Сутність і зміст організації праці на підприємстві.

       Поняття “організація праці” має кілька змістових варіантів. В одному разі воно виражає явище, що існує, має приймання йому ознаки та властивості. У цьому розумінні організація праці – це система використання живої праці, певний порядок побудови та здійснення трудового процесу.

       Розрізняють поняття “організація праці” у вузькому та широкому розумінні. Вони розрізняються складом елементів, які включають зміст цих понять.

       Організація праці на підприємстві – це певний порядок побудови та здійснення трудового процесу, як складається з раціонального поділу праці між працівниками та з системи їх виробничого взаємозв’язку і взаємодії. Передбачає доцільне пристосування /оснащення і планування/ робочих місць для високо продуктивної праці, систему їх обслуговування, а також встановлення раціональних форм, методів і прийомів праці, закріплюється в обґрунтованих нормах праці і забезпечується створенням сприятливих умов праці, відповідним підбором, підготовкою та підвищенням кваліфікації кадрів, ефективною системою планування, обліку, оплати та стимулювання праці, ретельним дотриманням дисципліни праці, розвитком трудової активності та творчої ініціативи трудящих.

       Зміст організації праці визначається її складовими. Важливим елементом організації праці є поділ праці, тобто відокремлення видів трудової діяльності між робітниками, бригадами, іншими підрозділами на підприємстві.

       Розрізняють такі форми поділу праці на підприємствах:

       функціональний - залежно від характеру виконуваних працівниками функцій на виробництві та участі їх у виробничому процесі. За цією ознакою працівники поділяються на робітників, спеціалістів, молодший обслуговуючий персонал, сторожову та пожежну охорону, учнів. У свою чергу робітники можуть складати функціональні групи основних та допоміжних робітників, а серед останніх виділяються групи ремонтних і транспортних робітників, контролерів якості, робітників по енергетичному обслуговуванню і т.д.;

       технологічний – за фазами, видами робіт, виробами, вузлами, деталями, технологічними операціями. Різновидами цієї форми поділу виступають по детальний, предметний та коопераційний поділ праці;

       професійний – за спеціальностями та професіями. Виходячи з цієї форми поділу праці, встановлюється потрібна кількість працівників різних професій;

       кваліфікаційний – за складністю та точністю робіт відповідно до професійних знань і досвіду роботи. Поділ праці здійснюється за рівнем кваліфікації працівників, входячи з необхідної кваліфікації робіт.

       З поділом праці органічно пов’язана кооперація праці, тобто встановленням системи виробничого взаємозв’язку та взаємодії працівників і підрозділів.

       Існують такі форми кооперації праці:

       міжцехова кооперація спеціалізованих дільниць, мета якої – взаємозв’язок її діяльності по випуску кінцевої продукції цеху;

       внутрішньодільнича кооперація окремих працівників або виробничих бригад по випуску закріпленої за дільницею продукції;

       внутрішньобригадна кооперація, що об’єднує робітників, які разом виконують єдине для бригади виробниче завдання і несуть колективну відповідальність за результати праці бригади.

       Найважливішими напрямами вдосконалення поділу та кооперації праці є суміщення професій, розширення зон обслуговування, багатоверстатна робота. Великий прості для виявлення ініціативи робітників у доцільній кооперації праці дає організація праці у комплексних бригадах з частковою або повною взаємозамінністю.

       Суміщення професій – це виконання протягом нормальної тривалості робочого дня, поряд з роботами за основною професією, робіт по другій або кількох професіям. Суміщення професій доцільно застосувати на тих роботах, де існують тривалі технологічні перерви при виконанні робіт за основною спеціальністю, а також там, де при роботі на верстатах /при обслуговування агрегатів/ є машинно-вільний час, протягом якого робітник при працюючому верстаті /агрегаті/ вільний від необхідності його обслуговування.

       На роботах, виконуваних робітниками однієї професії, набуло поширення зон обслуговування, з метою кращого використання робочого часу, більш повного завантаження обладнання. Різновидом поширення зон обслуговування є багатоверстатне обслуговування, при якому один або групою робітників водночас обслуговується кілька верстатів. Ручні операції на кожному з обслугованих верстатів здійснюється послідовно, після чого верстат до наступної ручної роботи працює в автоматичному режимі.

       Головною умовою організації багатоверстатного обслуговування є наявність машинно-вільного часу на кожному з верстатів, що обслуговуються, що дорівнює сумі ручного часу роботи на всіх інших верстатах, які обслуговуються одним робітником.

       При поділі та кооперації праці вирішується питання про те, хто і що робитиме, як і з ким взаємодіятиме. Для організації високопродуктивної праці необхідно також розв’язати питання про те, як, яким чином слід виконувати роботу.

       Необхідна частина організації праці – організація робочих місць. Робоче місце – первинна ланка виробництва, зона трудової діяльності робітника або групи робітників /якщо робоче місце колективне/, оснащена необхідними засобами для виконання виробничого завдання. Організацію робочого місця розуміють як систему його оснащення та планування, підпорядковану цілям виробництва. Ці рішення, в свою чергу, залежать від характеру та спеціалізації робочого місця, від його виду і ролі у виробничому процесі.

       Рівень організації на робочому місці залежить від досконалості його обслуговування. Організація обслуговування робочих місць передбачає своєчасне забезпечення робочих місць всім необхідним, включати технічне обслуговування – наладку, змазування, регулювання; ремонтне та міжремонтне обслуговування; забезпечення сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами, інструментом; подавання необхідних видів енергії – теплоти, електроенергії, стислого повітря; між операційний та фінішний контроль якості продукції; господарське обслуговування – наладку, змазування регулювання.

       Складовим елементом організації праці є встановлення технічно обґрунтованих норм праці. Норма праці завершує процес встановлення певної організації праці і виступає відправним пунктом для її подальшого вдосконалення.

       Перелічені елементи – поділ та кооперація праці, прийоми і методи праці, організація та обслуговування робочих місць, нормування праці – безпосередньо належать до організації праці та становлять її зміст у вузькому розумінні.

       У широкому розумінні до організації віднесені ще деякі елементи, особливість яких полягає у тому, що їх зміст лише частково належить до організації праці на підприємстві, а інша їх частина – до системи організації праці у масштабі народного господарства. Такими елементами є умови праці, підбір, підготовка та підвищення кваліфікації кадрів, оплата та матеріальне стимулювання праці, її планування та облік, виховування у працівників дисципліни праці, трудової активності та творчої ініціативи.