Список використаної літератури

1. Аграновский В. Вторая древнейшая. Бе-

седы о журналистике [Электронный ре-

сурс] / В. Аграновский. – М. : Вагриус,

1999. – 416 с. – Режим доступа: http://

www.evartist.narod.ru/text2/16.htm.

2. Закон України “Про внесення змін до де-

яких законодавчих актів України з питань

забезпечення та безперешкодної реалі-

зації права людини на свободу слова”

[Електронний ресурс] // Відомості Верхо-

вної Ради України. – 2003. – № 28. –

Ст. 214. – Режим доступу: http://zakon1.

rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=6

76-15.

3. Закон України “Про державний захист

працівників суду і правоохоронних орга-

нів” [Електронний ресурс] // Відомості

Верховної Ради України. – 1994. –

№ 11. – Ст. 50. – Режим доступу:

http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.

cgi?nreg=3781-12.

4. Закон України “Про забезпечення безпе-

ки осіб, які беруть участь у кримінально-

му судочинстві” [Електронний ресурс] //

Відомості Верховної Ради України. –

1994. – № 11. – Ст. 5. – Режим доступу:

http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/

laws/main.cgi? nreg=3782-12.

5. Закон України “Про державну підтримку

засобів масової інформації та соціаль-

ний захист журналістів” [Електронний

ресурс] // Відомості Верховної Ради

України. – 1997. – № 50. – Ст. 302. –

Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.

ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=540%2F97-

%E2%F0.

6. Закон України “Про доступ до публічної

інформації” [Електронний ресурс] // Відо-

мості Верховної Ради України. – 2011. –

№ 32. – Ст. 314. – Режим доступу:

http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.

cgi?nreg=2939-17.

7. Закон України “Про друковані засоби

масової інформації (пресу) в Україні”

[Електронний ресурс] // Відомості Вер-

ховної Ради України. – 1993. – № 1. –

Ст. 1. – Режим доступу: http://zakon1.

rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=27

82-12.

8. Закон України “Про інформацію” [Елект-

ронний ресурс] // Відомості Верховної

Ради України. – 1992. – № 48. –

Ст. 650. – (В редакції Закону № 2938-VI

(2938-17) від 13.01.2011 // Відомості

Верховної Ради України. – 2011. –

№ 32. – Ст. 313). – Режим доступу:

http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.

cgi?nreg=2657-12.

9. Закон України “Про міліцію” [Електрон-

ний ресурс] // Відомості Верховної Ради

УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20. – Режим

доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/

laws/main.cgi? nreg=565-12.

10. Закон України “Про оперативно-розшу-

кову діяльність” [Електронний ресурс] //

Відомості Верховної Ради України. –

1992. – № 22. – Ст. 303. – Режим досту-

пу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/

main.cgi? nreg=2135-12.

11. Закон України “Про Службу безпеки

України” [Електронний ресурс] // Відомо-

сті Верховної Ради України. – 1992. –

№ 27. – Ст. 382. – Режим доступу:

http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.

cgi?nreg=2229-12.

12. Закон України “Про державну таємницю”

[Електронний ресурс] // Відомості Вер-

ховної Ради України. – 1994. – № 16. –

Ст. 93. – Режим доступу: http://zakon1.

rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3

855-12.

13. Здоровега В.Й. Теорія і методика жур-

налістської творчості / В.Й. Здоровега. –

Л. : ПАІС, 2004. – 268 с.

14. Константинов А. Журналистское рассле-

дование: История метода и современная

практика [Электронный ресурс] / А. Конс-

ISSN 2219-8741. Держава та регіони

124

тантинов. – СПб. : Нева ; М. : ОЛМА-

ПРЕСС, 2003. – 480 с. – Режим доступа:

http://evartist.narod.ru/text14/62.htm.

15. Конституція України [Електронний ре-

сурс] // Відомості Верховної Ради Украї-

ни. – 1996. – № 30. – Ст. 141. – Режим

доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/la

ws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96-%E2

%F0.

16. Кримінальний кодекс України [Електронний

ресурс] // Відомості Верховної Ради Украї-

ни. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131. – Режим

доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/law

s/main.cgi?nreg=2341-14.

17. Рекомендация N R (2000) 7 Относите-

льно права журналистов на нераскры-

тие своих источников информации: Ра-

да Європи, Комітет Міністрів Ради Єв-

ропи; Рекомендації, Принципи, Мемора-

ндум, Документ 994_124, редакцiя вiд

01.01.2000 р. / [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.

ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_124.

18. Уллмен Дж. Журналистское расследова-

ние: современные методы и техника /

Дж. Уллмен. – М. : Виоланта, 1998. – 123 с.

19. Цивільний Кодекс України [Електронний

ресурс] // Відомості Верховної Ради

України. – 2003. – № 40–44. – Ст. 356. –

Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.

ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=435-15.

Яблоновская Н.В. Журналистское расследование в аспекте требований оперативно-

Розыскного законодательства: pro et contra

С целью конкретизации места журналистского расследования в обществе в статье про-

веден сравнительный анализ оперативно-розыскного и информационного законодательства

для определения границ законодательной ответственности журналиста, с одной стороны,

и оперативного работника – с другой; юридической и социальной защищенности первого и

второго; правовых условий для журналистского и оперативно-розыскного расследований.

Ключевые слова:журналистское расследование, законодательство, СМИ.

Yablonovska N. Journalistic Investigation in the Aspect of the Requirements of the

Operational-Search Law: Pro et Contra

For the purpose of the specifying the place of investigative journalism in the society in the article

deels with the comparative analysis of the operational-search and information legislation to determine

the boundaries of legislative responsibility of the journalist, on the one hand, and operational staff, on

the other hand, legal and social protection of the first one and second one, the legal environment for

journalists and operational and investigative inquiries.

Key words:investigative journalism, law, media.__

Цвєтаєва О.В. авторська колонка в структурі типового американського видання // Держава та регіони. Серія: Соціальні комунікації. – 2012. − №1. − С. 118-124

Шевченко В.Ф. Еволюція класифікації жанрів журналістики // Держава та регіони. Серія: Соціальні комунікації. – 2012. − №1. − С. 125-129

 В.Ф. Шевченко

ЕВОЛЮЦІЯ КЛАСИФІКАЦІЇ ЖАНРІВ ЖУРНАЛІСТИКИ

У статті розглянуто основні тенденції класифікації жанрів журналістики, проаналізовано особливості диференціації жанрових форм, з’ясовано ознаки їхньої еволюції, запропоновано чотирирівневий жанровий поділ творів.

Ключові слова:група (рід), жанр, жанровий різновид, диференціація, модифікація, класифі-кація, еволюція.

 І. Вступ

Творча практика журналістів і наукові до-слідження переконують: працюючи над змі-стом, автор неминуче вдосконалює й фор-му, а шліфуючи форму, увиразнює зміст. Майстерні здобутки краще досягаються творцем, озброєним відповідним журналіс-тикознавчим апаратом.

Синтезом істотних властивостей змісту й форми ряду творів у певному типі є жанр. Маючи відносну сталість, певні повторювані сутності, жанри здатні до постійного оновлен-ня, поступального розвитку. Вони «активно модифікуються, трансформуються, “перели-ваються” один в інший» [10, с. 139].

Визначено, що в журналістиці це “істо-рично сформований стійкий тип медіатвору з відповідною структурою, способом засво-єння фактичного матеріалу та функціями” [15, с. 38].

Рух і динаміка жанрових форм зумовлені складними змінами в соціально-економічній структурі суспільства, вивищенням ролі ін-дивідуально-суб’єктивного начала в твор-чому мисленні, зняттям певних обмежень щодо нього, пошуками новітніх засобів ви-разності, що призводять до інтеграційних і дифузійних тенденцій, до синтетичності й еволюції традиційних ознак, до ускладнення їхньої спадкоємності.

На сучасному етапі жанрології постає по-треба в поглибленому розгляді та узагаль-ненні структурних змін і їхньої класифікації.

Теоретичні концепції загальної журналіст-ської жанрології та окремих жанрів журналісти-кознавців М. Василенка, С. Гуревича, О. Журбі-ної, В. Здоровеги, М. Кіма, В. Лизанчука, Н. Ма-нтуло, І. Михайлина, О. Тертичного, В. Учено-вої та інших приділяють недостатню увагу жа-нровій диференціації, класифікації жанрових різновидів і модифікацій, їхній еволюції.

ІІ. Постановка завдання

Автор зробив спробу визначити основні еволюційні тенденції класифікації жанрів журналістики. Досягнення цієї мети перед-бачає вирішення таких завдань: установити специфіку ідентифікації, руху й динаміки

 жанрових змістоформ; виявити особливості їхньої диференціації; з’ясувати ознаки ево-люції їхньої класифікації.

ІІІ. Результати

Маючи свою історію, що допомагає зро-зуміти їхню природу й призначення, жанри журналістики розвиваються за своїми внут-рішніми закономірностями. Наприклад, жан-ри замітки й статті журналістика знала і у ХVIII, і у ХІХ ст., але їхні змістові й формові структури, істотні особливості творилися й утверджувалися невпинно.

У замітках лаконічно й оперативно пові-домлялися найсуттєвіші, систематизовано зібрані життєві факти – реальні явища або події, відомості про когось або щось, які ставали основними одиницями журналістсь-кої інформації.

З еволюцією матеріалізованих результа-тів інформаційної діяльності, призначених для задоволення інформаційних потреб громадян, державних органів, підприємств, установ і організацій, із розвитком періодич-ної преси, кола її проблем, сфери її інте-ресів, із формуванням творчо-технічних си-стем радіомовлення й телебачення розроб-лялися, збагачувалися змістоформи журна-лістики, її жанри.

Так, замітка, передбачаючи відповіді на запитання “що?”, “де?” і “коли?”, розгалужува-лася на різновиди: за змістом – повідомлення, відгук, пропозиція, подяка, роз’яснення, реплі-ка; за формою – хронікальна, критична, поле-мічна, радіозамітка, відеозамітка.

Найдавніший аналітичний жанр – корес-понденцію в зародковій формі друкували пе-рші українські газети “Львівський кур’єр” (1749, польською мовою), “Харьковский еже-недельник” (1812), “Харьковские известия” (1817–1823).

Як аналітичному жанру кореспонденції властиві помітне глибоке розкриття теми, наявність висновків. Кореспонденція дифе-ренціювалася на різновиди: інформаційна, критична, кореспонденція-роздум.

Вже в другій половині XVIII ст. демокра-тична журналістика виявила незмінний інте-

рес до народної маси, до кріпака, майстро-вого, намагалася й повідомити факти про тяжке становище “простолюдина”, і проана-лізувати та осмислити їх, а також показати шматочки життя, щоб довести правильність своїх викривань і викликати співчуття до “малих світу цього”.

Традиційною (чи й класичною) в українсь-кому журналістикознавстві стала класифіка-ція жанрів за трьома групами (або родами):

1) інформаційні: замітка, звіт, репортаж, інтерв’ю;

2) аналітичні: кореспонденція, стаття, коментар, рецензія, огляд;

3) художньо-публіцистичні: зарисовка, нарис, есе (есей), фейлетон, памфлет.

Хоча третю групу називають і публіцистич-ним журналістським родом, вважаючи худож-ню публіцистику “лише одним з її різновидів”, що “не меншу роль у журналістиці відіграють політична та наукова публіцистика” [11, с. 382].

Журналісти або прагнули дати читачам, слухачам, глядачам перш за все оператив-не повідомлення про явища й події дня, ти-жня, або допомагали визначити їхню суть, або пробували відтворити їхні типові риси чи спонукали до ліквідації, викорінення про-явів негативного. Для вирішення різних за-вдань використовували різні засоби, різні змістоформи творів.

Узяті в поле нашого зору замітка, корес-понденція й зарисовка дають змогу тверди-ти, що під жанром слід розуміти “історично визначений тип відображення реальної дій-сності, який володіє низкою відносно стійких ознак” [16, с. 171–172], “усталений тип тво-ру, який склався історично й відзначається особливим способом освоєння життєвого матеріалу, характеризується чіткими озна-ками структури” [12, с. 44]. І назвати критерії визначення жанрів: об’єкт відображення, призначення твору, масштаб охоплення дій-сності та узагальнень і висновків, виража-льно-зображальні засоби.

Науковці наголошують, що необхідність уточнення критеріїв жанрової ідентифікації та типологізації творів сучасної журналісти-ки “зумовлена не лише загальними тенден-ціями наукового розвитку, зокрема перехо-дом від класичних до некласичних та пост-некласичних дослідницьких парадигм, але й посиленням конвергенційних та дифузійних процесів, що призвели до появи нових форм, жанрова належність яких потребує визначення” [1, с. 3].

Будучи категорією історичною, жанри журналістики накопичили великий творчий досвід, який потребує глибокого осмислення й оволодіння науково-практичними знання-ми про їхні кращі зразки, про експерименти й здобутки в переробці, “розгалуженні”, зба-гаченні структурних варіацій, модельних конструкцій.

Журналістикознавці зробили надзвичай-но багато для вивчення еволюції жанрів, їхніх інновацій, трансформацій. Наприклад, значним є внесок М. Василенка в аналіз ди-наміки розвитку інформаційних та аналітич-них жанрів, прискорення його темпів [2].

У запропонованій О. Тертичним класифі-кації знайшли своє місце нетрадиційні жан-ри: анонс, анотація, прогноз, анкета, моні-торинг, рейтинг [17]. Однак, на жаль, цей науковець включив до переліку й малі фор-ми традиційних жанрів (міні-рецензія, міні-історія), і жанрові різновиди (аналітичне ін-терв’ю, аналітична кореспонденція), і PR-тексти (аналітичний прес-реліз, версія).

М. Василенко послідовно й аргументова-но виявив, що окремі жанри журналістики характеризуються високим ступенем злиття й взаємопереходу, які є характерними не лише в межах певної групи, коли інтерв’ю переходить у репортажну стилістику. Взає-мозбагачення, взаємоперехід властиві різ-ним групам, коли подання аналітичного ма-теріалу потребує включення елементів ін-терв’ю, кореспонденція має репортажний початок і завершується об’єктивним комен-тарем тощо [2].

Розвинуто й збагачено три рівні поділу журналістських творів: група (рід) – жанр – жанровий різновид.

Теорією й практикою журналістики дове-дено, що структури творів одного жанру на-бувають специфічних рис, утворюючи жан-рові різновиди [2; 11], або підгрупи чи підви-ди жанрів [3].

Бачення й застосування третього рівня поділу журналістських жанрів – різновиду, характеристики його ідентифікаційних і ти-пологічних особливостей є відносно новими в теорії та практиці соціально-комунікацій-них досліджень. Мабуть, через те вони ще не набули належного висвітлення в підруч-никах з теорії журналістики.

Жанрові різновиди не лише урізноманітню-ють потрактування активізації розвитку засобів масової інформації як новинно-пізнавальної, пояснювально-аналітичної, інтерпретаційно-публіцистичної систем, а й розширили дослід-ницький інструментарій.

Варто зауважити, що потрібно вдоскона-лити й утвердити визначення різновиду та його третій рівень (чи ступінь) жанрового поділу. Його можна уточнювати, збагачува-ти й поглиблювати залежно від зрушень у процесі об’єктивного, наукового вивчення, від акумулювання досвіду в поступальній еволюції жанрової класифікації.

Вже йшлося про різновиди замітки. Ін-ший поширений інформаційний жанр – звіт “поділяється на хронікальний (оперативне й лаконічне повідомлення про вчорашню або сьогоднішню подію), прямий інформаційний (з точною, детальною, в часовій послідов-

ності, без коментарів розповіддю про події), аналітичний (із фрагментами виступів про-мовців, аналітичними аргументованими ви-кладками)” [15, с. 41]. На телебаченні й ра-діомовленні звіти можуть бути ілюстровані (відеокадрами, аудіозаписами) й усні [10, с. 154].

Поділяємо думку І. Михайлина, що ще недостатньо вивчені нашим журналістикоз-навством внутрішньожанрові різновиди ре-портажу. І все ж за способом розповіді про реальну подію й показу її з яскраво вираже-ним ефектом радіо- чи телеприсутності, “співучасті” слухача, глядача репортажі ді-ляться на прямі (з безпосереднім виходом в ефір) й у запису (можливість наступного монтажу й озвучування) [10, с. 368]. Залеж-но від виду ЗМІ виділяють газетний, радіо-, теле-, фоторепортаж. Має рацію М. Васи-ленко, що потребують класифікації та пог-либленого аналізу такі різновиди, як репор-таж-передбачення, історичний репортаж [2].

Значний науковий інтерес викликала внутрішньожанрова типологія інтерв’ю. Сьо-годні виокремлюють радіоінтерв’ю, що “має форму розмови журналіста з особою (чи особами) на актуальну тему (запитання й відповіді), інтерв’ю телевізійне – “аудіо-візуальний матеріал, переданий безпосере-дньо в ефір чи записаний на кіно-, відеост-річку, в якому кореспондент або ведучий ставить запитання й одержує відповіді від учасника події чи компетентної особи” [10, с. 176]. Сюди відносять і “короткі монологи кількох учасників колективної бесіди з пи-тань, що становлять значний суспільний інтерес” [10, с. 416]. Коротку форму такого різновиду називають бліц-інтерв’ю.

Подібним до інтерв’ю жанром є бліц-опитування, “суть якого полягає в отриманні швидких відповідей на різноманітні за хара-ктером запитання від однієї людини або на одне й те саме запитання від різних людей” [15, с. 18].

Найдавніший з аналітичних жанрів – ко-респонденція, її поділяють на інформаційну, проблемну та критичну. Виділяють радіо- й телекореспонденції, що відтворюють певну сторону дійсності засобами радіофонії та телезображення.

“Найважливіший аналітичний жанр” (за І. Михайлиним) – стаття, що будується на концептуальності підходу, змістовному ана-лізі проблем та ґрунтовній аргументації, ілюструється фактами, найчастіше буває традиційними різновидами: передовою або передовицею, редакційною, загальнополі-тичною, оперативною, пропагандистською, проблемною, теоретичною [15, с. 78]. Крім того, “за приналежністю до стилю виділяють також публіцистичну, наукову, науково-популярну статті” [15, с. 78].

Як самостійний аналітичний жанр комен-тар з погляду стилю може бути публіцисти-чним і науковим. Виділяють коментар сати-ричний. Відповідно до функціонування в різних видах ЗМІ розрізняють коментар у пресі, радіокоментар (тлумачення журналіс-том або експертом поточних фактів і подій сучасної ситуації та формулювання уза-гальнень), телекоментар (пояснювальні або критичні зауваження, що виголошуються самим автором – “часто фахівцем, який спеціалізується в певній галузі й ґрунтовно орієнтується в тих чи інших проблемах, дос-конало вивчаючи їх і висвітлюючи в телеві-зійних передачах” [10, с. 417].

Інтерпретуючи й оцінюючи сучасний ху-дожній або науковий твір, виконуючи попу-ляризаторську та естетично-виховну функ-ції, рецензія типологізується за видами мис-тецтва й тематичним спрямуванням (літера-турна, театральна, музична, кінорецензія, наукова) і за глибиною осмислення явищ – анотаційна, аналітична, дискусійна.

Огляд має широку класифікацію за типом ЗМІ – газетний, журнальний, радіоогляд, телеогляд, інтернетогляд; за характером подій і явищ – міжнародний, внутрішній; за природою тематики – політичний, економіч-ний, літературний, спортивний; з урахуван-ням рамок часу – місячний, тижневий. Осо-бливі підвиди: огляд листів та огляд преси [15, с. 59–60].

Останнім часом до аналітичних жанрів відносять і журналістське розслідування, експеримент, що, за твердженням О. Тер-тичного, виник у 90-х рр. ХХ ст. і скерований на актуальні інформаційні очікування ауди-торії ЗМІ, котра прагне отримати “живу”, сенсаційну інформацію [17], радіо- й теле-бесіду, якій “притаманний дослідницький характер вивчення, осмислення й відобра-ження життєвих явищ” [8, с. 305]. В. Ли-занчук зазначає, що “радіобесіди за темати-кою поділяють на громадсько-політичні, со-ціально-економічні, історико-культурологіч-ні, науково-освітні та міжнародного життя” [8, с. 306]. У практиці радіомовлення сфор-мовані й паралельно існують монологічний і діалогічний типи різновидів радіобесіди.

Найдавніший і найкомпактніший у художній публіцистиці жанр – зарисовка (замальовка) має телевізійний різновид – “відеоматеріал нарисового характеру, що відтворює побутові сцени, пейзажі, природу, архітектурні образи місць тощо” [10, с. 146].

“Центральний жанр публіцистики” (за І. Михайлиним), “найпрезентабельніший художньо-публіцистичний жанр” (за В. Здо-ровегою) – нарис має такі різновиди: порт-ретний, проблемний, подорожній, науково-популярний. У “Словнику журналіста” виок-ремлено ще й “соціологічний” (у вигляді со-ціального дослідження, з акцентом на суспі-

льну громадську діяльність персонажа) [15, с. 383]. Прикро, що в ньому не згадується судовий нарис. Залежно від виду ЗМІ виді-ляють також теленарис, радіонарис, кінона-рис, фотонарис. Вони готуються відповідно до літературного сценарію й здійснення на його основі зйомок, звукозаписів.

Есе (есей) має різновиди: публіцистичне, філософське, історичне, наукове.

Як сатиричний жанр публіцистики фей-летон має різновиди: “белетристичний (із переважанням художніх елементів), публі-цистичний (із переважанням публіцистичних елементів), документальний (автор уникає художнього вимислу)” [15, с. 87]. Самобутній різновид – усмішку створив Остап Вишня. З урахуванням типу ЗМІ розрізняють також фотофейлетон, радіофейлетон, телефей-летон.

Слід погодитися з доданням В. Здоровегою, І. Мащенком та інших до художньо-публіцис-тичних жанрів гуморески – “невеликого віршо-ваного або прозового твору, змістовну основу якого становлять, як правило, комічні явища й факти, смішні події й пригоди”, бо “гуморески складають основу багатьох популярних розва-жальних телерадіопрограм” [10, с. 91].

До палітри цієї групи (роду) жанрів О. Гриценко, О. Кривошея, В. Шкляр дока-зово долучають етюд, хоча Ю. Бідзіля, І. Мащенко та інші вважають його лише те-левізійним жанром [15, с. 37; 10, с. 135].

Класифікацію публіцистичних жанрів зба-гачено жанром листа, який має такі різнови-ди: індивідуальний, колективний, безадрес-ний, відкритий.

Жанрові новації або визнаються (підтри-муються) теоретиками й практиками журна-лістики, або заперечуються, проходячи шлях «від визнання всіх новоутворень са-мостійними і повноправними жанровими моделями до відмови класифікувати більшу частину так званих “нових жанрових утво-рень” у межах журналістської системи жан-рів» [9, с. 165].

Для позначення ще дрібнішого поділу, ніж жанровий різновид, за аналогією з літерату-рознавством, теоретики журналістики вико-ристовують термін “жанрова модифікація”. “У публіцистиці відносно сталі жанрові модифі-кації – це також засоби оптимального досяг-нення мети, яка постає перед публіцистом у зв’язку з відображенням того чи іншого об’єкта”, – вважає В. Ученова [19, с. 81].

Труднощі у вивченні понять “жанр”, “жан-ровий різновид” та “жанрова модифікація” виникають через неузгодженість у терміно-логії. У працях деяких теоретиків жанровий різновид або модифікація позначаються як “вид” або “підвид” чи взагалі не розрізняють-ся. Пропонуємо чотирирівневий поділ жур-налістських жанрів: жанрова група – жанр – жанровий різновид – жанрова модифікація.

Теоретикам журналістики доцільно за-стосувати, як і в сучасному літературознав-стві, поняття “різновид” і “модифікація”, що є близькими за значенням, але не синоніміч-ними. Український літературознавець Н. Ко-пистянська стверджує: “Різновид – виділен-ня нового утворення з рисами, у чомусь ві-дмінними від загального поняття жанру… Модифікація може бути наступним рівнем поділу” [7, с. 18].

Модифікація жанрового різновиду вини-кає в слабо осмисленому теоретиками про-цесі інтержанровості, з появою нових ознак, якісно відмінного стану, що повсякчасно ро-звивається й удосконалюється, бо зумовле-ний потребою повніше та багатогранніше висвітлювати нашу дійсність, складні життє-ві процеси, а також особистістю журналіста, його професіоналізмом.

Назвемо жанрові модифікації, що виникли в результаті міжжанрової дифузії: інтерв’ю-монолог, інтерв’ю-звіт, інтерв’ю-діалог, ін-терв’ю-анкета, інтерв’ю-співбесіда, інтерв’ю-сповідь, інтерв’ю-полеміка; репортаж-інтерв’ю, репортаж-звіт, репортаж-огляд, ре-портаж-зарисовка, репортаж-роздум; замітка-відгук, замітка-репліка; звіт-замітка, звіт-нарис; рецензія-діалог, рецензія-есе, рецензія-лист; лист-послання, лист-роздум, лист-пропозиція, лист-звернення, лист-відгук.

Крім цих жанрових модифікацій, О. Голік доречно зауважує, що існують такі різновиди та модифікації, які ще не знайшли своє оста-точне місце в жанровій системі, як-от: аналі-тичне опитування, аналітичний прес-реліз, моніторинг, рейтинг, анкета, прогноз, версія, життєва історія, легенда тощо, хоча й трива-ють дискусії щодо доречності зарахування їх до самостійних жанрових утворень.

ІV. Висновки

У нових соціально-економічних умовах розвиток практичної журналістики значно випереджає наукові журналістикознавчі сту-дії. Їх опрацювання та особистий творчий і науковий досвід автора статті переконують, що до найважливіших проблем, які слід ви-рішувати оперативно й поглиблено, нале-жать: жанроутворення, взаємоперехід у ме-жах жанрових груп (родів), розвиток іннова-цій у практиці застосування окремих жанрів, виникнення й потенційні можливості розвит-ку жанрових різновидів. Спираючись на ро-зробки відомих українських і російських жу-рналістикознавців, розглянуто основні тен-денції класифікації жанрів, систематизовано особливості диференціації та кількісного збільшення жанрових різновидів, упорядко-вано ознаки їхньої еволюції.

Запропоновано чотирирівневий жанровий поділ творів: жанрова група (рід) – жанр – жанровий різновид – жанрова модифікація. Названо модифікації, що еволюційно стано-влять останній рівень класифікації жанрів.

Викладені спостереження й висновки сприятимуть процесам оптимізації творчої діяльності практиків і поглибленню наукових жанрологічних досліджень.