Виробнича потужність підприємства

Під виробничою потужністю підприємства розуміють здатність наявних у неї засобів праці (машин, устаткування, агрегатів, установок, виробничих площ) до максимально можливого випуску продукції, видобутку чи переробки сировини в рік (добу, зміну). У загальному вигляді виробничу потужність можна визначити як максимально можливий випуск продукції у відповідну одиницю часу за умови ефективного використання устаткування і площ.

Виробнича потужність підприємства, цеху, ділянки розраховується, як правило, у тих же натуральних (умовно-натуральних) одиницях, у яких планується обсяг випуску продукції, а іноді в станко-годинах і, як виключення, у вартісному вираженні. Різниця між виробничою потужністю і виробничою програмою (обсягом виробництва) являє собою резерви підприємства, тобто виробнича програма свідчить про ступінь використання виробничої потужності.

Для розрахунку виробничої потужності підприємства використовуються наступні вихідні дані:

1. Кількість, склад і технічний стан устаткування і дані про виробничі площі. У розрахунки виробничої потужності підприємств включається все наявне устаткування основного виробництва (у тому числі бездіяльне через ремонт, несправності і модернізації) за винятком (у межах нормативу) резервного устаткування й устаткування досвідно-експериментальних і спеціалізованих ділянок для професійно-технічного навчання.

2. Технічні норми продуктивності устаткування і трудомісткості продукції, що випускається. При розрахунку виробничої потужності підприємства норми продуктивності устаткування для знову споруджуваних підприємств приймаються на рівні паспортних, а для діючих підприємств – технічно обґрунтовані показники продуктивності устаткування, але не нижче паспортної продуктивності.

3. Фонд часу роботи устаткування і режим роботи підприємства. При розрахунку виробничої потужності підприємства приймається максимально можливий плановий (ефективний) річний фонд часу роботи устаткування. Для агрегатів безупинної дії (доменні і мартенівські печі, хімічні агрегати і т.п.) плановий (ефективний) фонд часу (Т_непр) розраховується за формулою:

Т_непр = [365 – (t_р + t_n.тех)] · 24 год.,

де t_р – час, необхідний по нормативах для виконання капітальних і планово-попереджувальних ремонтів, год.;

  t_n.тех – час, необхідний для технологічних зупинок агрегатів і устаткування, якщо воно не включено в норми їхнього використання, год.

Для устаткування перерваної дії плановий (ефективний) фонд часу (Т_прер) визначається за формулою:

Т_прер = [(365 – t_в – t_к.р.) · К_см · t_см] · [(100 – П_пр):100], год.,

де t_в – кількість вихідних і святкових днів у році, дн.;

  t_к.р. – кількість днів капітальних і планово-попереджувальних ремонтів, якщо вони проводяться в робочий час, дн.;

  К_см – кількість змін роботи устаткування за добу (для підприємств повинен застосуються двох- чи трьохзмінний режим), зм.;

   t_см – тривалість зміни, год.;

   П_пр – відсоток планованих поточних простоїв.

4. Номенклатура виробів, що випускаються, і їхнє кількісне співвідношення в програмі. Номенклатура і кількісне співвідношення виробів, що випускаються, встановлюються виходячи з раціональної спеціалізації підприємства, цеху чи ділянки.

При визначенні виробничої потужності підприємства приймаються планова номенклатура й асортимент (трудомісткість) продукції, що випускається. При обчисленні середньорічної потужності обсяг збільшення (зменшення) потужності за рахунок зміни номенклатури продукції (зменшення чи збільшення трудомісткості) враховується в повному розмірі.

У слабо-механізованих і інших цехах різних промислових комплексів часто найважливішим фактором, що визначає величину потужності, є величина виробничої площі.

Порядок і принцип виробничих потужностей промислових підприємств здійснюється відповідно до галузевих інструкцій за групами технологічного устаткування, агрегатами і іншим основним виробничим ділянкам і цехам.

Для оцінки рівня використання устаткування, прийнятого в розрахунок виробничої потужності на підприємствах з перерваним процесом виробництва, розраховують коефіцієнт змінності роботи устаткування.

Нематеріальні активи

Відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку нематеріальний актив – немонетарний актив, що не має матеріальної форми, може бути ідентифікований і утримується підприємством з метою використання протягом періоду більш одного року (чи одного операційного циклу, якщо він не перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

Облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об'єкта за наступними групами:

- права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною й іншою інформацією про природне середовище і т.п.);

- права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будинком, право на оренду приміщень і т.п.);

- права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви і т.п.);

- права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, ноу-хау, захист від несумлінної конкуренції і т.п.);

- авторські і суміжні з ними права (право на літературні і музичні твори, програми ЕОМ, бази даних і т.п.);

- гудвіл (ділова репутація) – комплекс заходів, спрямованих на збільшення прибутку без відповідного збільшення активних операцій, що включають використання кращих управлінських здібностей, домінуючу позицію на ринку продукції (робіт, послуг), нові технології;

- інші нематеріальні активи (право на проведення діяльності, використання економічних і інших привілеїв).

Нематеріальні активи (як і основні засоби, і інші необоротні матеріальні активи) можуть бути об'єктом оренди.

Придбаний чи отриманий нематеріальний актив відбивається в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, і вартість його може бути вірогідно визначена.

Придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства по первісній вартості.

Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торгових знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, і інших витрат, безпосередньо пов’язаних з його придбанням і доведенням до стану, придатного для використання за призначенням (без обліку податку на додану вартість, у випадку якщо підприємство зареєстроване платником податку).

Витрати на сплату відсотків за кредит не включаються в первісну вартість нематеріальних активів, придбаних (створених) цілком чи частково за рахунок кредиту банку.

Для нематеріальних активів справедлива вартість – поточна ринкова вартість, а при відсутності такої – оцінна вартість, що підприємство повинне було сплатити за актив у випадку здійснення операції між проінформованими, зацікавленими і незалежними сторонами.

Первісна вартість нематеріального активу, створеного підприємством, включає прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов’язані зі створенням цього нематеріального активу і доведенням його до стану придатності для використання за призначенням (оплата реєстрації юридичного права, амортизації патентів, ліцензій і загальновиробничі витрати).

Розподіл загальновиробничих витрат здійснюється з використанням бази розподілу (годин роботи, заробітної плати, прямих витрат, обсягу діяльності і т.п.).

Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом терміну їхнього корисного використання, що встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не більш 20 років.

При визначенні терміну корисного використання об'єкта нематеріальних активів необхідно враховувати:

- терміни корисного використання подібних активів;

- передбачений моральний знос;

- правові чи інші подібні обмеження по термінах використання й інші фактори;

- обсяг продукції (робіт, послуг), що підприємство планує одержати від викорис­тання активу.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому нематеріальний актив став придатним для використання, і припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття нематеріального активу.

Термін корисного використання нематеріального активу і метод його амортизації переглядаються наприкінці звітного року, якщо в наступному періоді очікуються зміни терміну корисного використання активу чи зміни умов одержання майбутніх економічних вигод.

Метод амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з умов одержання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується з застосуванням прямолінійного методу.

Витрати на придбання нематеріальних активів підлягають амортизації тільки за умови придбання їх для власного виробничого використання на підприємстві.

Амортизаційні відрахування ведуться до досягнення залишковою вартістю необоротних активів нульового значення.