Дворянин П.Я. Верстка випуску телевізійних новин: побудова з урахуванням потреб глядача // Держава та регіони. Серія: Соціальні комунікації. – 2010. - № 2. - С. 133-137

УДК 070.4:654.197

ВЕРСТКА ВИПУСКУ ТЕЛЕВІЗІЙНИХ НОВИН:

ПОБУДОВА З УРАХУВАННЯМ ПОТРЕБ ГЛЯДАЧА

Дворянин П.Я.

This article investigates particular layout television newscast of regional and central television channels.

Key words: coding, television, journalism, editor, news, plot, structure, and spectator.

В статье рассматриваются особенности верстки телевизионного выпуска новостей регио-

нального и центрального каналов телевидения.

Ключевые слова: верстка, телевидение, журналистика, редактор, новости, сюжет, структу-

ра, зритель.

Випуск телевізійних новин, як і будь-який

телепродукт, глядач сприймає цілісно. Що-

правда, не можемо сподіватися на беззапе-

речну увагу до всього, чим наповнений ефір.

За даними французьких дослідників, лише

15% телеглядачів сприймають усю інформа-

цію, яку подають через телебачення, 30%

запам’ятовують лише жестикуляцію ведучого

та героїв сюжетів, а 55% можуть пригадати

тільки вираз обличчя тих, хто говорив [9,

с. 66]. Тому сучасні телеканали мали б добре

розмірковувати не тільки над тим, чим напо-

внювати випуски новин, а і як їх формувати,

у якому порядку розміщувати матеріали, щоб

тримати увагу своєї аудиторії.

Верстка цікава для вивчення не лише як

послідовність матеріалу, а і як вміння тво-

рити для глядача реальність сьогодення,

впливати на суспільні процеси, виокремлю-

ючи головний компонент випуску. Цю ком-

позиційно важливу складову новин дослі-

джували Е. Роджерс і Дж. Діарінг, В. Цвик,

Д. Теленков і Т. Федорів. Як послідовність

викладу матеріалу впливає на реципієнта,

з’ясовували психологи й соціологи А. Масс-

лоу, М. Маккомз і Д. Шоу.

Свого часу, 1967 р., американський до-

слідник А. Маслоу, вивчаючи потреби лю-

дини, визначив їх ієрархію [5]. Учений при-

пустив, що всі потреби вроджені, і побуду-

вав їх піраміду. Найважливішими, певен до-

слідник, для індивіда є фізіологічні потреби.

Вони безпосередньо стосуються біологічно-

го виживання людини (їжа, вода, житло, від-

починок, здоров’я тощо). Особа, якій не

вдається задовольнити ці основні потреби,

не буде зацікавлена в потребах вищих рів-

нів ієрархії. Далі в переліку – потреби без-

пеки й захисту. Йдеться про стабільність,

закон і порядок, передбачуваність подій і

загрози хвороби, страху й хаосу. Третю по-

зицію в ієрархії посідають потреби належ-

ності й любові: на цьому рівні люди прагнуть

встановити стосунки прихильності з іншими

особами у своїй родині або в групі. Дитина

хоче жити в атмосфері любові й турботи,

підлітки прагнуть незалежності та самостій-

ності, беруть участі в релігійних, музичних,

спортивних та інших згуртованих групах. По-

треби самоповаги А. Маслоу розмістив на чет-

вертій позиції, він називає їх ще компетентніс-

тю, упевненістю, незалежністю й свободою.

Кожному з нас потрібно знати, що ми, гідні лю-

ди, можемо давати собі раду в житті. Дослідник

також говорить про повагу інших до нас і окре-

слює це поняттями престижу, визнання, репу-

тації, статусу й прийняття. Тут людині необхід-

но знати: те, що вона робить, визнають та оці-

нюють інші. І завершують перелік людських

потреб потреби в самореалізації.

Щоправда, А. Маслоу доповнювали інші

дослідники, зокрема, потребою в позитив-

них емоціях [10, с. 6–7].

Дозволимо собі припустити, беручи до

уваги піраміду А. Маслоу, що глядач ди-

виться й слухає випуски новин передовсім з

причин власної безпеки. Особа хотіла б

знати, чи зможе вона жити в мирному світі

без воєн, чи нічого не загрожує її дітям, чи

немає загрози травмувань через неприбра-

ну вулицю, якою вона добиратиметься на

роботу, чи їздитиме транспорт, яким послу-

говуються її діти, чи не подорожчає цукор та

хліб. Очевидно, цей перелік невичерпний,

як і життя та події, про які щоденно повід-

омляють радіо і телебачення, пишуть газе-

ти. Читач, слухач і глядач читає, слухає та

оглядає новини, аби бути впевненим: “я обі-

знаний, тому зі мною буде все гаразд”.

Другою причиною зацікавлення новина-

ми, на нашу думку, є бажання особи адап-

туватись у суспільстві, потреба бути заан-

гажованою в процеси, що відбуваються в

будинку, де мешкає, у місті, де народилася

й живе, в країні, громадянином якої є. Бачи-

мо, що це співвзвучне трьом потребам за

пірамідою А. Маслоу. І які б нігілістичні по-

гляди особа не сповідувала, яку б байду-

жість до медіа не демонструвала, важко

уявити, що є громадяни, котрі не знають про

вибори президента країни, не чули про над-

звичайну ситуацію, кризу, інфляцію тощо.

Якщо і є, то, напевно, їх не так багато.

І, по-третє, аналізуючи причини, через які

глядачі вмикають телевізор і радіо, можна

говорити про емоційну складову. Глядачам і

слухачам до вподоби нариси, життєві історії

про звичайних людей або тих, хто може ста-

ти для них прикладом. Імпонують і матеріа-

ли про щось добре та вічне, особливо, коли

щоденні подієві приводи свідчать про загро-

зи, невпевненість у завтрашньому дні.

Американські соціологи М. Маккомз (1972)

і Д. Шоу (1976), які досліджували вплив медіа

на суспільство, першими заявили, що з інфо-

рмаційних програм на телебаченні аудиторія

не просто дізнається про новини, вона

з’ясовує для себе важливість тієї чи іншої но-

вини, а “значення суспільної події у свідомості

реципієнта стійко пов’язане з особливостями

подачі сюжетів про них у новинах” [4].

На прикладі висвітлення виборів ЗМК до-

вели, що, показуючи по-різному кожного кан-

дидата (у різній послідовності, з різною трива-

лістю, частотою тощо), теленовини породжу-

ють у свідомості глядача “порядок денний”

виборів”. (Саме тому термін “верстка” в анг-

лійську мову увійшов як “порядок денний” –

аgenda-setting). М. Маккомз і Д. Шоу висунули

гіпотезу, що ЗМК не можуть нав’язати своїй

аудиторії конкретного погляду, проте вони

спонукають аудиторію вважати одні проблеми

важливішими, інші – менш важливими. Поря-

док розташування сюжетів у програмі за рів-

нем значущості визначає їхню ієрархію в уяв-

леннях аудиторії, тобто вибудовує події у сві-

домості реципієнтів. Їхня модель аgendasetting

стала однією з провідних у теорії масо-

вої комунікації [7].

Тобто є пряма залежність першочерго-

вості та обсягу матеріалу від міри важливо-

сті цієї теми для публіки. А цього, очевидно,

можна досягнути, знаючи щоденні потреби

особистості, які власне й описує А. Маслоу.

Термін “верстка” для телебачення та ра-

діо використовували зрідка (частіше послу-

говувались терміном “сценарний план”) і

почали його вживати порівняно недавно. Він

притаманніший для газет, журналів, книг та

іншої друкованої продукції. Для прикладу,

дослідник телевізійної журналістики З. Дми-

тровський не виокремлює термін “теле-

візійна верстка” в основному тексті посібни-

ка, проте в словнику до нього є термін “сце-

нарний план” як “літературний проект, як

робоча версія майбутньої телепередачі, її

сценарна схема, в якій відображено бачен-

ня автором задуманого, намічено уявний хід

розвитку дії, коли характер матеріалу зав-

часно визначити не можна” [1, c. 191].

Верстка передбачає відбір матеріалів, їх

послідовність задля досягнення цілісності ви-

пуску. Саме поняття перейшло до телевізій-

ників з газетної та видавничої сфери.

В.Л. Цвик зазначає, що цей термін там “із са-

мого початку позначав “композицію” – підбір і

розташування матеріалів на певній просторо-

во виділеній площі та оформлення” [8, c. 302].

Можна погодитись із твердженням сучас-

них дослідників, що телевізійна верстка “аг-

ресивніша” щодо аудиторії, ніж газетна, коли

читач може проігнорувати редакційне бачен-

ня важливості подій, і почати читати з мале-

нької замітки про спорт на останній сторінці.

У програмі новин верстка – лінійна, одна те-

ма змінює іншу, й уникнути її неможливо ін-

шим способом, як вимкнути телевізор.

Кожен канал, очевидно, працює для того,

щоб цього не сталося. Адже, крім своєї суспі-

льної місії – повідомляти про події, телебачен-

ня ще й має бізнесовий інтерес – утримувати

високі рейтинги каналу. Тому верстка не може

бути для редакційного колективу просто пере-

ліком матеріалів; це, радше, пріоритети, які

визначає творча група на цей день для гляда-

ча, акценти, котрі розставляють редактори та

журналісти, впливаючи одночасно на розумін-

ня суспільних процесів. Зрештою, навіть чергу-

вання матеріалів за жанрами динамізує випуск

і тримає увагу саме на цьому каналі.

Є чимало чинників, якими б могли скори-

статися випускові редактори для розміщен-

ня матеріалів у теленовинах. Чотири з них

визначили Е.М. Роджерс і Дж. Діарінг (1987):

політичний (місце і спосіб подання теми по-

яснюють політичними причинами), публіч-

ний (чи є до теми значний громадський ін-

терес), медійний (наскільки широко висвіт-

люють тему інші медіа, особливо конкурен-

ти), корпоративний (кожен ЗМІ має “свої”

специфічні теми, зокрема і власні джерела,

до яких один телеканал матиме більший

доступ, а інший – менший).

На нашу думку, такий підхід є досить уза-

гальненим, адже час та насиченість інформа-

ційного простору вимагають детальнішого

підходу до верстки телевізійних новин. Для

аналізу сучасних випусків цих чинників явно

замало. Якщо переглянути новини одного дня

(у нашому випадку – 11 лютого 2010 р.) на

трьох телеканалах – регіональному (телера-

діокомпанії “Люкс”) і загальнонаціональних

(Новому каналі і каналі ТВІ), критеріїв побудо-

ви верстки однозначно побільшає (див. табл.).

По-перше, визначальною є оперативність –

подія мала б бути якнайближчою в часі до кон-

кретного випуску новин. І центральні канали, і

регіональний взяли для висвітлення більшість

тем сьогоднішнього дня. У “Нашому репортері”

показали з десяти подій шість, що відбулися

11 лютого, “Репортер” – з дев’яти шість, і “Сьо-

годні” – з одинадцяти – дев’ять. Усі телеканали

перші дві-три новини прив’язали виключно до

четверга, дня, коли в ефір виходили телевізійні

випуски. І це закономірно, адже новини – це

розповідь про сьогодні.

Таблиця

Новини одного дня