ІІ.1. АКТИВИ (МАЙНО) І КАПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА

Активи підприємства

Матеріально-технічну основу діяльності підприємства будь-якої організаційно-правової форми власності складає належне йому майно (активи). Без певного майна (активів) не можуть здійснювати свою діяльність як великі підприємства, так і індивідуальні підприємці.

Майно суб'єктів ринкової економіки – учасників цивільного обігу, може належати на правах приватної, державної, муніципальної і змішаної власності. Майно у всіх його видах, що належить підприємству, називається його активами.

Активи являють собою економічні ресурси підприємства у формі приналежних йому сукупних майнових цінностей, що використовуються в господарській діяльності з метою одержання доходу.

Активи підприємства поділяються на матеріальні і нематеріальні (інтелектуальний продукт, патенти...).

В залежності від характеру участі в господарському процесі і швидкості обігу виділяють оборотні і необоротні активи підприємства.

— Необоротні активи (або основний капітал) являють собою сукупність майнових цінностей підприємства, що багаторазово беруть участь у процесі господарської діяльності і переносять на продукцію свою вартість частинами. У практиці господарювання до необоротних активів відносять майнові цінності усіх видів з терміном використання більш одного року (чи операційного циклу, якщо він довше року).

— Оборотні активи (або оборотний капітал) являють собою сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговують господарський процес та цілком споживаються протягом одного виробничого циклу. У практиці господарювання до оборотних активів відносять майнові цінності усіх видів з терміном використання до одного року.

У складі оборотних і необоротних активів розрізняють окремі їхні види (рис. 2.1.1).

У складі необоротних активів виділяють:

1. Основні засоби. До них відносяться матеріальні активи, що належать підприємству з метою використання їх у процесі виробництва чи постачання товару, надання послуг, здачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін використання яких більше одного року (чи операційного циклу, якщо він більше року).

2. Нематеріальні активи. До них відносяться придбані підприємством права користування окремими природними ресурсами (землею, водою і т.п.), виробничими зразками, товарними знаками, об'єктами виробничої й інтелектуальної власності (патенти, „ноу-хау”, авторські права і т.п.).

3. Довгострокові фінансові вкладення (фінансові інвестиції). До них відносяться довгострокові (на термін більш одного року) фінансові вкладення в статутні фонди спільних підприємств, а також у різноманітні фондові і грошові інструменти (акції, облігації, депозитні внески і т.п.).

4. Інші види необоротних активів. До них відносяться незавершені капітальні вкладення; устаткування, призначене до установки, і деякі інші їхні види.

У складі оборотних активів виділяють:

1. Запаси товарно-матеріальних цінностей (матеріальні оборотні активи). До них відносяться виробничі запаси (сировини, матеріалів, незавершеного виробництва); запаси малоцінних і швидкозношуваних предметів (засобів праці з терміном експлуатації до одного року та вартістю < 500 грн.); запаси готової продукції (на підприємствах торгівлі – запаси товарів).

2. Дебіторська заборгованість (розрахунки з дебіторами). До них відносяться заборгованість юридичних і фізичних осіб підприємству за товари, роботи, послуги й інші види.

3. Грошові активи. До них відносяться кошти підприємства в касі, на розрахунковому і валютному рахунках і в інших формах.

4. Короткострокові фінансові вкладення. До них відносяться фінансові вкладення підприємства в різні фондові і грошові інструменти на термін менш одного року. За своїм економічним змістом вони являють собою форму тимчасового використання вільних грошових активів з метою одержання доходів по них у короткостроковому періоді.

5. Інші види оборотних активів. До них відносяться витрати майбутніх періодів (витрати зроблені в поточному періоді, але які будуть віднесені на виробництво в майбутніх звітних періодах) і деякі інші їхні види (не віднесені до перерахованих вище груп).

Рис.2.1.1-Структура підприємства

Формування активів підприємства пов’язано з трьома основними етапами його розвитку:

Створення нового підприємства. Це найбільш складний етап формування активів (процес їх початкового формування), особливо при створенні великих підприємств у формі акціонерних товариств.

Розширення, реконструкція та модернізація діючого підприємства. Цей етап формування активів можна розглядати як постійний процес його розвитку. Розширення й заміна активів діючого підприємства здійснюється у відповідності зі стратегічними і тактичними його задачами і можливостями формування інвестиційних ресурсів.

Формування нових структурних одиниць діючого підприємства (дочірніх підприємств, філій і т.п.). Цей процес може здійснюватися шляхом формування нових активів (на базі нового будівництва) чи придбання наявної їхньої сукупності у формі цілісного майнового комплексу (одним з варіантів такого придбання є приватизація діючого державного підприємства).

Другий і третій етапи формування активів являють собою форми інвестиційної діяльності діючого підприємства.

Капітал підприємства

Капітал підприємства, що забезпечує її нормальну, господарську діяльність поділяється на власний і позиковий.

Власний капітал являє собою вартість (грошову оцінку) майна підприємства, що цілком знаходиться в її власності. Величина власного капіталу обчислюється як різниця між вартістю всього майна на балансі підприємства, чи активами, включаючи суми, не запитані з різних боржників, і всіма зобов'язаннями підприємства в даний момент часу.

Власний капітал підприємства складається з різних джерел: статутного, пайового і резервного капіталу, різних внесків і пожертвувань, нерозподіленого прибутку, що безпосередньо залежить від результатів діяльності підприємства. Особлива роль належить статутному капіталу, сутність якого буде розглянуто далі більш докладно.

Позиковий капітал – це капітал, що залучається підприємством зі сторони у вигляді кредитів, фінансової допомоги, сум, отриманих під заставу, і інших зовнішніх джерел на конкретний термін, на визначених умовах під які-небудь гарантії.

Статутний капітал являє собою сукупність засобів (внесків, часток) засновників (учасників) у майно при створенні підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, визначених установчими документами. Він є початковим, вихідним капіталом для підприємства. Його величина визначається з врахуванням передбачуваної господарської (виробничої) діяльності і фіксується в момент державної реєстрації підприємства.

Статутний капітал акціонерного товариства (АТ) представляє, з одного боку, власні засоби суспільства як юридичної особи, а з іншого боку – суму внесків акціонерів.

Статутний капітал повинен складатися з установленого числа акцій різного виду з визначеним номіналом. При випуску акцій кожній з них призначається деяка грошова вартість, так званий паритет, чи номінальна вартість. Вона свідчить про те, яка частина вартості статутного капіталу припадає на одну акцію на момент оформлення акціонерного товариства.

Зазвичай емітується два види акцій: звичайні і привілейовані. Звичайні акції дають власнику право голосу на загальних зборах акціонерів, право на одержання дивідендів, право на участь у розділі майна акціонерного товариства у випадку ліквідації. Величина дивідендів, одержуваних за звичайними акціями, залежить від кінцевих результатів діяльності підприємства.

Привілейовані акції не надають право голосу їхнім власникам, однак передбачають для них певні гарантовані права, а саме:

· фіксований процентний доход у вигляді дивідендів;

· одержання дивідендів до їхнього розподілу на інші види акцій;

· переважне право на одержання своєї частки засобів у майні акціонерного товариства у випадку ліквідації підприємства.

Акціонерне товариство не має права сплачувати дивіденди до повної сплати всього статутного капіталу, а також, якщо вартість його майна менше статутного капіталу. Розмір статутного капіталу відображено в двох основних документах акціонерного товариства: статуті товариства і бухгалтерському балансі.

В сплату статутного капіталу можуть надходити грошові і майнові внески. До майнових внесків відносяться:

· будинки, спорудження, устаткування, матеріальні ресурси й інші матеріальні цінності;

· майнові права (права користування водою, землею, будинками, спорудженнями, устаткуванням і т.д.);

· інтелектуальна власність;

· цінні папери;

· засоби в іноземній валюті (для акціонерних товариств, створюваних за участю іноземних осіб).

У статутному капіталі сполучаються право володіння і право розпорядження власністю акціонерного товариства, а також функції гарантії майнових прав акціонерів, тому що статутний капітал є стійкою величиною. Статутний капітал можна розглядати як економічний фундамент акціонерного товариства – у грошовому еквіваленті, як правило, використовується на придбання будинків, споруджень, устаткування й інших активів, що не призначені для продажу. Статутний капітал не може бути менше розміру, передбаченого відповідними законами про акціонерні товариства. Для утворення акціонерного товариства законодавчі акти більшості країн вимагають сплати не всього капіталу, а тільки його частини – інша частина може бути внесена протягом установленого часу.

Розміри статутного капіталу не є незмінною (постійною) величиною. Він може змінюватися за рішенням загальних зборів акціонерів, у зв'язку зі зміною розмірів майна акціонерного товариства.

Акціонерне товариство зобов'язане щорічно проводити оцінку своїх чистих активів. Якщо по закінченні другого і кожного наступного фінансового року вартість таких активів виявиться менше статутного капіталу, то акціонерне товариство зобов'язано оголосити і зареєструвати зменшення статутного капіталу. Зміну суми статутного капіталу можна здійснити тільки за рішенням загальних зборів акціонерів.