Доречність передбачає насамперед вибір оратором форми мовленнєвого впливу.

ПРЯМА ФОРМА МОВЛЕННЕВОГО ВПЛИВУ

Пряма форма мовленнєвого впливу - це таке використання оратором мовних виразів, коли він має на увазі лише їх буквальне значення, лише те, що він говорить.

Пряма форма мовленнєвого впливу є відкритою тактикою. Користуючись нею, оратор безпосередньо повідомляє аудиторії те, що він має на увазі. Відповідно, така форма впливу є точною, послідовною й узгоджується із критерієм щирості. З іншого боку, слід мати на увазі, що зв'язок між словом і предметом є довільним.

Для аудиторії сприйняття подібної мовленнєвої форми не викликає особливих утруднень. Слухачам не доводиться вгадувати те, що мав на увазі оратор, і думати, чи вірно вони зрозуміли його.

Використання прямої форми мовленнєвого впливу передбачає ієрархічно структуровану комунікацію. При цьому більш високий рівень ієрархії займає оратор. Саме за таких умов він може розраховувати на ефективність своєї промови, яка забезпечується здебільшого конвенційним характером ситуації спілкування. Як правило, для кожної ситуації існує одна пряма форма мовленнєвого впливу. Подібну модель взаємодії оратора й аудиторії називають вертикальною.

НЕПРЯМА ФОРМА МОВЛЕННЕВОГО ВПЛИВУ

Непряма форма мовленнєвого впливу - це таке використання оратором мовних виразів, коли він має на увазі не тільки те, що він говорить, а й щось більше.

Аудиторії пропонується самій встановити, що криється в цьому "більше, ніж буквальне значення". Непряма форма мовленнєвого впливу є прихованою тактикою. Оратор "каже не те, що він каже", тобто відкрито не проголошує аудиторії, що він має на увазі.

Відповідно, така форма впливу не узгоджується із критерієм щирості. Слід відмітити, що неузгодженість із критерієм щирості зовсім не означає, що оратор говорить неправду. Він свідомо обирає такі способи виразу, які в принципі дають можливість аудиторії сприйняти те значення промови, що приховане за непрямою формою. Тому інтерпретація непрямої форми комунікації передбачає додаткові зусилля з боку слухачів. У принципі існує небезпека того, що аудиторія зрозуміє оратора не так, як йому б хотілося.

Непряма форма мовленнєвого впливу задає, по суті, множинність способів сприйняття промови. У такий спосіб слухач приєднує до виголошеного оратором того змісту, що є актуальним для самого слухача. Ефективність непрямої комунікації якраз і виявляється в цій свободі аудиторії. Подібну модель взаємодії оратора зі слухачами називають горизонтальною.

Непряма форма впливу забезпечується використанням у промові певних засобів виразності, якими є риторичні фігури. З іншого боку, як зазначалось вище, риторичні фігури створюють красу промови.

ОСНОВНІ ТИПИ РИТОРИЧНИХ ФІГУР

Риторичні фігури ще з часів Античності прийнято поділяти на дві великі групи: власне фігури і  тропи. Основою такого поділу є мінімальний об'єкт перетворення, зміни. У фігурах об'єктом зміни є речення або більша одиниця промови. У тропах об'єктом зміни є слово або словосполучення.

Риторичні фігури (лат. "figura" - образ, вид) -це прийоми виразності, які реалізуються на рівні речення чи одиниці, більшій за речення. Найбільш поширеною фігурою є риторичне запитання.

Риторичне запитання - це висловлювання у вигляді запитання, яке не потребує відповіді на відміну від звичайного.

Воно використовується оратором здебільшого в усних промовах для підкреслення незвичайності ситуації, накалу почуттів, привертання уваги слухачів до певного предмета.

Як зазначалось вище, фігур існує дуже багато. Однак їх можна звести в цілому до такого прийому, який називається "синтаксичне перетворення".

                   "Синтаксичне перетворення" - це такий прийом, суть якого полягає у виборі потрібного оратору порядку слів у реченнях.

Прийом синтаксичного перетворення реалізується через три групи фігур: фігури скорочення (власне скорочення і фігури зменшення); фігури додавання; фігури розташування.

РИТОРИЧНІ ФІГУРИ СКОРОЧЕННЯ

Фігури скорочення - це риторичні фігури, суть яких полягає у пропущенні якихось елементів промови.

До них належать: апосіопеза, асиндетон, еліпсис тощо.

Апосіопеза (грец. aposiopesis - "мовчання") -це фігура "замовчування", коли оратор свідомо не до кінця висловлює думку, розраховуючи на те, що слухачі самі здогадаються, про що він хотів повідомити. У письмових промовах така фігура здебільшого виражається через три крапки і досить широко застосовується в заголовках. Наприклад: "Я б міг сказати вам всю правду, але...".

Асиндетон (грец. asyndeton - "безсполучення") -це фігура скорочення, що означає пропуск сполучників. Прикладом може бути відоме висловлювання Г. Ю. Цезаря: "Прийшов, побачив, переміг".

Еліпсис (грец. elleipsis - "пропуск") -це фігура скорочення, що означає пропуск якогось члена речення, який можна відновити з контексту. Досить часто в подібних конструкціях "випадає" присудок, хоча це можуть бути й інші члени речення. Наприклад, висловлювання У. Черчілля: "У кожній кризі кайзер пасував. У поразці - втік; у революції - зрікся; у вигнанні - заново одружився".

Фігури зменшення - це риторичні фігури, суть яких полягає у відсіканні від предмета якихось частин. До них належить насамперед літота.

Літота (грец. Litotes - "простота", "скромність") -це навмисне зменшення якості, значущості певного предмета. Наприклад: Тістечко таке маленьке, що нема чого їсти. Ця жінка непоганої вроди.

ФІГУРИ ДОДАВАННЯ

Фігури додавання - це риторичні фігури, суть яких полягає у повторі якихось елементів промови. До них належать: анафора, епіфора, гомеотелевтон, кіклос, хіазм тощо.

Анафора (грец. anapherein - "нести вгору") -це фігура додавання, що полягає у повторі початкових частин суміжних речень. Наприклад: Lipton: найкраще у чаї, найкраще у мені.

Крім того, анафора досить часто вживається у зверненнях оратора до аудиторії. У таких випадках краще застосовувати цей прийом три рази. Наприклад: Дорогі співвітчизники! Дорога громадо! Дорогий народе!

Епіфора (грец. epipherein - "нести після") -це фігура додавання, що полягає у повторі кінцевих частин суміжних речень. Наприклад: За квартиру - плати, хочеш далі вчитися - плати, хочеш, аби тебе краще лікували, - плати.

Гомеотелевтон (грец. homeo - нагадуючий і telos - закінчення) -це фігура додавання, що полягає у початковому римуванні, звуковому повторі окремих частин слів у реченні.

На сьогоднішній день цей засіб виразності досить часто застосовують у рекламі. Наприклад: Здорова мама - здорове й дитятко. Це знає й кенгурятко. Або: Я стала ще більше, і це так чудово! Ще 100 мл в мені безкоштовно!

Кіклос (грец. kyklos - коло) -це фігура додавання, що полягає у повторі початку й кінцівки речення. Наприклад: Є щось вище за нас, я не знаю що, але воно є.

Хіазм (грец. chiasmos - "перехрещення") -це фігура додавання, що полягає у "хрестоподібному" поєднанні елементів речення. За умов такого поєднання один одному відповідають перший і четвертий елементи та другий і третій (як правило, третій член автоматично привертає до себе увагу, тому на нього робиться основний акцент). Наприклад: Жити - чудово, а чудово жити - ще краще.

Фігури збільшення - це риторичні фігури, суть яких полягає в наданні предмету тих елементів, яких він не містить. До них належить насамперед гіпербола.

Гіпербола (грец. Hyperbole - "кидання зверху") -це навмисне перебільшення якості, значущості певного предмета. Наприклад: Я піду за тобою на край світу.

ФІГУРИ РОЗТАШУВАННЯ

Фігури розташування - це риторичні фігури, суть яких полягає у незвичайному розташуванні елементів промови. До них належать: інверсія, паратеза, парцеляція тощо.

Інверсія (лат. inversio - перестановка) - це фігура розташування, що означає використання незвичайного порядку слів у реченні. Найчастіше у подібних конструкціях наперед виноситься те, на чому оратор акцентує увагу. Наприклад: На таку альтернативу ми ніколи не погодимось! Ми ніколи не погодимось на таку альтернативу!

Паратеза (грец. parathesis - додаток) -це фігура розташування, що означає вставку в завершену синтаксичну структуру певних елементів для закріплення саме того значення, яке оратор бажає донести до аудиторії. У ролі таких елементів можуть виступати інші речення, словосполучення, слова. Досить часто в завершену конструкцію вноситься риторичне запитання. Наприклад: "Коли нас підлещують, то вихваляють нашу російську гостинність, коли нас картають - а коли нас не картають? - про нас говорять, що єдину гарну нашу рису - гостинність - ми поділяємо з племенами, які стоять на нижчому щаблі культури" (А. Ф. Коні).

Парцеляція (лат. parcellatio -поділ на частини) -це фігура розташування, що означає розчленування речення з винесенням за його межі тих елементів, які посилюють основну думку. Наприклад: "Я утомився, бо життя безупинно і невблаганно іде на мене, як хвиля на берег. Не тільки власне, а й чуже" (М. Коцюбинський).

ТРОПИ

Тропи (грец. trope - зворот) -це прийоми виразності, що реалізуються на рівні слова чи словосполучення. Інакше кажучи, це використання слів у невластивому для них значенні. Слід зазначити, що, використовуючи слова у переносних значеннях, людина, як правило, не переслідує якусь "особливу мету". Тобто вибір із набору потрібних оратору значень одного, переносного, зазвичай не відчувається ним як більш складна мисленна операція. Люди так само легко використовують слова в переносних значеннях, як і слова в прямих значеннях.

Використати троп означає надати слову невластиве йому значення на підставі деякого критерія. Виділяють такі критерії для утворення тропів: тотожність; схожість; суміжність; протилежність.

Головними тропами за тотожністює:

Евфемізм (грец. euphemismos - гарне слово) -це троп, суть якого полягає у використанні "пом'якшеного", більш прийнятного виразу для позначення певного предмета. Іншими словами, за допомогою евфемізмів події, явища, предмети описуються оратором у "рожевих" тонах і викликають в аудиторії позитивні емоції. Наприклад: бомбардування - точкові удари.

Дисфемізм (грец. dysphemismos - погане слово) -це троп, суть якого полягає у використанні такого виразу для позначення певного предмету, який завідомо містить негативну оцінку. Іншими словами, за допомогою дисфемізмів події, явища, предмети описуються оратором у "чорних" тонах і викликають в аудиторії негативні емоції. Наприклад: демократія - демократичні ігри.

Антономазія (грец. antonomasia - інше ім'я) -це троп, суть якого полягає у використанні широко відомих власних імен у ролі загальних або загальних назв у ролі імен. Наприклад: У кожної видатної людини, як і у Наполеона, як правило є свій Тулон і своє Ватерлоо.

Перифраза (грец. perifrasis - описовий вираз) -це троп, суть якого полягає у використанні опису предмета замість його назви. Наприклад: Йому доведеться розлучитися зі своєю половиною.

Головними тропами за схожістю є:

Метафора (грец. metaphora - перенесення) -це троп, суть якого полягає у називанні одного предмета виразом, який звичайно позначає інший предмет, на підставі певної схожості між цими предметами. Переважно метафора являє собою приховане порівняння, оскільки в ній пропущено вирази як, ніби, але вони маються на увазі.

Алегорія (грец. allegoria - інакомовлення) -троп, що виражає загальну, абстрактну думку конкретним чином. Досить часто алегорію можна зрозуміти лише в межах цілісного тексту. У таких випадках вона постає як велика метафора, що розгортається протягом усього твору. Яскравими зразками алегорії є байки, притчі, загадки, прислів'я, приказки. Наприклад: Це ще тільки цвіт, а ягоди будуть.

Катахреза (грец. catechesis - зловживання) -це троп, який є незвичною метафорою, що сприймається як нагромадження слів. Наприклад: Ці плани приречені на успіх.

Прозопопея (грец. prosopopoiia- уособлення), або персоніфікація - це троп, суть якого полягає у перенесенні людських ознак (ширше - ознак істот) на неістот, одухотворення. Наприклад: Його релігія забороняє йому пити горілку.

Головні тропи за суміжністю є:

Метонімія (грец. metonymia - перейменування) -це троп, суть якого полягає у використанні замість імені предмета його ознаки або назви іншого предмета, що з ним пов'язаний. Тобто оратор ставить у повідомленні деякі аспекти предмета замість самого предмета, який пропонується слухачам впізнати, ідентифікувати за цими аспектами. Наприклад: Він любить читати Канта. Зібралася вся школа. Міністерство згодне.

Синекдоха (грец. Synecdoche - позначення через натяк) - це троп, суть якого полягає у заміні назви цілого назвою якоїсь його частини або навпаки. Розглядають як різновид метонімії.Наприклад: Може, яку копійку заробить. Щоб і ноги твоєї там не було! Він має там руку.

Головні тропи за протилежністю:

Іронія (грец. eironeia - удавання) -це троп, суть якого полягає у наданні слову такого смислу, що протилежний буквальному значенню. Найчастіше іронію розуміють як вживання слова з позитивною оцінкою для вираження негативної оцінки. Тобто вона є паплюженням і запереченням під маскою схвалення і згоди. Як правило, натяк на прикидання, сигнал іронії міститься не в самому виразі, а в контексті або інтонації.

Антифразис (грец. antiphrasis - протиріччя) -це троп, суть якого полягає у використанні слова в значенні, що є контрастним стосовно буквального. Наприклад: Ніщо так не обмежує твої дії, як фраза: "Та роби що хочеш!".

Оксюморон (грец. oxymoron - розумно-дурне) -це троп, суть якого полягає у поєднанні суперечливих слів. Наприклад: Живі мерці.