Видавнича діяльність Якова Головацького

На східноукраїнських землях в українському суспільстві, на світанку народження української преси, мовного питання, власне, не існувало. Коли ж на сторінках часописів і порушувалася справа мови, то лише як вияв змагання за рідну мову проти сторонніх націо­нальних чинників та політики російського уряду.

Інакше сталося на західних українських землях. Довгий час мовна боротьба в самому українському суспіль­стві займала сторінки часописів, відсовуючи набік часом дуже пекучі справи національно-політичного характеру. Вилилася вона в поділ суспільства на три табори, які дали представникам польської політичної ради відому зброю - “поділяй і пануй”. На по­чатку цієї війни виявилося три наступні течії:

- народної української мови;

- староруської і церковпослов 'янської;

- російської (чи московської) літературної мови.

З часом з другої течії витворилося так зване „язичіє”, тобто мішанина з мов церковнослов'янської, мос­ковської, польської, подекуди мадярської (Закарпаття) та місцевих говірок (локалізмів).

Початки активізації цієї течії можна помітити вже на початку 1849 р., а розвиток припадає на добу політичної реакції. Впродовж десяти років вона всіма засобами нама­гається поборювати кожний вияв українського національ­ного руху та підбити широкі маси населення під свій вплив.

Центром цієї акції стає останній з членів „Руської трійці" Яків Головацький. Створюється гурток людей, захоплених ідеями російсько­го історика Погодіна, який під гаслом „русскости" ширив думки єдності української нації та її культури з російсь­кою.

У практичній діяльності з 1850 р. висунувся брат Якова - Іван Головацький. Нав'язавши ближчі зв'язки з агентами російського уряду за кордоном - протоієреєм о. Раєвським у Відні і Родолинським у Будині (Будапешті), він вже з початку 1850-х років, коли став редактором “Вестника”, і впродовж цілого десятиліття виконував роль зв’язкового між „Руською трійцею" і осередком російської пропаганди, яким був дім о. Раєвського.

Глава 7.

УКРАЇНСЬКА ЖУРНАЛІСТИКА В РОСІЇ В ДОБУ «ВЕЛИКИХ РЕФОРМ»