Фінансова звітність і її склад

Уяву про ефективність роботи будь-якого підприємства дає фінансова звітність.

Фінансова звітність – це сукупність форм звітності, складених на основі даних бухгалтерського (фінансового) обліку. Фінансова звітність містить інформацію, що задовольняє вимоги різних зовнішніх і внутрішніх користувачів.

Фінансова звітність дозволяє оцінити майновий стан, фінансову стійкість і платоспроможність підприємства, і інші результати, необхідні для обґрунтування багатьох рішень (наприклад, доцільність надання чи продовження кредиту, надійність ділових зв'язків).

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Річна звітність підприємств (крім бюджетних установ, підприємств іноземних суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до діючого законодавства) включає:

Баланс підприємства (форма № 1);

Звіт про фінансові результати (форма № 2);

Звіт про рух коштів (форма № 3);

Звіт про власний капітал (форма № 4).

Для суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) встановлена скорочена за показниками фінансова звітність у вигляді балансу підприємства і звіту про фінансові результати.

Квартальна звітність складається підсумком, що збільшується, з початку року в складі балансу і звіту про фінансові результати.

Звітність підприємств складається станом на кінець останнього дня звітного періоду – кварталу чи року. Перший звітний період знову створеного підприємства може бути меншим за дванадцять місяців, але не більшим п'ятнадцяти місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати ухвалення рішення про його ліквідацію.

Підприємства, що мають дочірні підприємства (віднесені на окремий баланс філії, представництва, відділення й інші відокремлені підрозділи), крім фінансової звітності про власні господарські операції, складають і подають консолідовану фінансову звітність. При цьому, під дочірніми мають на увазі підприємства, що є юридичними особами, але над якими виконується постійне право на визначення стратегічної політики з питань поточної, інвестиційної і фінансової діяльності з боку материнського підприємства.

Міністерства й інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, засновані на державній формі власності, і органи, що здійснюють управління майном підприємств, заснованих на комунальній власності, крім власних звітів складають і подають зведену фінансову звітність про всі підприємства, що входять у сферу їхнього впливу.

Зазначені органи також складають зведену фінансову звітність про господарські товариства, акції (частини, паї) яких знаходяться в державній чи комунальній власності. Об'єднання підприємств, крім власної звітності, складають і подають зведену фінансову звітність про всі підприємства, що належать до їх складу.

Форми фінансової звітності і порядок їхнього заповнення встановлюються: для підприємств (крім банків і бюджетних установ) – Міністерством фінансів України за узгодженням з Держкомстатом; для банків – Національним банком України; для бюджетних установ, органів Державного казначейства України по виконанню бюджетів усіх рівнів і кошторисів витрат – Державним казначейством України.

Заповнюються форми звітності в тисячах гривень з одним знаком після коми.

Однією з важливих вимог, що відноситься до звітності підприємств і організацій усіх форм власності, є повнота і вірогідність її показників. Тому до початку складання звітності проводиться значна підготовча робота. Насамперед необхідно перевірити повноту відображення в поточному обліку господарських операцій, оформлених відповідними документами, і закінчити облікові записи: уточнити поділ витрат і доходів між суміжними звітними періодами; перевірити стан розрахунків і списати у встановленому порядку нереальну дебіторську заборгованість, за якою закінчилися терміни погашення позики; розподілити витрати на обслуговування виробництва і управління; визначити фактичну собівартість виготовленої у виробництві і реалізованій продукції (робіт, послуг); визначити і списати фінансовий результат (доходи, збитки) від реалізації і позареалізаційних операцій, списати (при складанні річного звіту) використаний протягом року прибуток.

Після цього перевіряють правильність облікових записів, взаємно перевіряють дані синтетичного й аналітичного обліку і роблять корегуючі записи для усунення знайдених помилок (якщо вони мали місце).

Перед складанням річного звіту обов'язково проводять повну інвентаризацію господарських засобів, їхніх джерел, стану, розрахунків з дебіторами і кредиторами і відбивають їх результати в обліку. Суми статей балансу по розрахунках з фінансовими, податковими органами, установами банків повинні бути звірені з ними і відрегульовані. Відповідно до діючих положень передбачено повну інвентаризацію проводити в максимально наближені до складання річного звіту терміни (з 1 жовтня по 1 січня). Тому, якісна відмінність між квартальним і річним балансом полягає в тому, що перший складають в основному за даними поточного обліку, а показники річного балансу обов'язково підтверджується результатами інвентаризації, що забезпечує їхню вірогідність.

Баланс і інші форми звітності підписуються керівником підприємства і головним бухгалтером, а у випадку відсутності на підприємстві бухгалтерської служби, – керівником спеціалізованої організації або фахівцем, що за договором виконували роботу по проведенню бухгалтерського обліку і складання звітності. Особи, що підписали звітність, несуть повну відповідальність за вірогідність звітних показників.

Підприємства зобов'язані надавати квартальну і річну фінансову звітність:

- органам, до сфери управління яких вони належать;

- трудовим колективам (за їхньою вимогою);

- власникам (засновникам) відповідно до статутних документів, якщо інше не передбачено законом;

- органам виконавчої влади й інших користувачів відповідно до законодавства. Терміни надання фінансової звітності встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Фінансова звітність не складає комерційну таємницю, крім випадків, передбачених законодавством. Відкриті акціонерні товариства, підприємства-емітенти облігацій, банки, довірчі суспільства, валютні і фондові біржі, кредитні об'єднання, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії й інші фінансові установи зобов'язані не пізніше 1 липня наступного за звітним роком опублікувати фінансову звітність і консолідовану звітність шляхом публікації в періодичних виданнях або поширенні її у виді окремих друкованих видань.

Контроль за дотриманням законодавства про бухгалтерський облік і звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їхніх повноважень, передбачених законом.

Відповідні органи при перевірці поданої на їх адресу звітності встановлюють правильність оформлення звіту і звітних даних; наявність усіх звітних форм; взаємозв'язок і погодженість між окремими показниками.

Затвердження звітності підприємства відповідним органом оформляється актом (висновком), у якому дається також оцінка діяльності підприємства і пропозиції відповідно до його діяльності.

Виправлення показників, що відносяться до звітного періоду і які обумовлюють зміни окремих облікових записів підприємства, називається реформацією.

Структура і зміст балансу

Основною формою фінансової звітності є баланс. Зміст і форма балансу, а також загальні вимоги до розкриття його статей регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

З метою одержання інформації, необхідної для управління і контролю, статті активу балансу згруповані в три розділи, пасиву – у п'ять розділів.

Розділ I „Необоротні активи” характеризується такими статтями.

Оборотні активи в розділі II балансу деталізовано статтями: „Запаси”, „Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги”, „Дебіторська заборгованість по розрахунках” (з бюджетом, по виданих авансах, нарахованих доходах і т.д.), „Поточні фінансові інвестиції”, „Кошти і їхні еквіваленти” (у касі, на поточних і інших рахунках у банках, що можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти коштів).

Витрати, що мали місце в звітному чи попередніх звітних періодах, але не належать до наступного за звітним періодом, враховуються в розділі III „Витрати майбутніх періодів” активу балансу.

Статті пасиву балансу об'єднані відповідно в п'ять розділів: I „Власний капітал”, II „Забезпечення майбутніх витрат і платежів”», III „Довгострокові зобов'язання”, IV „Поточні зобов'язання”, V „Доходи майбутніх періодів”.

Власний капітал розділу I пасиву балансу характеризується такими статтями: „Статутний капітал”, „Пайовий капітал”, „Додатковий капітал”, „Резервний капітал”, „Несплачений капітал”, „Вилучений капітал”, „Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)”.

У статті „Статутний капітал” вказується зафіксована в статутних документах загальна вартість активів, що є внеском власників (учасників) у капітал підприємства.

Додатковий капітал характеризується двома статтями. У статті „Додатковий вкладений капітал” акціонерні товариства засвідчують суму, на яку вартість реалізованих випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість (аналогічно поняттю „Емісійний доход”).

У статті „Інший додатковий капітал” вказано суми дооцінки необоротних активів; вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних і фізичних осіб, і інший додатковий капітал.

Стаття „Резервний капітал” свідчить про суму резервів, створених згідно діючого законодавства або статутних документів з нерозподіленого прибутку підприємства.

У статті „Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)” показують суму прибутку, що реінвестований у підприємство (чи суму непокритого збитку). При цьому суму непокритого збитку приводять у дужках і віднімають при визначенні підсумку балансу.

У статті „Несплачений капітал” означено суму заборгованості власників (учасників) по вкладеннях у статутний капітал. Цю суму показують у дужках і віднімають при визначенні власного капіталу.

У статті „Вилучений капітал” господарчі товариства вказують вартість акцій власної емісії (чи паїв), викуплених товариством у його учасників. Суму вилученого капіталу приводять у дужках і віднімають при визначенні підсумку власного капіталу.

Таким чином, сума власного капіталу підприємства на звітну дату за даними розділу I пасиву балансу визначається шляхом додавання до суми статутного капіталу сум резервного і додаткового капіталу і нерозподіленого прибутку і відніманням з отриманої суми непокритого збитку, неоплаченого і вилученого капіталу.

У розділі II „Забезпечення майбутніх витрат і платежів” пасиву балансу наведено нараховані в звітному періоді майбутні витрати і платежі (витрати на оплату майбутніх відпусток працівникам, гарантійні зобов'язання і т.д.), величина яких на дату складання балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також цільового фінансування і цільових надходжень, отриманих з бюджету й інших джерел.

Розділ III „Довгострокові зобов'язання” пасиву балансу поєднує статті:

„Довгострокові кредити банків” - враховується сума заборгованості банкам за отримані довгострокові кредити (які не є поточними зобов'язаннями);

„Інші довгострокові фінансові зобов'язання” - уточнюється сума довгострокової заборгованості підприємства в рахунок зобов'язань по залученню позикових засобів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки;

„Відстрочені податкові зобов'язання” - показують суму податків на прибуток, які необхідно сплатити в майбутніх періодах в результаті виникнення тимчасової різниці між обліковим і податковим базисом оцінки;

„Інші довгострокові зобов'язання” - фіксують суму довгострокових зобов'язань, що не можуть бути включені в зазначені статті даного розділу.

Розділ IV „Поточні зобов'язання”пасиву балансу поєднує статті поточних зобов'язань, що будуть погашені протягом операційного циклу, тобто проміжку часу між придбання запасів для здійсненні діяльності й одержання коштів від реалізації виробленої з них продукції (товарів) і послуг: „Короткострокові кредити банків”, „Кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги”, „Поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом”, „Поточні зобов'язання за позабюджетними платежами”, „Поточні зобов'язання зі страхування”, „Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками”, „Векселя видані” та ін.

До складу розділу V „Доходи майбутніх періодів” пасиву балансу підприємства входять доходи, отримані протягом поточного і попередніх звітних періодів, але які відносять до майбутніх звітних періодів. Вони підлягають зарахуванню до доходів того звітного періоду, до якого вони належать. Таким чином, статті активу і пасиву балансу згруповані у певні розділи, щоб показати взаємозв'язок між структурою і розміщенням господарських коштів в активі і джерелами їхнього формування – у пасиві. Це забезпечує можливість контролю й аналізу за наявністю майна підприємства, його станом і розміщенням і джерелами формування (власних, залучених); контролю за станом зобов'язань за розрахунками, фінансовій стійкості, платоспроможності підприємства й одержанню іншої ділової інформації.

БАЛАНС

На __________________ 20__ р.

Форма №1

Для загальної оцінки динаміки фінансового стану підприємства варто згрупувати статті балансу в окремі специфічні групи за ознакою ліквідності (статті активу) і терміновості зобов'язань (статті пасиву). На основі агрегованого балансу здійснюється аналіз структури майна підприємства, що у більш впорядкованому вигляді зручно проводити за такою формою:

Читання балансу за такими систематизованими групами ведеться з використанням методів горизонтального і вертикального аналізу. Такий аналіз статей активу і пасиву представлений відповідно в табл. 3.2.1 і 3.2.2.

Таблиця 3.2.1

 Аналітичне угрупування та аналіз статей активу балансу.

Таблиця 3.2.2

Аналітичне угрупування й аналіз статей пасиву балансу.

   Безпосередньо з даних аналітичного балансу можна одержати ряд найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Такими є наступні ознаки:

- загальна вартість майна підприємства дорівнює валюті, чи підсумку, балансу;

- вартість необоротних активів (тобто основних і інших необоротних коштів) дорівнює підсумку розділу I активу балансу;

- вартість оборотних (мобільних) коштів дорівнює підсумку розділу II і III активу балансу;

- вартість матеріальних оборотних коштів (запаси) дорівнює сумі рядків 100-150;

- величина дебіторської заборгованості в широкому розумінні слова (включаючи аванси, видані постачальником і підрядчиком) дорівнює сумі рядків 160-220 розділу II активу балансу;

- сума вільних коштів в поширеному значені слова (включаючи цінні папери і короткострокові фінансові вкладення) дорівнює сумі рядків 230-250 розділу II і III розділу активу балансу (так званий балансовий актив);

- вартість власного капіталу дорівнює розділу I, II і V пасиву;

- величина позикового капіталу дорівнює розділу ІІІ і IV пасиву балансу;

- величина довгострокових кредитів і позик, призначених, як правило, для формування основних засобів і ін. необоротних активів, дорівнює розділу III пасиву балансу;

- величина короткострокових кредитів і позик, призначених, як правило, для формування оборотних активів, дорівнює рядкам 500-520 розділу IV пасиву балансу;

- величина кредиторської заборгованості дорівнює рядкам 530-610 розділу IV пасиву балансу.

Горизонтальний, чи динамічний, аналіз цих показників дозволяє встановити їхні абсолютні збільшення і темпи зростання, що важливо для характеристики фінансового стану підприємства.

Так, динаміка вартості майна підприємства дає додаткову до величини фінансових результатів інформацію про міць підприємства. Не менше значення для оцінки фінансового стану має і вертикальний, структурний, аналіз активу і пасиву балансу.

Так, співвідношення власного і позикового капіталів говорить про автономію підприємства в умовах ринкових зв'язків, про його фінансову стійкість. Особливе значення для коректування фінансової стратегії підприємства, визначення перспектив фінансового положення має трендовий аналіз окремих статей балансу за більш тривалий час з використанням, як правило, спеціальних економіко-математичних методів (середнє збільшення, визначення функцій, що описують поводження даної статті балансу, та ін.).

За даними бухгалтерського обліку з розділу II активу балансу варто виділити витрати, не компенсовані коштами спеціальних фондів і цільового фінансування, що означають іммобілізацію оборотних активів, а з розділу IV пасиву балансу – неплатежі, а саме позички, не погашені в термін, недоїмки в бюджет та ін.

Поряд з побудовою порівняльного аналітичного балансу для одержання загальної оцінки динаміки фінансового стану за звітний період проводиться зіставлення зміни підсумку балансу зі змінами фінансових результатів господарської діяльності за звітний період, наприклад зі зміною виторгу від реалізації продукції, інформація про яку міститься у Формі № 2 річної звітності. Зіставлення здійснюється шляхом порівняння коефіцієнтів K_n і K_b, що показують приріст, відповідно, виторгу від реалізації продукції і середнього значення підсумку балансу за звітний період. Якщо K_n > K_b, то в звітному періоді використання фінансових ресурсів підприємства було більш ефективним, чим у попередньому періоді; якщо K_n < K_b – менш ефективним.