Чи правомірне рішення суду?

Завдання №15.

Між Кучеровим і його дружиною склалися неприязні відносини. В липні 1998 року після чергової сварки Кучеров зібрав свої речі і поїхав, нікому не кажучи про те, куди він їде. В січні 1999 року (дату встановити не вдалося) сестра Кучерова одержала від нього лист, в якому брат нічого не написав ні про своє місцезнаходження, ні про свою роботу. Після цього листа ніяких відомостей від Кучерова не було. Дружина Кучерова, бажаючи вступити в шлюб другий раз, звернулась 20 листопада 2001 року до суду з заявою про оголошення Кучерова померлим.

Чи є підстави для задоволення позову дружини Кучерова?

Як вона може захистити свої права?

Завдання № 16.

19-річний Сергій Миронов, студент другого курсу автодо­рожнього інституту, знаходився на утриманні своїх батьків. Одного разу батько дав йому гроші для придбання пальто. Проте Сергій купив на ці гроші у свого знайомого Чанова електронний годинник.

Батько Сергія почав вимагати, щоб син віддав годинник Чанову і забрав гроші. Оскільки і син, і Чанов відмовились виконувати ці вимоги, батько звернувся з позовом до суду про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Батько заявив, що хоча сину вже 19 роів, але свого заробітку він не має, стипендії не одержує і тому не вправі самостійно розпоряджатися грошима.

Вирішить справу.

Завдання № 17.

Левицький в установленому порядку був оголошений померлим. Його майно перейшло до його дружини як до єдиної спадкоємиці першої черги. Через рік вона продала будинок Сучкову, авто-машину через комісійний магазин - Анахіну, бібліотеку — Жаркову. Всі вони знали, що купують речі, які належали особі, яку оголошено померлою. Декілька цінних картин, а також ряд інших речей були продані невідомим особам. Скрипку, фотоапарат, телевізор дружина залишила собі. Частину грошей, одержаних від продажу картин, вона витратила на придбання меблів.

Через 2 роки після оголошення Левицького померлим, він повернувся. До цього часу дружина вступила у шлюб другий раз з Мілько і відмовилась повернутись до Левицького, а також відмовилась віддати йому речі, які залишились, та гроші, одержані ті продані речі. Сучков, Анохін і Жарков також відмовились повернути йому речі. Тоді Левицький звернувся до суду з позовом до своєї дружини та до цих осіб. Від останніх він вимагав повернення будинку, автомашини та бібліотеки, а від дружини — скрипки, фотоапарату, телевізора, а також меблів, оскільки вони кули куплені за гроші, одержані від реалізації картин та інших речей, які належали йому. Левицький також просив суд визнати недійсним шлюб його дружини з Мілько.

Яківимоги Левицького є підставними?

Чи є правомірними дії Левицького?

Завдання №18.

Внаслідок переобліку матеріальних цінностей на базі ТОВ «Текстильшвейторг» було встановлено нестачу на суму 3 284 грн. Нідповідлльний за зберігання матеріальних цінностей бази комірник Чуднов після ревізії почав переховуватись. Його розшук протягом року не дав жодних результатів. Як з'ясувалось, у Чуднова на праві приватної власності є будинок, який було куплено ним ненадовго до виявленої нестачі.

Чи може ТОВ «Текстильшвейшорг» компенсувати вартість нестачі матеріальних цінностей, і що він повинен для цього зробити?

Завдання № 19.

Психічно хворий Тучко був визнаний судом недієздатним. Опікуном Тучко було призначено його сестру Єлисеєву.

За відсутності Єлисеєвої Тучко продав килим і магнітофон Баркову, з яким познайомився у магазині.

Дізнавшись про це, Єлисеєва пред'явила позов до Баркова про визнання договору купівлі-продажу недійсним і повернення проданих речей. Барков проти позову заперечував, посилаючись на те, що він не знав про недієздатність Тучко.

Чи підлягає позов Єлисеєвої задоволенню?

Завдання № 20.

Громадянин М. та громадянин К. звернулись до нотаріуса з проханням посвідчити договір купівлі-продажу квартири, влас­никами якої є М. та члени його сім'ї. Для посвідчення правочину М. надав нотаріусу свідоцтво про приватизацію, відповідно до якого власниками квартири є він, його дружина та двоє дітей, одному з яких 11, а другому 16 років. Нотаріус відмовився посвідчувати зазначений договір на підставі відсутності рішення органу опіки та піклування.

Гр-нин М. оскаржив відмову нотаріуса, мотивуючи це тим, що його син віком 16 років, має право сам укладати правочини, але за його згодою, а за меншого сина він зробить це сам.

Чи правильні дії нотаріуса?

Завдання № 21.

15-річній К. суд дав дозвіл на одруження. Під час шлюбу подружжя придбало гараж. Через 4 місяці після одруження за бажанням обох із подружжя суд задовольнив позов про їх розлучення. За рішенням суду гараж перейшов у власність К., яка незабаром звернулась до нотаріуса з проханням посвідчити угоду про відчуження гаража. Нотаріус відмовив їй у вчиненні нотаріаль­них дій по посвідченню угоди, мотивуючи це тим, що на даний момент К. вже не перебуває у шлюбі та їй не виповнилось ще 18 років на момент укладення даного договору. Для посвідчення правочину нотаріус вимагав згоди батьків та відповідного рішення органу опіки та піклування.

Чи правильні дії нотаріуса?

Завдання № 22.

Дубінський А. А. звернувся до суду з заявою про визнання своєї бабусі Дубинської Л. М. недієздатною. Подання заяви він обумовив тим, що на сьогоднішній день бабуся потребує призначення над нею опіки, оскільки не може в силу свого душевного стану відповідати за свої дії та керувати ними. В судовому засіданні Дубинський А. А. просив задовольнити заяву.

На підставі яких матеріалів суд приймає рішення, яким має бути його зміст?

Завдання №  23.

Колеснікова  Є. С звернулась до суду з заявою про визнання померлим свого сина. Заява була подана 27 березня 2006 року.

У своїй заяві вона вказала, що її син на автомобілі, що належить йому, в травні 2005 року виїхав в м. Донецьк до родичів. 20 травня 2005 року його автомобіль був знайдений робітниками міліції зі слідами крові в салоні та багажнику автомобіля. 31 травня 2005 року прокуратурою було порушено кримінальну справу за фактом вбивства Колеснікова В. П. В заяві також було вказано, що протягом 8 місяців про сина заявниці нічого не було відомо. Вжиті Колесніковою заходи щодо визначення місця знаходження сина результатів не дали. Визнання Колеснікова В. П. померлим позивачці потрібно було для прийняття спадщини.

Яке рішення повинен винести суд?

Завдання М 24

ДТ «Київміськбудматеріали» звернулось до суду з заявою про визнання свого працівника Авраменка безвісно відсутнім. В заяві від 16 лютого 2006 року пояснено, що Авраменко проживав в помешканні 32, будинку 13 по вул. Нижньоюрківська в м. Києві з 23березня 1986 року.

З травня 2004 року Авраменко у вказаній квартирі не проживає, з цього ж часу його місцезнаходження невідомо.

Чи підлягає позов задоволенню?

Семінар № 4.

Тема: Юридичні особи як суб'єкти цивільних правовідносин.Держава та публічно-правові утворення як суб'єкти цивільних правовідносин.

Питання для обговорювання:

1.Поняття та ознаки юридичної особи.

2.Розвиток вчення про юридичні особи в науці цивільного права.

3.Поняття і види правосуб'єктності юридичних осіб.

4.Органи юридичних осіб. Індивідуалізація юридичних осіб, її способи та цивільно-правове значення.

5.Цивільно-правовий статус філій та представництв юридичної особи.

6. Порядок і способи утворення юридичних осіб. Установчі документи юридичної особи. Державна реєстрація юридичної особи та її правове значення.

7.Припинення діяльності юридичної особи. Порядок ліквідації юридичної особи.

8.Банкрутство юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності. Реорганізація юридичної особи. Способи реорганізації.

9.Види юридичних осіб: співвідношення Цивільного і Госпо­дарського кодексів.

10. Поняття, зміст та особливості цивільної правосуб'єктності держави. Випадки участі держави в цивільних правовідносинах.

11. Україна як суб'єкт права державної власності.

12. Особливості участі територіальних громад у цивільних правовідносинах.

13. Інші публічно-правові утворення як учасники цивільних правовідносин.

Нормативні акти.

1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № ЗО. - Ст. 141; з наступними змінами і доповненнями.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року //Голос України. -2003. -№47-48; з наступними змінами і доповненнями.

3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року// Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - Ст. 144; з наступними змінами і доповненнями.

4. Про кооперацію в СРСР Закон СРСР від 26 травня 1988 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 12. - Ст. 325.

5. Про свободу совісті та релігійні організації. Закон України від 23 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 25. - Ст. 283; з наступними змінами і доповненнями.

6. Про цінні папери та фондовий ринок. Закон України № 3480-ІУ від 23 лютого 2006 р. // Голос України. - 2006. - № 69. - 14 квітня.

7. Про господарські товариства. Закон України від 19 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 49. - Ст. 682; з наступними змінами і доповненнями.

8. Про споживчу кооперацію. Закон України від 10 квітня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 30. - ст. 414; з наступними змінами і доповненнями.

9. Про об’єднання громадян. Закон України від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 34; з наступними змінами і доповненнями.

10. Про заставу. Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. -№ 47. - Ст. 642; з наступними змінами і доповненнями.

11. Про адвокатуру. Закон України від 19грудня 1992 р.//Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 9. - Ст. 62; з наступними змінами і доповненнями.

12. Про нотаріат. Закон України від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України 1 993. - № 39. - Ст. 383; з наступними змінами і доповненнями.

13. Про захист від недобросовісної конкуренції. Закон України від 07 червня 1996 р //Відомості Верховної Ради - 1996.-№36. -Ст. 164; з наступними змінами і доповненнями.

14. Про сільськогосподарську кооперацію. Закон України від 17 липня 1997 року// Голос України. - 1997. - 8 серпня; з наступними змінами і доповненнями.

15. Про внесення змін до Закону України «Про банкрутство». Закон України від 30 червня 1999 р // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 42-43. - Ст. 378.

16. Про ліцензування певних видів господарської діяльності. Закон України від 1 червня 2000 р.// Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 36. - Ст. 299; з наступними змінами і доповненнями.

17. Про банки і банківську діяльність. Закон України від 7 грудня 2000 р. //Урядовий кур’єр від 17.01.2001 р , з наступними змінами і доповненнями.

18. Про захист економічної конкуренції. Закон України від 11 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 12. – Ст. 64 з наступними змінами і доповненнями.

19. Про політичні партії. Закон України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 23. - Ст. 118; з наступними змінами і доповненнями.

20. При внесення змін до Закону України «Про страхування». Закон України від 10 квітня 2001 р // Урядовий кур'єр. - 2001. - № 205. - 7 листопада.

21. Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні. Закон України від 12 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 47. – Ст.251; з наступними змінами і доповненнями.

22. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг. Закон України від 12липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 1. – Ст.1;  з наступними змінами і доповненнями.

23. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Закон України від 15 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 31- -32. – Ст. 263; з наступними змінами і доповненнями.

24. Про іпотеку. Закон України від 5 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 38. - Ст. 313; з наступними змінами і доповненнями.

25. Про фермерське господарство. Закон України від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. –  2003. - № 45. - Ст. 363; з наступними змінами і доповненнями.

26. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 червня 1998 р. № 914 «Про типовий
статут казенного підприємства» // Офіційний вісник України. - 1998. - № 4.

27. Про зовнішньоекономічну діяльність. Закон України 16 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 29. - Ст. 377; з наступними змінами і доповненнями.

28. Про місцеве самоврядування в Україні. Закон України від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 24. - Ст. 70; з наступними змінами і доповненнями.

29. Про столицю України - місто-герой Київ. Закон України від 15 січня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 11. - Ст. 79.

30. Про місцеві державні адміністрації. Закон України від 9 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 20-21. - Ст. 190; з наступними змінами і доповненнями.

31. Декрет Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загально­державній власності» від 15 грудня 1992 р. // Бюлетень законодавства та юридичної практики України. - 1993. - № 2.

Література:

1. Бірюков О. Кодекс про банкрутство США: Зразок регулювання відносин у сфері банкрутства в Україні: Тези III Всеукраїнської конференції «Стан кодифікаційого процесу в Україні: системність, пріоритети, уніфікація». - К., 1995. - С. 55-56.

2. Вінник О. М. Господарські товариства і виробничі кооперативи. - К., 1998.

3. Винар Л. В. Правовий статус юридичних осіб, заснованих державою: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - Львів, 2006. - 20 с

4. Гражданское право: учебник / Под ред. Ю. К. Толстого, А. П. Сергеева. - М., 1997.

5. Гражданское право: учебник / Под ред. Е. А. Суханова. - М., 1998. - Т. 1.

6. Гражданское право: учебник / Под ред. А. Г. Калпина и А. И. Масляева. - М., 1997.

7. Грибанов В. П. Юридические лица. - М., 1961.

8. Грудницька С. Напрямки розвитку законодавства про господарські об'єднання // Право України. - 1998. - № 5. - С. 60-63.

9. Джунь В. Напрямки вдосконалення інституту неспроможності (банкрутства) в законодавстві України // Право України. - 1995. -№ 9. - С. 12-14.

10. Єлов В. Засновницькі документи про створення господарських об»єднань, їх зміни //Право України. - 1998. -№ 1. - С. 92.

11. Зарубайко І. Акціонерні товариства: організаційно-правові питання // Право України. - 1992. -№11.

12. Кашанина Т. В. Хозяйственные товарищества и общества. - М., 1995.

13. Кібенко О. Р. Сучасний стан та перспективи правового регулювання корпоратив­них відносин: порівняльно-правовий аналіз права ЄС, Великобританії та України: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. - Харків, 2006. - 40 с

14. Коссак В. Здійснення спільної підприємницької діяльності, пов'язаної зі створенням юридичної особи // Право України. - 1996. -№11.

15. Кравчук В. Засновник - підприємництво: сутність взаємовідносин // Право України. - 1998. - № 8. - С 103-108.

16. Ніколаєв В. Про інститут юридичної особи // Право України. - 1999. - № 7.

17. Рабовська С. Я. Спадкування прав засновника (учасника) корпоративного підприємства: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - Київ, 2007. - 20 с

18. Саніахметова Н. Кодифікація у цивільному законодавстві і проблеми законо­давчого регулювання підприємницької діяльності та її захисту: Тези III Всеукраїнської конференції і «Стан кодифікаційного процесу в Україні: Системність, пріоритети, уніфікація».-К., 1995. - С. 50-51.

19. Семчик В. Проблеми господарської самостійності підприємств споживчої кооперації (правові питання) // Право України. - 1995. - № 12. - С 35-39.

20. Субъекты гражданского права / Под редакцией С. Н. Братуся. - М., 1984.

21. Суханов Е. А. Система юридических лиц // Советское государство и право. -1991.-№11.-С. 42-50.

22. Тітов М. І. Банкрутство: матеріально-правові і процесуальні аспекти. -X., 1997.

23. Хохлов Е. Б., Бородин В. В. Понятие юридические лица: история и современная трактовка // Государство и право. - 1993. - № 9.

24. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах/ За заг ред. Я.М. Шевченко. -Т. 1, 2. - К.: Ін Юре, 2003.

25. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової К.: Юрінком Інтер, 2004.

26. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2005.

27. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. - К.: Істина, 2004.

28. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - К.: Ін Юре, 2004.

29. Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Харитонова Є. О., Калітенко О. М. - X.: Одіссей, 2003.

30. Щербина В. С. Господарське право. - К.: Юрінком Інтер, 2006.

31. Апанасенко К. І. Правовий режим майна, що є в комунальній власності: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - К., 2006. - 20 с.

32. Брагинский М. И. Участие Советского государства в гражданских право­отношениях. - М., 1981.

33. Клименко О. М. Особливості правового становища держави як суб'єкта приватного (цивільного) права: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. - К., 2006. - 22 с.

34. Мейер Д. И. Русское гражданское право. - М.: Статут, 2000.

35. Ніколаєв І. С. Держава Україна як суб'єкт міжнародного приватного права: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - X., 2006. - 20 с.

36. Первомайський О. О. Окремі питання участі територіальних громад у цивільних правовідносинах // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - 2002. - № 2. - С 69-71.

37. Музика Л. А. Проблеми права комунальної власності в Україні: Монографія. - К.: Атіка, 2006. - 228 с

38. Борисова В. І., Баранова Л. М., Ігнатенко В. М., Первомайський О. О., Сиротенко С. Є. Правові проблеми комунальної власності: Монографія (За заг. ред. В. І. Борисової). - Харків: Вапнярчук Н. М., 2007. - 144 с

39. Винар Л. В. Правовий статус юридичних осіб, заснованих державою: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - Львів, 2006. - 20 с

40. Ушаков Н. А. Юрисдикционные иммунитеты государств и их собственности. -М., 1993.

41. Харитонов Е. О., Саниахметова Н. А. Гражданское право: Частное право. Цивилистика: Учеб. пособие. - К.: АСК, 2001.

42. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - Т. 1, 2.- К.: Ін Юре, 2003.

43. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнє-цової. - К.: Юрінком Інтер, 2004.

44. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. О. В. Дзери, Н. С Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2005.

45. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. - К.: Істина, 2004.

46. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - К.: Ін Юре, 2004.

47. Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Харитонова Є. О., Калітенко О. М. - X.: Одіссей, 2003.

48. Шершеневич Г. Ф. Учебник русского гражданского права. - М.: СПАРК, 1995.

Методичні вказівки.

Поряд зфізичними особами, державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами учасниками цивільних відносин виступають також юридичні особи.

При вивченні цієї теми студентам слід насамперед ретельно проаналізувати ті численні новели, які закладені в Цивільному та Господарському кодексах.

Перш за всеслід звернути увагу на легальне визначення юридичної особи. ЦК України формулює його вельми лаконічно, відбиваючи таким чином загальні підходи до поняття юридичних  осіб у зарубіжному законодавстві. Ст. 80 ЦК України визначає юридичну особу як організацію, створену і зареєстровану у встановленому законом порядку. Разом з тим аналіз змісту норм країни щодо юридичних осіб не дає підстав для відмови від багатьох ознак юридичних осіб, прийнятих у цивілістиці протягом  багатьох десятків років, а саме:

1) організаційна єдність, тобто юридична особа виступає як  певним чином організований колектив людей, створений з метою  досягнення повних цілей;

2) наявність відокремленого майна. Майно юридичної особи як  самостійного суб'єкта цивільного обороту є відокремленим від  майна засновників та учасників цієї юридичної особи, а також від  держави та інших суб'єктів цивільних відносин;

3) виступ у цивільному обороті від свого імені. Кожна юридична  особа має своє найменування, під яким вона виступає в процесі своєї діяльності;

4) здатність нести самостійну майнову відповідальністьвтілюється в наступному принципі: учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника) (ч. З ст. 96 ЦК України). Винятки з цього правила можуть бути встановлені установчими документами та законом.

Інші ознаки юридичної особи, що іноді виділяються в науковій літературі (наявність органів управління, рахунку у банку, печатки, можливість виступати в судовому процесі) не істотними, оскільки випливають з наведених чотирьох ознак.

       Однією з центральних новел ЦК України є відмова від терміну «підприємство» в розумінні суб'єкта цивільних відносин — юридичної особи. Підприємство за змістом нового ЦК - сукупність майна, тобто об'єкт, а не суб'єкт цивільних відносин (ст. 191). В цьому полягає одна з найбільш принципових розбіжностей між ЦК і ГК України, оскільки останній зберігає підхід до підприємства як до суб'єкта правовідносин (ст. 62).

Ще одним важливим положенням ЦК України є наділення юридичних осіб, здебільшого, загальною правоздатністю. Це виявляється в нормі ч. 1 ст. 91 ЦК України, згідно якої юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. ЦК УРСР, навпаки, передбачав прямо протилежний підхід, наділяючи юридичних осіб спеціальною правоздатністю, внаслідок чого, зокрема, угоди, укладені поза переліком видів діяльності, передбачених статутом юридичної особи, визнавалися недійсними як такі, що суперечать меті створення юридичної особи (ст. 50 ЦК УРСР).

Відмова від спеціальної правоздатності юридичних осіб викликана необхідністю закріпити за ними максимальне коло майнових прав і сприяти, таким чином, розвитку цивільного обороту.

Виходячи з цього, юридична особа, незважаючи на те, в якій організаційно-правовій формі вона створена, має право займатися підприємницькою діяльністю. Разом з тим це правило не є абсолютним. Непідприємницькі товариства та установи мають право здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню (ст. 86 ЦК України).

Юридичні особи можуть мати не лише майнові, але й особисті немайнові права, серед яких ЦК називає право на недоторканність ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію (ст. 94 ЦК України).

Змінився в новому ЦК і підхід до визначення видів юридичних осіб. Відповідно до ст. 81 ЦК України за критерієм створення юридичні особи поділяються на осіб приватного права, що створюються на підставі установчих документів (засновницького договору, статуту), та осіб публічного права, що створюються за розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

В свою чергу, юридичні особи приватного права в залежності від того, чи мають право брати участь засновники в управлінні юридичною особою, поділяються на товариства, в діяльності яких засновники мають право брати участь, та установи, в управлінні яких засновники участі не беруть.

Слід звернути увагу на принципово підмінну під наведеної класифікацію юридичних осіб (підприємств), закладену у ГК України. Ст. 63 ГК виділяє наступні види підприємств:

· приватно, що створюється і діє на основі приватної власності фізичних або юридичних осіб;

· підприємство, що діє на основі колективної власності;

· комунально підприємство, що діє на основі власності територіальної громади;

· державне підприємство, що може існувати у різних формах -унітарне, комерційне, казенне;

· підприємство, що діє на основі об'єднання майна різних форм власності;

· підприємство з іноземними інвестиціями, в статутному фонді якого інвестиція становить не менше 10 відсотків;

· іноземне підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків.

       Надзвичайно важливим є питання державної реєстрації юридичної особи, адже лише з дня її реєстрації юридична особа вважається створеною (ч. 4 ст. 87 ЦК України). Порядок державної реєстрації юридичних осіб визначається Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Студентам слід звернути увагу не лише на саму процедуру реєстрації, але й на сферу дії даного закону і його співвідношення з іншими спеціальними нормативними актами, присвяченими реєстрації окремих видів юридичних осіб (зокрема, Закони України «Про об'єднання громадян», «Про політичні партії» тощо).

Завдання

Завдання №1.

В заснуванні спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю « АВС Іпі. Согр.» прийняли участь три фізичні особи — громадяни України та іноземний інвестор - юридична особа за законодавством США компанія «Р&Сх Согр.», в особі її представника - громадянина США Роя Н. Сміта. Всі учасники товариства внесли свою частку до статутного капіталу товариства та одержали свідоцтва товариства. Через рік після заснування товариства між його учасниками -громадянами України виник конфлікт. Два українських учасника товариства та інший представник іноземного інвестора - громадя­нин Кіпру Джордж К. Паріакос підписали протокол загальних зборів про виключення третього українського учасника - громадян­ки К. зі складу товариства «за систематичне перешкоджання діяльності товариства». Після цього засновницькі документи товариства, в складі учасників якого К. відсутня, були подані до відповідної районної державної адміністрації та перереєстровані. Громадянка К. звернулась з позовом до суду.