ЖАНРОВІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ІНТЕРВ’Ю В РЕГІОНАЛЬНІЙ ПРЕСІ 70–90-Х РР. ХХ СТ.

The article deals with the peculiarities of functioning and varieties of interview genre in local press on the

material of the zaporozhye newspapers of the 70–90-ies of the XX century.

Key words: talk, dialogical genre, originality of genre, interview, press. problem, social and political

journalism, theme.

В статье исследуются особенности функционирования и разновидности жанра интервью в

местной прессе на материале запорожских газет 70–90-х гг. ХХ в.

Ключевые слова: беседа, диалогический жанр, жанровое своеобразие, интервью, пресса, про-

блема, публицистика, тема.

Жанру інтерв’ю певною мірою приділяли

увагу науковці та журналісти-практики, зокрема

Є. Блажнов, І. Герман, А. Гребеніна, А. Гре-

чихін, С. Гуревич, Я. Засурський, В. Здоро-

вега, В. Качкан, М. Кім, М. Климов, М. Коле-

сов, К. Ковалевський, Л. Лазарєв, О. Михай-

люта, В. Пельт, М. Скуленко, В. Татаринов,

О. Тертичний, М. Тузова, В. Ученова, Т. Хіт-

рова, Д. Чубата, М. Шкондін та інші.

Жанрові трансформації інтерв’ю, як і вся

місцева преса другої половини – кінця XX ст.,

досі не були об’єктом спеціального компле-

ксного наукового дослідження, чим поясню-

ється експліцитність вибору предмета на-

шого аналізу – публікації в обласних газе-

тах: “Запорізька правда” (далі – ЗП), “Индус-

триальное Запорожье” (далі – ІЗ), “Комсо-

молець Запоріжжя” (далі – КЗ), “МИГ”, що

стали джерелом дослідження.

Мета статті – відстежити на матеріалі ви-

щезазначених видань специфіку та особли-

вості функціонування жанру інтерв’ю, його

різновиди на шпальтах регіональної преси.

Відомий німецький учений-журналіст З. Вай-

шенберг зазначає, що “інтерв’ю – це справа

довіри. Особа, у якої беруть інтерв’ю, має

бути впевнена, що її висловлюваннями не

будуть маніпулювати. При цьому видається,

що національні газети, телевізійні канали,

які найсильніше впливають на громадську

думку, більше схильні до такого маніпулю-

вання, ніж, наприклад, регіональні газети

або інформаційні агентства, які за допомо-

гою інтерв’ю проводять, як правило, відкри-

те дослідження тієї чи іншої проблеми” [1,

с. 66]. З таким відкритим дослідженням про-

блем, зі зразками відвертих і щирих інтерв’ю

зустрічаємося при вивченні жанрової пара-

дигми преси Запорізького регіону.

Як свідчать дослідження, популярність

інтерв’ю в регіональній пресі до кінця ХХ ст.

поступово зростає, індекс частотності цього

жанру в різних його модифікаціях на шпаль-

тах запорізьких газет становить 2–3 пуб-

лікації на окремий номер. Твори цього жан-

ру публікувалися під рубриками:

– “Актуальне інтерв’ю” (М. Білокопитов

“Кінець сезону – початок авралу” // ЗП,

13 жовтня 1986 р.; О. Ягунов “Вибори де-

путатів від комсомолу” // КЗ, 23 березня

1989 р.; Н. Кузьменко “Гарантія нині ба-

гато чого варта” // ІЗ, 4 лютого 1992 р.;

Н. Зубашенко “Чи дочекаємося автобу-

са?” // ІЗ, 20 лютого 1992 р.);

– “Актуальна тема” (О. Якименко, С. Че-

пурна “На плечах приміського” // ІЗ, 5 бе-

резня 1992 р.);

– “Інтерв’ю з компетентною людиною”

(Ю. Бичков “Торгівля проти дефіциту?” //

КЗ, 18 лютого 1989 р.);

– “Інтерв’ю перед стартом” (“Ескізи зроб-

лено, залишається обвести контури” (ін-

терв’ю з Й. Бецою, наставником автоза-

водів) // КЗ, 18 березня 1989 р.);

– “Інтерв’ю зі свідком події” (І. Жигарєва

“... Немов побував на клумбі” // КЗ,

28 січня 1989 р.);

– “Доброзичливе інтерв’ю” (Е. Бобровиць-

кий “Прядка – проти комп’ютера ” // КЗ,

14 липня 1990 р. (інтерв’ю з директором

новоствореної гімназії Є.С. Тютюнни-

ком)).

Метод інтерв’ю, як відомо, належить до

емпіричних методів, можливо, через це

жанр інтерв’ю часто відносять до інформа-

ційних жанрів, що базуються саме на інфо-

рмації, отриманій у результаті застосування

емпіричних методів дослідження. Це певним

чином визначає діалогічність публікації, її

форму (“питання-відповідь”): “Потрібні орга-

нізованість і дисципліна” (розмова з голо-

вою колгоспу ім. Шевченка Запорізького ра-

йону І.Я. Костенком) // ЗП, 28 квітня 1984 р.;

“Інтерв’ю обирають уболівальники” (запи-

тання читачів “КоЗи” Б. Павлоцького, В. Тка-

ченка, С. Кальтасова ставив В. Дупак нача-

льнику команди, президенту футбольного

клубу “Металург”, заслуженому тренеру ре-

спубліки Г.О. Жиздику) // КЗ, 15 вересня

1990 р.; інтерв’ю кореспондента газети “МИГ”

Є. Бей “Н. Фролов _____“Ми вирішували одні й ті

ж питання...” // “МИГ”, 20 січня 1996 р.

Публікації типу “питання-відповідь” ство-

рюються поєднанням запитання читачеві з

відповіддю на нього або самого журналіста,

або якоїсь компетентної особи. Таким чи-

ном, під одним заголовком об’єднані кілька

різних текстів і, як правило, різних авторів.

Серед інформаційних жанрів сучасної пері-

одичної преси публікацій “питання-відпо-

відь” – це своєрідні “сіамські близнята”, бо

головною рисою подібних публікацій є не-

розривна єдність запитання і відповіді.

Один без одного вони на газетній шпаль-

ті зазвичай є жалюгідним явищем, а висту-

паючи разом, створюють певну інформацій-

ну єдність, що підкреслює вартість запитан-

ня та відповіді. Причому така відповідь ціл-

ком можлива й у вигляді самостійної заміт-

ки, але зацікавленість нею читачів у такому

випадку могла б бути значно нижчою. Не-

зважаючи на свою стислість, публікації “пи-

тання-відповідь” сфокусовані на тих про-

блемах, що найбільше хвилюють активних

представників читацької аудиторії, які звер-

таються до редакції, щоб отримати необхід-

ну актуальну для них та багатьох схожих з

ними читачів інформації.

Спостереження дають змогу припустити,

що нерідко інформація-відповідь, яку треба

опублікувати, вимагала появи “організова-

ного” листа читача чи позаштатного корес-

пондента, а інколи – спеціально вигаданого

журналістом запитання, яке нібито надійшло

до редакції.

Якщо перед інтерв’юером стоїть завдан-

ня: повідомлення (без будь-яких коментарів)

аудиторії відомостей, отриманих від особи,

у якої взято інтерв’ю, якщо акцент робиться

на запитаннях “Що?”, “Де?”, “Коли?”, то з-під

пера журналіста виходить інформаційне

інтерв’ю; у тому випадку, коли в розмові ви-

никають запитання “Що це значить?”, “З якої

причини?”, “Чому?”, “Яким чином?”, “З якою

метою?”, маємо справу з інтерв’ю аналітич-

ним. Але незалежно від кількості запитань і

відповідей на них, перед інформаційним

інтерв’ю стоїть чітка мета – лише інформу-

вати читача про предмет авторського інте-

ресу, а не вдаватися до аналітики.

На шпальтах запорізьких газет другої

половини – кінця ХХ ст. зустрічаються яск-

раві зразки інформаційних інтерв’ю

(В. Перепадя “Першістю не поступимося” (з

бригадиром ферми радгоспу “Дніпрогес”

Запорізького району В.Т. Шпилечок) // ІЗ, 12

листопада 1975 р.; В. Соловйов “І буде міс-

то-сад” (з керівником міської громадської

лабораторії охорони природи і екологізації

виробництва А.М. Нагорним) // ІЗ, 4 червня

1978 р.; Л. Кулагін “Сувеніри – це тільки по-

чаток” (інтерв’ю з молодим директором під-

приємства “РОКАС” К.М. Асатрян) // ЗП, 22

січня 1991 р.; В. Криворотько “Що у колек-

тивах фізкультури?” // ЗП, 2 січня 1991 р.).

У запорізькій пресі другої половини – кін-

ця ХХ ст. високим індексом частотності по-

значені оперативно-інформаційні інтерв’ю:

В. Жаров “Сподіваємося на успіх” (інтерв’ю

зі старшим тренером збірної команди країни

А.М. Євтушенком) // ІЗ, 2 листопада 1975 р.;

“Зросла продуктивність печей” (інтерв’ю зі

старшим майстром електрометалургійного

заводу “Дніпрспецсталь”, лауреатом Держа-

вної премії І.О. Трегубенком) // ЗП, 11 листо-

пада 1983 р.; І. Січка “Переорієнтація” (ак-

туальне інтерв’ю з начальником Бердянсь-

кого міського управління громадського хар-

чування Г. Абіонян) // КЗ, 30 травня 1986 р.;

Н. Коломієць “Замість ПСУ – кардіологічний

центр” (інтерв’ю із завідувачем обласного

відділу охорони здоров’я П.В. Балашовим) //

ЗП, 26 січня 1990 р.; “Вчителям платитимуть

більше” (розмова із заступником голови ЦК

профспілки працівників науки і освіти України

Г.Й. Піддубною) // ЗП, 30 березня 1991 р.;

Н. Кузьменко “Щоб не згасли пам’ять і свіча”

(до 500-річчя запорізького козацтва) // ІЗ,

3 березня 1992 р.

Одним із підвидів інформаційного ін-

терв’ю в регіональній пресі можна вважати,

так би мовити, запозичене міжнародне ін-

терв’ю: “Інтерв’ю Генерального секретаря

ЦК БКП, голови держаної ради НРБ Т. Жив-

кова польській газеті “Трибуна люду” // ЗП,

1 квітня 1984 р.; “Інтерв’ю Президента Фран-

ції” (Президент Франції Ф. Міттеран дав ін-

терв’ю французькій телекомпанії “Антенн-2”,

у якому спинився на ряді актуальних про-

блем), Париж (ТАРС) // ЗП, 19 листопада

1983 р.; “Інтерв’ю Ніксона по телебаченню”

(повідомлення ТАРС) // ЗП, 8 січня 1971 р.,

де йшлося про телевізійне інтерв’ю Президе-

нта Р. Ніксона у Білому домі 4 січня кореспон-

дентам американських телевізійних компа-

ній. Як повідомлялося в публікації, “більша

частина запитань стосувалася внутрішнього

становища країни, а також такої пекучої

проблеми, як війна у В’єтнамі”. Журналіста-

ми було відтворено зміст телеінтерв’ю, на-

ведено ключову цитату зі сказаного амери-

канським президентом: “Мій прогноз –

1971 рік буде роком економічного зростан-

ня, роком, коли темпи інфляції знижені”.

Спостереження за жанровою парадиг-

мою місцевої преси дають підстави ствер-

джувати, що в багатьох аналітичних ін-

терв’ю уже самі заголовки попереджали про

характер публікацій: “Як вас обслуговують?”

(Ю. Бондаренко // ЗП, 28 квітня 1973 р.),

“Госпрозрахункова паляниця”: які радощі

вона принесе споживачам і які турботи –

виробникам?” // КЗ, 4 березня 1989 р.; “Чи

вмирати місту?” (інтерв’ю з директором еко-

логічної комісії в міськраді В.П. Каперком) //

КЗ, 21 липня 1990 р.; “Міліція і злочинність:

хто кого?” (Г. Петраков // ІЗ, 16 січня 1992 р.;

“Батіг був. А де ж пряник?” (Ю. Дмитрієв //

ІЗ, 4 березня 1992 р.

Роль автора аналітичного інтерв’ю поля-

гає, насамперед, у тому, що своїми запи-

таннями він спрямовує аналіз, який зазви-

чай здійснюється інтерв’юєром. Із цією ме-

тою питання формулюються таким чином,

що вони вимагали висвітлення вузлових

моментів якоїсь події, явища, процесу, ситу-

ації; виявляються причинно-наслідкові зв’яз-

ки, виносяться певні оцінки, формулюються

прогнози подальшого розвитку події, наво-

дяться необхідні аргументи на користь ви-

світленої думки.

Таким чином, внаслідок насичення змісту

тексту інтерв’ю елементами аналізу дійсно-

сті він стає аналітичною публікацією, адже

автор на свої запитання отримує не короткі

однозначні відповіді (що привело б його до

створення інформаційного інтерв’ю), а гли-

бокий, розгорнутий коментар: “Сім’ї на ви-

ріст” (про проблеми багатодітних сімей роз-

повідає голова Державного комітету СРСР з

праці і соціальних питань І.І. Гладкий), за

матеріалами ТАРС // ЗП, 1 жовтня 1986 р.;

“З порожньої тарілки не пообідаєш” (питання

щодо агропромислового комплексу ставили

голові Держагропрому України М.Я. Сидо-

ренку) // ЗП, 4 січня 1991 р.; В. Катрич “На-

ше життя нам зовсім не чуже” // ІЗ,

3 березня 1992 р.).

Результати дослідження дають підстави

стверджувати, що індекс частотності цього

різновиду інтерв’ю на шпальтах запорізької

преси другої половини – кінця ХХ ст. досить

високий. У газеті “Запорізька правда” нерід-

ко аналітичні інтерв’ю публікувалися під

спареними рубриками і часто мали усталені

заголовки: “Що забезпечило успіх?” (на це

запитання ми попросили відповісти голову

колгоспу В.Т. Голуба) під рубрикою “Інтерв’ю

з передовими”, “Чому колгосп зірвав план?”

(відповідає головний зоотехнік колгоспу

М.О. Сардак, уточнює голова колгоспу

В.І. Зеленов) під рубрикою “Інтерв’ю з від-

стаючими” // ЗП, 8 квітня 1984 р. та “Чому

завод зірвав план?” (відповідає директор

Василівського заводу металопобутвиробів

М.І. Козаченко) під рубрикою “Інтерв’ю з від-

стаючими” // ЗП, 8 квітня 1984 р.; “Що забез-

печило успіх?” (розповідає директор Гуляй-

пільського заводу сільгоспмашин Д.Ф. Гапо-

ченко) під рубрикою “Інтерв’ю з передови-

ми” // ЗП, 24 травня 1987 р.

Пізнавально-аналітичне інтерв’ю має не

менш високий індекс частотності в запорізь-

кій пресі: О. Подолян “Є ще порох у порохі-

вницях” (інтерв’ю Леоніда Жаботинського

про спорт на Запоріжжі) // ЗП, 3 січня

1971 р.; М. Клименко “Архітектурно-

скульптурний комплекс на Хортиці” (з дирек-

тором заповідника Л.П. Яловцем) // ЗП,

18 листопада 1979 р.; Ю. Артеменко “На

контролі – якість” (з держінспектором із за-

купівлі та якості сільськогосподарських про-

дуктів облзаготінспекції В.В. Цвєтковим) //

КЗ, 3 вересня 1985 р.; П. Соколов “Нове

об’єднання зі старими хворобами” (актуаль-

не інтерв’ю з начальником житлово-

комунального _____підрозділу В. Костиничем) //

КЗ, 14 січня 1989 р.; В. Пісковий “Віта” зна-

чить “життя” (розповідає професор, завка-

федрою педіатрії Запорізького інституту

вдосконалення лікарів І.П. Бондаренко) //

ЗП, 1 січня 1990 р.; В. Сергєєв “За відро-

дження правди” (у рубриці “Інтерв’ю дає

компетентна людина” – один із найкомпете-

нтніших спеціалістів з козацтва А.Л. Со-

кульський) // КЗ, 4 серпня 1990 р.; В. Ко-

вальчук “Щоб відрізнити чорнобильця від

лжечорнобильця...” // ЗП, 5 вересня 1992 р.

Набагато нижчим індексом частотності

позначене бліц-опитування, яке при всій

схожості з інтерв’ю має власні характерис-

тики: у ході опитування журналіст намага-

ється отримати відповіді на одні й ті самі

запитання від багатьох людей; метою опи-

тування є знайомство аудиторії з існуван-

ням певних думок, суджень, уподобань. Цей

вид інтерв’ю в регіональній пресі 70–80-х

рр. ХХ ст. мав не дуже високі кількісні пока-

зники (А. Векленко “Відшукай живинку у ділі”

(з комсомольськими активістами, які навча-

ються в запорізькій зональній комсомольсь-

кій школі) // КЗ, 21 серпня 1980 р. або колек-

тивне інтерв’ю А. Копеліович “Металург”:

стан справ, плани, турботи” // КЗ, 8 серпня

1985 р., у якому брали участь Запорізького

машинобудівного інституту ім. Чубаря В. Бі-

локінь, передплатник газети “Комсомолець

Запоріжжя” з 20-річним стажем А. Дворець-

кий, уболівальник “Металурга” з 1955 р.

В. Колесников, ветеран праці В. Маєвський,

робітник Запорізького міжобласного налаго-

джувального управління тресту “Оргводо-

канал” Н. Ненченко та інші.

Такі публікації відрізнялися від разгорну-

тих опитувань, що спрямовані на більш гли-

боке дослідження предмета і за своїми хара-

ктеристиками тяжіли до аналітичних жанрів.

Цікавими з погляду ідейно-тематичної

спрямованості були інтерв’ю, що публікува-

лися у молодіжній пресі Запоріжжя. Спосте-

реження за жанровою палітрою на шпаль-

тах газет “Комсомолець Запоріжжя” та

“МИГ” дають підстави стверджувати, що

розвиток інформаційних жанрів, у тому числі

й інтерв’ю, в молодіжній газеті в другій по-

ловині ХХ ст. відбувався під впливом двох

основних факторів: пріоритетності комуніс-

тичної моралі й комсомольської ідейності та

специфіки читацької аудиторії, яку предста-

вляли юнаки, підлітки, люди молодого віку,

із властивим їм підвищеним інтересом до

авторитетної думки, пошуку еталонів пове-

дінки в житті. Ці два моменти суттєво впли-

вали на частотність використання жанру,

яка була значно вищою порівняно з іншими

регіональними газетами. Героєм інтерв’ю в

молодіжній газеті виступала, як правило,

людина, з якої можна брати приклад, люди-

на, що відповідала на запитання типу “Як

здійснити героїчний вчинок?”, “У чому сенс

життя?”, “Як і чому треба навчитися, щоб

стати вчителем (інженером, лікарем, космо-

навтом, письменником, актором, водієм,

агрономом...)?” тощо.

Найчастіше інтерв’ю в регіональній молоді-

жці оформлялося у вигляді діалогу, але трап-

лялися й модифіковані форми жанру. Спосте-

реження за жанровою парадигмою молодіжної

преси свідчать про майстерність інтерв’юєрів,

яка на той час вимагала від них чіткої ідео-

логічної позиції і високої загальної культури,

знання законів людського спілкування.

Особливо привертають увагу інтерв’ю з

передовиками виробництва, переможцями

соціалістичного змагання (А. Безвусий “Сіль-

госптехніка” перед стартом” // 21 червня

1973 р., А. Жучинський “Не кожному дано так

щедро жити” // КЗ, 9 липня 1985 р.). Найви-

щим індексом частотності у 80–90-ті рр. ХХ ст.

позначене “Актуальне інтерв’ю” (Ю. Арте-

менко “На контролі – якість” // КЗ, 3 серпня

1985 р., Є. Бей “Ми вирішуємо ті ж самі за-

вдання” // “МИГ”, 10 січня 1996 р.).

Зазвичай інтерв’ю в молодіжній газеті

оформлялося у вигляді діалогу, але поши-

рені також інтерв’ю-монолог, інтерв’ю-зама-

льовка, доброзичливе інтерв’ю, колективне

інтерв’ю, інтерв’ю на замовлення, інтерв’ю зі

свідком події. Зустрічалися й цікаво-розва-

жальні інтерв’ю (Г. Дерибас “Чи обов’язково

бути вегетаріанцем?” // КЗ, 4 серпня 1990 р.;

А. Багнюк “Доля чоловіків – любити таких, як

я...” (інтерв’ю з повією) // КЗ, 22 грудня

1990 р.).

Результати дослідження жанрової пара-

дигми запорізької преси дають підстави кон-

статувати, що в 70–90-х рр. ХХ ст. в регіо-

нальній періодиці помітно посилився процес

“гібридизації” жанрів, в основі якого – дифу-

зійні процеси, що характеризувалися взає-

мопроникненням різноманітних форм текс-

тів та їх жанрових ознак, доповненням до

структурно-змістової морфології основного

(базового) жанру додаткових рис з інших

жанрів. Жанротворчі ознаки в текстах суб’єк-

тивуються авторською позицією, домислом

журналіста, його світосприйняттям у кон-

тексті суспільно-політичного життя.

Під впливом інноваційних трансформа-

цій, що стали результатом коннотативних і

синкретичних процесів, у жанрах регіональ-

ної преси виникають нові, досконалі моди-

фікації. Коннотативність (“коннотація” – від

лат. connotatio – додаткове значення) жан-

роутворення в регіональній пресі означає

прояви додаткових рис, морфологічно-

змістових характеристик, значень у газетних

текстах. Традиційні жанри внаслідок конно-

тації набувають додаткових відтінків, що

сприяє реалізації їх функціонального призна-

чення: інтерв’ю-репортаж (В. Шак “З мате-

ринською ниркою” // “МИГ”, 6 січня 2000 р.),

інтерв’ю-есе (О. Ребро “Чому плачуть чай-

ки?” // ІЗ, 14 березня 1992 р.; інтерв’ю-діло-

вий діалог (“Інтерв’ю дає ректор В.О. То-

лок” // КЗ, 19 квітня 1986 р.; Є. Гранишев-

ська “Торговельна мафія безсмертна” // КЗ,

6 грудня 1990 р.).

Газетні жанри в регіональній пресі кінця

ХХ ст. зазнали особливого впливу синкрети-

зації, що стало однією з основних особливо-

стей жанроутворення. Синкретичність жанро-

утворення (“синкретизм” з грец. synkretismos

– об’єднання), як результат злиття сег-

ментів окремих жанрових конструкцій у єди-

ну систематизовану і цілісну форму, стала

потужним каталізатором збагачення жанро-

вої палітри запорізької преси.

Найвищим індексом частотності серед гі-

бридних жанрів позначений інтерв’ю-нарис

(Л. Пославська “У нас в гостях – Анатолій

Сафронов” (письменник і драматург, автор

гострих публіцистичних нарисів, головний

редактор журналу “Огонек” // ІЗ, 14 квітня

1973 р.; Ю. Гаєв “Шляхи батьків – дороги

синів” // КЗ, 17 липня 1980 р.; В. Дорошенко

“Господарське око” // КЗ, 22 січня 1983 р.;

Б. Естеркін “Перше в світі кіноінтерв’ю: пер-

шою людиною праці, що заговорила з екра-

ну, була комсомолка, героїня будівництва

Дніпрогесу М. Білик” // ІЗ, 6 листопада 1983 р.;

А. Жулинський “Не кожному дано так щедро

жити” (інтерв’ю з командиром одного з пер-

ших будзагонів А.П. Кузнєцовим) // КЗ, 9 лип-

ня 1985 р.; В. Песиголовець “Бюджет жеб-

рака” – інтерв’ю за всіма правилами жан-

ру” // ЗП, 15 лютого 1991 р.; С. Чепурна “Де

ж ти, колишня славо, де ж ти, вірний дорий

коню?” // ІЗ, 25 січня 1992 р.; О. Ребро “За

світ встали козаченьки... – кошовий отаман,

учасник хору “Запорізькі козаки” // ІЗ, 11 лю-

того 1992 р.; Г. Дерибас “Містер Баттерф-

ляй” (про Дениса Силантьєва, майстра спор-

ту міжнародного класу з плавання) // “МИГ”,

17 лютого 1996 р.; В. Самійленко “Як я ма-

люю?” // “МИГ”, 30 січня 1997 р., В. Сергєєв

“В міських головах – прості люди” // “МИГ”,

29 травня 1997 р., В. Редя “Мій імідж – це я

сама” // “МИГ”. Преса дедалі частіше віддає

перевагу цій вільній жанровій формі, якщо від-

чуває негативні моменти, пов’язані з актуаль-

ністю або прагне дати більше, ніж самі факти.

Під впливом докорінних змін у суспільстві, а

відтак, і у функціонуванні всеукраїнських ЗМІ,

на шпальтах регіональної періодики спостері-

гається зростання тенденції до використання

змішаних форм, що рівноправно існують поряд

із класичними, залишаючи журналістам широ-

кий простір для нових творчих пошуків.

У наш час, коли думки людей відіграють

у медіа надзвичайно важливу роль, інтерв’ю

стає чи не найбільш вживаним засобом жу-

рналістики, чи не найпоширенішим газетним

жанром. За допомогою інтерв’ю фіксуються

висловлювання окремих осіб щодо певних

проблем і тем, а також інформація про них

самих.

Слід констатувати, що інтерв’ю, як і вся

жанрова палітра запорізької преси другої по-

ловини ХХ – початку ХХІ ст., залишається

поза увагою науковців. Відсутність досліджень

із цієї теми відкриває перспективу подальшої

роботи над вивченням та глибоким аналізом

жанрової парадигми запорізької преси.

Література

1. Вайшенберг З. Новинна журналістика :

навч. посіб. / З. Вайшенберг ; [за заг.

ред. В.Ф. Іванова]. – К. : Академія Украї-

нської преси, 2004. – 262 с.

2. Здоровега В.Й. Теорія і методика жур-

налістської творчості / В.Й. Здоровега. –

Л. : Паіс, 2004. – 268 с.

3. Кайда Л.Г. Эффективность публицисти-

ческого текста / Л.Г. Кайда ; [под ред.

Я.Н. Засурского]. – М. : Изд-во МГУ,

1989. – 182 с.

4. Проблемы жанров в журналистике. –

Л. : Изд-во ЛГУ, 1968. – 78 с.

5. Тертичный А.А. Жанры периодической

печати : учеб. пособ. для студентов ву-

зов / А.А. Тертичный. – М. : Аспект-

пресс, 2000. – 311 с.__

Цвєтаєва О.В. Використання розмовної та жаргонної лексики в авторських колонках як засобу збільшення експресивності тексту (на прикладі “Газети по-українськи”) // Держава та регіони. Серія: Соціальні комунікації. – 2010. - № 1. - С. 186-188

УДК 070(477)+811.161.2’38