Список використаної літератури

1. Грачев Г Манипулирование личностью / Г. Грачев. – М. : Алгоритм, 2002. –285 с.

2. Кузнецов Г. Телевизионная журналисти-ка / Г. Кузнецов, В. Цвик, А. Юровский. – М. : Высшая школа, 2002. – 300 с.

3. Недопитанський М. Телевізійне ток-шоу: секрети популярності та виробництва [Електронний ресурс] / М. Недопитан-ський. – Режим доступу: http: // journlib univriev.ua/index/php?act=articlesarticle= 1005.

4. Почепцов Г. Маніпулятивний потенціал телевізійних політичних ток-шоу [Елек-тронний ресурс] / Г. Почепцов. – Режим доступу: http://osvita.mediasapiens.kiev.ua/ material/.

5. Томак М. Бар’єр для ток-шоу: особли-вості української адаптації американ-ських форматів / М. Томак // День. – 2011. – 7 листопада.

6. Ток-шоу – походження, теорія, значення [Електронний ресурс] // Вікіпедія. - Ре-жим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%BE%D0%BA-%D1%88%D0% BE%D1%83.

7. Яковець А. Телевізійна журналістика: теорія і практика / А. Яковець. – К. : Києво-Могилянська академія, 2007. – 239 с.

Биланчук С.М. Интенсификационные компоненты телевизионного ток-шоу

В статье представлены основные моменты истории развития жанра ток-шоу. Рассмо-трены составляющие популярности ток-шоу на телевидении. Перечислены основные фак-торы, которые влияют на популярность ток-шоу. Особое внимание уделено формам интен-сификации в телевизионных ток-шоу. Детально рассмотрены такие компоненты, как деко-рации, которые усиливают восприятие информации аудиторией, маневрирование информа-цией, дозирование и управление информационными потоками.

Ключевые слова:усиление информации, дозирование, ток-шоу, телевидение, манипуляция сознанием.

Bilanchuk S. Сomponents of the intensification of television talk shows

In the article basic moments are reflected in relation to history of development of genre of tok-show. Appeal attention on the constituents of popularity of colloquial genre on television, Told shortly about basic components that influence on popularity of tok-show. The special attention is spared illumination of facilities, and forms of the informative strengthening on television in the genre of tok-show. Such components are in detail examined as: decorative registration, as that strengthens a factor perception of information by an audience, manoeuvring information.

Key words:strengthening of information, dosage, tok show, television, manipulation by consciousness.

Кривенька Т.О. Висвітлення теми мови сатиричною пресою української еміграції США та канади в першій половині XX ст. // Держава та регіони. Серія: Соціальні комунікації. – 2012. − №3. − С. 69-72

 УДК 316.773

Т.О. Кривенька

ВИСВІТЛЕННЯ ТЕМИ МОВИ САТИРИЧНОЮ ПРЕСОЮ УКРАЇНСЬКОЇ ЕМІГРАЦІЇ США ТА КАНАДИ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХХ ст.

Статтю присвячено аналізу мовної тематики на сторінках газет “Шершень” і “Точило”. Автор акцентує увагу на тому, що сатирично-гумористична преса української еміграції, як і звичайна періодична преса, досить багато уваги приділяли мовній проблемі, підкреслюючи питання мовної асиміляції.

Ключові слова:сатирично-гумористична преса, мова, критика, мовна асиміляція.

І. Вступ0

0  Т.О. Кривенька, 2012

Наукових досліджень щодо української мови в еміграції на сьогодні досить багато, хоча ще 15 років тому можна було відзначи-ти лише праці Ю. Жлуткенка “Українсько-англійські міжмовні відносини. Українська мова у США і Канаді” (1964) [3–5], на які сьо-годні і спираються всі дослідники, що ви-вчають мову в українській еміграції у Північ-ній Америці.

Такі дослідження, насамперед, присвя-чені асиміляції української мови, міжмовним відносинам тощо. Крім того, вивчаючи мову українців за кордоном, дослідники з’ясову-вали етнокультурні пріоритети у представ-ників різних поколінь української еміграції, висвітлювали моделі мовної поведінки та їх вплив на формування мовної свідомості, вивчали еволюцію мовної культури.

Серед дослідників, що вивчали українсь-ку мову за кордоном, слід вдзначити Б. Аж-нюка. Він опублікував більше ніж 20 праць, присвячених питанню української мови в США та Канаді. У своїх матеріалах він дій-шов висновку, що “історичний досвід біль-шості народів світу вказує на ключову роль мови в процесі етно-національної консолі-дації. Мова забезпечує єдність комунікатив-ного простору й виступає спадковим симво-лом біосоціальної єдності нації. В етнічно неоднорідному середовищі вона є важли-вим засобом символічного домінування. Її особлива роль як соціальної інституції в то-му, що вона забезпечує буденність цього процесу, кодуючи його на рівні як свідомос-ті, так і підсвідомості. В українській діаспорі боротьба за символічне домінування в мові відбувається не лише на рівні міжмовних стосунків (українсько-англійських, українсь-ко-іспанських тощо), але й між різними регі-ональними орієнтаціями всередині націона-льної мови, насамперед наддніпрянською, галицькою та русинською” [1, с. 37].

ІІ. Постановка завдання

Оминаючи у своїх дослідженнях сатири-чно-гумористичні видання, дослідники втра-

тили велику кількість прикладів мовної тра-нсформації. Метою цієї статті є зображення того, як самі українці висвітлювали мовну тематику на сторінках сатирично-гумористичної преси. Також завдання стат-ті – виявити проблеми, пов’язані з мовою, що найбільше турбували українців за кор-доном. У цьому полягає і актуальність дос-лідження. Адже матеріалів, що стосується теми української мови в зарубіжній українсь-кій пресі, особливо сатирично-гумористич-ній, немає.

ІІІ. Результати

На початку ХХ ст. суспільство США по-чало турбуватися про те, що нові емігранти не так швидко вливаються в нове суспільство, дотримуючись своїх традицій і мови.

Різномовне населення, перебуваючи в одній країні, змушене вивчати і користува-тися двома чи більше мовами. Проте, мовна асиміляція в такому суспільстві неминуча. І поступово одна мова з “домашньої” перехо-дить у “мову предків”. Таке становище дуже турбувало емігрантів, тому тема української мови порушувалася в усіх друкованих засо-бах, що видавали українці за кордоном.

Треба зазначити, що зміни сталися не лише в українській мові. Українські емігран-ти, попри достатньо великий мовний рівень, вплинули й на англійську мову значною кі-лькістю українізмів, що зустрічалися в дру-кованих виданнях емігрантів.

Також українська мова контактувала з польською, словацькою та іншими мовами емігрантів США та Канади. Так, на сторінках “Точила” за лютий 1934 р. був надрукований вірш Т. Дмитренка, який висміював людей, котрі розмовляють суржиком, використову-ючи слова з різних мов:

Тії ляцьким закидають,

Ті словацьким знову,

Рідко від них українську

Чисту вчуєш мову [2, с. 31].

Тісно контактуючи з різномовним насе-ленням, українські емігранти мимоволі вво-дили в свій лексикон нові слова. Проте така ситуація насторожувала видавців “Точила”, тому вони намагалися спрямувати людей,

котрі “руські “вили” навіть “Форками” назва-ли”, на вживання “чистої” мови [2, с. 31].

Не можна забувати і те, що в українських емігрантів не було єдиного мовного станда-рту, на той час його не було, зокрема, і в Україні. Населення з різних регіонів України було носіями різних діалектів. Таке стано-вище надавало можливість значно впливати на становище мови в емігрантському суспі-льстві ззовні. “Судячи з полеміки в пресі, особливою активністю відзначалися прихи-льники промосковського, прословацького й промадярського напрямків. У кожному з ви-падків застосовувалися свої підходи до мо-вного питання, що були апробовані, як пра-вило, ще в доеміграційний період” [1, с. 5].

В еміграції мовне питання стало одним із ключових в етнічному самоусвідомленні. Адже мова – це той елемент минулого жит-тя, який завжди був поруч, незважаючи на країну проживання, і той елемент, що пов’я-зав людей за кордоном. І оскільки мова да-вала змогу підтримувати відносини зі співві-тчизниками, то стала не лише спогадом, а й значною частиною нового життя. Завдяки то-му, що різні діалекти були зрозумілі усім, про-цес об’єднання людей із різних регіонів Украї-ни в одну спільноту значно прискорився.

Отже, можна з упевненістю сказати, що мова є однією з невід’ємних частин ідентич-ності будь-якої людини. Особливо це стає зрозумілим з огляду на людей, які так чи інакше опинилися в еміграції. Наприклад, українці, що опинилися в еміграції в першу і другу хвилі, тільки в еміграції почали нази-вати себе “українцями”, до того їхньої бать-ківщиною було село або місто, у якому вони проживали. І, незважаючи на незаперечну силу церкви, українці належали до різних конфесій, що сприяло тільки їхньому відго-родженню один від одного, тому, опинив-шись за кордоном, єдиним, що об’єднувало українців різних релігій, стала мова. Через це були засновані й школи, адже “всякому щирому Українцеви лежить на серці в пер-шій мірі українська мова. Українці тому в Канаді засновують Рідні Школи, Бурси, Ін-ститути і всякі інші заведения для зебежен-ня української мови, щоби наша молодіж не забувала свою рідну мову.

Не всі дістати однакове образовання в наших славних бурсах, які збудовані за українські гроші. Декотрі вийшли з Бурси гідні похвали учителі, а знов інші так вихва-лися, що зовсім нехтують українською мо-вою і все всюди говорять лиш по англійськи, з українською молодю поза школою гово-рять по англійськи, листи пишуть до Україн-ців по англійськи; підуть десь у гості до Українця, то до старих говорять нібито по українськи, калічать українською мову так як жиди, аж СТИДНО слухати. Аж гірко робить-ся”.

“Точило” звинувачує в такій ситуації не лише недбалих учнів, а й учителів, які “зма-рнували українські гроші” та “виховують ка-ліків української мови”. Такі вчителі “замість роботи просвітної скаче через мотулок”, а заробляють при цьому більше, ніж учителі англійської мови, адже “роблять народну роботу”. За словами “Точила”, попри все, ще є з кого брати приклад. Адже якби таких людей не було, то українська мова в Канаді пішла б у забуття [6, с. 201].

Видавці української преси досить творчо підійшли до теми збереження української мови на Американському континенті. Цю тему вони подавали переважно в римованій формі. Так вона легше сприймалася чита-чами, та достатньо швидко запам’ятову-валась. У цьому контексті на сторінках га-зет, серед віршів Т. Шевченка, І. Франка пу-блікувалися безліч віршів емігрантів, які пропагують рідну мову серед українського суспільства.

Сатирична преса в цьому напрямі не від-ходила від заданих раніше “стандартів”. Проте, якщо звичайні періодичні видання ідеалізували мову, то видавці сатиричної преси не гребували знаходити в ній і кумед-ні моменти. Особливо це стосувалося лю-дей, які розмовляли суржиком.

Українські школи і гуртки допомогли збе-регти рідну мову для емігрантів, проте, пе-ребуваючи в англомовному суспільстві, ук-раїнцям так чи інакше довелося вивчити мову нової батьківщини, до того ж діти пер-ших переселенців уже вільно володіли анг-лійською. Саме тому в 1934 р. “Точило” ста-ла випускати декілька сторінок англійською мовою під назвою “English Section”.

Одним із факторів, що зміцнював націо-нальний дух на сторінках сатиричної преси, стало висміювання сусідніх з Україною дер-жав та їх мешканців. Знайти спільного “во-рога” та насміхатися над ним, тим самим об’єднуючи людей, – такий план простежу-ється на шпальтах зазначених видань. Час-то це було як порівняння, в якому “справ-жній патріот” України та всього українського показувався ідеальним “сином”, а “сусід” натомість зображався з усіма властивостя-ми ворога всього українського. Треба зазна-чити, що частіше характери “ворога” писа-лися із самих українців, які так чи інакше показували свою байдужість або ворожість до української громади та української мови.

Одним із найяскравіших прикладів такої публікації стала серія віршів, опублікована на сторінках “Шершня” під назвою “Як думає українець” і “Як думає кацап”. Вірші подали-ся в однаковій формі, з однаковим почат-ком, проте з дуже різним змістом. Так, укра-їнець-патріот ніжно починає: “Рідна мова, материнська, І як тебе не любити?!”, “кацап” при цьому задається іншим запитанням: “І

за що ж тебе любити?!”. Далі українець ка-же, що без рідної до серця мови не зможе жити, “кацап” же починає лаяти рідну мову: “Таж ти холопська. Проста, низька встид тобою говорити!!”. Далі в українській версії йде мова про те, що кожен українець, який довго не чує рідної мови, починає в’янути, сумувати, що кожен українець готовий від-дати все золото світу за колискову “Котрим ненька нам співала, д’своєй груди пригорта-ла”. Частина, присвячена “ворожему” на-строю, закінчується зовсім по-іншому:

Ось які в нас ідеяли:

Рідну мову висміяти,

Брати рублі і доляри,

Кнут і Сибір величати!! [7, с. 2].

Така подача матеріалу була для того, щоб люди ідентифікували себе з “україн-ським”, тобто “хорошим”, і боялися, що про них будуть говорити як про “кацапа”, тобто “ворога”. Така форма подачі, з одного боку, мала дуже гарний результат, з іншого – роз-палювала міжнаціональну ворожнечу. Од-нак, це не дуже турбувало видавців “Шер-шня”, адже вже тоді ситуація була така, що українська мова з “рідної” перетворилася в “мову батьків”, “мову предків”.

Втім, незважаючи на достатньо швидку інтеграцію українців у канадське та амери-канське суспільство, пропаганда українських ЗМІ щодо збереження мови робила свою справу, адже мова ще довгий час була “жи-вою” та розмовною в сім’ях і малих групах: церквах, школах, гуртках.

IV. Висновки

Мовна проблема гостро стояла не тільки в України, а й за її межами. Проте, на відмі-ну від України, представники української еміграції мали можливість відкрито прово-дити пропаганду щодо збереження і поши-рення української мови. Це відбувалося по-при те, що у більшості країн, до яких прибу-вали українці, їхня мова сприймалася як тимчасове явище.

Треба зазначити, що рух, спрямований на збереження україномовності емігрантсь-кого суспільства, у своїх “виступах” більш негативно ставився до русифікації, ніж до американізації. Українські школи, гуртки, церкви дали неабиякий поштовх для такої діяльності. Основна ж роль відводилася пресі, яка об’єднувала українців різних регі-онів та віросповідань. Сатирична преса від-різнялась, насамперед, тим, що не ставила українську мову та емігрантів, що нею спіл-кувалися на п’єдестал. Натомість вона зо-бражала реальну картину дійсності, в якій мовна асиміляція з кожним роком все біль-ше загрожувала тим, що українська мова виходила із загального ужитку української громади.

Вивчення мови української еміграції в США та Канаді бере за основу літературу, альманахи, журнали та інші періодичні ви-дання, що випускалися українцями за кор-доном. Проте сатирично-гумористична пре-са оминалася дослідниками, попри те, що вона могла собі дозволити друкувати мате-ріали звичайною, розмовною мовою. Нато-мість у самих виданнях можна знайти вели-чезну кількість матеріалів, тематично прис-вячених мові українських емігрантів. Втім, вони описують лише “життя” мови. Тому до-слідження філологами текстів сатирично-гумористичних видань має дати повнішу картину еволюції української мови в україн-ській громаді США та Канади.