Галацька В.Л. Жанрові модифікації сучасної театральної критики в епоху глобалізаційних змін // Держава та регіони. Серія: Соціальні комунікації. – 2010. - № 2. - С. 120-124

The article under consideration deals with the genres of the critical articles on the theatre matters

included in the journal “Кіно-Театр”, “Просценіум”, “Український театр”, and outlines such ways of the

genre diffusion as connotation, agglutination, fusion.

Key words: genre, theatre, information, correspondence, agglutination, verbal-performance interaction

(diffusion).

В статье охарактеризованы жанровые разновидности театрально-критических статей на

страницах всеукраинских изданий “Кіно-Театр”, “Просценіум”, “Український театр”. Рассматрива-

ются такие средства жанровой диффузии, как коннотация, агглютинация, фузия.

Ключевые слова: жанр, театр, информация, корреспонденция, вербально-перформансное взаи-

модействие (диффузия).

Культура постмодернізму в період так зва-

ної “другої сучасності”, стадія руйнації звичай-

ної форми мистецьких актів охарактеризова-

на багатьма дослідниками як “час знаку, коли

медіаобрази, види та способи інформації, ес-

тетизація повсякденного життя стали голо-

вною рисою сучасного досвіду” [1, с. 15].

Сучасне суспільство – це соціальний

перформанс, суспільство “видовищ та ви-

став (the society of the spectacle)” [2, c. 176].

Виникненню цього явища сприяли такі куль-

турні трансформації, як “глобалізація, інтен-

сифікація способу життя, зміна парадигми

соціального пізнання та раціональності” [3,

с. 25]. Це зумовило сьогодні особливий фік-

ційний статус існування театрального мис-

тецтва, яке розглядається як мистецька ме-

дія [4, c. 214]. Останнім островом автентич-

ної комунікації називає мистецтво Мельпо-

мени швейцарський теоретик Андреас Кот-

те [5, c. 219], підкреслюючи при цьому синк-

ретизм вербально-візуально-

перформансної взаємодії в його структурі.

Заглиблення у внутрішній світ людини, у

тайни її підсвідомості, переосмислення сут-

ності людської природи уявляється сьогодні

покликанням сучасного театру. Багато тео-

ретиків та істориків цього виду мистецтва

(В. Заболотна, Н. Єрмакова, Н. Корнієнко)

зазначають, що головною естетичною домі-

нантою в ньому виступає безпосередній ес-

тетично-смисловий обмін між глядачем та

актором.

У цьому аспекті театральну комунікацію

недоцільно розглядати як простий процес

передавання інформації [4, c. 213], що під-

тверджується кордоцентричністю менталь-

ної природи українців. У європейській теат-

рознавчій традиції зараз по-новому інтер-

претується театральна система “пере-

живання” відомого режисера і педагога

К. Станіславського, виявляються особливо

актуальними творчі здобутки системи пси-

хологічного театру Леся Курбаса, новітні

театральні форми зарубіжних теоретиків

театру Єжи Гротовського та Пітера Брука.

У контексті глобалізаційних змін викона-

вець ролі розглядається як комунікатор,

відбувається його ототожнення з “медіу-

мом”. Цю комунікацію або інтеракцію з теат-

ральною публікою у визначеному сценічно-

му просторі дослідники характеризують як

питання медійності. На цьому наголошує

відомий німецький теоретик, професор Кріс-

тофер Бальме у праці “Вступ до театро-

знавства”, чи не вперше обґрунтовуючи по-

няття театру як комунікативної системи. Її

вивчення вимагає релевантного міждисцип-

лінарного підходу, своєрідного “метафо-

ричного способу виявлення” [4, c. 165], ви-

раженого у вербально реалізованих аналі-

тичних журналістських жанрах, які нерідко

ототожнюються з аналогічними жанрами

театральної критики: рецензії, огляду, ін-

терв’ю. При цьому варто зауважити, що в

сучасному журналістикознавстві не існує

чіткої диференціації подібних дифузних жа-

нрів, природа яких усталена в театрознав-

чому та літературознавчому підходах.

Театральна критика сьогодні являє со-

бою розвинуту модель соціокультурної ко-

мунікації, продукуючи, у свою чергу, інфор-

маційні журналістські жанри (інтерв’ю – діа-

лог, портретне інтерв’ю, біографічне лейт-

мотивне інтерв’ю), аналітичні жанри (рецен-

зія, кореспонденція, огляд), художньо-

публіцистичні жанри (нарис). Тому дослі-

дження жанрових особливостей театраль-

но-критичних публікацій, представлених на

сторінках найвідоміших в Україні спеціалізо-

ваних театральних часописів “Кіно – Театр”,

“Український театр”, “Просценіум”, уявля-

ється актуальним з огляду на засади жур-

налістської інтерпретації.

В Україні сьогодні не існує цілісного до-

слідження публіцистичної комунікації, одним

з видів якої є театральна критика, а також її

жанрової природи. Окремі театрознавчі

праці Г. Веселовської, І. Волицької, В. Гай-

дабури, В. Заболотної, О. Клековкіна, Н. Кор-

нієнко, Г. Липківської, Л. Шевченко аналізу-

ють проблему жанрової інтерпретації літе-

ратурного твору на сцені. Як зазначає

Н. Корнієнко, віртуальні медіареальності і

глобалізація “загострили процес специфіка-

ції предмета дослідження – театру – по

всьому спектру… Театрознавство пережи-

ває інерцію консервативності – особливої

довіри до методів, які багато в чому себе

вичерпали” [6, с.13].

Посилаючись на положення семіотичної

моделі комунікації Р. Якобсона, візуальної

комунікації Ю. Лотмана, театральної комуні-

кації П. Єршова та М. Євреїнова, художньої

комунікації Б. Томашевського та Леся Кур-

баса, на засадах яких органічно побудова-

ний український театр, ми прагнемо про-

аналізувати театрально-критичний масив

публікацій у часописах “Кіно – Театр”, “Укра-

їнський театр”, “Просценіум” за останні п’ять

років в жанровому діапазоні, що дасть змогу

диференціювати рівні публіцистично-худож-

нього освоєння мистецької дійсності.

Об’єктом дослідження виступає театра-

льна критика як особливий семантичний

концепт мистецької реальності, що існує на

межі двох самостійних типів словесності:

художньої та масової комунікації. Це зумов-

лює предмет дослідження – виявлення жа-

нрових особливостей театральної критики

(на матеріалі спеціалізованих вищеозначе-

них видань).

Специфіка обраного предмета аналізу

зумовила вибір таких методів дослідження

наукового матеріалу: типологічний, герме-

невтичний, дискурсивний, конвент-аналіз,

індуктивно-дедуктивний, міждисциплінар-

ний, неструктурованого та систематичного

спостереження.

Головні дефініції жанрології, безумовно,

мають літературознавчу основу, у якій вза-

ємодіють проблеми традицій і новаторства,

співвідношення _____змісту та форми, творчої

індивідуальності, композиції, мовно-стильо-

вих особливостей. Останнім часом спостері-

гається “тенденція до розширення меж ге-

нологічної проблематики до глобально-

соціокультурних, інформаційно-комунікатив-

них масштабів” [4, с. 170]. Це дає змогу роз-

глядати жанр як форму художнього структу-

рування і перетворення інформації, тип ху-

дожнього та журналістського твору, основне

поняття соціології мистецтва.

Різні аспекти функціонування журналіст-

ських жанрів досліджували Вальтер Ля Рош

(“Вступ до практичної журналістики”), В. Вла-

димиров (“Основи журналістики в поняттях

та коментарях”), О. Гриценко, Г. Кривошея,

В. Шкляр (“Основи теорії журналістської ді-

яльності”), А. Москаленко (“Основи журналі-

стики”), М. Шостак (“Репортер: профессио-

нализм и этика”), П. Павлюк (“Практическая

журналистика”) та ін.

Літературознавчі жанрові теорії інтер-

претувалися в характеристиці друкованих

ЗМІ. Це питання порушували у своїх працях

Г. Вартанов (“Система жанрів журналісти-

ки”), В. Ворошилов (“Журналістика”), М. Кім

(“Жанры современной журналистики”), В. Здо-

ровега (“Теорія й методика журналістської тво-

рчості”), Д. Розенталь (“Стилистика газетных

жанров”), А. Тепляшина (“Методологические

основы жанрообразования в масс-медиа”).

Деякі дослідники (В. Антонова, М. Кім,

Л. Кройчик, А. Тертичний) вказують на не-

досконалу типологію журналістських жанрів,

недостатню розробку методологічних та

онтологічних проблем жанротворення. Опи-

совість цієї типології не спроможна відобра-

зити жанрову палітру сучасної журналісти-

ки, для якої сьогодні характерні “дві взаємо-

залежні тенденції – активна еволюція жан-

рів і вільна комбінація ознак різних жанрів в

одному тексті” [7, с 105].

Для характеристики сучасної театральної

дійсності на сторінках всеукраїнських теат-

ральних часописів “Кіно – Театр”, “Україн-

ський театр”, “Просценіум” активно викорис-

товуються інформаційні жанри журналістики,

яким притаманний фактографічний метод

відображення реальності. Замітка (розшире-

на інформація) посідає незначне місце у

структурі цих друкованих видань, що пояс-

нюється розташуванням матеріалів на

останніх сторінках, наприклад, у рубриці

“Мистецька хроніка” у часописі “Кіно – Театр”.

Зазначимо, що цей жанр будується за

класичними канонами “перевернутої пірамі-

ди”, коли головний факт виноситься на по-

чаток, а другорядні розташовуються в мате-

ріалі залежно від ступеня їх значущості

(“Приз за кращу режисуру”, “Солодка Дару-

ся” на сцені”, “Ювілеї “Сузір’я”, “IV фести-

валь “Марія”). Варто зазначити, що жанрова

манера відзначається об’єктивністю подачі

інформації з елементами аналітики: “Подією

стала лекція головного промовця конфере-

нції Санте Грачотті “Життєвий шлях Гоголя:

від батьківщини крові до батьківщини душі”

(“Кіно – Театр”. – 2009. – № 6. – С. 64).

Для манери інтерпретації театральної

реальності у поданих часописах характерні

лаконічність, фактографічна новизна, яка

формує основні семантичні блоки: категорії

театру (найзагальніші поняття цього синте-

тичного виду мистецтва), характеристику

театральних форм і сценічних жанрів (акція,

антимаска, бурлеск, водевіль, буфонада

тощо), елементи структури вистави (акт,

архетип, архітектоніка, діалог, експозиція,

зав'язка), аналіз окремих прийомів та засо-

бів сценічної виразності (алегорія, витіснен-

ня, гротеск, ексцентризм) [8, с. 25].

Автори демонструють скупість зобража-

льних засобів, підкреслену логічність викла-

ду матеріалу, декодуючи театральні поняття

в жанр замітки (розширеної інформації). Як і

в класичній журналістиці, театральні репор-

тери вдаються до викладу головної думки в

ліді, який на сторінках часопису “Кіно – Те-

атр” можна диференціювати як лід “одного

елемента” [9, с.140], який варто виділити:

“2008 р. для Київської академічної майстер-

ні театрального мистецтва “Сузір'я” став

знаменний двома датами, адже цього року

виповнилося 20 років театру і 100 років бу-

динку, у якому він розташований” (“Кіно –

Театр”. – 2009. – № 1. – С. 64).

Такий жанровий підвид, як розширена

інформація, на відміну від часопису ”Кіно –

Театр”, не продукується на сторінках жур-

налів “Просценіум” та “Український театр”. У

своїй вербально-візуальній практиці емо-

ційного впливу на інтелектуального адреса-

та в них актуалізований жанр інтерв’ю. За

частотністю вживання він є найбільш поши-

реним у різних модифікаціях для відтворен-

ня сучасної театральної картини світу.

Інтерв’ю органічно трактується сьогодні

як об’єкт-суб’єктний комунікативний акт,

“синкретичний варіант ментальнокультурно-

го простору” [10, с. 20]. Героями театраль-

них інтерв’ю постають відомі режисери, ак-

тори, драматурги, які формують сьогодні

національний соціокультурний простір, тво-

рчі досягнення яких є класичними з погляду

художньої довершеності та гідними насліду-

вання.

До найпоширеніших жанрових модифіка-

цій слід віднести інтерв’ю-замальовку, у

якому вектор інформативності матеріалу

посилюється публіцистичністю викладу, а

також наявні елементи інтерв’ю-діалогу.

Цей, здавалося б, усталений інформаційний

жанр театральної журналістики не зазнає

трансформації завдяки явищам фузії (взає-

мопроникнення характерних рис різних жа-

нрів) та аглютинації (механічного приєднан-

ня типового елемента одного жанру до ціло-

го) [4, с. 107].

Цікаво й логічно вмотивовано це виявля-

ється у матеріалах постійної рубрики “Кри-

тика” часопису “Просценіум”, авторами якої

є відомі театрознавці (що трапляється час-

тіше) чи журналісти. Для матеріалів подіб-

ного типу характерне емоційно-оцінне ба-

чення предмета зображення через інтер-

претацію життєвої події відомої театральної

особистості. Високий рівень інтелектуально-

го наповнення матеріалу підтверджує струк-

тура емпіричної авторської аргументації:

“Мабуть, уже час нам окремо зупинитись на

особистості керівника “Колеса” – адже саме

їй, заслуженій артистці України Ірині Клі-

щевській, мініатюрній граційній жінці вияви-

лося до снаги створення й утримання “на

плаву” театрального корабля – у часи дале-

ко не найкращі для подібного подвигу.” (Ма-

зур Н. “Колесо” на Узвозі. – Просценіум. –

2001. – № 1. – С. 62.)

Виходячи з особливостей жанрової при-

роди, інтерв’ю-діалог провокує діалектич-

ність мислення автора й героя, перетворю-

ючись в емоційно-експресивну субстанцію.

Нерідко в бесіді на театральні теми журна-

ліст не обмежується лаконічними запитан-

нями, а полемізує зі співрозмовником, ко-

ментує його відповіді, демонструючи власну

позицію й обізнаність у порушеному питанні:

“Тобто творчі відрядження, огляди, конкур-

си, конференції, фахове рецензування, під-

тримка ініціатив – усе це можна вважати

прекрасним минулим?” (Оверчук М. Твор-

чість чи виживання? Інтерв’ю з художнім

керівником Львівського академічного театру

ім. М. Заньковецької Федором Стригуном. –

Просценіум. – 2001. – № 1. – С. 64.)

Майже не зустрічається в театральній жу-

рналістиці такий різновид інтерв’ю, як ін-

терв’ю-монолог. Виняток становлять окремі

публікації в часописі “Український театр”, у

якому у постійних рубриках “Штрихи до порт-

рета”, “Ювілеї” розвивається ця жанрова мо-

дифікація. Вона вимагає за законами жанру

монтажності інформаційно-публіцистичного

мислення, драматургічності викладу матері-

алу, насиченості емоційного темпоритму

фрази. Головною дійовою особою у даному

типі інтерв’ю виступає непересічна творча

особистість, яка фокусує увагу на небуден-

ному характері своєї діяльності: “Ми всі тоді

перебували під впливом концептуалізму Да-

нила Лідера, його теорії пластичного конфлі-

кту “перетворення”. І я почав шукати власне

перетворення з приводу “Вишневого саду”.

(Александрович-Дочевський А. Якби ви зна-

ли, із якого бруду росте “Вишневий сад”. –

Український театр. – 2007. – № 2. – С. 21)

У структурі аналітичних жанрів журналісти-

ки рецензія посідає головне місце, оскільки

здійснює детальний аналіз театрального тво-

ру з метою встановлення його мистецтвозна-

вчої й загальнолюдської цінності, формування

у читача високих естетичних ідеалів. Притому

автор повинен оцінити витвір театрального

мистецтва як соціокультурне явище, застосо-

вуючи аналітичний метод пізнання, який від-

повідно продукує манеру викладу думки.

Притаманним для рецензії є індивідуа-

льний авторський стиль, полемічність дум-

ки, яка фокусується у риторичних запитан-

нях та окликах, наявність образних деталей,

що дієво формує манеру публіцистичного

мислення автора: “Сценографія являє со-

бою образ лісу, який виник з самої п’єси.

Хіба не вгадав сценограф у цьому поєднан-

ні побуту та метафори сутність всієї чехов-

ської природи, коли за побутовими деталя-

ми ховається рухливе й витончене життя

людини?” (Малікова Д. Вистава-привид. –

Український театр. – 2007. – № 2. – С. 3.)

В епоху постмодернізму для жанрової

трансформації рецензії актуальні конотати-

вність, що виявляє нові змістовно-мор-

фологічні характеристики в означеному ме-

діатексті. Це виражено синкретизмом форм

рецензії, авторського монологу, інтерв’ю

“потоку свідомості”. Актуалізованими в цьо-

му ракурсі виступають матеріали часопису

“Кіно – Театр” (рубрика “На сценах”), які

окреслюють стан розвитку національного

театрального процесу, представляють ши-

року географію творчих пошуків митців.

Жанровий різновид рецензії відзначаєть-

ся особистісним емоційно-образним осяг-

ненням проблеми розуміння сценічного дій-

ства, інтелектуальним наповненням і разом

з тим “ефектом відчуження” в об’єктивному

сприйнятті вистави: “Режисерка творчо піді-

йшла до специфічної структури тексту, з

одного боку, зберігаючи її ретроспектив-

ність, з іншого ж – додаючи такі собі ліричні

відступи, які мають передати травматичні

спогади Дарусі”. (Погрібна А., Велимчани-

ця О. “Солодка Даруся”: парадокси інсцені-

зації. – Кіно – Театр. – 2009. – № 1. – С. 5.)

Театральна рецензія як особлива форма

бачення та відтворення фікційного буття

інколи синтезує елементи споріднених ана-

літичних жанрів: кореспонденції-роздуму,

статті, що виявляється у масштабності

осмислення проблеми, характері образно-

зображальних засобів.

На сторінках провідних українських часо-

писів медійний аспект театрального мистец-

тва репрезентується сьогодні специфічними

інформаційними (замітка, інтерв’ю-діалог,

інтерв’ю-замальовка) та аналітичними (ре-

цензія) журналістськими жанрами. Модифі-

ковані аналітичні жанрові форми журналіс-

тики текстуалізуються в театральній критиці

шляхом конотації, фузії, аглютинації, таким

чином доводячи активність комунікативних

процесів у глобалізованому інформаційному

просторі України.

Література

1. Simon W. Postmodern Sexualities / W. Simon.

– London and New York : Rowtledge,

1996. – 178 p.

2. Agger B. Cultural Studies as Critical Theory

/ B. Agger. – London : The Falmer

Press, 1998. – 217 p.

3. Пелагеша Н. Україна у смислових війнах

постмодернізму: трансформація націо-

нальної ідентичності в умовах глобалі-

зації / Н. Пелагеша. – К. : Нац. ін-т стра-

тегіч. досл., 2008. – 288 с.

4. Бальме К. Вступ до театрознавства /

Б. Крістофер – Л. : ВНТЛ-Класика, 2008.

– 270 с.

5. Kotte A. Theater der Region – Theater

Europas. Kongress der Gesellschaft fur

Theaterwissenschaft / А. Kotte. – Basel,

1995. – 250 s.

6. Корнієнко Н.М. Запрошення до хаосу.

Театр (художня культура) і синергетика.

Спроба нелінійності. / Н.М. Корнієнко. –

К. : Національний центр театр. мистецт-

ва ім. Леся Курбаса, 2008. – 246 с.

7. Поліщук А.І. Жанрові модифікації на шпа-

льтах сучасного щотижневого видання (на

прикладі суспільно-політичної газети “Кіе-

вскій телеграфъ”) / А.І. Поліщук // Вісник

Київського міжнародного університету

(журналістика, медіалінгвістика, кінотеле-

мистецтво). – 2008. – С. 105–110.

8. Клековкін О.Ю. Межі театру (проблеми

термінології) / О.Ю. Клековкін // Укр. те-

атр. – 2008. – № 4. – С. 20–25.

9. Ворошилов В.В. Журналистика : учеб-

ник / В.В. Ворошилов ; 3-е изд. – СПб. :

Изд-во Михайлова В.А., 2001. – 446 с.

10. Пелипенко А.А. Культура как система:

структурная морфология культуры. /

А.А. Пелипенко, И.Г. Яковенко. – М. :

Языки русской культуры, 1998. – 371 с.__