Виробнича структура підприємства

Виробничу структуру підприємства розуміють як склад цехів, дільниць, робочих місць та зв’язків між ними. Ця структура визначається у процесі проектування нових або реконструкції існуючих об’єктів.

Основною виробничою одиницею підприємства є цех. Цехи, в свою чергу, складаються з дільниць, кількість яких залежить від обсягів та спеціалізації виробництва, складності виконуваних робіт, складу обладнання, кваліфікації робітників і т.д. Склад дільниць цеху, порядок та форми зв’язків між ними утворюють виробничу структуру цеху. Дільниці складаються з робочих місць.

Робочим місцем називають частину виробничої площі з розміщеним на ній обладнанням, технологічним оснащенням, де один або кілька робітників (бригада) виконують певні операції з виготовлення продукції або обслуговування виробничого процесу. Склад робочих місць дільниць і форми їх виробничих зв’язків утворюють виробничу структуру дільниці.

Виробнича структура підприємства (об’єднання) залежить від таких основних факторів: виду, обсягу та трудомісткості виготовлюваної продукції; форм спеціалізації та рівня міжзаводської кооперації; умов виконання робіт та форм організації колективної праці. Вид виробів та їх конструктивно-технологічна однорідність впливають на вибір технології виготовлення, конкретний склад і число цехів, трудомісткість виготовлення продукції. Обсяг випуску приладів та трудомісткість їх виготовлення впливають на кількість цехів, їх розміри і спеціалізацію. Форми спеціалізації та рівень міжзаводської кооперації суттєво впливають на складність виробничої структури підприємства.

Види виробничих структур підприємств класифікуються за двома ознаками: складом стадій виробничого процесу та характером спеціалізації.

Залежно від складу стадій виробничого процесу розрізняють такі структури підприємства: з повним технологічним циклом, тобто такі, що мають у своєму складі заготівельні, обробні та складальні цехи; механоскладального типу, які мають лише обробні та складальні цехи; складального типу, що мають лише складальні цехи; по виробництву заготовок, що мають лише заготівельні цехи; по виробництву окремих деталей, що споживаються у великих кількостях, наприклад шестерен.

Залежно від характеру спеціалізації структури підприємства поділяють на предметно-спеціалізовані, які здійснюють майже все технологічні операції з виготовлення приладів; по детально (поагрегатно) спеціалізовані, що мають дві технологічні фази виробництва, наприклад заготівельний та обробний, обробний та складальний та ін.; технологічно спеціалізовані з одним переділом основного виробництва; функціонально спеціалізовані, що виконують окремі функції обслуговування, наприклад, забезпечення електроенергією; комплексно спеціалізовані – предметної, по детальної та технологічної спеціалізації, що взаємодіють за основним виробництвом та функціонально-спеціалізовані - за обслуговуванням.

Виробнича структура підприємства (об’єднання) змінюється залежно від номенклатури та обсягу виготовлюваної продукції: розвитку спеціалізації і кооперування виробництва; вдосконалення техніки, технології та організації виробництва. Структура підприємства, що обирається, повинна забезпечити оптимальне сполучення у часі і просторі всіх ланок виробничого процесу.