Основні священні тексти іудаїзму.

Священні тексти індуїзму — тексти, які є частиною літературної традиції індуїзму, велика частина яких була написана санскритом. Ключову роль у вивченні Вед та інших санскритських текстів індуїзму, грають морфологія і лінгвістична філософія.Священні писання індуїзму діляться на дві категорії:

1. Шруті («почуте») - найбільш значущі і стародавні богооткровенні писання.

2. Смріті («запам'ятоване») - додані пізніше тексти.

Веди, разом з пов'язаними з ним брахманами, араньяками і упанішадами, належать до категорії шруті і приймаються як священні й богооткровенні писання практично всіма індуїстами . Інші тексти індуїзму, які вчені відносять до післяведичного періоду, належать до категорії смріті. Це перш за все Пурани, «Махабхарата» і «Рамаяна» — вони також приймаються як богооткровенне писання більшістю послідовників індуїзму, і вважається, що авторитет ґрунтується на авторитеті шруті. Веди є найдавнішими творами санскритської літератури і найдавнішими священними текстами індуїзму.

У традиції індуїзму Веди належать до категорії шруті («почуте») і розглядаються як апаурушея - богооткровенні писання «божественного походження, не написані людиною». Ведичні мантри повторюються і оспівуються в індуїзмі як молитви на різного роду релігійних обрядах і в інших особливо урочистих випадках.

Різні філософські школи і течії, які зʼявилися на індійському субконтиненті, по-різному ставляться до Вед. Ті школи індійської філософії, які приймають авторитет Вед, називають астіка («ортодоксальними»). Інші індійські філософії - буддизм і джайнізм - відкинули авторитет Вед і розвинулися в окремі релігії. В індійській філософії, ці традиції називають настіка («неортодоксальними» або «неведичними»). Веди, в основному зосереджені на ведичних жертвоприношеннях, проведених чотирма священиками, кожен з яких представляє одну з Вед. Ці ритуали карма-канди здійснюються за посередництвом бога вогню Агні. Вважається, що тільки через посередництво Агні, священики (і з ними інші члени суспільства) можуть увійти в контакт з девами.

Основні гілки християнської релігії.

Як відомо християнство поділяється на три основні частини - католицтво, православ'я і протестантизм. Чим же характеризується кожна гілка християнства?
Перша за чисельністю серед християнських релігій буде католицька - католицтво. Основні книги - Святе Передання та Біблія. Дуже високо шанується Діва Марія, звичайно Ісус і безпосередньо Бог. Плюс різні святі, мученики і Святий Дух. Протестантизм. Другий напрямок за чисельністю в християнстві. Протестантів, до речі більше ніж православних. Священною книгою для протестантів є виключно Біблія. Інші християнські книги вони не визнають. У протестантизмі дуже різноманітні форми вірування, традицій і церков. Один від одного вони відрізняються іноді так, що знайти щось спілкування серед них дуже важко, крім єдиної книги.
Православні. Найменша гілку в християнстві. За основу беруться різноманітна християнська література - Біблія, Старий Завіт, Новий Заповіт, Євангелія і так далі. Оспівується свята трійця: Бог Отця, Бог Син і Святий Дух, як Единосущие Особа. Сповідь ведеться до Христа - Ісуса.
Ще існує старовіри. Вони теж відносяться до християнської релігії, тому що сповідують від Ісуса, в атрибутах мають хрест. До речі, в кожному народі є свої старовіри. Ще існують давньосхідні церкви, як правило кожна з них має ряд своїх церков і відзнак та антитринітарії - по-суті ті ж секти, тільки трохи більш поширені. В окрему групу відносять молокани і духовне християнство. Кожна з гілок християнства мають свої дрібні поділу, секти та конфесії.

Чому в Корані так багато спільного з Біблією?

Дві великі світові релігії – Християнство та Іслам – є сьогодні протидіючими і стоять на межі війни. Проте обидві вони визнають Аврама та його нащадків центром однієї світової родини. Теоретично, Іслам (що означає “покірний”) визнає поклоніння тому самому Богу, якого ми знаходимо на сторінках Біблії. Ми це знаємо з вивчення Біблії та Корану. Великі теологи (такі як Кальвін, Гарнак, Бруннер) сходяться на тому, що раціональний теїзм, Іудаїзм, Біблія та Іслам - Унітарні . Теоретично, релігії повинні бути спроможними домовитись про Бога, якому вони молитимуться. Так само, як ми повинні змогти знайти деякі спільні зв’язки, перехресні лінії в Біблії та Корані. Чому тоді ми до такої міри їх розрізняємо, що, наприклад, в Єгипті після того, як Єгипетська Коптська Церква проіснувала близько 1545 років від Халкідійського Собору, сьогодні вона так переслідується Фундаментальним Ісламом, що почала шукати поєднання з Римом, з яким вона майже втратила зв’язок з часів Собору (451 р.) Саме цей Собор (а саме Триунітаризм) став власне причиною підняття Ісламу. Чому після 14 століть мирного співіснування повинно так бути? Чи Магомет, базуючись на свідченнях Корану, підтримав би цю позицію? Про що вчить Коран стосовно Христа і чи не відступає Іслам від тієї віри, що була йому дана? Наше завдання полягає у тому, щоб дослідити те, що вчить Коран стосовно Христа, і подивитися з позиції сучасності як на Іслам, так і на Християнство.Твердження про те, що Ісламська концепція Бога, всупереч зовнішнім подібностям, дуже відрізняється від Християнської концепції Бога, постало з уявлення про теологічну будову обох систем, яка суттєво видозмінилась в порівнянні з початковою. В християнському сенсі Бог змінився під впливом таємних релігій поряд з синкретичним прийняттям Трійці або триунітарної моделі. З іншого боку, на Іслам вплинули метафізичні результати зростання пізнішого Індійського Монізму як продовження Аріанства. Первинною концепцією Біблії і Корану була, проте, Авраамська концепція Бога та націй – його нащадків, які дотримувались цієї концепції. Мова йде про такі нації як ізраїльська, іудейська, арабська та синів Кетури.Для всіх послідовників Аврама Бог був духом та силою, що сама являлась до свого народу та мала чіткий план та мету створення світу під Своїм керівництвом. Чекання на Христа, Господа або Месії були очевидними ще з часів Аврама і поділялися родом, що він після себе залишив. Арабська нація походить від Ізмаїла та дванадцяти князів, породжених від нього (Буття. 17:20) (таким чином, одночасно з Ізмаїльським було введено інші 12 поділів на 12 родів). Їхні традиції, що походять від і через Магомета, стоять у витоків всього Ісламу. Від Ісака ці традиції передалися ізраїльській нації та звідти перенеслися у два царства – Ізраїльське та Іудейське. Єврейські секти чекали на Месію в І столітті, а сини Задока (які, скоріше за все, відносилися до секти Ессеєв) стверджували, що буде два Месії, Месія Аарона та Король Месія Ізраїлю, і що ці два Месії були одним Месією (див. Дж. Вермз “Манускрипти Мертвого Моря англійською”, перевидання: “Звичаї Дамаску VII” і фрагмент з печери IV). Ось чому сподівалися на те, що Месія повинен здійснити два пришестя. Після смерті Христа апостоли, сімдесят та новонавернені ними почали проповідувати Євангеліє ближнім, що заблукали, і таким чином ці традиції потрапили до Європи, Єгипту , Азії та Індії. Так Християнство порвало з Іудаїзмом та розповсюдило ідею спасіння душі для неєвреїв, які через деякий час почали розумітися як неіудеї.