личных неимущест­венных отношений в развитом социалистическом обществе. - Тарту. Ученые записки Тартусского государственного университета. - Издательсво ТГУ, 1986. - Вып. 758.-С. 4-18.
30. Теория государства и права. Учебник / Под ред. В. М. Корельского и В. Д. Перевалова. - М.: Издательская группа ИНФРА-М - НОРМА, 1997.
31. Теория государства и права / Под ред. К. А. Мокичева. - М.: Юридическая литература, 1971.
32. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. - М.: Юристь, 1997.
33. Толстой Ю. К. Еще раз о правоотношении // Правоведение. - 1969. - № 1. - С. 32-36.
34. Толстой Ю. К. К теории правоотношения. - Л.: Издательство Ленинградского университета, 1959.
35. ХалфинаР О. Общее учение о правоотношении. - М.: Юридическая литература, 1974.-351 с.
36. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Д. В. Боброва, О. В. Дзера, А. С. Довгертта ін.; За ред. О. В. Дзери та Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2004.

Методичні вказівки.