Вивчення конкурентних можливостей підприємства

При розробці конкурентноспроможної продукції необхідно орієнтуватися не на абстрактний „кращий аналог”, а на оцінку всіх ринкових факторів.

Базою для оцінки конкурентоспроможності товару повинні бути дослідження потреб покупця, вимог ринку.

Для того, щоб товар був придатний для задоволення даної потреби і становив інтерес для покупця, він також повинний мати набір відповідних параметрів. Таким чином, однією з умов вибору товару споживачем є збіг його технічних параметрів з умовними характеристиками прогнозованої потреби.

Отже, якщо виробник має намір зробити свою продукцію конкурентноспроможною, він повинен визначити умовні характеристики прогнозованої потреби можливо точніше.

До групи технічних параметрів, що використовуються при аналізі конкурентоспроможності, у загальному виді, відносяться параметри призначення (властивості товару, області його застосування і функції, які він призначений виконувати); ергономічні (відповідність товару властивостям людського організму); естетичні (зовнішнє сприйняття товару). Особливу групу параметрів складають нормативні (відповідність товару діючим стандартам і нормам). Оцінка товару по технічних характеристиках є необхідною, але недостатньою умовою для існування на ринку попиту на цей товар.

Дуже велике значення додає покупець і величині витрат, що будуть пов’язані з купівлею товару. Для багатьох видів товарів реалізація корисного ефекту досягається в ході експлуатації, що пов'язано з додатковими витратами для покупця. Таким чином, купуючи товар, покупець несе витрати, як по придбанню його, так і по його споживанню. Загальна сума цих витрат складає ціну споживання.

Рівень ціни споживання повинен відповідати розміру засобів, що маються в споживача для задоволення конкретної потреби.

Отже, по-перше, конкурентоспроможність будь-якої продукції визначається тільки в результаті її порівняння з іншими товарами, тобто є відносним показником. По-друге, для того, щоб з'ясувати конкурентоспроможність якого-небудь продукту, необхідно не тільки порівняти його з іншими товарами, але і врахувати витрати споживача.

Таким чином, під конкурентоспроможністю варто розуміти характеристику продукції, що відбиває її відмінність від товару-конкурента як по ступеню відповідності конкретній суспільній потребі, так і по витратах на її задоволення. Показник, що виражає таку відмінність, визначає конкурентоспроможність аналізованої продукції в порівнянні з товаром-конкурентом.

Для оцінки конкурентоспроможності необхідно зіставити параметри аналізованого виробу і товару-конкурента з рівнем, заданим потребами (вимогами) покупця, а потім порівняти отримані показники.

Тому, як за базу порівняння, приймається конкретна потреба, можливі зіставлення і неоднорідних товарів, оскільки вони являють собою тільки різні способи задоволення однієї і тієї ж потреби.

Для оцінки конкурентоспроможності продукції виробничо-технічного призначення пропонується схема (рис. 1.3.2)

Рис.1.3.2-Схема оцінки конкурентоспроможності продукції

Спочатку визначається продукт, для якого проводиться оцінка. На основі вивчення ринку і вимог покупців визначається перелік технічних і економічних параметрів, тобто з'ясовується, наскільки кожен параметр товару близький до параметрів потреб. На основі одиничних проводиться підрахунок групових показників, що виражають у кількісній формі розходження між оцінюваним товаром і потребою, тобто що дозволяють судити про ступінь її задоволення.

   У підсумку розраховується інтегральний показник, що являє собою чисельну характеристику конкурентоспроможності аналізованого товару по всіх групах параметрів.

На практиці використовуються наступні чисельні показники оцінки конкурентоспроможності:

Одиничний, що відбиває процентне відношення величини якого-небудь технічного чи економічного показника до величини того ж показника продукту-аналога, що випускається конкурентом:

 , (2.2)

де qi – одиничний параметричний показник;

Pi – величина параметра досліджуваного виробу;

P₁₀₀ – величина параметра виробу конкурента або умовного зразка, що задовольняє потребу на 100%.

Груповий чи зведений показник, що поєднує одиничні показники і характеризує рівень конкурентоспроможності по однорідній групі показників (економічних, технічних і інших):

,   (2.3)

де q_i – одиничний параметричний показник по і-му параметру;

a_i – вага і-го параметра;

n – число параметрів, що підлягають розгляду.

Інтегральний показник, що дає чисельну характеристику конкурентоспроможності товару і представляє собою добуток групового показника за технічними параметрами і групового показника за економічними параметрами.

,     (2.4)

де Т – груповий показник конкурентоспроможності за технічними параметрами;

Э – груповий показник конкурентоспроможності за економічними параметрами.

(2.5.1)   чи    , (2.5.2)

де Р_і – абсолютне значення і-го технічного параметра досліджуваного матеріалу;

Р_і⁰ – абсолютне значення і-го технічного параметра, прийнятого за базовий (тобто за зразок для порівняння);

 – відносний показник якості матеріалу по і-му показнику;

а_і – коефіцієнт вагомості і-го показника (визначається експертним шляхом);

n – число технічних параметрів, що цікавлять споживача, од.

При цьому вибирається та формула, по якій збільшення відносного показника відповідає умовам поліпшення якості продукції.

Нижче наведено приклад розрахунку групового технічного показника конкурентоспроможності для ламп накалювання. Вихідні дані приведені в таблиці 1.3.1.

Таблиця 1.3.1

Вихідні дані для розрахунку показника конкурентоспроможності

Параметри, що оцінюються	Одиниця виміру	Величина параметра		Технічний рівень	Значущість (вага) параметра
		Базовий	Оцінюваний
		Pi0	Pi
Строк служби	Час	500	520	1,04	0,75
К.П.Д.- світловіддачі	люмен ватт	20	18	0,9	0,25

Виходячи з даної таблиці визначимо Т_т:

Це буде означати, що фактична якість продукції краще виробу аналога на 0,5%.

Цінова привабливість товару (груповий показник за економічними параметрами) вимірюється на основі зіставлення фактурних цін товарів (Пцф) і цін споживання (Пцп):

  (2.6)

(2.7),  , і=(1,...11,) (2.8),

де Цф, Цфо – відповідно фактурна ціна оцінюваного і базового виробу;

Зі – відповідно витрати на транспортування до місця використання, вартість установки і приведення в працездатний стан, вартість навчання персоналу, витрати на паливо й електроенергію, заробітна плата персоналу, витрати на післягарантійний сервіс і купівлю запасних частин, витрати на страхування виробу, податки, витрати на утилізацію виробу після вироблення ресурсу, непередбачені витрати по оцінюваному виробу;

Зіо – аналогічні витрати по базовому виробу.

Цінова привабливість товару може бути уточнена також і в ході порівняння інших комерційних характеристик товару: якість, упакування, марка, умови обслуговування та ін. При зіставленні умов реалізації і постачання товару необхідно приймати до уваги умови авансування, знижки до ціни, умови платежу і постачання, терміни постачання, гарантії.

Показник конкурентоспроможності досліджуваного виробу стосовно виробу іншого підприємства можна також визначити по формулі:

    (2.9)_,

де К – показник конкурентоспроможності першого виробу (досліджуваного) до другого (конкуруючому);

Iтп1, Iтп2 – відповідні групові економічні і технічні показники. Якщо K < 1, проаналізований виріб поступається зразку, якщо K > 1, то виріб перевершує зразок по конкурентоспроможності. При рівній конкурентоспроможності К=1.

Отже, конкурентоспроможність – багатогранне поняття, на яке впливає велика кількість факторів. Конкурентноздатним виявляється той товар, що задовольняє потреби покупця оптимальним чином. Але він може бути не реалізований, якщо ринок насичений.