Тема: Цивільне право в системі права України.

Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського

Юридичний факультет

Кафедра цивільного та трудового права

ЗАВДАННЯ

ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРІВ

з дисципліни «Цивільне право України»

для студентів 2 курсу денної форм навчання

спеціальності 6.030401 – право

освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»

Укладач:

к.ю.н., доцент Донська Л.Д.

Розглянуті та рекомендовані

на засіданні кафедри

цивільного та трудового права від 

«01» вересня 2011 р. (протокол № 1)

Сімферополь – 2011

Тематика та плани семінарів

       Семінар № 1.

Тема: Цивільне право в системі права України. Цивільне законодавство.

Питання для обговорювання:

1. Співвідношення публічного та приватного права. Цивільне право як приватне право.

2. Предмет цивільно-правового регулювання. Майнові відно­сини, які регулюються цивільним правом. Особисті немайнові відносини, які регулюються цивільним правом.

3. Цивільно-правові методи регулювання суспільних відносин.

4. Функції цивільного права.

5. Основні принципи цивільного права.

6. Місце цивільного права в системі галузей права. Відмежу­вання цивільного права від інших галузей права.

7. Система цивільного права як галузі права.

8. Поняття цивільного законодавства.

9. Співвідношення цивільного права і цивільного законодавства.

10. Система цивільного законодавства.

11. Порядок і значення офіційного опублікування нормативних актів.

12. Роль звичаїв ділового обороту в регулюванні цивільних правовідносин.

13. Юридичне значення рішень і висновків Конституційного Суду України, постанов (роз'яснень) Пленуму Верховного Суду України і Вищого Господарського Суду України.

14. Кодифікація та інші форми систематизації цивільного законодавства.

15. Дія цивільного законодавства у масі. Зворотна сила цивільного закону. Дія цивільного законодавства у просторі та по колу осіб.

16. Тлумачення цивільно-правових норм. Застосування цивіль­ного законодавства за аналогією.

17. Взаємозв'язок і диференціація цивільного та господарського законодавства.

Нормативні акти.

1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. Ст. 141; з наступними змінами і доповненнями.
2. Цивільний кодекс (ЦК) України від 16 січня 2003 року // Голос України. - 2003. -№ 47-48; з наступними змінами і доповненнями.
3. Господарський кодекс України під 16 січня 2003 року// Відомості Верховної Ради України. -2003. -№ 18. - Ст. 144; з наступними змінами і доповненнями.
4. Житловий кодекс Української РСР. Затверджений Законом Української РСР від ЗО червня 1983 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1983. - Додаток до № 28. - Ст. 573; з наступними змінами і доповненнями.
5. Земельний кодекс України. Затверджений Законом України від 25 жовтня 2001 р. // Урядовий кур'єр. - 2001. - 15 листопада; з наступними змінами і доповненнями.
6. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 21-22. - Ст. 135; з наступними змінами і доповненнями.
7. Закон України «Про дію міжнародних договорів на території України» від 10 грудня 1991 р. //Відомості Верховної Ради України. -1992. -№ 10. -Ст. 137; з наступними змінами і доповненнями.
8. Закон України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 27-28. - Ст. 180; з наступними змінами і доповненнями.
9. Постанова Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР» від 12 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 46.
10. Указ Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 3 жовтня 1992 р. // Збірник Указів Президента України. - 1992. № 4.
11. Указ Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997р.//Офіційний вісник України. - 1997. - № 24. - Ст. II.
12. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади» від 28 грудня 1992 р.
13. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в спорах про визнання угод недійсними» від 28.04.1978 р. № 3 із змінами, внесеними постановою Пленуму від 25 травня 1998 року № 15 // Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України. - Сімферополь, 1998. - Ст. 426-433.
14. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в спорах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 р. № 5 // Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України. - Сімферополь, 1998. -Ст. 646-657.

Література:

1. Агарков М. М. Ценность частного права // Агарков М. М. Избранные труды по гражданскому праву. В 2-х т. Т. 1. - М., 2002.
2. Апексеев С. С. Предмет советского социалистического гражданского права. -Свердловск, 1959.
3. Алексеев С. С. Общая теория права. - М., 1982.
4. Алексеев С. С. Частное право. - М., 1999.
5. Баринов Н. А. Имущественные потребности и гражданское право / Под ред. Ю. X. Калмыкова. - Саратов, 1987.
6. Брагинский М. И. О месте гражданского права в системе «право публичное - право частное» // Проблемы современного гражданского права. Сборник статей. -М., 2000.
7. Братусь С. Н. Предмет и система советского гражданского права. - М., 1963. Вопросы теории и практики гражданско-правового регулирования. - Томск, 1987.
8. Егоров Н. Д. Гражданско-правовое регулирование общественных отношений. -Л., 1988.
9. Гражданское право. В 4 т. Т. 1: Общая часть: учеб. для студентов вузов, обучающихся по направлению 521400 «Юриспруденция" и по специальности 021100 «Юриспруденция" / |Ем В.С. и др.|; отв. ред. . А. Суханов. - 3-є изд., перераб. и дом. М.: Нонкірс Кпунер, 2006. -720 с. (Серия «Классический университетский ученик») / Моск. гос. ун-т им. М.В. Ломоносова).
10. Гражданское право. Часть первая. Учебник / От ред. В. П. Мозолин, А. И. Масляев. -      М., 2003.
11. Гражданское право. Том 1. Учебник. 6-е изд. / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. - М., 2002.
12. Гражданско-правовое регулирование общественных отношений: единство и дифференциация. - Л., Ленин. универс, 1988.
13. Жилінкова І. Регулювання майнових відносин подружжя.//Право України, 1994. -№11-12.-С. 29-31.
14. Иоффе О. С, Красавчиков О. А. О критике науки и научности критики// Иоффе О. С. Избранные труды по гражданскому праву (Серия «Классика российской цивилистики»). - М., 2000.
15. Коммерческое право. В 2 ч. Учебник. 3-е изд. Часть І / Под ред. В. Ф. Попондопуло, В. Ф. Яковлевой. - М., 2002.
16. Кулагин М. И. Предпринимательство и право: опыт Запада // Кулагин М. И. Избранньые труды (Серия «Классика российской цивилистики»). - М., 1997.
17. Куренной А. М., Маврин С. П., Хохлов Е.Б. Современные проблемы российского трудового права//Правоведение. - 1997. - №2.
18. Лаптев В. В. Современные проблемы предпринимательского (хозяйственного) права // Предпринимательское право в XXI веке: преемственность и развитие. -М., 2000.
19. Мейер Д. И. Русское гражданское право. - М.: Статут, 2000.
20. Мицкевич А. В. Система права и система законодательства. Развитие научных представлений и законотворчества. // Проблемы современного гражданского права. Сборник статей. Отв. редактор В. Н. Литовкин, В. А. Рахмилович. - М., 2000.
21. Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование / В. В. Залесский, Г. Е. Анилов, М. М. Вильданова и др. -М.: НОРМА, 1999.
22. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права (Серия «Классика российской цивилистики»). - М: Статут, 1998.
23. Пушкин А. А. Гражданское право Украины и экономика//Бізнес інформ. - 1992. -№ 10.
24. Раихер В. К. Гражданско-правовые системы антагонистических формаций // Проблемы гражданского и административного права. - Л., 1962. - С. 280-310.
25. Рыженкова А. Я. Товарно-денежные отношения в советском гражданском праве. – Саратов, 1989.
26. Садиков О. Н. Гражданское право и его отраслевые особенности // Проблемы совершенствования советского законодательства. Труди ВНИИСЗ. Вып. 29. - М., 1984.
27. Свердлык Г А. Принципы советского гражданского права. - Красноярск, 1985.
28. Селіванов В. Приватно-правові засади концепції державної політики захисту прам і свобод людини в Україні. // Право України, 1997. - № 10. - С. 8-18.
29. Тархов В. А. Курс гражданского права. Понятие гражданского права. - Саратов,
30. Толстой Ю.К. К теории правоотношения. - Л., 1959.
31. Толстой Ю.К. Принципи гражданского права// Правоведение. - 1992. - № 2.
32. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. - М., 1974.
33. Харитонов Е.О., Саниахметова Н. А. Гражданское право: Частное право. Цивилистика: Учеб. пособие. - К.: АСК, 2001.
34. Харитонов Є.О. Вступ до цивільного права України: Навч. посібн. - К.: Істина, 2006.-288 с.
35. Хозяйственное право: Учебник /В. К. Мамутов, Г. Л. Знаменский, К. С. Хахулина и др; Под ред.В.К. Мамутова.- К.: Юринком Інтер, 2002. - 912 с.
36. Цивільне право України: Академічний курс; Підруч.: У 2 т. / За заг. ред. •Л М. Шевченко. - Вид. 2-е, доп. і перероб. - К.: Ін Юре, 2006. - Т. 1. - 696 с.
37. Харитонов Е. О., Старцев О. В. Цивільне право України: Підручник. - Вид. 2, перероб. і доп. - К.: Істина, 2007. - 816 с.
38. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. - 2-е вид., перероб. і доп. /За ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. -К : Юрінком Інтер, 2006.
39. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар /За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. - К.: Істина, 2004.
40. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2ч. /За заг. ред. Я. М Шевченко. - К.: Ін Юре, 2004.
41. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар. Видання третє перероблене та доповнене. - X.: Одіссей, 2006. - 1200 с.
42. Черепахин Б. Б. К вопросу о частном и публичном праве//Черепахин Б. Б.Труді по гражданскому праву (Серия «Классика российской цивилистики»). - М., 2001.
43. Шершеневич Г. Ф. Учебник русского гражданского права. - М.: СПАРК, 1995.
44. Щербина В. С. Господарське право: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп.- К.: Юрінком Інтер, 2006. - 656 с.
45. Яковлев В. Ф. Гражданско-правовой метод регулирования общественных отношений. - Свердловск, 1972.
46. Яковлев В. Ф. Общая часть гражданского права в современном законодательстве и юридической практике. - Свердловск, 1979.
47. Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. проф. А. Довгерта. -К., 2000.
48. Мусіяка В. Л., Орлов П. І., Ярмиш О. Н. Проблеми розвитку цивільного законодавства // Право України. - 1993. - № 5-6.
49. Онопенко В. В. Актуальні проблеми кодифікації цивільного законодавства суверенної України: Авторефер. дис. канд. юрид. наук. - К., 1994.
50. Пиголкин А. С. Толкование нормативних актов в СССР. - М., 1962.
51. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2004. Т 1. - 736 с.
52. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В. І. (кер. авт. кол.), БарановаЛ. М., Жилінкова І. В. та ін.; За заг. ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - Т. 1. - 480 с.
53. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2005.
54. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. - К.: Істина, 2004.
55. Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Харитонова Є. О., Кллітенко

Методичні вказівки.

Тема: Цивільне право в системі права України.

Ретельне оволодіння студентами матеріалом цієї теми є надзвичайно важливим, адже знання про предмет, метод, систему, принципи цивільного права, тобто в кінцевому підсумку про саму сутність цивільного права як галузі права, що опосередковує значну кількість суспільних відносин, є необхідним підґрунтям для подальшого вивчення основ цивілістики.

Основне призначення цивільного права полягає, в тому, що воно покликане врегулювати суспільні відносини, що виникають між приватними  суб'єктами, тобто такими учасниками, які є юридично вільними і не знаходяться в адміністративній чи будь-якій іншій підпорядкованості один до одного. Такими суб'єктами, насамперед, виступають особи - фізичні та юридичні. Разом з тим, у цивільних правовідносинах можуть брати участь також держава, територіаль­ні громади, інші суб'єкти (ч. 2 ст. 2 ЦК України). Для останніх притаманно те, що вступаючи в цивільні відносини, ці суб'єкти мають рівне юридичне становище з іншими. В цьому і полягає відмінність правового становища держави, публічно-терито­ріальних утворень, інших суб'єктів у публічному та приватному праві. В публічному праві держава (інші публічно-правові утворення) — носій владних повноважень, у приватному — рівний з іншими учасник.

Цивільне право, як зазначено у ст. 1 ЦК України, регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Отже, предмет цивільного права становлять особисті немайнові та майнові відносини, учасники яких виступають як приватні особи (тобто, діють на засадах юридичної рівності). Більша частина цивільних відносин є майновими (тобто такими, що виникають з приводу матеріальних благ): речово-правовими, зобов'язальними та спадковими.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 1 ЦК України).

Особисті немайнові відносини є невіддільними від їх суб'єкта, їх об'єктами виступають нематеріальні блага - ім'я, честь, гідність, авторство.

Дискусійними є питання щодо розуміння немайнового змісту зобов'язань, корпоративних та організаційних цивільних відносин складовими предмету цивільного права. В сучасних умовах диспозитивності цивільно-правового регулювання і формування традицій застосування принципу свободи договору наявні підстави визнавати немайновий характер зазначених відносин, учасниками яких виступають юридично рівні, приватні особи.

Цивільні правовідносини регулюються певними способами або методами, які визначаються з урахуванням соціально-економічної природи цих відносин.

Метод цивільного права включає цивільно-правові засоби формування поведінки учасників цивільних правовідносин (фізичних та юридичних осіб, публічних утворень) як приватних осіб.

Обмеження сфери дії цивільного права лише відносинами юридично рівних учасників обумовлює визначальні риси методу цієї галузі права як комплексу засобів і прийомів, за допомогою яких здійснюється юридичний вплив (регулювання та охорона) на майнові та особисті немайнові відносини їх учасників як приватних осіб. Зазвичай виділяють три визначальні риси методу цивільного права — юридична рівність учасників, майнова відповідальність та диспозитивність (тобто, можливість вільного вибору варіанту поведінки). До особливостей цього методу в літературі також відносять ініціативність у формуванні та реалізації цивільних правовідносин, майновий характер заходів юридичної відповідаль­ності, компенсаційний характер відповідальності та здійснення захисту цивільних прав, переважно, в судовому порядку.

Отже, цивільне право є за своєю природою галуззю приватного права, для учасників якої, в першу чергу, притаманні юридична рівність, майнова самостійність і диспозитивність (можливість вільного вибору варіанту поведінки). Зазначені особливості є кваліфікуючими ознаками методу цивільно-правового регулю­вання.

ЦК України закріплено загальні засади цивільного законо­давства, які можуть вважатися загальними принципами цивільного права, тобто відправними (основними) положеннями цивільно-правового регулювання суспільних відносин, які характеризуються найвищим рівнем імперативності і загальною значимістю, притаманні змісту цивільного права загалом або окремій групі цивільних правовідносин у межах відповідної підгалузі чи інституту.

ЦК України (ст. 3) до загальних засад цивільного законодавства відносить: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяль­ності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність і розумність.

Цей перелік принципів не слід розуміти обмежено. По-перше, їхнє коло може бути доповнено. Зокрема, в доктрині обґрунто­вується ідея доцільності визнання принципами цивільного права принципу дозвільної направленості цивільно-правового регулю­вання і принципу рівності правового режиму для всіх суб'єктів цивільного права. По-друге, деякі з перерахованих принципів можуть бути розширені (зокрема, принцип свободи договору може бути поширений на усі цивільно-правові правочини загалом).

Цивільне право, поряд із власним предметом і методом, характеризується властивими цій галузі функціями. Функції цивільного прававиражають соціальне призначення специфічних напрямів правового регулювання цивільних відносин.

В доктрині зазвичай виділяють регулятивну, охоронну, попереджувальну, відновну та виховну функції цивільного права.

При цьому з питання щодо визначення функцій цивільного права в доктрині відсутня єдність. Зокрема, різноманітність підходів з цих питань найяскравіше проглядається в працях таких авторів як Д. В. Боброва, С. М. Братусь, О. О. Красавчиков, Є. О. Суханов, Є. О. Харитонов. Водночас, у доктрині не запере­чується необхідність виділення регулятивної та охоронної функцій. Зміст регулятивної функції полягає в тому, що цивільне право зосереджене переважно на врегулюванні правомірних дій суб'єктів. Охоронна функція направлена на попередження порушень особистих немайнових та майнових прав, а також передбачає захист у випадку порушення.

Системи цивільного права, як і багатьох інших галузей права, включає Загальну та Особливу частини. До складу Загальної чистини включаються, зокрема, такі інститути: цивільні правовідносини, підстави виникнення цивільних прав та обов'язків (юридичні факти), суб'єкти та об'єкти цивільних відносин, правочини, представництво і довіреність, позовна давність. Ті Інститути, норми яких регулюють конкретні майнові та особисті немайнові відносини, складають Особливу частину цивільного принц (речові права, інтелектуальна власність, зобов'язальне право, спадкове право).

В питанні про співвідношення цивільного права з іншими галузями права, відповідно, про співвідношення цивільного законодавства, слід враховувати норму ст. 9 ЦК України, згідно з якою «положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами цивільного законодавства». У цьому положенні і йдеться про істотне розширення предмета регулювання цивільного права.

Вельми непростим є наразі питання про співвідношення цивіль­ного та господарського права, особливо з огляду на прийняття разом з Цивільним і Господарського кодексу (ГК) України. Студенти мають ознайомитися з аргументами, які наводяться представниками школи господарського права на підтвердження існування господарського права як самостійної галузі (наприклад, Щербина В. С Господарське право: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. К.: Юрінком Інтер, 2006. — 656 с; Хозяйственное право: Учебник / В. К. Мамутов, Г. Л. Знаменский, К. С. Хахулина и др.; Под ред. В. К. Мамутова. - К.: Юринком Интер, 2002. - 912 с.) та вміти дати їм оцінку.

Згідно ч. 2 ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Буквальне тлумачення наведеної норми дає певні підстави стверджувати, що ЦК - загальний нормативний акт, а ГК — спеціальний, який може містити особливості правового регулювання цивільних відносин у сфері господарювання. Ця позиція є досить поширеною і певною мірою може бути підтверджена самим текстом ГК, який закріплює, що не є предметом його регулювання майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються ЦК (абзац другий ч. 1 ст. 4), а особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються ГК (ч. 2 ст. 4). Водночас такий підхід підтримується не всіма дослідниками, що певною мірою вплинуло на формування неоднозначної судової практики з питань співвідношення норм ЦК і ГК. Зокрема, на відміну від визнання норм ЦК і ГК як загальних і спеціальних, у доктрині і судовій практиці нерідко дотримуються позиції про визнання характеру норм ЦК і ГК з урахуванням конкретних обставин, оскільки не виключається можливість визнання спеціального характеру норм ЦК щодо окремих норм ГК, як і норм спеціальних. Нарешті, третя позиція ґрунтується на ідеї пріоритет­ності норм ЦК щодо норм ГК чи інших законів, які регулюють цивільно-правові відносини. В умовах колізії норм ЦК і ГК вирішенню цієї проблеми сприятиме формування усталеної та одноманітної судової практики.

Студенти мають проаналізувати також співвідношення цивіль­ного права з іншими галузями права: сімейним, трудовим, земельним, конституційним тощо.