Список використаної літератури

1. Белькова С.В. Жанрова ідентифікація ху-дожньо-публіцистичного тексту / C.В. Бель-кова // Учёные записки Таврического наци-онального университета им. В.И. Вернад-ского. Серия: Филология. Социальные ко-ммуникации. – 2010. – № 4. – Т. 23 (62). – С. 3–7.

2. Василенко М.К. Динаміка розвитку інфор-маційних та аналітичних жанрів в українсь-кій пресі : монографія / М.К. Василенко. – К. : Вид-во Київського ун-ту, 2006. – 368 с.

3. Ворошилов В.В. Журналистика : учеб-ник / В.В. Ворошилов – СПб. : Изд-во Михайлова В.А., 2001. – 447 с.

4. Гетьманець М.Ф. Сучасний словник лі-тературної журналістики / М.Ф. Гетьма-нець, І.Л. Михайлин. – Х. : Прапор, 2009. – 324 с.

5. Голік О.В. Жанрова система друкованих ЗМІ: новітні підходи до класифікації та перспективи розвитку [Електронний ре-сурс] / О.В. Голік. – Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=2386.

6. Ким М.Н. Жанры современной журнали-стики / М.Н. Ким. – СПб. : Изд-во Ми-хайлова В.А., 2004. – 336 с.

7. Копистянська Н.Х. Жанр, жанрова система у просторі літературознавства / Н.Х. Копис-тянська. – Л. : ПАЇС, 2005. – 368 с.

8. Лизанчук В.В. Журналістська майстер-ність : підручник / В.В. Лизанчук. – Л. : ЛНУ ім. І. Франка, 2011. – 376 с.

9. Мантуло Н.Б. Проблеми жанрової іден-тифікації текстів масової комунікації /

Н.Б. Мантуло // Держава та регіони. Се-рія: Гуманітарні науки. – 2009. – № 1–2. – С. 163–169.

10. Мащенко І.Г. Енциклопедія електронних мас-медіа : у 2 т. / І.Г. Мащенко. – Запо-ріжжя : Дике Поле, 2006. – Т. 2: Термі-нологічний словник основних понять і виразів: телебачення, радіомовлення, кіно, відео, аудіо. – 512 с.

11. Михайлин І.Л. Основи журналістики : підручник. – 5-те вид. перероб. та доп. / І.Л. Михайлин. – К. : Центр учбової літе-ратури, 2011. – 496 с.

12. Нерух О.О. Першооснови журналістсь-кої творчості / О.О. Нерух. – Х. : Світ ди-тинства, 2000. – 107 с.

13. Прохоров Е.П. Публицист и действите-льность / Е.П. Прохоров. – М. : Изд-во Московского ун-та, 1973. – 291 с.

14. Публіцистика. Масова комунікація: медіа-енциклопедія / [за заг. ред. В.Ф. Іванова]. – К. : Академія української преси: центр віль-ної преси, 2007. – 780 с.

15. Словник журналіста. Терміни, мас-медіа, постаті / [за заг. ред. Ю.М. Бідзілі]. – Уж-город : Закарпаття, 2007. – 224 с.

16. Телевизионная журналистика. – М. : Изд-во Московского ун-та, 1998. – 271 с.

17. Тертычный А.А. Жанры периодической печати : учеб. пособ. / А.А. Тертычный. – М. : Аспект Пресс, 2006. – 312 с.

18. Український словник-довідник екранних медіа / [укл. О. Рутковський]. – К. : ІМФЕ ім. М. Рильського НАН України, 2007. – 304 с.

19. Учёнова В.В. Гносеологические проб-лемы публицистики / В.В. Учёнова. – М. : Изд-во Московского ун-та, 1971. – 147 с.

Гіленко О.І. Подорожні нариси на сторінках журналу «Вітчизна» 1960-х рр.. крізь призму політичних настроїв // Держава та регіони. Серія: Соціальні комунікації. – 2012. − №2. − С. 46-49

 УДК 007:304:070:82-92 “ВІТЧИЗНА”

О.І. Гіленко

1 © Гіленко О.І., 2012

ПОДОРОЖНІ НАРИСИ НА СТОРІНКАХ ЖУРНАЛУ “ВІТЧИЗНА” 1960-Х РР. КРІЗЬ ПРИЗМУ ПОЛІТИЧНИХ НАСТРОЇВ

У статті подано аналіз подорожніх нарисів, які друкувалися на сторінках журналу “Вітчиз-на” у 60-х рр. ХХ ст. Приділено увагу проблематиці та тематиці матеріалів, а також впливу політичної ситуації в країні на змістове й емоційне навантаження нарисів.

Ключові слова:подорожній нарис, публіцистика, хрущовська відлига, період застою.

I. Вступ

В історії Радянського Союзу 1960-ті рр. були надзвичайно насиченими. Хрущовська відлига (1953–1964 рр.), згодом період за-стою (1965–1985), “холодна війна” – усі ці періоди цілком логічно знайшли відобра-ження в журналістських матеріалах. Яскра-вими прикладами цього слід вважати закор-донні подорожні нариси, які виходили на сторінках журналу “Вітчизна” – літературно-художнього і громадсько-політичного місяч-ника, засновником якого виступила Спілка письменників України. Видання було запо-чатковано 1933 р. у Харкові під назвою “Ра-дянська література”. У 1934–1941 рр. реда-кція знаходилася в Києві. У воєнний час жу-рнал виходив в Уфі (1941–1943 рр.), Москві (листопад 1943 р. – березень 1944 р.), зго-дом у Києві. З 1945 р. часопис дістав назву “Вітчизна”, під якою виходить і досі.

Нариси досліджували такі науковці: В. Алєк-сєєв, В. Ампілов, Т. Бєнєволєнська [1], О. Глу-шко [3], О. Журбіна [5], В. Здоровега [6], М. Кім [7], Г. Колосов, Н. Маслова, К. Панцирєв, Б. Полєвой, О. Тертичний [19], М. Черепахов, В. Шкляр [21] та ін. На жаль, подорожні нариси є найменш вивченим різновидом художньо-публіцистичних жанрів.

Становлення, розвиток преси, а також взаємозв’язки засобів масової інформації з владою розглядали сучасні російські науко-вці: О. Кисельов [8], Д. Стровський [16], Є. Прохоров [10] та ін.

II. Постановка завдання

Мета статті – дослідити особливості по-дорожніх нарисів, які друкувалися в журналі “Вітчизна” у 60-ті рр. ХХ ст.; простежити проблематику, тематику та вплив політичної ситуації на змістове наповнення. Для досяг-нення цієї мети необхідно проаналізувати тогочасні подорожні нариси, окреслити ос-новні проблеми та простежити вплив полі-тичного курсу країни на емоційне й змістове наповнення нарисів.

III. Результати

Російський дослідник Є. Прохоров зазна-чає, що за часів “холодної війни” 50-х – по-чатку 80-х рр. ХХ ст. між буржуазною жур-налістикою та ЗМІ країн соціалістичної спів-дружності склалася жорстка конфронтація [10, с. 175].

Інший російський дослідник Д. Стров-ський так характеризує підхід до розкриття міжнародної тематики в ЗМІ: «Триває “хо-лодна війна”, яка досягла апогею в момент карибської кризи восени 1962 р., однак тра-диційна для нашої країни політика зачине-них дверей починає змінюватись» [16]. Однак, на думку дослідника, міжнародна тематика висвітлюється в рамках двох тенденцій – кон-сервативної та ліберально-орієнтованої. Консервативна полягала в тому, що ЗМІ продовжували друкувати матеріали, які за-суджували “підступи імперіалізму”.

Згідно з другою тенденцією, автори жур-налістських матеріалів приділяли більше уваги повсякденному життю людей за кор-доном, а не лише політиці. Героями матері-алів ставали не відомі політичні діячі, а пе-ресічні громадяни. Звичайно, ідеологічний компонент залишався, але він не був осно-вним у матеріалах. На перший план вихо-дило життя людей – справжнє, без зайвих прикрас [16, с. 171, 172].

Усі ці зміни та поява цих двох тенденцій стали можливими завдяки ХХ з’їзду партії, який відбувся навесні 1956 р. Дослідник О. Кисе-льов зауважує, що саме на цьому з’їзді, який став початком важливих змін у розвитку країни, був визначений новий економічний курс, зроб-лено перші кроки до відродження демократич-них основ у діяльності партії, проголошено пе-рехід від “холодної війни” до політики світового співіснування [8, с. 132].

Цілком зрозумілим та логічним є той факт, що в подорожніх нарисах, які того ча-су друкувалися на сторінках журналу “Віт-чизна”, можна яскраво простежити ставлення авторів до США. Практично кожен публіцист проводив паралелі між країною, мандрівку до якої він описував, Радянським Союзом (часто лише з Україною) та США. У цих порівняннях Сполучені Штати Америки відігравали роль держави, яка об’єднувала всі негативні якості: «Ці прихідці здалеку – філіали американської нафтової компанії “Esso”. Але якщо ця компа-

нія, пустивши в японську землю своє осотне коріння, тягне з неї в прямому й фігуральному смислі соки, то інші заклади, подібні до Аме-риканського місіонерського товариства, що поруч нафтового філіалу, – сушать душу на-роду. Вони “виховують” японців в американсь-кому дусі» [18, с. 191].

СРСР діставалася роль передової краї-ни, флагмана того часу: “…Одне слово, пе-ред нами був добре збудований і першок-ласно обладнаний піонерський палац, але… палац, яким нас, радянських людей, уже не здивуєш, бо ми бачили такі мало не в кож-ному радянському місті” [9, с. 162].

Лише 20 років минуло з початку Великої Вітчизняної війни, саме тому в пам’яті ра-дянських людей ще свіжі спогади про неї. Саме тому автори звертаються до негатив-них висловлювань на адресу Німеччини: “Радість теплилася на душі, але разом із тим гірко було думати і не можна було не думати, що оце веселе дитяче свято, і цей будинок щасливого дитинства, і ці діти жи-вуть всього за якихось шістнадцять кіломе-трів од колючого дроту, що розрізає навпіл демаркаційною лінією корейську землю. І отут, десь зовсім поруч, за дротом, причаї-лися ті, що руйнували і палили корейські міста та села, вбивали і дорослих, і дітей, одрізали людям голови і виставляли їх на-показ. Ті, чиї дії нічим не відрізнялися од дій німецьких есесівців, хіба що тільки тим, що прийшли вони окупантами на корейську зе-млю із зброєю, яка стоїть на значно вищому технічному рівні…” [9, с. 163].

Показним у ставленні до Німеччини та США є подорожній нарис “Західнонімецька мозаїка” публіциста Валерія Гужви, який бу-ло надруковано в номері 1 за січень 1965 р. Можна сміливо стверджувати, що нарис на-писано саме відповідно до першої, консерва-тивної тенденції. Автор негативно висловлю-ється щодо багатьох аспектів життя у ФРН: архітектури (Кельнський собор): “Ровесник Софії Київської, на відміну від словянської святині, надто суворий”; стратегічних проми-слових центрів: “Рурський басейн – кузня німецької вояччини” тощо [4, с. 178].

Автор добре володіє словом. Він вміло проводить паралелі, вимальовуючи в уяві читача яскраві образи: “За дивним збігом подій і дат ми від’їжджали з прикордонної станції Хелмштедт в Західній Німеччині 22 червня о 4 годині ранку. І хоч з того часу, з того жорстокого дня літного сонцестояння минуло уже багато років, настрій наш був не безжурний” [4, с. 184].

Якщо говорити про постійне порівняння країн, до яких автор здійснює мандрівку, з Україною, то тут діє правило наближення інтересів. Зазвичай читачів більше цікавить те, що стосується їх безпосередньо, та те, що близьке до них [2, с. 10]. Наприклад: “Ця казкова історія покладена в основу не лише багатьох віршів, ба навіть поем, оперних та балетних постановок. Вона тут є чимось подібним до нашої “Лісової пісні” [9, с. 163].

Однак більшість авторів подорожніх на-рисів були прихильниками другої, лібераль-но-орієнтованої тенденції.

Саме тому на сторінках журналу “Віт-чизна” в 1960-х рр. починають друкуватися подорожні нариси, які намагаються якомога детальніше показати читачам певні аспекти життя за кордоном: від виробництва та ме-дицини до театрального життя й освіти.

Для того, щоб зробити свої нариси вира-знішими, автори часто використовують син-тез декількох жанрів і їх різновидів. Найчас-тіше це поєднання подорожнього, проблем-ного та портретного нарисів, інтерв’ю, а та-кож рецензії, огляди й мистецькі огляди.

Згідно з ліберально-орієнтованою тенде-нцією, автори використовують у своїх нари-сах елементи портретних, описують простих громадян, робітників, середньостатистичних жителів, а не політичних діячів та лідерів: “Майкл, молода людина років тридцяти, вва-жає себе потомственним канадцем: адже його батьки теж народилися в Канаді. Крім того, працюючи в студії документальних фі-льмів, він не один раз забирався у найвідда-леніші куточки країни, і, зрозуміло, може ба-гато чого розповісти про неї” [13, с. 181].

Якщо говорити про елементи проблем-них нарисів у подорожніх, то автори найчас-тіше описують такі проблеми: економічні, бідності, домінування США, охорони здо-ров’я та освіти, мистецтва. Наприклад, у нарисі “Ой, на річці на Йордані” публіцист Микола Сорока порушує проблему військо-вих конфліктів: “Старий Єрусалим… Окупо-ваний, він переживає тяжкі дні своєї історії. Вулиці міста час від часу відлунюють гучни-ми вибухами та ревищем військових буль-дозерів. Чужинці руйнують геть усе, що тільки роз’єднувало Нове і Старе місто. А там, де ще нещодавно були арабські квар-тали, вкрилися асфальтом площі для ма-шин тель-авівських туристів. Тисячі людей лишаються без житла” [14, с. 184].

Аби краще донести до читачів атмосфе-ру країни, автори використовують у своїх нарисах велику кількість епітетів та порів-нянь. Це має просте й логічне пояснення: ху-дожньо-публіцистичні жанри знаходяться на межі між літературою та журналістикою. Саме тому мова викладу завжди яскрава, жива, збагачена образами й художніми деталями. Крім того, публіцисти використовують діалоги та пряму мову, а також риторичні запитання.

Особливе місце в подорожніх нарисах посідає такий художній зображальний засіб, як пейзаж, який використовується не лише для опису місця дії, а й для того, щоб зро-бити опис мандрівки більш динамічним.

Крім того, за допомогою пейзажів читачі можуть краще ознайомитися з природними умовами тих місцевостей, про які пише ав-тор. Наприклад: “Ввечері набережна вирує. Яскраві вогні охоплюють бухту величезною палахкотливою підковою і, відбиваючись у воді, створюють блискуче видовище” [12, с. 194].

У журналі “Вітчизна” нариси друкувалися під постійною рубрикою “На далеких мери-діанах”. Цим самим редакція декларувала те, що всі нариси, вміщені в цій рубриці, присвячені зарубіжним мандрівкам.

Сам термін “закордонний подорожній на-рис” був створений та впроваджений у жур-налістську термінологію радянськими дослі-дниками.

У закордонних подорожніх нарисах автори досить часто використовують фрази, які на-писані мовою тієї країни, про яку пише автор. Саме з їх допомогою публіцист намагається відтворити колорит країни, про яку йде мова, а також познайомити з ним читачів. Напри-клад, нарис, у якому мова йде про мандрівку Мексикою, називається “Mexico es bonito”.

Для закордонних подорожніх нарисів та-кож характерним є те, що автори приділя-ють особливу увагу звичаям та традиціям, які є характерними для тієї країни. Це не лише урізноманітнює сам нарис, а й дає йому змогу виконувати просвітницьку функ-цію. За допомогою цих вставок публіцист не тільки ділиться із читачем власними вра-женнями та переживаннями від мандрівки, але й знайомить його із чимось новим, роз-ширює кругозір. Серед усього цього різно-маніття також варто відзначити місцеві бай-ки, які автори теж не забувають висвітлюва-ти. Це також надає творові особливого ша-рму, розважає читача та дає йому можли-вість дещо відпочити від монотонності. Крім того, із цією самою метою автори описують у своїх нарисах різноманітні красиві міфи та легенди. Це також допомагає утримати ува-гу читача, водночас зацікавлюючи його.

Щоб ближче познайомити читачів з краї-ною, про яку йдеться в нарисі, публіцисти використовували у своїх подорожніх нари-сах довідкову та енциклопедичну інформа-цію, наводили статистичні дані, а також фа-кти з історії країни. Завдяки цьому читачі могли краще зрозуміти ситуацію, яка скла-лася на той день.

Подорожній нарис – це такий художньо-публіцистичний жанр журналістики, у якому надзвичайно яскраво можна простежити авторське “Я”. Саме тут, описуючи будь-що, що може стосуватися подорожі, автор не уникає вживати займенник “Я”, на відміну від усіх інших жанрів, у яких на перший план виходить надання читачеві необхідної інфо-рмації, залишаючи особу автора, думки та переживання якого на останньому місці. У подорожньому ж нарисі все навпаки, автор-ське “Я” з його думками, розмірковування-ми, переживаннями та враженнями є яскра-вим тлом для опису самої мандрівки.

Автори приділяють особливу увагу влас-ним емоціям та переживанням: “Кінь падає, перекинувшись двічі на землі. Я з жахом заплющую очі. Ні, ні… таке видовище не витримати нервам європейця. Правда, ми знаємо, що живіт у коня старанно прикрито попоною. Але людина… людина! Та… лише одному богові відомо, яким чудом пікадор з-під кінських копит спритно стає на ноги, ці-лий і неушкоджений…” [17, с. 194]. Описую-чи свої відчуття, публіцист використовує не лише зорову інформацію, а й передає свої емоції від побаченого та почутого, а також описує тактильні відчуття: “Чим пахне ме-дина? Густо пахне м’ятою, віслючим кізя-ком, сухим деревом, несвіжим м’ясом, нате-ртою міддю, гарячим шашликом, сечею і порохом, вустрицями, шевським клеєм, сві-жим шевром, баранячою кров’ю, дьогтем, гасом і фарбою, немитим тілом, дешевим кремом, кавою, сіном, дитячими цукерками, перезрілими плодами, курячим пір’ям – про-сто й солодко пахне народним життям, людською бідністю” [20, с. 184].

У своїх подорожніх нарисах автори часто цитують класиків літератури. І тут можуть бути як українські письменники та поети, так і представники літератури тієї країни, куди автор здійснює мандрівку. Наприклад, у на-рисі “Перлина Балкан” автор цитує рядки з “Балади про Квітневе повстання” Веселина Ханчева болгарською мовою. А в подорож-ньому нарисі “Веселий Відень сьогодні” ав-тор як епіграф використовує уривок з авст-рійської книги XVII ст.: “Відень лежить у до-лині радощів. Віденська земля обдарувала людей і хлібом, і вином, і фруктами”, а та-кож цитує лист А. Чехова до сестри Марії Павлівни: “Ох, друзі мої тунгуси, коли б Ви знали, який гарний Відень. Його не можна зрівняти з жодним містом, яке я бачив у своєму житті” [15, с. 181].

Автори також часто використовують у своїх подорожніх нарисах елементи гумору, сатири та іронії: “Мексиканець швиденько перелічив нас по пальцях. Не минуло й деся-ти хвилин, як у нас вже були квитки… – Та хто ж він такий, цей ваш рятівник? – Не пе-ребивайте! Штанці на ньому були? Були! Значить, людина. Ну, а у дрібниці ми не вда-валися! І от ми разом з іншими щасливчика-ми простуємо до входу. А там, у дверях, не так-то й просто: стоять по обидва боки здо-ровенні поліцаї і так чемненько, чемненько просять: – Ану, руки вгору!” [17, с. 196].

IV. Висновки

Підсумовуючи все вищесказане, можна стверджувати, що більшість авторів, подо-рожні нариси яких друкувалися на сторінках

журналу “Вітчизна”, були прихильниками лі-берально-орієнтованої тенденції, характер-ної для радянської преси 60-х рр. ХХ ст. Пу-бліцисти намагалися відходити від політич-них аспектів мандрівки й звертати увагу чи-тачів на життя пересічних, середньостатис-тичних жителів. Звичайно, політичний аспект існував. Однак він відходив на другий план, стаючи просто тлом подорожнього нарису, іноді ж автори лише окреслювали свою по-зицію однією-двома репліками. При цьому все одно існував певний момент суперницт-ва: публіцисти порівнювали побачене за ко-рдоном з реаліями Радянського Союзу.

Подорожні нариси посідали чільне місце на сторінках журналу “Вітчизна” протягом усієї історії видання. Крім того, цей різновид художньо-публіцистичних жанрів залишаєть-ся досі популярним, хоча й зазнав певних трансформацій і видозмін. Саме тому ми можемо зробити висновок, що дослідження подорожніх нарисів є надзвичайно перспек-тивною галуззю журналістикознавства.