Аналіз наявності, стану і руху основних засобів

Дані про наявність, стан і рух основних засобів служать основним джерелом інформації для оцінки виробничого потенціалу підприємства.

Наявність і рух основних засобів у бухгалтерському обліку показуються щомісяця. Балансова вартість основних засобів на кінець періоду визначається таким чином:

S_б = S_н.м. + П_г – В_г,

де S_н.м. – балансова вартість основних засобів на початок періоду, грн.;

П_г – вартість основних засобів, що надійшли, грн.;

В_г – вартість вибулих основних засобів за цей період, грн.

Середня річна вартість основних засобів може бути визначена за формулою середньої хронологічної.

Розглянемо варіант розрахунку середньої річної вартості основних засобів (  ) на наступному прикладі. Наявність основних засобів підприємства по повній балансовій вартості складало (млн. грн.):

На початок звітного року 8,0     На 1 серпня              9,3

На 1 лютого                   8,3     На 1 вересня          9,4

На 1 березня                           8,6     На 1 жовтня           9,6

На 1 квітня                              8,8     На 1 листопада       9,5

На 1 травня                            8,6     На 1 грудня           9,5

На 1 червня                            8,9     На кінець звітного року 11,0

На 1 липня                              9,0

При розрахунку по формулі середньої хронологічний Õ

одержимо середню річну вартість основних засобів, що дорівнює:

 грн.

Аналіз руху основних фондів проводиться на основі наступних показників – коефіцієнтів надходження (введення) основних засобів; відновлення; вибуття; ліквідації; розширення. Для характеристики технічного стану основних фондів розраховуються коефіцієнти придатності; зносу; заміни.

Джерелом вихідної інформації для розрахунку показників є бухгалтерська звітність. Для розрахунку коефіцієнтів відновлення і ліквідації необхідні дані первинного аналітичного обліку про надходження нового і ліквідації зношеного устаткування.

Методику розрахунку показників розглянемо на прикладі даних, приведених у табл. 2.1.2.

Таблиця 2.1.2

Баланс руху і наявності основних засобів (тис. грн.)

Для аналізу руху основних засобів розрахуємо названі вище показники за наступними формулами:

· коефіцієнт надходження (введення) К_ВВ:

 ,

· коефіцієнт відновлення К_від:

 ,

· коефіцієнт вибуття основних засобів К_виб:

,

· коефіцієнт ліквідації К_Л:

 .

У звітному році частка основних засобів, що надійшли, склала 36,1%, з них нових - 26,6%. Ціль відновлення основних засобів – зниження витрат по утриманню і експлуатації устаткування, зниження простоїв устаткування, ріст продуктивності праці, підвищення якості продукції;

· коефіцієнт заміни К_зам:

т.ч., частка нових основних засобів, що направляється на заміну вибулих, склала незначну величину, рівну 0,6%;

· коефіцієнт розширення парку машин і устаткування К_розш складе:

К_розш = 1 - К_зам.

Для аналізу стану основних фондів розрахуємо наступні показники:

· коефіцієнт придатності К_прид:

· коефіцієнт зносу К_зносу:

К_зносу і К_прид розраховуються за станом на початок і кінець аналізованого періоду:

 ; .

Зниження коефіцієнта зносу для розглянутого приклада обумовлене високим рівнем коефіцієнта відновлення.

Коефіцієнт придатності може бути розрахований як різниця між одиницею (чи 100%) і коефіцієнтом зносу К_прид = 1 – К_зносу.

Узагальнюючим показником ефективності використання основних фондів є фондовіддача. Фондовіддача основних засобів визначається за формулою:

, грн./грн.

де ВР – виторг від реалізації, грн.;

S – середня вартість основних засобів, грн.

При розрахунку фондовіддачі варто мати на увазі, що у вартості основних фондів враховуються власні й орендовані засоби; не враховуються основні фонди, що знаходяться на консервації, а також здані в оренду іншим підприємствам.

Важливою умовою росту рентабельності при збільшенні фондовіддачі є рівність обсягів випуску і реалізації продукції, тому що фондовіддача розраховується за показником випуску продукції, а рентабельність віддзеркалює фінансовий результат від реалізації. У цьому розумінні фондовіддача відбиває технологічну ефективність виробництва, а рентабельність – економічну ефективність.

Іншим показником ефективності використання засобів є фондоємність, що визначається відношенням середньої вартості основних засобів до обсягу випуску продукції (показник, зворотний фондовіддачі):

 або , грн./грн.

Особливий зміст здобувають розрахунок і оцінка фондоємності в динаміці. Зміна фондоємності показує приріст або зниження вартості основних засобів на 1 грн. готової продукції і застосовується при визначенні суми відносної економії чи перевитрати коштів в основних фондах.

Співвідношення темпів приросту вартості основних засобів і темпів приросту обсягу випуску дозволяє визначити граничний показник фондоємності, тобто приріст основних засобів на 1% приросту продукції. Якщо граничний показник фондоємності менше одиниці, мають місце підвищення ефективності використання основних засобів і ріст коефіцієнта використання виробничої потужності.

При нарощуванні виробничого потенціалу на ресурсномістких етапах розвитку технологічних систем можливий ріст фондоємності.

Для оцінки впливу розглянутих показників на зміну обсягу випуску продукції скористаємося даними табл. 2.1.3.

Таблиця 2.1.3.

Показники використання основних фондів

Ріст фондовіддачі обумовлений перевищенням темпів росту обсягу випуску продукції над темпами росту середньорічної вартості устаткування. На кожен відсоток приросту основних засобів приріст випуску складає  пункту. Даний показник використовують для оцінки технологічної ефективності різних виробництв і виявлення динаміки ефективності роботи підприємства за тривалий період.

Приріст обсягу випуску продукції визначається впливом розширення виробничого потенціалу – у розмірі 356,2 тис. грн. (282·1,263) і підвищенням ефективності його використання в розмірі 496,8 тис. грн. (0,053·9388). Частка впливу розширення основних фондів на обсяг випуску складає ; частка впливу фондовіддачі .

Сформоване співвідношення впливу двох факторів на обсяг випуску продукції служить передумовою росту рентабельності виробництва. Зниження фондоємності продукції свідчить про наявність відносної економії засобів, вкладених в основні фонди. Сума відносної економії складе:

(0,760 – 0,792) · 12353 = - 395,3 тис. (грн.)

Головний фактор економії засобів, вкладених в основні фонди, - ріст фондовіддачі. Для виявлення ефективності використання різних груп основних фондів показник фондовіддачі розраховується по групах основних фондів, по сукупності основних фондів, по промислово-виробничих фондах, тобто за винятком вартості основних фондів соціального призначення, по активній частині промислово-виробничих фондів (машинам і устаткуванню). Зіставлення темпів зміни фондовіддачі по різних групах основних фондів дає можливість визначити напрямки удосконалювання їхньої структури.

Для характеристики використання устаткування застосовують показники екстенсивного навантаження (використання за часом), інтенсивного навантаження (використання по потужності), інтегральний показник (використання за обсягом робіт).

У загальному вигляді розрахунок показників використання устаткування здійснюється за формулами:

 ;   ;

 ;    К_інтегр = К_екст · К_інт

де К_екст – коефіцієнт екстенсивного використання устаткування;

К_інт – коефіцієнт інтенсивного використання устаткування;

К_інтегр - коефіцієнт інтегрального навантаження (узагальнюючий показник);

Т_ф – час фактичної роботи устаткування;

Т_max – максимально можливий час роботи устаткування;

Q_ф – фактичний випуск продукції в одиницю часу роботи устаткування (фактично досягнута продуктивність);

Q_т – теоретична (паспортна) продуктивність устаткування;

V_ф – фактичний випуск продукції за час фактичної роботи устаткування;

V_max – максимально можливий випуск продукції виходячи з паспортної продуктивності і максимально можливого часу роботи.