Зміст і завдання організаційної підготовки виробництва

       Організаційна підготовка виробництва являє собою сукупність процесів і робіт, пов’язаних із розробкою та здійсненням проекту організації виробничого процесу виготовлення нового виробу, системи оплати праці, нормативної бази внутрішньозаводського госпрозрахунку, матеріально-технічного забезпечення виробництва з метою створення необхідних умов для освоєння нових конструкцій техніки заданого рівня якості при встановлених строках, обсягах випуску та мінімальних витратах виробництва.

       Організаційна підготовка виробництва складається з таких етапів:

       а/ розробка проекту організації виробничого процесу, яка охоплює: вибір форм організації виробництва у окремих цехах та їх спеціалізація, а також зв’язки між ними; визначення потреб у обладнанні та площах; планування цехів і дільниць; розробка проекту реконструкції та технічного переозброєння цехів; розробка систем оперативно-виробничого планування;

       б/ розробка проекту технічного обслуговування основного виробництва включає: складання планів руху предметів праці у виробничому процесі; вибір та встановлення необхідних транспортних засобів і тари; розробку проектів допоміжних процесів /ремонтного та інструментального обслуговування, організацію складського господарства, вибір форм контролю якості нової продукції/;

       в/ розробка проекту організації та оплати праці передбачає: створення проекту розподілу і кооперації праці, організації трудових процесів, обслуговування робочих місць, режиму праці і відпочинку; визначення трудомісткості вибору і його складових частин; підготовку і комплектування кадрів; вибір системи оплати праці робітників та інженерно-технічних працівників, їх преміювання;

       г/ розробка проекту матеріально-технічного забезпечення та збуту продукції включає: визначення потреб в окремих видах матеріальних ресурсів; складання замовлень на необхідне обладнання, оснащення, комплектуючі вироби; пошук постачальників і укладення з ними контрактів ; налагоджування контактів із майбутніми споживачами нової продукції;

       д/ формування нормативної бази для внутрішньозаводського госпрозрахунку передбачає: розрахунок нормативів матеріальних і трудових витрат, календарно-планових нормативів; визначення собівартості та цін на нові види виробів; встановлення розмирів нормативів окремих запасів та оборотних коштів.

       Для підприємства, що знову вводиться в експлуатацію, ОПВ здійснюється спеціалізованими науково-дослідними або проектно-конструкторськими організаціями. На діючих підприємствах ці роботи виконуються технічними та економічними службами. При цьому для реалізації окремих проектів можуть бути залучені сторонні організації, наприклад будівельні, пуско-налагоджувані, інжинірингові фірми.

       ОПВ включає інженерні та організаційно-економічні роботи, тому вона належить до галузі інженерних розробок. Головним її завданням є, безумовно, забезпечення готовності об’єднання або підприємства до створення і освоєння нових виробів. Водночас на цьому етапі розв’язуються і проблеми соціально-економічного характеру /створення умов для усунення психологічного бар’єру відносно нової техніки та зацікавленості всього колективу працівників у якнайшвидшому її впровадженні/, а також матеріального стимулювання випуску нових конструкцій машин і приладів.

Особливості оперативно-календарного планування у різних типах виробництва

1. Масове та великосерійне виробництво

Великі обсяги виготовлюваної продукції при обмеженій номенклату­рі виготовлюваних виробів та стабільні, чітко повторювані процеси ма­сового виробництва дозволяють застосовувати подетальну систему плану­вання. При цьому обліковою одиницею планування можуть бути окремі де­талі, складальні одиниці, вироби. Високий рівень ритмічності виробниц­тва закладається ще на етапі підготовки виробництва.

Найпоширенішим типом підрозділів такого виробництва є дільниці, де проходять обробку деталі одного найменування. Як правило, у цьому разі формуються поточні лінії обробки деталей. Основними параметрами у плануванні є такт і ритм поточної лінії, кількість робочих місць за операціями та їх завантаження, обсяги нагромадження і витрачання різ­них заділів. Основними показниками, які враховуються у процесі плану­вання, є зменшення міжопераційних заділів, внаслідок чого поліпшується використання виробничих площ і в результаті скорочуються втрати від зв'язування оборотних коштів.

Великосерійне виробництво за своїм характером близьке до масо­вого і головна відмінність полягає у тому, що у великосерійноиу ви­робництві застосовується принцип партіонності, а поточні лінії, як правило, багатодетальні.

2. Серійне виробництво

Серійне виробництво характеризується випуском обмеженої номен­клатури виробів, що регулярно повторюються, та досить стабільними технологічними процесами. У зв'язку з цим основним завданням оперативно-календарного планування є забезпечення ритмічного ходу виробництва та рівномірного випуску продукції за рахунок своєчасного запуску та ви­пуску партій деталей. Для цього потрібні такі основні календарно-пла­нові нормативи: величина партії предметів праці, періодичність повто­рення запуску цієї партії, виробничий цикл виготовлення партії дета­лей або складальних одиниць, час випереджень, норматив незавершеного виробництва та нормативні графіки руху предметів праці у виробництві.

Найвідповідальнішим календарно-плановим нормативом е величина партії предметів праці, а також періодичність повторювання їх вироб­ництва.

Величина партії - це кількість даних предметів, які водночас запускаються у виробництво, рухаються у нерозчленованому складі за технологічними операціями з одноразовою витратою по них підготовчо-ааключного часу t_п.з.. Розмір партії завдає відомого взаємопротилежного впливу на економіку виробничо-господарчої діяльності підприєм­ства. Позитивний вплив виявляється в тому, що із збільшенням партії зростає продуктивність праці і знижується собівартість виготовлення деталі. Негативний вплив полягає у тому, що із зростанням партії збільшується тривалість виробничого циклу та величина зв'язування оборотних коштів у незавершеному виробництві.

Слід також зазначити, що розрахункові розміри партії деталей повинні бути скоректовані з урахуванням ряду умов і вимог конкретного виробництва, зокрема таких:

площі, необхідні ддя розміщення або зберігання партії деталей;

рівність чи парність партії запасом її обробки стійкості

інструменту та пристроїв;

ув'язка розміру партії з місткістю пристроїв, габаритами і обсягами стандартної тари та транспортних засобів.

Дотримання двох перших вимог забезпечує скорочення витрат на настроювання обладнання, використання площ, а третьої - спрощення та здешевлення обліку, зберігання та переміщення деталей.

3. Дрібносерійне та одиничне виробництво

Дрібносерійне та одиничне виробництво характеризується широкою номенклатурою виготовлюваних виробів. Випуск цих виробів може повто­рюватися через нерівні відрізки календарного часу або взагалі не повторюватися. Така специфіка зумовила застосування позамовної систе­ми планування, де планово-обліковою одиницею для підприємства зага­лом є один або кілька конструктивно-однорідних виробів /модифікацій/ одного найменування, а для цеху замовлення являє собою товарний комп­лект деталей, які входять у це замовлення.

Внутрішньозаводське планування дрібносерійного та одиничного виробництва специфічне, оскільки існують два ріновиди цих типів ви­робництв:

а/ такі, що виготовляють нескладні і нетрудомісткі прилади при досить великій їх номенклатурі /кількості модифікацій/ з коротким циклом виробництва;

б/ такі, що виготовляють дуже складну і трудомістку продукцію а тривалим виробничим циклом.

Найбільші труднощі при плануванні виробництва виникають на під­приємствах другого типу, які мають обмежені можливості скорочення номенклатурних позицій у програмах цехів та дільниць за рахунок одно­разового /партіонного/ запуску у виробництво значного числа уніфіко­ваних частин, властивих виробам підприємств першого типу.

3. Розрахувати коефіцієнт завантаження і ступінь синхронізації потокової лінії, якщо відомо: t₁ = 1,2 хв.; t₂ = 1,8 хв.; t₃ = 2,1 хв.; t₄ = 1,3 хв. Добовий випуск складає 320 шт. Побудувати графіки синхронізації, завантаження устаткування потокової лінії.

Варіант №16