Функції управління підприємством.

Управління підприємством чи об'єднанням покликане забезпечити ефективне використання всіх технічних, економічних, організаційних і соціальних можливостей для досягнення поставлених перед ним цілей. Це досягається за допомогою виконання комплексу певних функцій управління.

Функції управління - відносно відокремлені напрями управлінської діяльності, за яким здійснюється управлінський вплив з метою досягнен­ня конкретних цілей. Вони характеризуються однорідністю, стабільністю змісту, конкретною цільовою спрямованістю, об'єктивністю, повторюва­ністю операцій при їх виконанні, взаємозв'язком та взаємодією з інши­ми елементами системи управління.

Функції управління поділяються на загальні та конкретні. Загальні виступають як універсальний інструмент, за допомогою якого забезпечу­ється безперервний розвиток всієї системи виробництва, його стійкість і ефективність при досягненні поставлених цілей. До них належать: мар­кетинг, планування, організація, координація, стимулювання, контроль, облік та аналіз.

Маркетинг передбачає вивчення існуючого та потенційного попиту на товари і послуги, питань ціноутворення, реклами, стимулювання збуту, планування товарного асортименту, управління ремонтом і гарантійним обслуговуванням виробів. Функції маркетингу зливаються із загальними функціями управління виробництвом та збутом, у результаті чого вини­кають нові системи управління діяльністю підприємств, які об'єднують виробничий процес, збут, рекламу та реалізацію товарів. Структура мар­кетингу включає прогноз, мету, стратегію, тактику та контроль.

Планування передбачає вироблення і постановку цілей та задач з відбиттям їх у конкретних завданнях і програмах; забезпечення плану­вання виробничої та соціальної діяльності підприємства; вибір шляхів і засобів реалізації планів, обгрунтоване передбачення можливих змін ситуації у економічній, соціальній, науково-технічній галузях.

Планування як функція управління реалізується безпосередньо через свої підфункції /цілепокладання, прогнозування, моделювання/; принципи управління і систему методів управління.

Організація передбачає впорядкування технічної, економічної, со­ціальної та організаційної підсистем керованої системи на всіх її ієрархічних рівнях, а також формування та підтримку на рівні, що ви­магається, самої керуючої системи. Інакше кажучи, це форма прояву ці­леспрямованого впливу на колективи людей, що передбачає формування об'єкта те суб'єкта управління, їх підрозділів і зв'язків між ними. Організація передбачає: налагоджування мережі нових організаційних відносин по виробництву та розподілу продуктів; формування і постійне вдосконалення організаційної структури загалом та її провідних підсис­тем /виробництва і управління/; кадрове забезпечення системи управлін­ня через вибірність керівників; розвиток та вдосконалення системи управління; створення необхідних умов для виконання виробничих завдань; встановлення певної послідовності виконання операцій, відповідних мето­дів та засобів для досягнення кінцевих цілей; визначення місця і ролі кожного працівника у системі управління.

Координація пов'язана з необхідністю погодження всіх дій по вико­нанню виробничих завдань. Вона забезпечує узгоджену роботу ланок системи управління через встановлення раціональних зв'язків у виробництві: вдосконалення відносин між ланками та всередині їх; вироблення заходів щодо усунення виявлених у процесі аналізу відхилень у виробництві та управлінні: реалізацію загальних і конкретних функцій управління.

Функція координації виконує в управлінні роль, подібну до ролі диригента в оркестрі, яка зростає у зв'язку із зростанням масштабів виробництва, складності виготовлюваної продукції, самоуправління в об­сязі інформації. Переведення підприємств на повний госпрозрахунок і самофінансування, розширення їх прав і самостійності в інвестиційній, виробничій та соціальній галузях зумовлює необхідність удосконалення форм і методів координації.

Стимулювання являє собою форму цілеспрямованого впливу на об'єкти управління для підвищення їх зацікавленості у досягненні високих кін­цевих результатів. Ця функція забезпечує: соціальну справедливість у розподілі матеріальних і духовних цінностей відповідно до кількості і якості витраченої праці: заохочення випуску високоякісної продукції, економії виробничих ресурсів і розвитку творчої ініціативи: санкції за порушення договірної та трудової дисципліни, виготовлення неякісної продукції. Інтереси людей активізуються за допомогою системи матеріаль­них, моральних і адміністративних стимулів.

Контроль як функція управління являє собою форму прояву цілеспря­мованого впливу на об'єкти управління, яка передбачає безперервне спо­стереження їх діяльності з метою виявлення відхилень від встановлених норм і вимог у процесі виконання виробничих завдань. Завдання контро­лю полягає і у своєчасному виробленні коригуючих заходів, які сприяють ліквідації помічених відхилень.

У практиці використовуються такі форми контролю; облік, ревізія, обстеження, порівняння, інспектування. Нині набувають поширення випе­реджаючі та запобігаючі форми контролю, які базуються на ретельному обліку, аналізі та узагальненні їх результатів із застосуванням математико-статистичних методів /моніторинг/.

Поряд з використанням загальних функцій для впливу на відносини людей у процесі виробництва застосовуються і спеціальні або конкретні функції, вони передбачають вплив на матеріальний бік процесу праці для досягнення цілей, розроблюваних для кожної підсистеми управління з урахуванням її функціональної спрямованості.

Соціальні функції управління виступають як форма цілеспрямованого впливу на частину об'єкта управління для досягнення частини кінцевих результатів. Наприклад, вплив за стадіями виробництва /заготовчою, виробничою, заключною/ та внутрішніми фазами, що виділяються у кожному з них, і розглядаються як структурно-відокремлені об'єкти управління. На практиці, як правило, виділяються десять груп таких спеціальних об'єктів управління за всіма стадіями виробництва.

І. Науково-технічна підготовка.

2. Економічна функція.

3. Соціальна.

4. Організаційно-управлінська,

5. Зовнішньоекономічна.

6-7. Основне виробництво та його технічне обслуговування.

8-10. Реалізація продукції, її експлуатація та заміна.

Відповідно до цього формуються групи конкретних функцій управлін­ня, наприклад, оперативне управління виробництвом; управління якістю продукції; конструкторська підготовка виробництва; стандартизація про­дукції і процесів; науково-дослідні роботи; організація роботи з кад­рами; організація праці і зарплати; наукова організація праці і т.д.

Для організації виконання спеціальних функцій створюються відпо­відні органи управління. Первинними є функції відносно органів управ­ління. Водночас функції виступають у вигляді засобу для досягнення цілей, тобто вони є вторинними відносно до цих цілей.

3. Визначити тривалість циклів і побудувати графіки видів руху змішаним способом, якщо величина партії деталей n = 4 шт., трудомісткість операцій t₁ = 15 хв.; t₂ = 10 хв.; t₃ = 20 хв.; t₄ = 15 хв.; t₅ = 5 хв.; величина передавальної партії p = 1 шт., число верстатів С = 1.

Варіант №17