Норми та нормативні матеріали для нормування праці.

       При нормуванні праці використовують такі види норм: норма часу, норма часу обслуговування норма виробітку, норма обслуговування, норма чисельності, нормоване завдання, норма керованості.

       Норма часу – кількість робочого часу, необхідна для виготовлення одиниці продукції або виконання обсягу роботи за певних організаційно-технічних умов. Вона використовується тоді, коли протягом робочої зміни виконуються різні операції /роботи/, широко застосовується у механічних цехах за умов дрібносерійного та одиничного виробництва, коли, наприклад, токар протягом робочої зміни обробляє різні деталі

       Норма часу обслуговування є різновидом норми часу. Це час, встановлений для обслуговування одиниці обладнання, виробничих площ та інших виробничих одиниць за певних організаційно-технічних умов. Норма виробітку застосовується тоді, коли протягом зміни виконується одна й та робота /операція/, та визначається як частка від поділу фонду робочого часу на норму часу.

       Норма обслуговування – кількість виробничих об’єктів /одиниць обладнання, робочих місць, об’єктів і т.д./, як працівник чи група працівників, зокрема бригада, відповідної кваліфікації повинні обслужити протягом одиниці робочого часу за певних організаційно технічних умов. Норма обслуговування застосовується найчастіше при нормуванні праці робітників, зайнятих обслуговуванням автоматизованих та апаратурних виробничих процесів, а також праці допоміжних робітників, зайнятих обслуговуванням робочих місць, ремонтом обладнання та ін.

       Норма чисельності – встановлена кількість працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідна для виконання конкретних виробничих, управлінських функцій або обсягів робіт. Наприклад, чисельність комірників та транспортних робітників у дрібносерійному виробництві.

       Нормове завдання – встановлений обсяг роботи, який працівник чи група працівників, зокрема бригада повинні виконати за певний період за конкретних організаційно-технічних умов.

       Норма керованості – встановлене число працівників, якими має керувати один керівник.

       Норми праці встановлюються на окрему операцію /операційна норма/ і взаємопов’язану групу операцій, завершений комплекс робіт /укрупнена норма/. Ступінь диференціації норм визначається типом та ма/ і взаємопов’язану групу операцій, завершений комплекс робіт /укрупнена норма/. Ступінь диференціації норм визначається типом та ма/ і взаємопов’язану групу операцій, завершений комплекс робіт та масштабом виробництва, особливостями виготовлюваної продукції, формами організації праці.

       Укрупнені, комплексні норми встановлюються на планову-облікову одиницю продукції /робіт/, як правило, на завершений виріб, вузол, бригадо-комплект. Вони застосовуються, як правило, за умов колективних форм організації праці.

       Норми праці повинні визначатися в основному за нормативними матеріалами для нормування праці, які в довідковими матеріалами, призначеними для встановлення конкретних витрат праці на виконання конкретних робіт за певних організаційно-технічних умов.

       До нормативних матеріалів для нормування праці належать: нормативи режимів робот обладнання, нормативи по праці, єдині та типові норми /часу, виробітку, обслуговування/.

       Нормативи режимів роботи обладнання – це регламентовані величини режимів /параметрів/ роботи обладнання, які забезпечують найдоцільніше його використання.

       Нормативи по праці – це регламентування величини витрат праці /часу/ на виконання окремих елементів /комплексів/ робіт, обслуговування виробничої одиниці /обладнання, робочого місця, бригади, структурного підрозділу і т.д./, а також чисельності працівників, необхідних для виконання певного обсягу робіт, прийнятого за одиницю виміру, залежно від конкретних організаційно-технічних умов та факторів виробництва. Вони поділяються на нормативи часу, нормативи часу обслуговування та нормативи чисельності.

       Нормативи часу – це регламентовані витрати часу на виконання окремих елементів, які входять до складу операції. Вони призначені для встановлення норм витрат праці на машинно-ручні та ручні роботи і поділяються на такі групи нормативів: основного часу /при ручних роботах/, допоміжного часу, часу підготовчо-заключної роботи, часу обслуговування та нормативи чисельності.

       Нормативами часу обслуговування в регламентовані величини витрат часу на обслуговування одиниці обладнання, робочого місця та інших виробничих одиниць. Вони використовуються для встановлення норм обслуговування, тобто кількості одиниць обладнання, робочих місць виробничих площ та інших об’єктів які необхідно закріпити за одним робітником чи групою робітників.

       Нормативи чисельності – регламентована кількість працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідна для виконання одиниці /або певного обсягу/ роботи. Такі нормативи призначені для встановлення чисельності робітників в основному на роботах, на які її визначення іншими способами, зокрема через норми часу, ускладнене.

       Нормативи чисельності відрізняються від норм чисельності тим, що встановлюються на різні обсяги роботи, тоді як норма чисельності визначається на підприємстві за допомогою нормативів чи формул на конкретний обсяг робіт.

       Типові норми розроблюються на роботи, виконувані за типовою технологією з урахуванням раціональних /для даного виробництва/ організаційно-технічних умов, вже існуючих на більшості або частині підприємств де мають місце такі види робіт. Типові норми рекомендуються як еталон для підприємств, де організаційно-технічні умови виробництва ще не досягли рівня, на який розраховані зазначені норми.

       Єдині норми розроблюються на роботи, що виконуються за однаковою технологією аналогічних умовах виробництва в одній або кількох галузях народного господарства, і нині мають рекомендаційний характер при нормуванні та оплаті праці робітників на відповідних видах робіт. За приклад можуть служити норми на будівельні і монтажні роботи.

       Система норм і нормативів по праці повинна забезпечувати можливість розрахунку повної трудомісткості продукції за всіма елементами виробничого процесу, виробами, групами персоналу та структурними підрозділами.

3. Розрахувати показник економічної ефективності об'єкту, що будується, якщо кошторисна вартість об'єкту 2800 тис.грн., вартість річного випуску продукції за проектом в оптових цінах підприємства 3400 тис.грн., собівартість річного випуску 2700 тис.грн.

Варіант №18

Зміст і завдання планування комплексної підготовки виробництва нових виробів.

       При плануванні комплексної підготовки виробництва висуваються такі задачі: визначення трудомісткості робіт за всіма стадіями і етапами; складення календарних планів виконання робіт; визначення розмирів грошових коштів, трудових і матеріальних ресурсів; контроль за ходом реалізації сформованих програм. При цьому планування і контроль повинні охоплювати всі етапи підготовки виробництва, починаючи з розробки технічного завдання і завершуючи випуском дослідних партій виробів або перших промислових серій у виробництві. Це дозволяє забезпечувати організоване і своєчасне проведення всіх робіт по створенню нових конструкцій машин і приладів.

       За нових умов господарювання виробничі підприємства і наукові організації стають товаровиробниками і функціонують на принципах господарського розрахунку та самофінансування. Основним джерелом існування і розвитку НВО, НДІ, КБ є виручка від реалізації своєї науково-технічної продукції, тобто результатів НДДКР.

       У цьому зв’язку планування підготовки виробництва здійснюється на базі портфеля замовлень на виконання НДДКР ввід інших організацій та підприємств, державних і галузевих замовлень на розробку та освоєння нової техніки, власних планів НДР та створення нових машин і приладів. Планування передбачає взаємну ув’язку та раціональну послідовність виконання всіх робіт по створенню нової техніки, визначення загальної тривалості робіт і забезпечення виконання у задані строки при ефективному і оптимальному використанні матеріальних, трудових і грошових ресурсів.

       Однією з поширених форм плану підготовки виробництва машин і приладів є комплексний календарний план-графік, який розробляється для кожної теми /НДР або ДКР/, кожного виду продукції, передбачуваного до випуску планом підприємства /об’єднання/. Такий план-графік складається за етапами робіт на весь період підготовки виробництва. Він розробляється з урахуванням можливого суміщення часу виконання окремих стадій і етапів підготовки виробництва і дозволяє тим самим відбити календарні строки початку і завершення циклу стадій та етапів, а також всієї підготовки виробництва. Графік забезпечує раціональний розподіл загального обсягу робіт за календарними періодами, обґрунтовану послідовність виконання різних етапів і робіт, а також рівномірне завантаження підрозділів. У ньому перелічуються етапи і комплекси робіт, зазначаються виконавці /бюро, відділи, служби, цехи, лабораторії/, наводяться обсяги робіт за кожним етапом та роботами, які входять в нього, строки їх виконання.

       Проект комплексного плану-графіка розробляється робочою групою, погоджується з усіма виконавцями, обговорюється на техніко-економічній нараді підприємства та затверджується директором або його заступником. Цей план служить основою для розробки робочих планів підготовки виробництва за типами робіт, строками їх виконання та виконавцями.

       Розробкою плавнів-графіків та контролем за їх виконанням займається спеціальна служба підготовки виробництва або виробничо-диспетчерський відділ підприємства. На багатьох підприємствах цим питанням займаються відділи планування і підготовки виробництва. У функції цього відділу входять доведення планів до ланок-виконавців, отримання інформації про їх виконання і аналіз ситуації, розробка заходів щодо усунення відхилень від плану; що виникають, підготовка необхідної інформації про проектування процесу створення і освоєння нової техніки та пропозицій для керівництва підприємства.

       Проведення технічної підготовки виробництва нових видів машин і приладів потребує певних витрат, розмір яких встановлюється у процесі її планування. На базі трудомісткості всього комплексу робіт розраховується кошторисна вартість процесу розробки і освоєння нової техніки. Розрахунок ведеться за кожним видом освоюваних виробів. У кошторисі витрат розшифровуються та обґрунтовуються необхідні розміри за відповідними статтями. Для планування собівартості кожної теми, пов’язаної з підготовкою виробництва нових виробів, складається кошторис за калькуляційними статтями витрат, а для планування всієї господарської діяльності підприємства – за економічними елементами /основні і допоміжні матеріали, спеціальне обладнання для наукових та експериментальних робіт, паливо і енергія зі сторони, інвентар і обладнання, основна і додаткова заробітна плата, відрахування на соціальне страхування, відрахування на капітальний ремонт основних фондів, відрахування на медичне страхування/.

       У практиці використовуються інші методи планування підготовки виробництва: розрахунково-аналітичний, графоаналітичний, економіко-математичний. Найчастіше використовується комбінація графічного методу з розрахунково-аналітичним, що дозволяє подати план у вигляді лінійного чи сітьового графіка з наступним аналітичним розрахунком обсягу планових показників та визначенням найоптимальніших строків виконання завдань.