Типи організації виробництва

Під типом організації виробництва розуміють комплексну характеристику особливостей організації і технічного рівня промислового виробництва. На тип організації виробництва впливає ряд факторів: рівень спеціалізації; масштабність виробництва; складність і стійкість виготовленої номенклатури виробів, обумовленої розмірами і повторюваністю випуску. Розрізняють три основних типи виробництва: одиничне, серійне, масове.

Одиничне виробництво передбачає штучний випуск виробів різноманітної і непостійної номенклатури обмеженого споживання. Це, наприклад, Новокраматорський машинобудівний, Уральський завод важкого машинобудування, що випускають блюмінги, прокатні стани й інше устаткування.

Найважливіші особливості цього типу виробництва:

· багатономенклатурність випуску продукції, що практично не повторюється;

· організація робочих місць за технологічною спеціалізацією;

· відсутність можливості закріплення постійної номенклатури деталей, вузлів і агрегатів, складальних і монтажних операцій за робітниками;

· використання універсального устаткування і технологічного оснащення;

· наявність великого обсягу ручних, складальних і операцій з доведенням виробу до необхідних кондицій;

· переважна чисельність висококваліфікованих робітників-універсалів, зайнятих у виробничому процесі;

· велика тривалість виробничого циклу;

· значні розміри незавершеного виробництва;

· децентралізація оперативно-виробничого планування і керівництва виробництвом;

· недоцільність автоматизації процесів контролю якості виробів;

· неможливість використання статистичних методів в управлінні якістю продукції;

· відносно великі витрати живої праці.

Різновидом одиничного виробництва є індивідуальне виробництво, наприклад, виготовлення космічних об'єктів.

Серійне виробництво передбачає одночасне виготовлення серіями широкої номенклатури однорідної продукції, випуск якої повторюється протягом тривалого часу.

Під серією розуміється випуск ряду конструктивно однакових виробів, що запускаються у виробництво партіями, одночасно або послідовно, безупинно протягом планового періоду.

Основні особливості організації серійного виробничого процесу:

· сталість щодо великої номенклатури повторюваної продукції, виготовленої в значних кількостях;

· спеціалізація робочих місць для виконання декількох закріплених операцій;

· періодичність виготовлення виробів серіями, обробка деталей партіями;

· перевага спеціального та спеціалізованого устаткування і технологічного оснащення;

· наявність незначного обсягу ручних складальних і операцій з доведенням виробу до необхідних кондицій;

· переважна чисельність робітників середньої кваліфікації;

· незначна тривалість виробничого циклу;

· централізація оперативно-виробничого планування і керівництва виробництвом;

· автоматизація контролю якості виготовленої продукції;

· застосування статистичних методів управління якістю продукції;

· уніфікація конструкцій деталей і виробів;

· типізація технологічних процесів і оснащення.

Прикладом серійного випуску продукції можуть служити літакобудівні і моторобудівні заводи.

У залежності від кількості одночасно виготовлених виробів у серії розрізняють дрібносерійне, середньосерійне і крупносерійне виробництва.

Масове виробництво характеризується безперервністю і відносно тривалим періодом виготовлення обмеженої номенклатури однорідної продукції у великих кількостях. До підприємств із масовим випуском продукції, наприклад, можна віднести автомобільні, тракторні заводи, заводи автомобільного, тракторного і сільсько­господарського машинобудування. Масове виробництво – вища форма спеціалізації виробництва, що дозволяє зосереджувати на підприємстві випуск одного чи декількох типорозмірів однойменних виробів. При цьому типі організації виробництва різні вироби випускаються одночасно і, як правило, безупинно. Неодмінною умовою масового виробництва є високий рівень стандартизації й уніфікації при конструюванні деталей, вузлів і агрегатів.

Організації масового виробництва притаманні наступні особливості:

· чітко встановлений випуск невеликої номенклатури виробів у величезній кількості;

· спеціалізація робочих місць для виконання, як правило, однієї закріпленої операції; розташування робочих місць у порядку проходження операцій;

· велика питома вага спеціального і спеціалізованого устаткування і технологічного оснащення;

· високий відсоток комплексно-механізованих, автоматизованих технологічних процесів;

· мінімальний підготовчо-заключний час на операції;

· різке скорочення обсягу ручних складальних робіт і робіт з доведенням виробу до необхідних кондицій;

· високий ступінь завантаження робочих місць;

· застосування праці робітників невисокої кваліфікації, що виконують закріплену за кожним з них одну операцію;

· мінімальна тривалість виробничого циклу в порівнянні із серійним виробництвом;

· централізація управління і планування виробництва;

· безупинна дистанційна диспетчеризація виробництва;

· впровадження автоматизованих систем управління підприємством (АСУП);

· високий рівень автоматизації контролю якості виробів;

· широке застосування статистичних методів управління якістю продукції.

Тип виробництва впливає на формування структури підприємства, умови, вимоги і критерії раціональної організації виробництва.

При одиничному виробництві, наприклад, у структурі підприємства, як правило, відсутні ковальський і ливарний цехи, заготівельна ділянка, самостійні цехи по виготовленню нестандартного устаткування і технологічного оснащення.

У серійному виробництві, навпаки, майже завжди в структурі підприємства маються ковальський і ливарний цехи, цехи по виготовленню нестандартного устаткування, технологічного оснащення, розкрою металу, лабораторії – вимірювальні, хімічні, термічні, металознавства, централізоване планування, диспетчерська служба й інші підрозділи.

Масовому виробництву притаманна широка спеціалізація цехів основного і допоміжного виробництв, обслуговуючих господарств і служб. Деталі, як правило, виготовляються з раціональних заготівок, виробництво яких ведеться централізовано. Таким же способом здійснюється виробництво нестандартного устаткування і технологічного оснащення. Поставляють їх своїм споживачам цехи, що є самостійною структурною одиницею. До складу підрозділів підприємства входять самостійні служби головного конструктора, головного технолога, головного зварника, головного металурга, відділи стандартизації й уніфікації виробів, головного енергетика, головного механіка та ін.

Загальна класифікація підприємств представлена на схемі (рис. 1.4.1).