Тема: Наука цивільного права.

Цивільне право як цивільно-правова наука, або цивілістика, - вчення про цивільне право. В західній юриспруденції цю частину юридичної науки прийнято називати цивільно-правовою доктри­ною. Тут йдеться не про правові норми і не про нормативні акти, а про систему знань - понять, положень і висновків про цивільно-правові явища.

У цьому зв'язку науку цивільного права слід розглядати як систему наукових поглядів, ідей, теорій, правових шкіл та інших знань про цивільно-правові явища, їх взаємозв'язок і розвиток.

Цивільно-правова наука (доктрина) є однією з галузей, гілок правознавства - правової науки. Тому її не можна змішувати з однойменною галуззю права, сферою законодавства та учбовою дисципліною, незважаючи на їх взаємозв'язок і спільні риси.

Предмет цивільно-правової науки становить як чинне цивільне законодавство і практика його застосування, так й історія його розвитку, і досвід цивільно-правового розвитку в іноземних країнах.

Як явище надзвичайно широке і багатогранне, наука цивільного права має на меті насамперед вивчення:

1) правових норм, тобто правил поведінки, що регулюються
цивільним правом;

2) цивільних правовідносин як різновиду суспільних відносин,
що регулюються цивільним правом;

3) юридичних фактів як підстав виникнення, зміни та припинен­ня правовідносин;

4) юридичної термінології;

5) еволюцію та закономірності розвитку цивільного права, його
роль у правовому оформленні життя суспільства, його взаємодію з
економічною, соціологічною, політологічною та іншими суспіль­
ними науками;

6) дослідження питань цивільно-правового оформлення між­
народного торгового (комерційного) обороту з урахуванням
сучасних тенденцій економіко-правового розвитку.

Вироблена цивілістичною наукою сукупність знань про цивіль­но-правові явища становить її зміст. Ці знання систематизуються за основними розділами цивілістики, які не завжди співпадають із систематикою інститутів цивільного права та цивільного законо­давства. У цьому відношенні слід виділити вчення про цивільне правовідношення, про правонаступництво в цивільному праві, про цивільно-правову відповідальність.

Значення положень і висновків правової науки полягає не в їх нормативному характері (вони не визнаються джерелами права). Роль цивілістичної науки визначається високим авторитетом вчених, які обґрунтували відповідні положення. Зазвичай їх висновки стають теоретичною базою створення нових правових норм, тобто правотворчості в сфері цивільного права.

Отже, наукою цивільного права, або цивілістикою, називається галузь юридичної науки, яка вивчає приватні права, становлення і зміст цивільно-правових норм і закріплених ними інститутів та конструкцій, правила і практику тлумачення і застосування цих норм з метою виявлення перспектив і тенденцій розвитку інститутів цивільного права.

Цивілістична наука ґрунтується на адекватній її предмету методології, тобто вченні про методи наукового пізнання.

В сучасній цивілістичній науці застосовуються як загальнонаукові, так і приватнонаукові методи дослідження.

До загальнонаукових методів дослідження відносяться методи філософського характеру, які обумовлюють методологічну спрямованість будь-якого дослідження. Зокрема, до такого роду методів відноситься діалектичний метод. Це - науковий метод пізнання суспільних явищ у процесі їх розвитку (динаміки). Цей метод є визначальним і правоутворюючим для інших.

Серед приватнонаукових методів доцільно виділити такі: 1) формально-логічний - засновується на використанні правил формальної логіки та мови. Він використовується при тлумаченні цивільно-правових норм, при формулюванні цивільно-правових понять, класифікації цивільно-правових явищ; 2) системно-структурний - використовується при дослідженні цивільно-правових категорій, які мають складну внутрішню побудову і складаються з кількох елементів (наприклад, підстави виникнення цивільних правовідносин складаються з трьох елементів: правова норма, правосуб'єктність учасників, юридичний факт. Відповідно, ці явища розглядаються в усій сукупності); 3) порівняльний - сприяє правильному розумінню і застосуванню цивільних норм, виявлення недоліків і прогалин законодавства шляхом співставлення підходів до формулювання тих чи інших правових норм у різних правових системах; 4) історичний - дозволяє окреслити не лише соціально-економічні передумови виникнення та розвитку конкретного цивільно-правового інституту, але й визначити тенденції та перспективи його розвитку.

Студенти мають знати не лише сутність науки, методи її дослідження, але й володіти знаннями про історичний і сучасний розвиток науки цивільного права, про становлення цивілістичної школи в Київському університеті.

Серед вчених-родоначальників цивілістики можна назвати професорів Васьковського Є.В., Гамбарова Ю.С, Грімма Д.Д., Десницького С.Ю., Дністрянського С.С, Казанцева Л.Н., Каткова М.М., Кістяковського Б.О., Мітюкова К.А., Орнатського С., Пахмана С.В., Покровського Й.О., Синайського В.І., Міцкевича А.В., Удінцева В.А., Титовича П.П., Яблочкова Т. М.

В радянський періодрозвиткові науки цивільного права сприяли: професори Бошко В. І., Вільнянський С. Й., Бару М. Й., Гордон В. М., Ландкоф С. Н., Матвєєв Г. К., Матвєєв Ю. Г., Маслов В. П., Пушкін О. А., Боброва Д. В., Підопригора О. А.

На сьогодніпотужні цивілістичні школи в Україні склалися: в Києві(в КНУ ім. Т. Шевченка - професори Кузнєцова Н. С, ДзераО.В., Безклубий І. А., Боднар Т. В., Кохановська О. В., Майданик Р. А., Притика Ю. Д.; в Інституті міжнародних відносин КНУім. Т. Шевченка - професори Довгерт А. С, Кисіль В. І., ФурсаС. Я.; в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького -професори Шевченко Я. М., Кучеренко І. М.; в Інституті приватного права і підприємництва АПрН України — професор Луць В. В.); в Харкові (професори Жилінкова І. В., Спасибо-Фатєєва І. В., Яроцький В. Л., Шишка Р. Б., Бервено С. М.); у Львові (проф. Коссак В. М.) та Одесі (проф. Харитонов Є. О.).

Вітчизняна цивілістика розвивається у тісній співпраці з російськими вченими (професори Брагінський М. І., Вітрянський В. В., Новосьолова Л. О., Сергєєв О. П., Суханов Є. О.), вченими-цивілістами Казахстану (професори Сулейменов М. К., Діденко А. Г.), Білорусі (проф. Каменков В. С), постійні контакти підтримуються з представниками цивілістичної науки країн далекого зарубіжжя (Італії, Німеччини, Сербії тощо).