Визначте відмінності цивільно-правової відповідальності та кримінальної відповідальності.

Завдання № 2.

Знайдіть у цивільному законодавстві норми, які перед­бачають цивільно-правову відповідальність за шкоду, завдану правомірними діями.

Завдання № З.

Що таке презумпція вини та презумпція невинуватості. Наведіть статті із ЦК України та інших нормативних актів, які відображають зазначені презумпції?

Завдання № 4.

Знайдіть статті ЦК України, в яких говориться про застосування часткової, солідарної та субсидіарної відповідаль­ності.

Завдання № 5.

Відповідно до договору поставки пивний завод відправив у магазин партію пива, яка була доставлена покупцю ВАТ «Авто-транс». При прийнятті товару було з'ясовано, що три ящики з пляшками пива в кузові перекинуті, а пляшки розбиті.

Магазин склав акт про недостачу, в якому зазначив, що машина прибула в справному стані, двері кузова зачинені. Ящики були поставлені в кузові нерівно та погано закріплені, а отже, під час руху машини три верхні ящики впали на підлогу. Магазин вимагає від пивзаводу та від ВАТ «Автотранс» відшкодування вартості пляшок, що розбилися, а також сплати неустойки за невиконання зобов'язання по поставці пива.

Вирішіть справу.

Завдання № 6.

Грищенко звернувся до Іванова з позовом про відшкодування вартості речей, які були передані йому на зберігання.

На суді відповідач, не заперечуючи факту залишення у нього позивачем речей на зберігання, зазначив, що речі Грищенка були вкрадені у Іванова разом з речами Іванова, хоча він і застосовував всі необхідні міри для забезпечення їх збереження.

Суд задовольнив позов Грищенка, зазначивши, що Грищенку була заподіяна позадоговірна шкода, оскільки Іванов прийняв речі на зберігання не на підставі договору, а в порядку добросусідських відносин.

Чи вірне рішення прийняв суд?

Завдання № 7.

Художник Бойко уклав договір з Будинком актора про встанов­лення декорацій до виставки, що присвячена святкуванню Дня театру. Але через три дні Бойко захворів на запалення легень. Оскільки до святкування залишився лише тиждень, Будинок актора доручив виготовлення декорації іншому художнику, якому довелося, враховуючи терміновість роботи, заплатити на 100 грн. більше, ніж було обумовлено в договорі з Бойко. Згодом Будинок актора пред'явив до Бойко позов про стягнення заподіяних йому невиконанням договору збитків у сумі 100 грн.

Чи підлягає цей позов задоволенню?

Завдання № 8.

Юрченко здав у хімчистку два костюми строком на 10 днів. Костюми були почищені своєчасно, але Юрченко прийшов за ними лише через два тижні. Однак напередодні деякі речі, в тому числі і костюми Юрченка, були викрадені із приміщення хімчистки. Юрченко вимагав відшкодування йому вартості втрачених костюмів. Хімчистка відмовилася це зробити, посилаючись на те, що Юрченко прострочив їх отримання і що вини хімчистки у втраті костюмів не встановлено.

Хто має рацію в цьому спорі?

Семінар № 6.

Тема: Об'єкти цивільних правовідносин.

Питання для обговорювання:

1. Поняття і види об'єктів цивільних правовідносин.
2. Поняття речей та їх ознаки. Класифікація речей та її правове значення. Поняття майна.
3. Гроші та валютні цінності як об'єкти цивільних правовідносин. Поняття та особливості цивільно правового режиму валютних цінностей.
4. Поняття та основні види цінних паперів.
5. Єдиний майновий комплекс підприємства як об'єкт право­відносин.
6. Послуги та інші дії як об'єкти цивільних правовідносин.
7. Результати творчої діяльності як об'єкти цивільних правовідносин.
8. Особисті немайнові блага як об'єкти цивільних право­відносин.

Нормативні акти.

1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № ЗО. - Ст. 141; з наступними змінами і доповненнями.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року //Голос України. -2003. -№47-48; з наступними змінами і доповненнями.
3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року// Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - Ст. 144; з наступними змінами і доповненнями.
4. Житловий кодекс Української РСР. Затверджений Законом Української РСР від 30 червня  1983 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1983. - Додаток до № 28. - Ст. 573; з наступними змінами і доповненнями.
5. Лісовий кодекс України//Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 17. – Ст.. 99; з наступними змінами і доповненнями.
6. Земельний кодекс України. Затверджений Законом України від 25 жовтня 2001 р./ Урядовий кур'єр. - 2001. - 15 листопада; з наступними змінами і доповненнями.
7. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. № 21-22. - Ст. 135; з наступними змінами і доповненнями.
8. Про цінні папери та фондовий ринок. Закон України № 3480-ІV від 23 лютого 2006 р. // Голос України. - 2006. - № 69. - 14 квітня; з наступними змінами і доповненнями.
9. Про приватизацію державного житлового фонду. Закон України від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України.. - 1992. - № 36. - Ст. 524; з наступними
   змінами і доповненнями.
10. Про нотаріат. Закон України від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 39. - Ст. 383; з наступними змінами і доповненнями.
11. Про охорону прав на винаходи і користі моделі. Закон України від 15 грудня 1993      р. // Відомості Верховної Ради України, 2000, № 37, ст. 307; з наступними змінами і доповненнями.
12. Про охорону прав на промислові зразки. Закон України від 15 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. — № 7. - Ст. 34; з наступними змінами і доповненнями.
13. Про охорону прав на знаки для товарів та послуг. Закон України від 1 5 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 7. - Ст. 36; з наступними змінами і доповненнями.
14. Про охорону прав на сорти рослин. Закон України від 21 квітня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002, № 23, ст. 163; з наступними змінами і доповненнями.
15. Про інформацію. Закон України від 2 жовтня 1992 р. //Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 26. - Ст. 650; з наступними змінами і доповненнями.
16. Про науково-технічну інформацію. Закон України від 25 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. — № 33. - Ст. 345; з наступними змінами і доповненнями.
17. Про внесення змін до Закону України <4Про авторське право і суміжні права». Закон України від 11 липня 2001 р. // Офіційний вісник України. — 2001. - № 32. -Ст. 1450.
18. Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні. Закон України від 10 грудня 1997 року// Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 15. - Ст. 67; з наступними змінами і доповненнями.
19. Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1 993. -№ 17.-Ст. 184.
20. Постанова Верховної Ради України «Про і право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992 р. //Урядовий кур'єр. - 11992. - № 29.
21. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції ввід 3 березня 2004 р. //Офіційний вісник України. - 2004. - № 15.
22. Постанова Пленуму Верховного Суду «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі і гідності громадян та організацій» від 28 вересня 1990 р. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1993. - № 3. - С- 9-15.
23. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок» від 4 жовтня 1991 р. №7//Бюлетень законодавства і юридичної практики України. -1993.-№ 2.-Ст. 25-32.
24. Постанова Пленуму Верховного Суду «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) від 31 березня 1995 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1963-1995). - К., 1996.

Література:

1. Алексеев С.С. Проблемы теории права. Курс лекций в двух томах. - Свердловск: Издательство Свердловского юридического института, 1972. - Т. 1. Основные вопросы общей теории социалистического права.
2. Гревцов Ю. И. Правовые отношения и осуществление права. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1987.
3. Гревцов Ю. И. Проблемы теории правового отношения. -Л.: Изд-во ЛГУ, 1981.
4. Иоффе О. С. Правоотношение по советскому гражданскому праву. - Л.: Издательство Ленинградского университета им. А. А. Жданова, 1949.
5. Иоффе О. С. Спорные вопросы учения о правоотношении // Очерки по гражданскому праву. - Л.: Издательство Ленинградского университета, 1957. -С  21-64.
6. Корецкий В. И. Гражданское право и гражданские правоотношения в СССР. – Душанбе: Ирфон, 1967.
7. Красавчиков О. А. Юридические факты в советском гражданском праве. - М.: Госюриздат, 1958.
8. Кузнєцова Н С , Намарчук I Р. Ринок цінних паперів в Україні. - К., 1998.
9. Кулініч О С Інформація з обмеженим доступом як об'єкт цивільних прав: Автореф. дис. …канд. юрид. Наук – К., 2006. - 20 с.
10. Яроцький В.Л. Цінні папери в механізмі правового регулювання майнових відносин (основи інструментальної концепції) Монографія. -Харків: Право, 2006. – 544 с.
11. Пєтров Є.В. Інформація як об'єкт цивільно-правових відносин: Автореф.дис. ... канд. юрид наук. X., 2003. - 20 с.
12. Сепп Х В. К вопросу о сущности гражданского правоотношения //Особенности правового положения субъектов о объектов имущественных и личных неимущест­венным отношений в развитом социалистическом обществе. - Тарту. Ученые записки Тартуського государственного университета. - Издательство ТГУ, 1986. – Вып. 758. - с. 4-18.
13. Теория государства и права. Учебник / Под ред. В. М. Корельского и В.Д. Перевалова. М.: Издательская группа ИНФРА-М - НОРМА, 1997.
14. Теория государства и права / Под ред. К. А. Мокичева. - М.: Юридическая литература, 1971.
15. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н. И. Матузова и А.В. Малько.- М.: Юристъ, 1997.
16. Толстой Ю. К. Еще раз о правоотношении // Правоведение. - 1969. - № 1. – С. 32.-26.
17. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. - К.: Істина, 2004.
18. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - К.: Ін Юре, 2004.
19. Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Харитонова Є. О., Калітенко О. М. - X.: Одіссей, 2003.
20. Швиденко О. С. Акція як об'єкт права власності: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - К., 2006. - 20 с

Методичні вказівки.

Центральним питанням цієї теми є питання про сутність самого поняття об'єкта цивільних правовідносин.

Питання про об'єкт правовідношення є одним з найбільш спірним у теорії права взагалі і у цивілістичній науці зокрема. Прагнучи виявити сутність об'єкта правового відношення, переважна більшість авторів підтримує плюралістичну теорію об'єктів, вважаючи, що об'єктом правовідношення виступають речі, дії, результати духовної та інтелектуальної творчості, особисті немайнові блага (напр., А. Г. Калпін, А. І. Масляєв, І. Б. Новицький, Л. А. Лунц, О. А. Пуш­кін, О. М. Садіков, В. О. Тархов тощо).

Інші автори висунули теорію об'єкта дії, відповідно до якої об'єктом правовідношення є поведінка зобов'язаної особи у формі здійснення активних дій або утримання від дій, якої вправі вимагати уповноважена сторона (Д. М. Гєнкін, О. С. Іоффе, Я. М. Магазинер). Речі, за переконанням цієї групи вчених, взагалі не здатні бути юридичним об'єктом права, оскільки на річ може впливати лише поведінка людей - учасників правовідношення.

У своїх подальших роботах один з родоначальників моністичної теорії об'єкта правовідношення, О. С. Іоффе, дещо змінив свої наукові погляди і висунув концепцію трьох об'єктів - юридичного, ідеологіч­ного та матеріального. Юридичним об'єктом, на думку автора, виступає поведінка зобов'язаної особи, дотримання якої може вимагати уповноважений суб'єкт, ідеологічним — воля носіїв цивільних прав та обов'язків, матеріальним — той об'єкт, яким володіє суспільне відношення, що лежить в його основі та закріп­люється ним.

Особливу позицію при вирішенні питання про поняття об'єкта правовідношення зайняв Ю. К. Толстой. На його думку, оскільки правове відношення є особливим ідеологічним відношенням, при посредництві якого здійснюється вплив норми права на суспільне відношення, то й норма права, і правовідношення мають один і той же самий об'єкт - фактичне суспільне відношення. При цьому об’єктом правовідношення виступає суспільне відношення в цілому, а не один з його елементів. Речі та продукти духовної творчості розглядаються в якості складової частини правовідношення. Безпосередньо правовідношення впливає лише на волю та поведінку людей, а на речі - опосередковано - через таку поведінку. У результаті, правовідношення має загальний об'єкт, яким є фактичне суспільне відношення, а також воно може мати і спеціальні об'єкти – речі або продукти духовної творчості. Внаслідок того, що не усі суспільні відносини пов'язані з речами або продуктами духовної творчості, не усі правовідносини мають спеціальні об'єкти. Однак і ці правовідносини не є безоб'єктними, оскільки у них є спільний об’єкт - фактичне суспільне відношення.

Подібний погляд на правову природу об'єкта правовідношення був висловлений і М. Г. Александровим, який вважав, що об'єктом правового впливу є поведінка людей, а зовнішнім об'єктом  - речі, але це - явища, що перебувають у різних площинах; не можна їх називати об'єктом правовідношення, яким є те, з приводу чого воно встановлюється.

В.І. Корецький зазначав, що об'єктами цивільних правовідносин є «ті цілі, для досягнення яких між суб'єктами правовідношення на підставі норм права, в силу юридичних фактів встановлюється комплекс кореспондуючих прав та обов'язків». У цьому розумінні об’єктами виступають «такі цілі, як передача речі, здійснення дій або утримання від них, користування тим чи іншим благом тощо».

В даний час найпоширенішою виступає плюралістична концепція, відповідно до якої об'єктами виступають речі, дії, немайнові блага тощо. Таке розуміння наповнює категорію об'єкта правовідношення реальним значенням, свідчить про те, що об'єкти правовідносин є настільки ж рівнобічними, наскільки різноманітними є урегульовані правом суспільні відносини, тт. саме життя, а також наголошує на тому, що «закони, їх норми впливають не лише на людей, але через них і на об'єкти матеріального світу, соціальні спільноти, державні інститути».

Крім того, студентам слід звернути увагу на сутність і класи­фікацію такого поширеного об'єкта цивільного права, як річ.Питання про класифікацію речей не повинно викликати особливих ускладнень з огляду на його вивчення в курсі «Вступ до приватного права».

Студентам варто проаналізувати зміст ст. 190 ЦК України, що наводить визначення «майна»як об'єкта цивільних прав - «майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки». Доцільно проаналізувати зміст ЦК України і виявити, в якому випадку майно і річ є тотожними поняттями, в якому - майно являє собою сукупність речей, а в якому -майнові права та обов'язки.

Крім того, на практичних заняттях варто приділити увагу особливостям таких видів майна, як нерухомість, цінні папери, валютні цінності, підприємство(з урахуванням діаметрально протилежних підходів ЦК та ГК України), немайнові благатощо.

Завдання

Завдання № 1.

Державне підприємство «Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського» (орендодавець) і Акціонерно-комерцій­ний банк «Дніпро» (орендар) уклали договір оренди будівлі для приміщення філії банку.

Умовою договору оренди була угода про укладення в майбут­ньому договору купівлі-продажу орендованого приміщення.

У зв’язку з приватизацією майна орендодавця його право­наступником - закритим акціонерним товариством «Дніпро­петровський металургійний завод імені Петровського» заявлена претензія про визнання названого договору оренди недійсним, його умова про купівлю-продаж приміщення суперечить діючому законодавству України.

В чому особливість правового режиму майна державних підприємств? В якому порядку здійснюється передача майна державних підприємств? Чи є підстави визнати укладений договір оренди недійсним?

Завдання № 2.

Приватне підприємство «Надія» (комісіонер) і виробниче об’єднання «Вінницький електроламповий завод» (комітент) уклали договір комісії на продаж продукції, згідно якого комісіонер зобов’язується за дорученням комітента здійснити в інтересах останньоговід свого імені угоду з продажу продукції іноземним покупцям.

Договором передбачено, що винагорода комісіонера випла­чується шляхом утримання належних йому сум із грошових коштів, перерахованих покупцями комісіонеру за продаж продук­ції комітента.

Враховуючи, що розрахунки з покупцями здійснювались в іноземній валюті, комісіонер утримував кошти на своєму рахунку також в іноземній валюті.

Однак уповноважений банк, який здійснював контроль за валютними операціями, поставив питання про неправомірність дій комісіонера і вказав, що розрахунки між комітентом і комісіонером маютьздійснюватись у національній валюті України.

В чому особливість правового режиму «валютних цінностей»?Чи обґрунтовані дії уповноваженого банку?

Завдання №3.

Уповноважений представник іноземної фірми «Велес» пан Сугареску уклав угоду з інвестиційною компанією «Інвест-сервіс» про купівлю-продаж цінних паперів (акцій і облігацій), емітентом яких с юридичні особи, зареєстровані на території України.

Після здійснення розрахунків за придбані акції і облігації пан Сугареску уклав від імені фірми «Велес» з брокерською конторою угоду про продаж акцій і облігацій, власником яких є фірма «Велес», на торгах фондової біржі.