Витрати і ціна продукції підприємства

Витрати в ціноутворенні на підприємстві мають особливе значення. Вірний облік затратного механізму необхідний для визначення ціни пропозиції і, що важливо, для розробки ефективної стратегії і тактики всієї діяльності підприємства. При сформованій ринковій кон'юнктурі забезпечення більш низьких витрат стосовно доходу (виторгу) підприємства – визначальна умова виживання і добробуту підприємства. Їх достовірне визначення і зниження, а іноді і підвищення мають безпосереднє значення для прибуткової роботи підприємства і стабільності його функціонування.

В умовах ринку необхідно розрізняти економічні (підприємницькі) витрати і бухгалтерські витрати виробництва і реалізації товарів.

Бухгалтерські витрати визначаються відповідно до бухгалтерських стандартів обліку витрат, затверджених Мінфіном України. Їхнє угрупування за статтями калькуляції й економічними елементами розглянуто вище (III.1.2 і III.1.3).

Економічні, чи підприємницькі, витрати виробництва і реалізації товару (продукції, робіт, послуг) за своєю сутністю визначають ціну пропозиції товару. Витрати обчислені в грошовій формі, які підприємство враховує, щоб функціонувати на ринку виходячи з мінімально необхідних умов здійснення нормальної своєї діяльності, – це витрати, пов’язані з простим і розширеним відтворенням в даній галузі.

В економічні (підприємницькі) витрати виробництва і реалізації товару (продукції, робіт, послуг) підприємства доцільно включати наступні витрати, пов'язані з його діяльністю.

Перше – бухгалтерські витрати виробництва і реалізованих підприємством послуг.

Тим часом підприємство при орієнтації на ефективну роботу на ринку і визначенні можливої ціни реалізації товару не може обмежитись складом витрат, що включаються в собівартість продукції підприємства. Крім собівартості доводиться враховувати в витратах також і інші затрати, пов’язані з його діяльністю.

Друге, що вимушене враховувати підприємство в витратах – це нормальний підприємницький прибуток і, відповідно, нормальна обумовлена підприємницька рентабельність підприємства і виробів, видів продукції. В підприємницьких витратах вказані показники враховуються відповідно до прийнятої стратегії (і тактики) ціноутворення для того, щоб забезпечити підприємству ту стратегію загального розвитку, що визначило керівництво чи збори акціонерів з урахуванням конкурентної кон'юнктури в галузі.

При розрахунку нормального підприємницького прибутку враховуються:

- витрати, що забезпечують нормальне (існуюче, сформоване в галузі) розширене відтворення – капітальні вкладення в основні засоби і приріст обігових коштів;

- витрати з прибутку на науково-дослідницькі, дослідно-конструкторські й інші роботи, що забезпечують науково-технічний прогрес;

- витрати на житлове й інше соціальне будівництво;

- поточні витрати на соціальні потреби, що фінансуються з прибутку;

- підготовка і перепідготовка кадрів;

- відрахування в централізовані фонди;

- виплата дивідендів за акціями;

- відрахування податків, що сплачуються за рахунок прибутку.

Всі ці витрати, що фінансуються за рахунок прибутку, враховуються при визначенні нормального підприємницького прибутку в розмірі, що склався в галузі. Прибуток і рентабельність враховуються в економічних, підприємницьких витратах, зазвичай, в розмірах, прийнятих в даній галузі виробництва. При цьому прибуток, що включається в підприємницькі витрати видів продукції, виробів, може бути визначений з урахуванням специфіки виробництва за різними моделями ціни:

- пропорційно собівартості продукції, робіт, послуг;

- пропорційно оплаті праці, врахованої в собівартості;

- пропорційно фондомісткості, капіталомісткості виробів.

Це визначається, в кінцевому рахунку, економічною стратегією підприємства.

Третє – в підприємницьких витратах враховується податок на додану вартість (ПДВ), якщо він додається до ціни, тобто нараховується понад ціну підприємства, а також акцизи. Податок на додану вартість (ПДВ) є витратним для підприємства і повинен бути відображеним у його витратах, тому що підприємство зараховує його суму до бюджету, і, отже, зобов`язане приймати до уваги при калькулюванні всіх своїх витрат.

Акциз підприємству необхідно враховувати в своїх витратах, якщо воно відраховує в бюджет акцизний податок. Ціна пропозиції в даному випадку визначається з урахуванням акцизного податку.

Четверте – мита, тарифи і збори необхідно враховувати в підприємницьких витратах товарів, що відвантажуються на експорт. Вони означені в підприємницьких витратах в розмірі, встановленому відповідними законодавчими актами і постановами Уряду.

П'яте – альтернативні витрати також враховуються при розрахунку підприємницьких витрат. Під альтернативними витратами розуміють втрати, чи не використані можливості, обчислені в грошовій формі, які виникають в результаті відмови від інших альтернативних рішень. Ці витрати іноді називають неявними. Це альтернативні витрати використання ресурсів, що належать власникам підприємства (які знаходяться у власності підприємства як юридичної особи), що недоотримані в обмін на конкретні (грошові) платежі.

При розрахунках альтернативних підприємницьких витрат підприємство керується власними вигодами і втратами в підприємницькій діяльності. Тому для їхнього визначення немає чітких загальноприйнятих методик, переліку статей витрат, втрат, які б регламентувалися певними (конкретними) нормативними актами. Це справа підприємства. Перелікуємо лише деякі витрати і втрати, що, зазвичай, враховуються в альтернативних витратах в практиці іноземних підприємств.

Амортизація означена в бухгалтерській звітності відповідно до діючого правилами і нормами нарахування амортизаційних відрахувань, вимогами податкового законодавства і податкової інспекції. Тим часом відомо, що фактичне зношення основних фондів не завжди співпадає з амортизаційними відрахуваннями. Має місце недоамортизація і переамортизація машин, приладів, устаткування, транспортних засобів, будинків і споруджень. Фактичні витрати капітальних вкладень відраховуються від сум амортизації. Особливо великий розрив між цими сумами виникає в умовах інфляції, тому в розрахунках альтернативних, неявних витрат, пов'язаних з відтворенням основних фондів, доцільно враховувати фактичні, реальні витрати, а не нормативні.

Витрати, пов'язані з використанням праці, робочої сили, варто враховувати не тільки в розмірі витрат, що включаються в собівартість продукції, послуг, але й інших витрат, викликаних, наприклад, соціальним обслуговуванням – фінансуванням поліклінік, дитячих садів і інших соціально-культурних установ, дотацій житлово-комунальному господарству та інше. На дрібних підприємствах, наприклад, роздрібної торгівлі, коли власник сам керує магазином, в підприємницьких витратах доцільно відбивати його жалування, хоча воно може і не відбиватися в грошових операціях.

В умовах інфляції в розрахунках альтернативних підприємницьких витрат особливе значення має оцінка інфляційного очікування і темпів інфляції як у цілому по народному господарству, так і по конкретних регіонах України, а також по продукції окремих галузей промисловості, будівництва, сільського господарства, транспортних послуг і т.п., що формують витрати виробництва і обігу.

Втрати від „не використаних можливостей” визначаються в результаті порівняння альтернативних варіантів прийнятих рішень.

Таким чином, ціна пропозиції підприємства (вільна оптова ціна) виглядає таким чином:

, грн.

де С_оn – операційні витрати, грн.;

   Пн – нормальний підприємницький прибуток, грн.;

   ПП – податок на прибуток;

   Q_п – обсяг випуску товарної продукції, од.;

   А – ставка акцизного збору;

   Т – мито, грн.;

   ПДВ – ставка податку на додану вартість.

Показник підприємницької рентабельності (коефіцієнт) дорівнює:

Тоді ціна пропозиції приймає вигляд:

, грн.

Приклад. Проведемо розрахунок ціни пропозиції і підприємницьких витрат на прикладі підприємства, що має кілька випускаючих цехів. Нижче наведено дані про витрати на виробництво товарної продукції по підприємству в цілому і по окремих цехах.

Витрати на виробництво товарної продукції віддзеркалюють операційні витрати (бухгалтерські витрати), алгоритм їх розрахунку наведено в табл. 3.1.1.

Для визначення нормального підприємницького прибутку і рентабельності необхідно підрахувати суму витрат, виплат, яку потрібно фіксувати за рахунок прибутку.

Таблиця 3.1.1

Витрати на виробництво товарної продукції, млн. грн.

Виплати з прибутку, млн. грн.:

- капітальні вкладення       –        90,0

- витрати на перспективні науково-дослідницькі і дослідно-конструкторські розробки   –        61,0

- житлове будівництво       –   5,0

- оплата праці і дивідендів –    40,0

- внесок у товариські підприємства – 15,0

- витрати на соціальні заходи   –    25,0

- підготовка кадрів за кордоном –   2,0

- відрахування в централізований фонд – 35,0

Усього по підприємству – 273,0

В тому числі цех 1 – 85,0; цех 2 – 85,0; цех 3 – 103.

Визначимо нормальний прибуток з урахуванням податку на прибуток (30%):

Цех1 –  ; Цех 2 – ; Цех 3 –  млн. грн.

Всього по підприємству – 390,0 млн. грн.

Розрахунок показника підприємницької рентабельності дає наступні результати:

Цех1 – ; Цех 2 – ; Цех 3 –

                                         По підприємству – 22%

Вироблена підприємством продукція передбачається для внутрішнього користування (Т=0) і не обкладається акцизом (А=0). При ПДВ=20% визначимо вільну ціну пропозиції підприємства:

Цех 1

Цех 2

Цех 3

В умовах роботи підприємства на ринку перед його керівництвом і економічними службами постає необхідність розрахунку витрат (витрат) на різні обсяги випуску продукції. При цьому, дуже корисним виявляється градація операційних витрат на постійні і змінні.

Постійні витрати підприємство змушене нести безвідносно до обсягів виробництва і навіть при нульовому обсязі. Це витрати по утриманню підприємства, управлінню, амортизаційним відрахуванням, орендна плата, страховка, деякі податки, попередні зобов'язання і т.п. Змінні витрати визначаються обсягами продукції, що випускається, і до них, зазвичай, відносять витрати на сировину, матеріали, різні види енергії, зарплату виробничих робітників і т.д.

Розподіл витрат на постійні і змінні дозволяє керівникам підприємства в короткостроковому періоді вирішувати комплекс питань, пов’язаних із встановленням критичної ціни і ціни пропозиції, беззбиткового і нормального обсягу виробництва і ряду інших параметрів, що будуть розглянуті нижче.

Короткостроковий період характеризується, як правило, річним відрізком часу, коли необхідно формувати виробничо-комерційні річні плани.