Яке обґрунтування своїх позовних вимог повинна надати громадянка К.?

Завдання № 4.

Громадяни Іванов та Петров вирішили заснувати товариство з обмеженою відповідальністю. Однак орган державної реєстрації відмовив у реєстрації, мотивуючи тим, що кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю повинна бути не менше трьох осіб, оскільки за Законом України «Про господарські товариства» кількість членів ревізійної комісії повинна бути не менше 3-х осіб.

Чи є законними дії органу державної реєстрації?

В яких випадках може бути відмовлено в реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності?

Яким чином громадяни Іванов та Петров можуть захисти­ти свої права та яку аргументацію вони повинні при цьому надати?

Завдання №5.

Громадянин К. був засновником і директором приватного підприємства. Після його випадкової загибелі банк, де у приватного підприємства був відкритий розрахунковий рахунок, відмовився приймати платежі, мотивуючи це відсутністю підпису директора на платіжному дорученні. Серед працівників приватного під­приємства не було жодного, кому б колишній директор надав право підпису платіжних документів. Спадкоємцям померлого банк також відмовив у проведенні операцій з розрахункового рахунку приватного підприємства, порадивши їм зачекати 6 місяців. Між тим, контрагенти приватного підприємства вимагають платежів по укладеним договорам та погрожують господарським судом.

Дайте правову оцінку правовідносинам.

Чи є правомірними дії банку?

Яке рішення винесе господарський суд, якщо хтось з контр­агентів приватного підприємства звернеться до нього з позовом?

Хто буде представляти приватне підприємство у госпо­дарському процесі?

Завдання № 6.

На зборах учасників товариства з обмеженою відповідальністю було прийняте рішення про звільнення директора як «такого, що не відповідає посаді». Однак директор відмовився виконувати рішення загальних зборів учасників та залишив у себе печатку, штампи, документацію товариства. Банк, до якого був наданий

протокол загальних зборів про звільнення директора, продовжує приймати платіжні документи, підписані директором, аргумен­туючи це тим, що «директор той, хто має печатку».

Яким чином примусити директора виконати рішення загальних зборів?

Чи є правомірною позиція банку?

Завдання № 7

Між Національним бюро розслідувань України (Замовник) та ВАТ «Київміськбуд» (Підрядник) був укладений договір підряду на капітальне будівництво, відповідно до якого Підрядник зобов'язувався збудувати і здати Замовнику адміністративну будівлю, а Замовник - прийняти закінчений будівництвом об'єкт і оплатити його.

Підрядник виконав свої зобов'язання належним чином, будинок був введений в експлуатацію в квітні 2005 року. Замовник не оплатив повну вартість будівлі, внаслідок чого заборгованість з урахуванням інфляції на 1 березня 2000 року складала 850 тис. грн. В серпні 2005 року НБР було ліквідоване указом Президента України, а будівля передана на баланс Господарського управління КМ України.

Хто повинен виступати відповідачем за позовом Підрядника про стягнення заборгованості за договором?

Яку відповідальність несуть власники за зобов'язаннями створених ними установ?

Завдання № 8

Засновник приватного підприємства громадянин А. вирішив продати його громадянину Б. За усною домовленістю покупець (громадянин Б.) зобов'язувався виплатити продавцеві (громадя­нину А.) за передане підприємство 800 тис. грн. До державної адміністрації для реєстрації змін до засновницьких документів були подані нотаріально засвідчена заява громадянина А. про вихід його зі складу засновників і заява громадянина Б. про введення його в якості засновника приватного підприємства. Громадянин А. передав покупцеві усю документацію підприємства, печатку та

штампи. Громадянин Б. у встановлений строк не оплатив вартість підприємства у розмірі 800тис. грн.

З яким позовом може звернутися громадянин А. для стягнен­ня заборгованості з громадянина Б.?

Як правильно оформити відносини, пов'язані з відчуженням приватного підприємства?

Що є об'єктом договору відчуження приватного підприємст­ва - саме підприємство, права засновника чи майно, належне підприємству?

Завдання № 9.  Тематика рефератів:

1) Особливості правового положення держави як суб'єкта
цивільно-правових відносин;

2) Територіальні громади сіл, селищ, міст як учасники цивільних відносин;

3) Іноземні держави як учасники цивільних відносин;

4) Цивільно-правовий статус Автономної Республіки Крим.

Завдання № 10

Суд м. Ліон (Франція) наклав арешт на судно, яке прибуло у французький порт і належить державній акціонерній компанії (ДАК) «Укррічфлот», посилаючись на позов пасажира - громадя­нина Франції, який під час подорожі зазнав серйозного харчового отруєння, як він вважає, з вини ДАК.

Чи правильними є дії суду? Чи змінилося б вирішення справи, якби судно перебувало не у державній, а у приватній чи комунальній власності

Завдання № 11

Київська міська рада прийняла рішення про безоплатне вилучення земельної ділянки, належної на праві власності громадянину К., у зв'язку із суспільними потребами (будівництвом метро).

К. звернувся за консультацією до юриста, який порадив йому оскаржити це рішення до вищестоящого органу, яким є Київська міська державна адміністрація і послатися при цьому на ст. 350 ЦК України.

Чи вірною є консультація юриста? Які норми може викорис­тати власник земельної ділянки для захисту свого права? Чи змінилося б вирішення справи у разі, якщо б на земельній ділянці було вирішено збудувати торговельний центр?

Семінар № 5.

Тема: Цивільно-правова відповідальність

Питання для обговорювання:

1. Поняття та особливості цивільно-правової відповідальності.

2. Функції цивільно-правової відповідальності.

3. Форми та види цивільно-правової відповідальності.

4. Особливості цивільно-правової відповідальності за невиконан­ня або неналежне виконання грошових зобов'язань.

5. Загальні та спеціальні умови цивільно-правової відповідаль­ності.

6. Поняття та форми вини в цивільному праві.

7. Випадки відповідальності без вини в цивільному праві та їх обґрунтування.

8. Підстави звільнення особи від цивільно-правової відповідальності.

Нормативні акти:

1. Конституція України від 26 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. -1996. - № ЗО. - Ст. 141; з наступними змінами і доповненнями.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-41. - Ст. 356; з наступними змінами і доповненнями.
3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - Ст. 144; з наступними змінами і доповненнями.
4. Земельний кодекс України. Затверджений Законом України від 25 жовтня 2001 р. // Урядовий кур'єр. - 2001. - 15 листопада; з наступними змінами і доповненнями.
5. Про заставу. Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 47. - Ст. 642; з наступними змінами і доповненнями.
6. Про нотаріат. Закон України від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 39. - Ст. 383; з наступними змінами і доповненнями.
7. Про захист прав споживачів. Закон України від 15 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 1. - Ст. 1; з наступними змінами і доповненнями.
8. Про поставки продукції для державних потреб. Закон України від 22 грудня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 3. - Ст. 9; з наступними змінами і доповненнями.
9. Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Закон України від 12 листопада 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1997. -№ 5. - Ст. 28; з наступними змінами і доповненнями.
10. Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об'єктів. Закон України від 6 квітня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 27. - Ст. 212; з наступними змінами і доповненнями.
11. Про поштовий зв'язок. Закон України від 4 жовтня 2001 р. Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 6. - Ст. 39; з наступними змінами і доповненнями.
12. Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок сплати і розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об'єкти приватизації» від 2 серпня 1997 р. №910.
13. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 р. «Пр₀ практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів».
14. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29 квітня 1994 р «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань».
15. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від ЗО березня 1995 р №02-5/218 «Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванню збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки».

Література:

1. Базілев Б. Т. Ответственность в советском праве. Учебное пособие. Красноярск: Изд-во Красноярского университета, 1977.
2. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Общие положення. М.: Статут, 1997.
3. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность (очерк теории). М.: Юрид. лит-ра, 1976.
4. Гражданское право. В 3- томах. Т. 2. Учебник / Под ред. А. П. Сергеев Ю. К. Толстого. - М.: ПБОЮЛ Л. В. Рожников, 2000.
5. Иоффе О. С. Обязательственное право. - М., 1975.
6. Калмыков Ю. X. Некоторьіе вопросьі учення о гражданском правонарушении / Калмыков Ю. X. Избранное: Труды. Статьи. Выступления. - М.: Статут, 1998.
7. Канзафарова І. С. Договірна відповідальність юридичних осіб у комерційного обігу: Автореф. дис.  канд. юрид. наук. - К., 1999.
8. Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навчальний посібник. – К. Юрінком Інтер, 1999.
9. Малеин Н. С. Имущественная ответственность в хозяйственньїх отношениях.  М., 1968.
10. Советское гражданское право / Учебник под ред. Маслова В. Т., Пушкина А. А.  2-х частях, Ч. 1. - К.: Вища школа, 1977.
11. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. О. В. Дзери Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2005.
12. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. розробнику проекту Цивільного кодексу України. - К.: Істина, 2004.
13. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред Я. М. Шевченко. - К.: Ін Юре, 2004.
14. Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Харитонова Є. (X Калітенко О. М. - X.: Одіссей, 2003).

Методичні вказівки

Цивільно-правова відповідальність - це санкція за право­порушення, яка викликає для правопорушника негативні наслідки у вигляді позбавлення суб'єктивних прав або покладення на нього нових чи додаткових цивільно-правових обов'язків.

Основними рисами цивільно-правової відповідальності, за якими вона відрізняється від інших видів юридичної відповідаль­ності, є:

по-перше, майновий характер (на відміну від кримінальної або адміністративної відповідальності, яка може мати особистий характер). Майновий характер відповідальності має місце навіть коли правопорушення зачіпає особисті немайнові права або спричиняє суб'єкту моральні страждання;

по-друге, цивільно-правова відповідальність - це відповідаль­ність одного рівного учасника цивільних правовідносин перед іншим(правопорушника перед потерпілим). Це пов'язане з тим, що цивільне право регулює відносини між рівноправними автоном­ними суб'єктами;

по-третє, цивільно-правова відповідальність має компенса­ційний характер, що означає відповідність розміру відповідаль­ності розміру заподіяної шкоди або збитків. І, нарешті, рисою відповідальності є застосування рівних за обсягом мір відповідаль­ності до різних учасників майнового обороту за однотипні правопорушення.

Форма цивільно-правової відповідальності - це форма виражен­ня тих додаткових обтяжень, які покладаються на правопоруш­ника. Відповідальність може наступати у формі відшкодування збитків, стягнення неустойки, втрати завдатку.

Види цивільно-правової відповідальності визначаються за різними критеріями. Так, за підставами виникнення відповідаль­ність буває договірна (що виникає за порушення цивільно-правового договору) та недоговірна (що виникає у відносинах осіб, не пов'язаних договором, або незалежно від існування між сторонами договірних відносин. За обсягом стягнення розрізняють повну, обмежену та підвищену відповідальність. Повна відповідаль­ність означає стягнення з порушника суми завданих збитків у повному обсязі (як реальну шкоду, так і неотриманий прибуток).

Обмежена відповідальність, як правило, обмежує розмір стягува­них збитків сумою реальної шкоди. Підвищена відповідальність означає стягнення додаткових сум, крім суми збитків.

Підстави цивільно-правової відповідальності - це сукупність умов, необхідних для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності. За загальним правилом для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності необхідна наявність чотирьох взаємопов'язаних умов: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини завдавача. Вина завдавача шкоди в розумінні ст. 614 ЦК України - це невжиття особою всіх залежних від неї заходів до належного виконання зобов'язання.

Підставами звільнення особи від цивільно-правової відповідаль­ності є (ст. 617): а) випадок; б) непереборна сила; в) інші обставини, передбачені законом.

Випадковою є така подія, яка взагалі може бути попереджена, але в даних конкретних умовах не була попереджена право­порушником виключно тому, що він не міг передбачити її настання. Непереборна сила (форс-мажор) - це надзвичайна та невідворотна за даних умов подія (п. 1 ст. 263 ЦК України). Як приклад інших обставин, що призводять до звільнення від цивільно-правової відповідальності, можна навести ст. 177 Кодексу торговельного мореплавства, відповідно до якої причиною звільнення перевізника від відповідальності є навігаційна помилка (дії або упущення капітана, інших осіб суднового екіпажу, лоцмана у судноводінні або керуванні судном).

Завдання

Завдання №1.